Справа №522/14320/25-Е
Провадження№2/522/6820/25
09 жовтня 2025 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засіданні - Навроцької Є.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини,
Позивачка 26.06.2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за яким просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини із усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також просила стягнути на її з відповідача аліменти її утримання в розмірі 4 000,00 грн. до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю, ОСОБА_1 , та знаходиться на її утриманні. Відповідач проживає окремо, свої батьківські обов'язки належним чином не виконує, матеріальну допомогу на виховання доньки не надає, не приймає участі в її утриманні, обов'язки щодо утримання та виховання дитини позивачка здійснює самостійно без участі відповідача. Але, вона не має можливості самостійно утримувати доньку, дитині потрібні кошти для придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів тощо. У зв'язку з тим, що донька проживає з позивачкою, яка виховує її, а відповідач не забезпечує дитину матеріально, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з відповідним позовом щодо стягнення аліментів на утримання дитини та її утримання до досягнення донькою трирічного віку.
Матеріали позову суддя отримала 27.06.2025 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь №1525137 від 27.06.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь №1525177 від 27.06.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 02.07.2025 року провадження у справі було відкрито у спрощеному порядку, судове засідання було призначено на 26.08.2025 року.
У судове засідання призначене на 26.08.2025 року учасники справи не з'явилися, розгляд справи відкладено на 09.10.2025 року.
У судове засідання призначене на 09.10.2025 року ОСОБА_1 не з'явилася, 09.10.2025 року представник позивачки - адвокат Лялін В.Ю. через систему Електронний суд надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, справу розглядати за відсутністю сторони позивачки.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив суду не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 15.10.2025 року.
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.09.2021 року сторони зареєстрували шлюб у Малиновському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одессі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що складено відповідний актовий запис №2631, та повторно 10.07.2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одессі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.14)
Від спільного шлюбу у сторін є малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24.08.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного між-регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що складено відповідний актовий запис №1580 (а.с.15).
Шлюбні відносини сторони не підтримують, тривалий час позивачка ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою проживають окремо.
Судом встановлено, що дитина постійно проживає з матір'ю ОСОБА_1 та відповідно перебуває на її утриманні, проте позивачка самостійно не в змозі в повному обсязі забезпечити доньці належній рівень життя, необхідний їй для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, участі у вихованні доньки не приймає, не забезпечує дитину матеріально. Відповідачем надані позивачкою факти спростовано не було.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
У відповідності до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При ухиленні їх від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Наведені норми імперативно закріплюють обов'язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. проте, сторони не можуть домовитися про розмір аліментів на утримання дитини.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати ризики відповідних для нього процесуальних наслідків.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вбачає, що сторони не можуть домовитися про розмір аліментів на утримання дитини, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, допомоги на утримання дитини не надає, вихованням дитини не займається, а тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
Крім того, відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможний платити аліменти на утримання дитини. Відомостей щодо перебування у відповідача інших осіб на утриманні суду не надано. Доказів того що відповідач офіційно непрацевлаштований суду не надано.
Відповідачем надані позивачем факти спростовано не було.
Стягнення аліментів у частці заробітку (доходу) батька, матері має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.
Суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.
Згідно ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оскільки позов до суду подано 26.06.2025 року, відповідно до ч.1 ст.191 СК України, суд вважає за можливе присудити стягнення аліментів з 26.06.2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення диною трьох років, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, допомоги на утримання доньки не надає, вихованням дитини не займається, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини та позивачки не надає, у зв'язку з чим позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти на її утримання до досягнення дитиною трьох років у розмірі 4 000,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів щодо неможливості надання відповідачем такої матеріальної допомоги.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, суд приймає до уваги прожитковий мінімум для працездатних осіб, який згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року - 3 196,00 гривень, приходить до висновку про задоволення позову.
При цьому суд враховує положення ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якої об'єктом індексації є також розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Статтею 5 даного Закону встановляється, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 4 000,00, з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 26.06.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, оскільки позивачі у справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору, суд вважає необхідним покласти на відповідача оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст.180, 181, 183, 191 СК України, ст.ст.1, 2, 5, 11, 43, 49, 76-81, 89, 223, 258, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 28.04.2006 року) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 26.06.2025 року, та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 28.04.2006 року) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) грошові кошти на утримання дружини в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок з урахуванням індексації щомісячно, починаючи з 26.06.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3 (трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 28.04.2006 року) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 15.10.2025 року.
Суддя Домусчі Л. В.