Справа № 474/827/25
Провадження № 3/474/368/25
Іменем України
16.10.25р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участю секретаря судового засідання Багрін Н.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від т.в.о. начальника групи виявлення, припинення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого лейтенанта, заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , місце проживання: в/ч НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -
встановив:
21.08.2025р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № ОДМ-378 від 12.08.2025р., згідно якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 14 від 12.03.2023р. старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 268 від 20.09.2024р. старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу.
Відповідно до функціональних обов'язків, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025р., на заступника командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу старшого лейтенанта ОСОБА_1 покладено наступні функціональні обов'язки зокрема: подавати донесення у порядку підпорядкованості про вчинені військовослужбовцями правопорушення; підготувати, сформувати та направити до органів Військової служби правопорядку довідки-доповіді за фактом самовільного залишення підлеглих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 17 Статуту, старший лейтенант ОСОБА_1 зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою визначеними статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Також у військовій частині НОМЕР_1 проходить військову службу солдат ОСОБА_3 , якого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 59 від 27.02.2025р., зараховано до списків особового складу та призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 .
В той же час, встановлено, 17.07.2025 від тимчасово виконуючого обов'язки командира інженерної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 командиру військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт (вх. 17.07.2025 №6527) про самовільне залишення розташування військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 . Командиром військової частини НОМЕР_1 17.07.2025 прийнято управлінське рішення та визначено що, підготовка, формування та направлення доповіді за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_3 покладено на заступника командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки-доповіді військової частини НОМЕР_1 17.07.2025р., солдат ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби - тимчасове або постійне місце дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 .
Проте, незважаючи на визначений Інструкцією порядок та строки повідомлення до органу управління Військової служби правопорядку про випадки самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, ІНФОРМАЦІЯ_1 про факт самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_3 було повідомлено лише 23.07.2025р.
Пунктом 21 розділу II Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністра оборони України № 604 від 29.11.2018р. визначено, що про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров'я, нез'явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.
Одночасно з цим, положеннями окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.11.2024р. №148121/С передбачене надання командирами військових частин до органів управління Військової служби правопорядку негайних доповідей (протягом 15 хвилин) про вчинення військовослужбовцями самовільного залишення військової частини.
Проте всупереч вищезазначених вимог старший лейтенант ОСОБА_1 своєчасного повідомлення до органу управління Служби правопорядку не здійснив, внаслідок чого порушив вимоги п. 21 розділу II Інструкції, окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України 06.11.2024р. № 148121/С, та своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.09.2025р. головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 , якому роз'яснено приписи ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин в казаних у протоколі про адміністративне правопорушення не визнав. Зазначив, що рапорт від 17.07.2025р. про самовільне залишення солдатом ОСОБА_3 розташування військової частини він отримав лише 22.07.2025р. і в цей же день підготував доповідь, яку передав на підпис командиру військової частини. Після підписання командиром військової частини доповіді вона була направлена 23.07.2025р. електронними засобами зв'язку для Військової служби правопорядку. З журналу реєстрації вхідних документів Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що рапорт від 17.07.2025р. був зареєстрований 17.07.2025р. за № 6527, однак відсутні жодні відмітки у відповідних графах, що вказаний рапорт передався йому на виконання, та що саме він є відповідальним за його виконання. Також ОСОБА_1 зауважив, що існує два аналогічні рапорти від 17.07.2025р. про самовільне залишення солдатом ОСОБА_3 розташування військової частини, на одному з яких стоїть резолюція командира військової частини ОСОБА_6 , а на іншому заступника командира військової частини начальника штабу ОСОБА_7 . Згідно вказаних резолюцій відповідальними за виконання визначено заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу та заступника командира військової частини начальника штабу. Також ОСОБА_1 зазначив, що у військовій частині відсутній внутрішній наказ про покладення на нього обов'язків з підготовки доповідей про самовільне залишення військовослужбовцями розташування військової частини, а з інструкцією від 08.07.2025р. його не було ознайомлено.
