08 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13473/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.,
за участю представника ОСОБА_1 - Ошаріна Д.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2024
у справі № 910/13473/22
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи.
ОСОБА_1 (боржник) звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність та затвердження плану реструктуризації боргів боржника у спрощеному порядку на підставі пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
В обґрунтування поданої заяви зазначала про наявність у неї простроченої заборгованості перед АТ "Укрсиббанк" у розмірі 163 318,71 дол. США, 309780,55 грн пені та 3 654,00 грн судового збору, яка виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту №11379904000 від 04.08.2008, у зв'язку з чим, користуючись своїм правом, пропонувала суду затвердити план реструктуризації боргів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду та призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 замінено кредитора у справі АТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт".
За наслідками підготовчого засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі №910/13473/22 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.04.2024 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 та направив справу до суду першої інстанції з метою вчинення дій згідно з пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника відповідно до плану реструктуризації; затверджено план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 від 16.10.2024; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано боржника звітувати перед судом про виконання плану реструктуризації боргів.
Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі про неплатоспроможність та затверджуючи план реструктуризації, виходив з того, що при першому апеляційному розгляді справи апеляційним господарським судом вже було досліджено поданий боржником план реструктуризації боргів (уточнений) та встановлено його відповідність положенням п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відтак поданий боржником уточнений план реструктуризації боргів, відповідає вказаним положенням КУзПБ, з урахуванням уточнених розрахунків, пов'язаних з курсом гривні до долара, який встановлений НБУ.
Апеляційний господарський суд підтримав висновок суду першої інстанції, з посиланням на положення частин п'ятої статті 75 ГПК України зазначив, у даній справі план реструктуризації, поданий боржником на затвердження суду, вже був предметом аналізу суду, визнаний таким, що відповідає вимогам КУзПБ, вказані обставини не спростовані кредитором, а відтак підлягає до затвердження та виконання сторонами в межах справи про неплатоспроможність.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник вважає, що оскаржувані ухвала та постанова щодо відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не можуть вважатись законними та обґрунтованими, оскільки заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та план реструктуризації боржника не відповідають вимогам пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Зазначає, що суди при винесенні оскаржуваного рішення не взяли то уваги обставини, що доведення підстав й умов для застосування процедури реструктуризації заборгованості боржника (фізичної особи) за валютним кредитом з урахуванням особливостей визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ та складання плану реструктуризації згідно зазначених вище імперативних норм є процесуальним обов'язком боржника (фізичної особи). Однак, суди не досліджували план реструктуризації боргів фізичної особи, що мало наслідком порушення пункту 5 «Прикінцевих та перехідних положень» та статей 116,124 КУзПБ.
Скаржник також вказує, що під час винесення оскаржуваних рішень суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20, від 10.08.2021 у справі № 918/127/20, від 10.08.2021 у справі № 918/127/20 від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20.
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, вважає, що скарга не містить доводів про порушення норм процесуального чи матеріального права саме при ухваленні оскаржуваних ухвали від 16.10.24 та постанови від 20.05.2025, а спрямована на перегляд висновків та правової позиції апеляційного суду в постанові від 04.04.2024, яка вже є остаточною і не підлягає перегляду.
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2025.
02.10.2025 до Верховного Суду від представника ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтоване неможливістю прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку з професійною зайнятістю в іншому судовому засіданні.
ОСОБА_1 подала заяву, в якій заперечує проти відкладення розгляду справи, вказуючи, що про призначення судового засідання у цій справі було відомо майже за півтора місяця до судового засідання, тому кредитор як юридична особа мав можливість та достатньо часу, щоб залучити до участі в засіданні іншого представника.
В судове засідання 08.10.2025 з'явився лише представник ОСОБА_1 , який підтримав подані заперечення.
Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
За змістом статті 56 ГПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника.
При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Крім того, відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, а також враховуючи, що позиція скаржника викладена письмово у поданій ним касаційній скарзі, скаржник не був позбавлений можливості із залученням іншого представника взяти участь у судовому засіданні, з огляду на те, що явка в судове засідання учасників справи не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, Верховний Суд залишає клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття судових рішень про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Згідно частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор; а відповідно до частини першої статті 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 115, 116 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Як свідчать матеріали заяви ОСОБА_1 , її подано з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
Даною нормою установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №909/937/21).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 суд встановив, що в її обґрунтування ОСОБА_1 зазначає про наявність у неї простроченої заборгованості перед АТ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт») у розмірі 163 318,71 дол. США, 309 780,55 грн пені та 3654,00 грн судового збору, яка виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11379904000 від 04.08.2008 та відсутність фінансової можливості погасити борг.
