Справа № 753/17372/24
Провадження №2/523/1830/25
"29" вересня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Аліної С.С.
за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат в порядку регресу,-
В провадженні Пересипського районного суду перебуває цивільна справа за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат в порядку регресу у розмірі 6 607,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що 28.01.2023 року в м.Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та транспортними засобами «OPEL» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень
Постановою Дарницького районного суду міста Києва №753/2130/23 від 02.03.2023 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність Відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу на момент настання ДТП, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не була забезпечена за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 39.2.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним із основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке відповідно до пп. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, здійснило розгляд вказаного випадку, визначило розмір заподіяного збитку та здійснило на користь потерпілої особи регламенту виплату у розмірі 25 805,09 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 28 005,09 грн
Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 21.01.2025 року відкрите підготовче судове засідання.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10.06.2025 року закрите підготовче судове засідання та призначений судовий розгляд
У судове засідання представник позивача МТСБУ не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в прохальній частині позову позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи, просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки та інших учасників процесу, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обгрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 28.01.2023 року в м.Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач) та транспортними засобами «OPEL» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень
Постановою Дарницького районного суду міста Києва №753/2130/23 від 02.03.2023 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Відповідача та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність Відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу на момент настання ДТП, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не була забезпечена за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 39.2.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним із основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке відповідно до пп. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовує шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, здійснило розгляд вказаного випадку, визначило розмір заподіяного збитку та здійснило на користь потерпілої особи регламенту виплату у розмірі 25 805,09 грн. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 28 005,09 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. п. “а» п. 41.1 ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність
Згідно ст. 22 Закону, МТСБУ відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є в т. ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Частина 1 ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, який завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1ст. 38 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після проведення виплати на користь позивача у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача.
Так, МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 3, 4 та 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Згідно з підпунктом "а" п. 41.1 названого Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Загальне положення про цивільно правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Разом з тим, частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Крім того, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 01 березня 2018 року в справі № 201/14573/16-ц.
Аналогічні роз'яснення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
При таких обставинах, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди в порядку регресу - підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача витрати понесені позивачем за оплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279,280-283, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування витрат в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бул., 8, р/р IBAN: НОМЕР_3 ) відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 607,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України» (код ЄДРПОУ: 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бул., 8, р/р IBAN: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.