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення та заслухав пояснення ОСОБА_1 вважаю встановленим таке.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, за що передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
З об'єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991р. особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України “Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове командування, в межах повноважень видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Указами Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022, 14.03.2022р. № 133/2022, 18.04.2022р. № 259/2022, 17.05.2022р. № 341/2022, 12.08.2022р. № 573/2022, 07.11.2022р. № 757/2022, 06.02.2023р. № 58/2023, 01.05.2023р. № 254/2023, 06.11.2023р. № 734/2023, 05.02.2024р. № 49/2024р., 06.05.2024р. № 271/2024, 23.07.2024р. № 469/2024, 28.10.2024р. № 741/2024, 14.01.2025р. № 26/2025, 15.04.2025р. 235/2025, 14.07.2025р. № 478/2025 “Про введення воєнного стану в Україні» та “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими Законами України від 24.02.2022р. № 2102-IX, 15.03.2022р. № 2119-IX, 21.04.2022р. № 2212-IX, 22.05.2022р. № 2263-IX, 15.08.2022р. № 2500-ІХ, 16.11.2022р. № 2738-IX, 07.02.2023р. № 2915-IX, 02.05.2023р. № 3057-IX, 08.11.2023р. № 3429-IX, 06.02.2024р. № 3564-IX, 10.05.2024р. № 3685-IX, 08.08.2024р. № 3892-IX, 29.10.2024р. № 4025-IX, 15.01.2025р. № 4220-IX, 16.04.2025р. № 4356-IX, 15.07.2025р. № 4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Обов'язки військовослужбовців визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України». Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністра оборони України № 604 від 29.11.2018р., визначено, що за своєчасність та об'єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов'язків, у робочий час), що сталися у військових частинах, відповідають командири (начальники) військових частин.
Відповідно до п. 21 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністра оборони України № 604 від 29.11.2018р., визначено, щопро самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров'я, нез'явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.
Про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової військової служби, його нез'явлення вчасно зі звільнення в розташування військової частини, у разі призначення або переведення до іншого місця служби, нез'явлення з відрядження, відпустки або закладу охорони здоров'я командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення факту самовільного залишення частини, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді - письмово.
Враховуючи приписи ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення № ОДМ-378 від 12.08.2025р., надано: рапорт т.в.о. командира інженерної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 17.07.2025р.; доповідь командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 від 22.07.2025р. № 4096 про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_3 ; письмові пояснення головного сержанта начальника групи персоналу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 , командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 12.08.2025р., заступника командира в/ч з психічної підтримки персоналу в/ч НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_11 від 12.08.2025р.; витяг з наказу № 59 від 27.02.2025р.; витягом з наказу № 14 від 12.03.2023р.; витяг з наказу № 268 від 20.09.2024р.; витяг з наказу № 200 від 17.07.2025р.; витяг з наказу № 591 від 25.12.2004р.; посвідченням офіцера серії НОМЕР_2 виданого Управлінням персоналу штабу в/ч НОМЕР_3 19.06.2023р.; витяг з наказу Міністерства оборони України № 604 від 29.11.2025р.
Окремо слід зазначити, що до протоколу про адміністративне правопорушення також додано документ без назви на чотирьох аркушах, який затверджений 08.07.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , та який має розділи “Заступник командира батальйону», “Заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу» та “Заступник командира батальйону з правової роботи».
Оцінюючи вказані докази в сукупності, слід зазначити, що вони не підтверджують “поза розумним сумнівом» факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили що на ОСОБА_1 наказом командира військової частини чи у будь-який інший спосіб покладено обов'язки щодо підготовки доповідей про самовільне залишення військовослужбовцями розташування військової частини.
На документі без назви на чотирьох аркушах, який затверджений 08.07.2025р. командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 , відсутні жодні відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним документом.
На рапорті т.в.о. командира інженерної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 17.07.2025р. наявна резолюція “ЗКзПП. СПНШ до виконання м-р (підпис) ОСОБА_13 », з якої не можливо зрозуміти на кого покладено обов'язок виконання.
На рапорті т.в.о. командира інженерної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 07.2025р. (конкретна дата не зазначена) наявна резолюція “ЗКзПП. СПНШ до виконання к.п. (підпис) ОСОБА_14 », з якої не можливо зрозуміти на кого покладено обов'язок виконання.
З копії Журналу реєстрації вхідної документації військової частини НОМЕР_1 вбачається, що 17.07.2025р. за № 6527 зареєстровано “В. Камінський р-т СЗЧ ОСОБА_15 ». При цьому, у графах “Резолюція або відповідальний виконавець», “Підпис особи, яка отримала документ», “Відмітка про виконання документа» відсутні жодні записи.
З огляду на вищевикладене письмові пояснення головного сержанта начальника групи персоналу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_9 , командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 12.08.2025р. оцінюються критично та не беруться до уваги, оскільки вони спростовуються вищевказаними письмовими доказами та не відповідають критеріям достовірності та достатності.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Встанови вказані обставини, приходжу до такого висновку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-пр/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р. у справі “Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії» (“Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії» (“Karelinv.Russia», рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
Таким чином, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 156, 164, 221, 245, 247, 252, 280, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол