Справа № 146/1534/25
"15" жовтня 2025 р. селище Томашпіль Вінницької області
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Мороз І.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя
10 жовтня 2025 року до Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 10 жовтня 2025 року, головуючим суддею визначено Мороза І.С.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як визначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.1 ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Згідно п. 2 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач у позові просить визнати договір дарування житлового будинку договором купівлі-продажу, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку та визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку.
Тобто позивач у позові об'єднав вимогу немайнового характеру з двома вимогами майнового характеру. Проте до позову позивачем додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн, відтак кожна вимога не оплачена судовим збором.
Таким чином позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за кожну заявлену вимогу та надати до суду відповідні квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Всупереч п.3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 не містить ціни позову.
Як зазначалося вище, позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги майнового характеру, а саме - визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому матеріали справи не містять належних доказів про вартість майна, на яке позивач просить визнати право власності, що не дає можливості суду визначити необхідний розмір судового збору, який повинен бути сплачений у цьому випадку.
Згідно з п. а ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Всупереч вказаним вимогам закону позивачем не обґрунтовано дійсну вартість спірного майна з посиланням на належні докази та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт.
Відповідно до п.3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
За ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Таким чином, ціна позову у цій справі повинна визначатись дійсною (ринковою) вартістю спірного майна, визначеною належним суб'єктом оціночної діяльності.
Враховуючи зазначене вище, позивачу необхідно надати відомості, які б підтверджували дійсну (ринкову) вартість нерухомого майна на день звернення до суду.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві строк для виправлення вказаних вище недоліків.
Відповідно до положень статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним правочином, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя, залишити без руху.
Роз'яснити позивачу, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І. С. Мороз