Справа номер 145/739/25
Провадження номер 2/145/638/2025
09.10.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І.
за участю: секретаря судового засідання Онуфрієвої А.О.
представника позивача Лабика Р.Р. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача Дзюби Ю.А. (в режимі відеоконференції)
розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
в інтересах якої діє адвокат Лабик Руслан Романович
до
Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 00034186
про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
30.05.2025 до Тиврівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана її представником ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.02.2025 року близько 18 години 30 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Вінниці, по вул. Жовтневій в с. Селище Вінницького району Гніванської ОТГ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який в стані сильного алкогольного сп'яніння, в умовах недостатньої видимості в темну пору доби, не виділив себе на проїзній частині, у невстановленому місці раптово вийшов на проїзну частину автодороги перетинаючи проїзну частину справа-наліво, відносно руху автомобіля. Внаслідок отриманих травм пішохід ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000419.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №10 від 25.02.2025, проведеної в рамках кримінального провадження №12025020000000419: " ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми представленої численними саднами лицевої та мозкової частини голови, ранами спинки носа та правої завушної ділянки голови, крововиливами в м'які тканини голови, кільцеподібного перелому кісток основи черепа, крім того виявлено крововиливи в ділянці обох коренів легень, саден в проекції лівої бокової поверхні грудей та попереку, розриву паренхіми печінки, розриву селезінки, численних синців та саден кінцівок, перелому великогомілкової кістки справа у верхній третині. Вищеописана сполучна травма тіла за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення належить до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть у причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_7 наступила від сполучної травми тіла. Вищеописана травма тіла виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди 09.02.2025 р.. Характер та локалізація ушкоджень на трупі ОСОБА_8 дають можливість припустити, що ОСОБА_9 на час первинного контакту з транспортним засобом міг знаходитись у вертикальному чи близькому до такого положенні та міг бути розвернутий задньою поверхнею тіла до травмуючих виступаючих частин автомобіля".
28.02.2025 року старший слідчий відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції Мельничук Вадим Олексійович, розглянувши матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020000000419 від 09.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ПОСТАНОВИВ: кримінальне провадження №12025020000000419 від 09.02.2025 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (копія постанови додається - оригінал у слідчому відділі).
В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_10 , його близьким родичам, а саме матері ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Станом на дату ДТП (09.02.2025), цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AT5743504, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої.
Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.
Пунктом 27.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції чинній на дату ДТП, встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю потерпілого є: матір ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо батька потерпілого, ОСОБА_13 , то останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про смерть додається - оригінал у позивача). Щодо дітей потерпілого, то дітей у потерпілого не було.
На день настання страхового випадку (09.02.2025), статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 8000,00 гривень.
З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96'000,00 грн (12*8000,00=96'000,00 грн.).
Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, за шкоду заподіяну смертю потерпілого дорівнює по 48'000,00 грн. для кожного (96000,00 грн. / 2 осіб = 48000,00 грн.)
Відповідно до статті 22 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, в редакції чинній на дату укладення договору страхування: «У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Згідно п.23.1 ст. 23 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, в редакції чинній на дату укладення договору страхування, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, в редакції чинній на дату укладення договору страхування, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньотранспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV, в редакції чинній на дату укладення договору страхування).
Тобто зазначеною нормою Закону №1961-IV, встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.1 ст.1200 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України): «У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті".
Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.
Так, з матеріалів справи слідує те, що Позивач є матір'ю загиблого в ДТП ОСОБА_4 .
Згідно паспортних даних Позивача, остання є особою пенсійного віку якого вона досягла у 2020 році. Тобто, Позивач на момент ДТП була непрацездатною. Крім цього, Позивач являється особою з інвалідністю ПЕРШОЇ "Б" групи з 06.02.2024 року. Підпунктом є) пункту 35.2 статті 35 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої додає документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Отже, аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що для отримання відшкодування по втраті годувальника необхідна наявність ОДНІЄЇ з ДВОХ умов, а саме: 1. або підтвердження перебування на утриманні потерпілого; 2. або наявність в утриманця на день смерті годувальника ПРАВА на одержання від нього утримання.
