Справа № 149/3336/25
"15" жовтня 2025 р. Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Робак М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
У провадженні Хмільницького міськрайонного суду перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що позивачка оспорує законність договору дарування нерухомого майна, оскільки він укладений з порушенням її волевиявлення внаслідок істотної помилки. Заявниця зазначає, що підписуючи спірний договір вона виходила із досягнутих домовленостей з відповідачкою про забезпечення довічного утримання та догляду. Після укладання договору дарування обдарована виселяє заявницю із будинку, який є її єдиним житлом, з метою подальшого продажу майна. Оскільки відповідачка може вчинити дії щодо відчудження нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, що в свою чергу може призвести до ускладнення захисту прав позивачки та неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, просить накласти арешт на зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 0510900000:00:008:0913, площею 0,10га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок садибного типу з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Судом з"ясовано, що позивачка оспорює договір дарування нерухомого майна, що свідчить про наявність спору, у заявниці у власності відсутнє житло та існують конфлікти з членом родини обдарованої внаслідок чого стосовно ОСОБА_4 внесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.
В порядку забезпечення позову накласти арешт на зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 0510900000:00:008:0913, площею 0,10га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок садибного типу з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду направити до відповідних компетентних органів для виконання.
Ухвала набирає законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законну силу після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом п"ятнадцяти днів з її проголошення.
Суддя Марина РОБАК