16 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/934/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Чернігівської обласної прокуратури,
код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі позивача: Державної служби статистики України,
код ЄДРПОУ 37507880, вул. Шота Руставелі, 3, м. Київ, 01601
до відповідачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
код ЄДРПОУ 43173325, проспект Голосіївський, 50, м. Київ, 03039
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Північ»,
код ЄДРПОУ 43712073, вул. Вокзальна, 80, смт Ріпки, Чернігівська область, 15000
3. Національної академії статистики, обліку та аудиту,
код ЄДРПОУ 04837462, вул. Підгірна, 1, м. Київ, 04107
Предмет спору: про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути нерухоме майно,
Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби статистики України звернулась до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Північ» та Національної академії статистики, обліку та аудиту, у якому просить суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 13/18-21, укладений 20.05.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Північ» та Національною академією статистики, обліку та аудиту України, об'єктом якого є нерухоме майно - будівля колишнього навчального корпусу загальною площею 859 м2, розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 25.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Північ» повернути Національній академії статистики, обліку та аудиту України за актом приймання-передачі про повернення державного нерухомого майна - будівлю колишнього навчального корпусу загальною площею 859 м2, розташовану за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 25.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, положень Закону України «Про освіту», оскільки спірне нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Національної академії статистики, обліку та аудиту України, передано в оренду відповідачу-2 із цільовим призначенням на розсуд орендаря тобто для здійснення діяльності, яка не пов'язана з навчальним процесом або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Отже, за висновком прокурора, наявні обставини для визнання недійсним такого договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та повернення об'єкта оренди його балансоутримувачу.
17.09.2025 прокурор подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.10.2025 представник відповідача-2 направив до суду відзив, у якому просить здійснювати розгляд справи з викликом сторін.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача-2, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5-7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 161 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 1,4 ст. 165 ГПК України).
За змістом ч. 1, 3, 4 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою-шостою статті 165 цього Кодексу. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Обставини справи, аргументи та заперечення, викладені у заявах по суті, підлягають доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 74-79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з урахуванням зазначених приписів, кожен з учасників справи, у тому числі відповідач, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін може користуватися своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, та не позбавлений процесуального права викладати свої аргументи, пояснення, міркування, заперечення, а також подавати докази у письмових заявах по суті.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Отже, у судовому засіданні з розгляду справи по суті не передбачено вжиття процесуальних заходів, здійснення яких можливе у підготовчому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України.
Згідно зі ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі вже зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Саме лише суб'єктивне бажання відповідача ще усно викладати зміст та підстави своїх заперечень щодо предмета позову (у вступному слові), наводити обставини та докази на їх підтвердження, тобто ті доводи і аргументи, які вже були викладені в письмових заявах по суті, не є достатньою та обґрунтованою підставою для проведення судового засідання. Суд самостійно досліджує усі подані сторонами матеріали, що знаходяться у справі. При цьому відповідач у своїх запереченнях за принципом «останнього слова» має усі необхідні можливості для подання своїх доводів, міркувань щодо доводів позивача, які стосуються предмета позову.
У поданому відзиві відповідач-2 взагалі не обґрунтував необхідності проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, а свої доводи, аргументи, заперечення та докази у достатній мірі можуть бути викладені відповідачем-2 у письмовому виді відповідно до викладених судом вище висновків.
Беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Керуючись ст. 42, 161, 167, 233-235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Смарт Північ» у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун