Справа № 145/295/25
Провадження №2/145/441/2025
(заочне)
15.10.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.
за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.
позивачки ОСОБА_1
представника позивача Конякіна М.С. (в режимі відеоконференції)
представника служби у справах дітей Тиврівської селищної ради Олексюка О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Михайлівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_1
в інтересах якої діє адвокат Конякін Михайло Сергійович,
до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий
третя особа: Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Тиверська, 30, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ44059048
третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 37, с-ще Тростянець Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 42859572
про позбавлення батьківських прав,
03.03.2025 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана представником згідно з ордером ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народились двоє синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне подружнє життя з відповідачем не склалось, заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 25.04.2016 року шлюб розірвано.
Рідний батько, відповідач по справі, залишив дітей, і ведучи аморальний спосіб життя, не проявляючи батьківського піклування про них, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Діти зареєстровані разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 .
Син, ОСОБА_4 навчається у Великостратїївській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області у 9 класі. Син, ОСОБА_5 навчається у Великостратіївській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області у 8 класі.
Позивач працює підсобним робітником в цеху пакування на Філії «Переробний комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» з 01.10.2014 року та має позитивну характеристику з місця роботи.
Також відповідно до довідки №354 ОСОБА_1 за наркологічною допомогою в КПН «Тростянецька лікарня» не зверталась.
Відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їхній подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, їхнім станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток синів, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу синів; не створює умов для отримання ними освіти - створились умови, які шкодять інтересам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової (копія розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та розписка додасться), посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні синів. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти перебувають на повному позивачкиному утриманні.
Умови проживання та виховання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взято на контроль службою у справах дітей Тростянецької селищної ради, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 03.01.2025 року.
Таку поведінку батька розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування його обов'язками з виховання дітей, байдужість до їхньої долі. Такі обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Самоусунення ОСОБА_2 від виховання синів призвело до розриву будь- яких стосунків між батьком та дітьми починаючи з дуже раннього віку дітей.
На даний момент, місце проживання відповідача невідомо, на даний час зв'язок з ним втрачений. Останнім відомим місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_3 .
Просить ухвалити рішення, яким позбавити батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06.03.2025 позовну заяву було залишено без руху. 14.03.2025 на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2025 надійшла заява на усунення недоліків.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.03.2025 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- службу у справах дітей Тиврівської селищної ради виготовити та направити на адресу Тиврівського районного суду висновок, щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 12.06.2025 залучено до участі у справі Службу у справах дітей Тростянецької селищної ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Доручено Службі у справах дітей Тростянецької селищної ради Вінницької області виготовити та направити на адресу Тиврівського районного суду висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.09.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 09.10.2025. Клопотання представника позивача ОСОБА_3 про виклик свідків задоволено.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник Конякін М.С. позовні вимоги підтримали, просять їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що відповідач не займається вихованням дітей, не дбає про їх здоров'я та не має наміру утримувати та доглядати дітей.
Представник служби у справах дітей Тиврівської селиної ради Олексюк О.В. позов підтримав.
Представник третьої особи: Служби у справах дітей Тростянецької селищної ради в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку. 09.10.2025 до суду надійшла заява представника третьої особи Рєзнікової В.В., в якій просить провести судове засідання в її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Так, згідно довідки Строїнецького старостинського округу с. Краснянка Тиврівської селищної ради від 24.03.2025 № 39 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: с. Круги Вінницького району Вінницької області (а.с.51). На зазначену адресу 20.03.2025 рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду в судовому засіданні разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Згідно повернутого рекомендованого повідомлення 10.04.2025 вручено особисто. Також, 19.06.2025, 09.07.2025, 29.08.2025 та 18.09.2025 на зареєстроване місце проживання було направлено судові повістки. 15.07.2025, 22.07.2025, 09.09.2025 та 30.09.2025 до суду повернулися поштові відправлення з довідкою про причини повернення, згідно якої "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Будь-яких заяв та клопотань від нього, відзиву на позов, на час розгляду справи не надійшло.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
В судовому засіданні за клопотанням представника позивача були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_6 показала, що вона є колишньою сусідкою позивачки. Одинадцять років вони проживали по сусідству. Середній син ОСОБА_1 навчається із її сином. Від дітей чула, що батько з ними не спілкується, жодного разу не вітав їх з Днем народження.
Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є матір'ю позивачки. З 2007 року вони зійшлись з відповідачем. ОСОБА_8 разом близько п'яти років. За цей час в них народилось двоє синів. ОСОБА_8 вони не дуже добре. Після того, як дочка із зятем розійшлись, відповідач заявив, що це не його діти і сказав, що він їм ніхто. В подальшому участі у вихованні дітей не приймав. Діти знають хто їх батько, але вони не хотять з ним спілкуватись. Коли онуку ОСОБА_9 було дванадцять років, він подзвонив батьку, але той сказав, що в нього є діти, а він йому ніхто. Після цього ОСОБА_9 взагалі не хоче з ним спілкуватись. А з ОСОБА_10 батько взагалі не спілкувався. Щодо виплати заборгованості з аліментів, то позивачка подавала на аліменти. В нього була заборгованість. В 2022 році він сплатив частину заборгованості, щоб виїхати за кордон, а іншу частину зобов'язався сплатити згодом, але обіцянки не виконав.
В судовому засіданні з'ясовано думку дітей, оскільки вони досягли того віку, коли можуть висловитись з приводу досліджуваних в судовому засіданні питань.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтвердили, що батько ОСОБА_2 з ними не спілкується, не цікавиться їхнім життям та здоров'ям. Вони вважають вітчима своїм батьком, який про них дбає, займається їх вихованням та утриманням. Щодо позбавлення їхнього біологічного батька батьківських прав щодо них не заперечували та вважають, що це буде правильним.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом установлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.11.2009 батьками неповнолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.08.2011 батьками неповнолітнього ОСОБА_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.10).
Згідно копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25.04.2016 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 21.03.2008 року, актовий запис за №02(а.с. 11-13).
Згідно копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30.07.2014 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , та сина ОСОБА_4 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 450 (чотириста п'ятдесят) грн. щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 25 червня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття(а.с. 14-16).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 31.10.2024 складає 42391 грн. (а.с. 24-25).
Згідно розписки від 25.09.2022 ОСОБА_2 зобов'язувався виплатити ОСОБА_1 борг у сумі 56413 грн. на протязі одного року з 01.09.2022 по 07.09.2023.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 23.07.2025 складає 71589 грн. (а.с. 110-112).
Згідно довідки Великостратіївської гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області № 01-21/100 від 10.12.2024 ОСОБА_4 , учень 9 класу навчається у Великостратіївській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області з 21.06.2018. Наказ від 21.06.2018 №71 (а.с.18).
Згідно довідки Великостратіївської гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області № 01-21/100 від 10.12.2024 ОСОБА_5 , учень 8 класу навчається у Великостратіївській гімназії Тростянецької селищної ради Вінницької області з 21.06.2018. Наказ від 21.06.2018 №70 (а.с.19).
Відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , затверджений начальником служби у справах дітей Тростянецької селищної ради Резніковою В. 03.01.2025, де мешкає ОСОБА_1 , разом з нею проживають: ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , батько ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживає окремо, вихованням та навчанням дітей не займається (а.с. 27-28).
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та землекористування Мурафської сільської ради Михайлівського старостинського округу №2 Жмеринського району №792 від 16.12.2024 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с. 17).
Згідно відповіді Служби у справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 01-21/324 від 03.04.2025 Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради у справі за № 145/925/25 провадження №2/145/441/2025, "Про позбавлення батьківських прав", не може надати висновок органу опіки та піклування Тиврівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 так, як на даний час він згідно довідки Строїнецького старостинського округу від 24.03.2025 № 39 на території Тиврівської територіальної громади не проживає (а.с. 50-51).
Згідно заяви представника служби у справах дітей Тростянецької селищної ради Рєзнікової В.В. від 03.07.2025 відповідно до ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2025 року службі у справах дітей Тростянецької селищної ради Вінницької області доручено виготовити та направити на адресу Тиврівського районного суду висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Відповідач зареєстрований на території Тиврівської громади, але на даний час там не проживає. Службі у справах дітей Тростянецької селищної ради не відомо про місце перебування чи проживання ОСОБА_2 , документами, що можуть свідчити про ухилення від виконання батьківських обов'язків служба у справах дітей не володіє. Враховуючи вище зазначене надати висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не має можливості (а.с. 76).
Надаючи правову оцінку дослідженим у справі доказам суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІ (далі Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з ч. 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав посилалася на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо дітей, не дбає про них, не цікавиться їх життям, здоров'ям, навчанням, потребами, не виявляє бажання спілкуватися та приймати участь у підготовці до самостійного життя.
Отже, правовою підставою для позбавлення батьківських прав відповідача позивач визначив п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Водночас суд зазначає, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Указані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Суд зазначає, що позиція позивача узгоджується з іншими матеріалами справи, а саме: актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, відповідно до якого діти знаходяться на утриманні матері, а батько з синами не спілкується та участі у їх вихованні не приймає, а також показами свідків та самих дітей, які підтвердили, що батько не цікавиться їх вихованням, навчанням та утриманням.
Суд зауважує, що нехтування батьківськими обов'язками з боку батька, який фактично залишається для дітей чужою людиною, може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дітей, як з моральної, так і з правової точки зору. Таке відношення відповідача до своїх батьківських обов'язків хибно впливає на виховання та формування світогляду дітей, останній жодних заперечень до суду та органу опіки та піклування щодо вирішення питання про позбавлення його батьківських прав не надав.
Натомість, як встановлено судом, позивачкою забезпечено дітям належні умови проживання, виховання, розвитку, а діти вважають батьком вітчима.
Отже, суд вважає, що свідоме, умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків зі сторони батька за відсутності з його боку заперечень є достатніми підставами для позбавлення його батьківських прав. Аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24.
Таким чином, дослідивши та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що небажання батька спілкуватися з синами та брати участь у їх вихованні, остаточне і свідоме самоусунення від виконання своїх обов'язків з їх утримання та виховання, і остаточна втрата можливості налагодження стосунків між батьком та синами свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей, на переконання суду, відповідає легітимній меті - забезпеченню найкращих інтересів дітей. Інтереси дітей в даному випадку превалюють над втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та будь-яким іншими інтересами.
Керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 136, 141, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Михайлівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_5
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий
Третя особа: Служба у справах дітей Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Тиверська, 30, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ44059048
Третя особа: Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради, місцезнаходження: вул. Соборна, 37, с-ще Тростянець Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 42859572
Суддя Патраманський І. І.