На підтвердження наявності у Позивача на день смерті СИНА права на одержання від неї утримання, Позивач надає суду наступні докази:
- довідку до акту огляду МСЕК, згідно якої Позивач являється особою з інвалідністю ПЕРШОЇ "Б" групи з 06.02.2024 року безтерміново та згідно висновку потребує постійної сторонньої допомоги (копія довідки додається - оригінал у позивача);
- довідку Головного управління ПФУ у Вінницькій області, згідно якої Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком та має інвалідність з 26.12.2023 року (копія довідки додається - оригінал у позивача);
- виписку із медичної карти амбулаторного хворого 2104 від 02.05.2025 року, згідно якої Позивачці встановлено діагноз: Паркінсонізм (Хвороба Паркінсона), Гіпертонія з ускладненням (Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної)), IXC без стенокардії (Ішемічна хвороба серця), Інсульт/порушення мозкового кровообігу. Позивачу потрібно приймати на постійній основі: Тріпліксан 1 т вранці під контролем A\T, Левоком 250 мг 1 т 2 рдень, Праміпексол 1 мг 1 т 1 рдень постійно,Тріпліксан 1 т 1 рдень (копія виписки додається - оригінал у позивача);
- акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 01.05.2025 року, згідно якого Позивачка отримує дохід у розмірі 3'800,00 грн., проживає з п'ятьма родичами в житловому будинку загальною площею 30 м.кв., який обладнаний електроенергією, пічним опаленням, плитою для приготування їжі на твердому паливі. Водопостачання здійснюється від криниці з сусіднього домогосподарства. Газопостачання відсутнє (копія акту додається - оригінал у позивача);
- довідку Селищенського старостинського округу від 13.05.2025 року, згідно якої Позивачка проживала разом із Потерпілим за адресою: АДРЕСА_2 (копія довідки додається - оригінал у позивача);
- акт про засвідчення факту перебування на утриманні від 13.05.2025 року, згідно якого Позивачка, яка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_2 , потребувала утримання, оскільки являється інвалідом І -Б групи та потребує сторонньої допомоги та перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 , що підтверджують сусіди: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (копія акту додається - оригінал у позивача);
- обліково-послужну картку ОСОБА_4 , згідно якої останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та 10.05.2024 року був звільнений в запас на підставі п.п. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) (копія картки додається - оригінал у позивача).
Надання інших доказів ні Цивільним кодексом України, ні Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не передбачено.
Крім цього, діючою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі справа №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18), передбачено, що підпунктом «є» пункту 35.2 статті 35 Закону не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, а тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, Позивач є особою, яка, за життя свого СИНА, мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку встановленого законом у 2020 році. являється особою з інвалідністю ПЕРШОЇ "Б" групи, потребує постійного стороннього догляду та відноситься до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію пункту 2 та 3 частини 1 статті 1200 ЦКУ. Факт досягнення пенсійного віку Позивачем підтверджується статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", згідно якої право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років.
Таким чином, Позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв'язку із загибеллю СИНА, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання.
Пунктом 27.2. статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004: "Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку".
На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 8'000,00 грн.
Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою Позивачем годувальника становить 288'000,00 грн. (8000,00*36=288'000,00 грн.).
Щодо ліміту відповідальності Відповідача.
Відповідно до п.27.5 ст.27 Закону України №1961-IV, відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 "Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з 01 липня 2022 року та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, було встановлено у сумі 320'000,00 гривень на одного потерпілого.
По даному страховому випадку, заявлена загальна сума страхового відшкодування становить 384'000,00 грн., що перевищує 320'000,00 грн. страхової суми. В такому разі, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачу та дружині Потерпілого становить 320'000,00 грн., яке складається з:
- 48'000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної Позивачу (відповідно до п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96'000,00/2=48'000,00 грн.));
- 48'000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV, належної ДРУЖИНІ Потерпілого (відповідно до п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*12=96'000,00/2=48'000,00 грн.));
- 224'000,00 грн. - в рахунок відшкодування решти шкоди пов'язаної із втратою годувальника належної Позивачу, в межах ліміту страхової суми (відповідно до п 27.2. ст.27 Закону №1961-IV - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (8000,00*36=288000,00; 320000,00-96000,00=224000,00 грн.)).
Згідно паспортних даних Позивача, остання є особою пенсійного віку, якого вона досягла у 2020 році. Тобто, Позивач на момент ДТП була непрацездатною. Крім цього, Позивач являється особою з інвалідністю ПЕРШОЇ "Б" групи з 06.02.2024 року.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на користь ОСОБА_17 : 224'000,00 грн. (двісті двадцять чотири тисячі гривень нуль копійок) страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника; 48'000,00 грн. (сорок вісім тисяч гривень нуль копійок) страхового відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження.
Зазначеною ухвалою витребувано: з Військової частини НОМЕР_3 : довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_4 , за весь період його служби у Військовій частині НОМЕР_3 ; скан-копії ВСІХ документів, на підставі яких ОСОБА_4 звільнено з військової служби. з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області: індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_4 ; довідку про розмір пенсії ОСОБА_4 за період з 2024 року по 2025 рік; довідку про розмір пенсії ОСОБА_1 за період з 2024 року по 2025 рік.
17.06.2025 від представника Вінницької обласної дирекції ПАТ "НАСК "ОРАНТА" Ю. Дзюби до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" по справі №145/739/25.
У відзиві зазначено, що позивач просить стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» страхове відшкодування пов'язане з втратою годувальника 224 000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 48 000,00 грн., зазначає також про правову допомогу у суді першої інстанції 40 800,00 грн. збирання доказів, залучення експертів, на загальну суму 20 000,00 грн., а всього 332 800,00 грн. Сума 332 800,00 грн виходить за ліміти будь-якого страхування.
Звернення до страховика із заявою про страхове відшкодування не є досудовим врегулюванням спору (оскільки спір на даній стадії відсутній як такий), а є встановленим Законом способом волевиявлення потерпілої особи отримати страхове відшкодування. Після ДТП позивач не звертався до НАСК «ОРАНТА» із заявами про страхову виплату, про її бажання отримати від НАСК «ОРАНТА» страхову виплат НАСК «ОРАНТА» дізналась лише з позову про відшкодування шкоди, завданої злочином, отриманої в червні 2025 року. Тому заява позивача в частині вимог до НАСК «ОРАНТА» є передчасною, оскільки до суду звертаються, коли право позивача оспорено, невизнано чи заперечується відповідачем. У зв'язку з цим в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відсутня заведена страхова страва, що не дає можливості встановити дійсні обставини справи.
Оскільки Договір про надання правової допомоги №08/05/01 від 08.05.25р. та Замовлення №1 на надання правової допомоги від 08.05.2025р. не підписував сам позивач ( ОСОБА_1 ) зазначені в додатках №18, 19 до позовної заяви, тому позовна заява ставиться під сумнів. До матеріалів справи не надано доказів того що ОСОБА_1 , є недієздатною особою, що вона перебуває під опікою і що хтось за неї має право здійснювати підписання договорів про надання правової допомоги. Враховуючи те що позивач особисто не підписував Договір №08/05/01 та замовлення № 1 на надання правової допомоги, не підписував позовну заяву подану до суду 29.05.2025р., а також не звертався до Страховика щодо страхового відшкодування, не надавав на огляд оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , не можна остаточно встановити дійсні обставини по справі Страховик на підставі заявлених документів не може в повній мірі оцінити обставини та виплатити страхове відшкодування.
Щодо відшкодування шкоди пов'язані із втратою годувальника.
Позивач зазначає, що до осіб які мають право на відшкодування шкоди завданою смертю годувальника, слід віднести: непрацездатних осіб, які були на утриманні; непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.
Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
У зв'язку з тим що, ОСОБА_1 не перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4 , про що були здійсненні запити до Гніванської міської ради, та Селищенського Старостинського округу Гніванської міської ради, згідно відповіді від 11.06.2025 № 01-27/533 було повідомлення, що ОСОБА_1 з 01.03.2024 по 01.03.2025 не перебувала під опікою. Згідно відповіді № 56, 57 від 10.06.25 ОСОБА_1 є інвалідом, має джерело для існування - отримує пенсію по віку, не перебувала на утриманні та під опікою у період з 01.03.2024 по 01.03.2025. Рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 недієздатною та призначення їй опікуна до Селищенського старостинського округу не надходило. Документів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 під опікою у період з 01.03.2024 по 01.03.2025 немає. У період з 01.03.2024 по 01.03.2025 разом з ОСОБА_1 були зареєстровані: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Також до позовної заяви додані документи, згідно яких позивач зазначає, що до смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 проживала разом з ним, за адресою АДРЕСА_2 . Але дані твердження спростовуються довідкою Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 1233 від 19.02.2025, відповідно до якої ОСОБА_4 проживав дійсно по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_22 - дружиною, за адресою АДРЕСА_3 . Отже представник позивача намагається ввести суд в оману, надаючи неправдиві докази, цим самим встановити не існуючі факти, що в свою чергу призведе до винесення незаконного рішення.