У забезпечення зобов'язань за кредитним договором №11379904000 від 04.08.2008 банком було прийнято в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , згідно з договором іпотеки № 91436 від 04.08.2008.від 08.12.2008. Вказана квартира є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №752/11116/14-ц задоволено повністю позов АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним договором та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у сумі 163 318,71 дол. США та 309780,55 грн пені, а також 364,00 грн судового збору.
На підставі виконавчого листа №752/11116/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 28.02.2017 року на виконання вказаного рішення, постановою державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Шевченко М.О. від 27.09.2019 відкрито виконавче провадження за номером № НОМЕР_2 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , а постановою старшого державного виконавця Удавіцької Є.В. від 07.10.2019 - виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення коштів з ОСОБА_2 .
Постановою від 11.11.2019 накладено арешт на майно боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 752/11116/14-ц в повному обсязі не виконано, виконавчі провадження тривають.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 . Господарський суд міста Києва за наслідками підготовчого засідання ухвалою від 22.11.2023 у справі №910/13473/22 відмовив боржнику у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.04.2024 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, справу направив до Господарського суду міста Києва для вчинення дій, передбачених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Дослідивши матеріали справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний суд встановив відповідність поданої ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність обов'язковим умовам, яким має відповідати така заява боржника, а саме: заборгованість ОСОБА_1 виникла за кредитом в іноземній валюті до дня введення в дію КУзПБ, такий кредит забезпечений іпотекою квартири, яка є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, а забезпечений кредитор (АТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Укрфінстандарт") є єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи боржника.
Також апеляційним господарським судом було досліджено поданий боржником план реструктуризації боргів (уточнений) та встановлено його відповідність положенням п.5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, вказавши, що план реструктуризації боргів боржника зі змінами в редакції від 19.05.2023 містить всі обов'язкові умови, зокрема:
- склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за цими зобов'язаннями визначений в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, до якого не включаються штрафні санкції та пеня;
- ринкова вартість квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги забезпеченого кредитора визначена оцінювачем, визначеним кредитором в залежності від якої погашаються визнані вимоги такого кредитора;
- загальна площа квартири (житлового будинку), обтяженого іпотекою в залежності від якої визначається розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню;
- розмір відсоткової ставки на реструктуризоване зобов'язання боржника;
- строк погашення вимог забезпеченого кредитора.
Також апеляційний суд встановив, що на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для затвердження плану реструктуризації боргів боржником під час розгляду справи 20.05.2023 додано Звіт №АЕ2023/3562 від 25.04.2023 про оцінку предмету іпотеки: належну боржнику однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Даний звіт виконано ТОВ "Ессет експертайз" станом на 25.04.2023 на замовлення боржника.
З метою визначення кредитором суб'єкта оціночної діяльності ринкової вартості квартири, 21.04.2023 боржник звернувся до АТ "Укрсиббанк" з відповідним запитом, у відповідь на який отримано лист №27-1-01/10284 від 24.04.2023, підписаний начальником Відділу методології та ініціювання примусового стягнення Управління організації процесів стягнення Департаменту зі стягнення боргів АТ "Укрсиббанк" Булавою I.В., в якому зазначено про можливість ознайомитись з актуальним переліком суб'єктів оціночної діяльності на офіційному сайті банку за відповідним посиланням та скористатися цим переліком з метою ринкової оцінки вказаного майна.
Перевіривши перелік суб'єктів оціночної діяльності, які відповідають вимогам АТ "Укрсиббанк" для надання супровідних послуг та які банк визначив для надання таких послуг, до яких, серед інших, включено ТОВ "Ессет експертайз", апеляційний суд дійшов висновку, що даний оцінювач згідно з пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначений банком (до моменту відступлення права вимоги на користь ТОВ "ФК "Укрфінстандарт") для складання відповідного висновку про вартість іпотечного майна.
Таким чином, поданий ОСОБА_1 на затвердження суду план реструктуризації боргів від 19.05.2023 (уточнений) вже був предметом аналізу апеляційного господарського суду в цій справі, який в постанові від 04.04.2025 встановив його відповідність пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.
Вказавши на відсутність в нього повноважень для відкриття провадження у справі по неплатоспроможності, апеляційний суд згідно з частиною третьою статті 271 ГПК України надіслав справу до Господарського суду міста Києва з метою вчинення дій, передбачених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з абзацом 4 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, якщо заява та план відповідають умовам реструктуризації, господарський суд на підготовчому засіданні постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації боргу.
Після ухвалення постанови апеляційної інстанції від 04.04.2024 в розглянутий апеляційним судом план реструктуризації боргу не вносилися зміни, крім розрахунку розміру грошових вимог кредитора в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як того вимагає абз.6 пункту 5 Прикінцевих положень КУзПБ, кредитор не надав до суду першої інстанції доказів існування обставин, які могли б з'явитися, або стали відомі йому після 04.04.2024 та унеможливлювали б відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
При повторному розгляді справи судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування у власності боржника інших об'єктів житлової нерухомості, окрім іпотечного житла; визнано неспроможними посилання скаржника на наявність заборгованості перед іншими кредиторами, позаяк згідно кредитного звіту фізичної особи від 23.10.2024, заборгованість по кредитній карті в сумі 457,09 грн хоч і існує, проте термін кредиту спливає 13.04.2043, тобто строк виконання кредитного зобов'язання не може вважатись таким що настав; зазначено про помилковість доводів щодо не використання боржником іпотечного житла як постійного місця проживання, оскільки тимчасове перебування за кордоном у зв'язку з війною не змінює статус житла як єдиного та постійного місця проживання для цілей КУзПБ.
За встановлених обставин, за результатами розгляду у підготовчому засіданні заяви та плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відповідність цієї заяви та плану умовам реструктуризації, визначеними пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, за наслідком чого та в силу абз.4 цього пункту відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 з одночасним затвердженням плану реструктуризації боргів боржника.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, в основному зводяться до заперечень наявності обставин щодо відкриття провадження у даній справі, яким вже була надана оцінка апеляційного суду у постанові від 04.04.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що кредитор не скористався своїм процесуальним правом на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 04.04.2024 у цій справі, якою поданий боржником на затвердження суду план реструктуризації був визнаний таким, що відповідає вимогам КУзПБ. Постанова набрала законної сили, є остаточною та обов'язковою для виконання.
В силу принципу змагальності судового процесу та положень частини 4 статті 13 ГПК України сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею відповідної процесуальної дії (у даному випадку - у вигляді неоскаржена в касаційній інстанції постанови апеляційного суду від 04.04.2024).
Відповідно до принципів правової визначеності, правомірних очікувань та стабільності судових рішень, встановлені в цій постанові обставини не підлягають повторній доказовій перевірці чи переоцінці та повинні враховуватися судами згідно з принципом «res judicata» при подальшому розгляді цієї ж справи відповідно до статей 18 та 326 ГПК України, статті 129 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини / ЄСПЛ (справи «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, §61 від 28.11.1999; «Христов проти України», §34 від 19.02.2009; «Науменко проти України» від 09.11.2004; «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 та ін.).
Аргументи скаржника фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі.
Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Здійснивши аналіз оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених у касаційній скарзі, оскільки ухвалені у справі судові рішення їм не суперечать, ухвалювалися за інших фактичних обставин, а доводи скаржника про їх неврахування носять суто декларативний характер і не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у цій справі.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Крім того, деякі справи, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, також різняться предметом та підставами позову, тобто не є релевантними справі, яка переглядається.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Верховний Суд також не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), оскільки зазначаючи обставини, визначені вказаним пунктом як підстави для скасування, скаржник сам вказує про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, викладеного, зокрема, у постановах від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 26.05.2022 у справі №923/984/21.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, на підставі встановлених судами обставин і оцінених доказів, що не спростовано викладеними у касаційній скарзі аргументами, у зв'язку з чим підстави для їх зміни або скасування відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/13473/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Огороднік К. М.
Судді Жуков С.В.
Погребняк В.Я.