Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2235/25
Номер провадження: 2/511/1037/25
16 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання - Кіндракевич В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов, згідно з яким представник позивача - адвокат Магера Р.Ю. просить визначити для ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад позиції позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В квітні 2025 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 за життя, склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М., яким на випадок смерті заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - земельну ділянку площею 3, 6609 гектар, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5123985300:016001:0059, розташовану на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
У встановленому порядку з метою прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу А.Й.Іванової. Однак, відповідно до листа нотаріуса від 12.06.2025 року позивачу було відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на те, що він пропустив строк встановлений законодавством для прийняття спадщини. Позивач вважає, що він пропустив встановлений строк для прийняття спадщини з поважної причини, а саме через необізнаність про наявність заповіту, що стало підставою звернутись в суд з позовом для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Стислий виклад позиції відповідача.
Представник Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області надав відзив на позовну заяву, згідно якого не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Відповідачка - ОСОБА_2 подала заяву на адресу суду, згідно якої не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила розгляд справи здійснювати без її участі.
Процесуальні дії у справі.
16.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
16.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
09.10.2025 року справу було прийнято у провадження головуючого судді Бобровської І.В. у зв'язку з прийняттям відставки головуючого судді Ільяшук А.В.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 48 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 27.03.2025 року Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №962.
Відповідно до відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг Роздільнянської міської ради» №315 від 24.06.2025 року, відомості про місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в автоматизованій системі «Реєстр територіальних громад» відсутні.
19.09.2018 року, ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Патраманською Л.М., та зареєстрований в реєстрі №2223, яким на випадок смерті заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - земельну ділянку площею 3, 6609 гектар, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 5123985300:016001:0059, розташовану на території Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №033029 виданого 16.01.2004 року Начальником Роздільнянського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Роздільнянського районного нотаріального округу Іванової А.Й. за №345/01-16 від 12.06.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посиланням на те, що він пропустив строк встановлений законодавством для прийняття спадщини, рекомендовано звернутись до суду із позовом про визначення додаткового строку.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру №81507844 від 12.06.2025 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.
Водночас статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Стаття 89 ЦПК України регламентує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як встановлено судом, спадкодавець за життя склав заповіт, відповідно до якого заповідав на випадок смерті земельну ділянку позивачу, який у свою чергу про цей заповіт дізнався лише у квітні 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно положень статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23) та інших.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. В. Бобровська