Справа №: 148/607/25
Провадження № 2/148/417/25
14 жовтня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представниця позивача звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 18.01.2022 АТ «Альфа-Банк» акцептував оферту відповідачки на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501419626, відповідно до якої позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у розмірі 170000,00 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачці кредит в сумі 170000,00 грн на умовах зворотності, платності, а саме переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , сума кредиту 170000,00 грн, процентна ставка 40,00 відсотків річних, строк кредиту 60 місяців, погашення кредиту повинно було відбуватись відповідно до графіку погашення заборгованості (Додаток № 1), дата повернення кредиту 18.01.2027. АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про що, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Однак, у порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконувала (не сплачувала щомісячні мінімальні платежі), в результаті чого станом на 18.09.2024 виникла заборгованість у розмірі 346520,13 грн, просить стягнути вказану суму в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 501419626 від 18.01.2022 та відшкодувати понесені витрати при зверненні до суду в розмірі судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27248,93 грн.
Представник позивача АТ «СЕНС БАНК», за довіреністю адвокат Дворська А.Р. (а.с.36), наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просить розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача (а.с.110-111).
Відповідачка та її представник адвокат Дунаєв І.Б. у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в установленому законом порядку (а.с.135 зворот), причини неявки не повідомили. Заяви та клопотання про відкладення розгляду справи від останніх до суду не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Сторона відповідача не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання стороною відповідача заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 641 ЦК України. Згідно цієї статті пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір може містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Із положень оферти та акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501419626, паспорту споживчого кредиту та Додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 501419626 від 18.01.2022 убачається, що сторонами узгоджено усі необхідні складові кредитного договору, Додаток № 1, є невід'ємною частиною угоди. Всі відносини між позичальником та банком, що неврегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.ua. Угода є невід'ємною частиною договору. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту відповідно до умов договору (а.с.7-11).
Із копії довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 отримала на зазначений нею номер мобільного телефону текстове повідомлення про умови кредитування, обрані нею та одноразовий ідентифікатор, яким необхідно було підписати оферту задля укладення угоди та отримання нею кредитних коштів (а.с.35).
Копії додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 501419626 від 18.01.2022, що є невід'ємною частиною кредитного договору встановлено, що даний додаток підписаний відповідачкою (а.с.10 зворот-11).
Із копії меморіального ордеру № 866338246 від 18.01.2022 (а.с.13) встановлено, що АТ «СЕНС БАНК» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 170000,00 грн за кредитним договором № 501419626 від 18.01.2022.
Із виписки по особовому рахунку (а.с.14-28) вбачається, що 18.01.2022 на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ «СЕНС БАНК» 18.01.2022 було перераховано кошти за кредитним договором № 501419626 у розмірі 170000,00 грн. 23.02.2022 відповідачкою було сплачено у рахунок погашення кредиту 6602,00 грн, які було розподілено: 921,11 грн - сплата тіла кредиту, 5666,67 грн. - сплата процентів за договором. Також 18.03.2022 відповідачкою здійснено платіж у рахунок погашення заборгованості за процентами в розмірі 32,17 грн.
12 серпня 2022 року АТ «АЛЬФА-БАНК» змінив найменування з АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «Сенс Банк» та дана інформація знаходиться у загальному доступі, а тому розцінюється судом, як загальновідомий факт та не потребує додаткового обґрунтування (а.с.41-44).
Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності вбачається, що 18.01.2022 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» правонаступником якого є позивач та відповідачкою укладено кредитний договір шляхом акцептування банком оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501419626.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За умовами укладеного між сторонами договору відповідачка з метою повернення заборгованості за кредитним договором № 501364929 від 27.09.2021 у розмірі 170000,00 грн отримала кредит на вказану суму на строк 60 місяців зі сплатою 40,00 % річних за користування кредитними коштами з кінцевою датою повернення кредиту 18.01.2027.
За наданим позивачем розрахунком (а.с.34) заборгованість відповідачки за кредитним договором № 501419626 станом на 03.10.2024 становить 346520,13 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 169078,89 грн, заборгованості за процентами в сумі 177441,24 грн.
Відповідачка належним чином свої зобов'язання за договором № 501419626 не виконувала, про що свідчать виписка по особовому рахунку та розрахунок заборгованості.
Своїх контр розрахунків стороною відповідачки до суду не надано, як і не надано доказів повного чи часткового виконання зобов'язання.
Із вимоги про усунення порушень (а.с.29) вбачається, що 02.04.2024 на адресу проживання відповідачки позивачем було направлено вимогу про усунення порушень за кредитним договором № 501419626 від 10.08.2025 щодо добровільного погашення заборгованості або повного виконання договору, яку останньою виконано не було.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Оскільки відповідачкою крім сплати заборгованості 23.02.2022 та 18.03.2022 у загальному розмірі 6622,00 грн, протягом 3 років, ніяких більше виплат на погашення заборгованості за кредитним договором сплачено не було, що свідчить про систематичне порушення договірного зобов'язання, а тому суд вважає правомірними вимоги позивача щодо погашення усієї суми заборгованості, що передбачено ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1048 УК України передбачено таке: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані шляхом акцептування банком оферти запропонованої ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501419626 від 18.01.2022, позичальницею кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржницею обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, які виникли у період користування нею кредитними коштами, тобто у межах строку дії договору, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Із наданим позивачем розрахунком заборгованості суд не погоджується, з огляду на таке.
Згідно з позицією Верховного Суду (ВС), право кредитодавця нараховувати відсотки за кредитом припиняється після пред'явлення вимоги про дострокове погашення або після закінчення строку кредитування, встановленого договором. Це означає, що після такої вимоги банк більше не може нараховувати відсотки за період, що настає після цього моменту.
Як вбачається із наданих позивачем документів 02.04.2024 на адресу відповідачки було направлено вимогу про усунення порушень, а тому нарахування процентів за договором не може повинно здійснюватися після цієї дати тобто період нарахування процентів за вказаним договором з 18.01.2022 до 02.04.2024, а не як нараховує позивач з 18.01.2022 до 18.09.2024
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відтак розрахунок процентів за договором має наступний вигляд:
40/365 х 170000,00/100 х 36 (дні до часткової сплати відповідачкою тіла кредиту в розмірі 921,11) = 6706,85 грн;
40/365 х 169078,89 (зменшене тіло кредиту після часткового погашення відповідачкою) /100 х 329 (дні до кінця 2022 року) = 60961,05 грн;
169078,89 х 40 /100 = 67631,56 грн (розмір процентів за 1 рік користування кредитом тобто з 18.01.2023 по 18.01.2024);
40/365 х 169078,89/100 х 75 (дні з 19.01.2024 по день надсилання відповідачці вимоги, передбаченої ч.2 ст. 1050 ЦК України, тобто у період з 19.01.2024 по 02.04.2024) = 13896,90 грн, а тому заборгованість відповідачки за процентами дорівнює:
6706,85 + 60961,05 + 67631,56 + 13896,89 - 5700,89 (сплата відповідачкою процентів за договором) = 143495,46 грн.
Тому загальна заборгованість відповідачки за договором про надання споживчого кредиту № 501419626 від 18.01.2022 складає 143495,46 + 169078,89 = 312574,36 грн.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» 312574,36 грн, заборгованість за кредитним договором № 501419626 від 18.01.2022.
Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 (а.с.37-40), із змісту якого вбачається що між замовником та виконавцем узгоджено винагороду виконавця та порядок і строки розрахунків; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11645/10 від 29.07.2024 (а.с.36 зворот), копією довіреності № 023783/25 (а.с.36), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 24579,57 грн (27248,93 х 312574,36/ 346520,13). Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від сторони відповідачки на адресу суду не надходило.
Із пункту 3.1 договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг адвокатського об'єднання, а саме: за надання Послуг, що полягають у вчиненні Виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п.1.1.2 цього Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:
- за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн. (триста сімдесят п'ять гривень 00 копійок);
- за отримання рішення суду - 225,00 грн (двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок);
- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь Замовника - 7,85 % (сім цілих вісімдесят п'ять сотих відсотка).
Також пунктами 3.3.1-3.3.2 договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 передбачено, що щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, Замовник надає Виконавцю звіт про результати погашеної Заборгованості Боржників, що надійшли на рахунки Замовника згідно з формою, викладеною в Додатку М 4, в порядку Розділу 12 цього Договору. На підставі отриманого Звіту про результати погашеної Заборгованості Боржників Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів надає Замовнику підписані та завірені печаткою Виконавця (в разі наявності) 2 (два) екземпляри Акта прийому-передачі наданих послуг згідно форми Додатку М9 5 та рахунки-фактури на оплату наданих послуг за цим Договором на паперових носіях під розпис або надсилає Замовнику в електронному вигляді через сервіс електронного документообігу згідно умов Розділу 12 цього Договору.
Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі № 275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає необхідним зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2185,10 грн (2422,40 х 312574,36/ 346520,13).
Щодо клопотань представника відповідача, адвоката Дунаєва І.Б. з приводу того, що відповідач ОСОБА_1 не отримувала копій позову з додатками, суд зазначає, що відповідно відповіді Виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 11.03.2025 року на запит суду №148/607/25/1557/2025 повідомлено, що згідно обліків інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться за адресою АДРЕСА_1
Згідно трекінгу поштового відправлення № 0505267114310 з офіційного сайту AT «Укрпошта» позовна заява AT «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором була відправлена відповідачем 06.03.2025 року та повернена відправнику 22.03.2025 року за закінченням встановленого терміну зберігання. Отже, Відповідач була повідомлена належним чином.
Крім цього Відповідач 20.03.2025 року отримала ухвалу суду про відкриття провадження в справі №148/607/25 від 14 березня 2025 року та була ознайомлений з нею, що не заперечувалося представником відповідача в клопотанні від 03.04.2025 року (а.с.61), а відтак і про обов'язок подання відзиву.
Крім цього, Позивач повторно направив копію позовної заяви на адресу Відповідача. Повторно надіслана позовна заява Відповідачем була отримана 07.04.2025 року (трекінг AT «Укрпошта» - № 0505281592062).(а.с. 70-72)
Таким чином, як у відповідача так і у її представника було достатньо часу для направлення відзиву на позов, оскільки підготовче судове засідання було закрите лише 28.04.2025, крім цього представник мав можливість ознайомитися з даними матеріалами через систему «Електронний суд».
Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ-23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором № 501419626 від 18.01.2022 року в розмірі 312574,36 (Триста дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) гривні 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ-23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) 2185,10 (Дві тисячі сто вісімдесят п'ять) гривень 10 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 24579,57 (Двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят чотири) гривні 57 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позову, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дамчук О.О.