НАСК «ОРАНТА» не являється безпосереднім учасником ДТП, зі сторони страхової компанії не було бездіяльних дій або прийнято жодного неправомірного рішення, по відношенню прав позивача. Проте, за умови встановлення судом, що позивач самостійно здійснив волевиявлення звернутись до суду за захистом своїх вимог, з метою оперативного врегулювання справи, та враховуючи суперечливу практику, можливе укласти мирову угоду з позивачем. У зв'язку з зазначеним ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надіслала безпосередньо ОСОБА_1 з проханням надати на огляд свідоцтво про ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 (докази додаються), але на сьогоднішній день відповіді не отримано.
Як зазначалось вище, звернення до суду без волевиявлення у встановлений Законом спосіб є передчасним, а позивач не тільки не вчинила дії по досудовому врегулюванню спору (що є обов'язковим), але і зовсім не зверталась до НАСК «ОРАНТА» із заявою про страхову виплату.
04.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача просить визнати доводи, викладені у відзиві ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 13 червня 2025 року, необґрунтованими та безпідставними. Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Відмовити у задоволенні клопотання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 13 червня 2025 року про витребування у Позивача ОСОБА_1 оригіналу свідоцтва про смерть. Відмовити у задоволенні клопотання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 13 червня 2025 року про визнання обов'язковою явки Позивача ОСОБА_1 .
У відповіді на відзив представник позивача, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15 (постанова від 11.12.2019), де зазначено, що у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання. Особа, яка вимагає виплати, за власним розсудом може звернутись із заявою безпосередньо до страховика або до суду. Отримавши позовну заяву, відповідач мав можливість визнати вимоги та здійснити виплату, що прямо передбачено п. 36.1 ст. 36 Закону №1961-ІV. Таким чином, довід відповідача про передчасність позову є безпідставним. Крім цього, відповідач заперечує право позивача на відшкодування, стверджуючи, що вона не перебувала на утриманні померлого сина, оскільки отримує пенсію. Ця позиція є вузьким і невірним тлумаченням закону. По- перше, відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Закон не вимагає одночасного дотримання обох умов. По- друге, отримання пенсії не спростовує потреби в матеріальній допомозі. Довідка ПФУ свідчить, що розмір пенсії позивача є незначним. Згідно з випискою з медичної карти позивач страждає на ряд хвороб, що вимагає постійного прийому коштовних ліків. Очевидно, що пенсії не вистачає для забезпечення базових потреб та лікування. По-третє, доводи відповідача суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц, де зазначено, що отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. По-четверте, факт надання сином допомоги та догляду підтверджується не лише актом, а й тим, що ОСОБА_4 був звільнений з військової служби 10.05.2024 саме через сімейні обставини - для догляду за матір'ю. Таким чином, доводи відповідача є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та чинному законодавству.
29.07.2025 до суду надійшли пояснення від представника Вінницької обласної дирекції ПАТ "НАСК "ОРАНТА" Ю.Дзюби, у яких остання звертає увагу, що відповідно до п. "е" п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника до заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. ПАТ "НАСК "Оранта" неодноразово зверталась до Гніванської міської ради, Агрономічної сільської ради, Селищенського старостинського округу із запитами щодо підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , підтвердження такого факту не отримано, відповіді були долучені до матеріалів справи разом з відзивом. ОСОБА_4 не мав доходів в другій половині 2024 року, жодних доказів про доходи останнього у 2025 році позивачем не надано. Із отриманих відповідей вбачається, що ОСОБА_4 проживав саме з дружиною. За адресою АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 , також були зареєстровані ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , які допомагали ОСОБА_1 , мали б право на утримання позивача, але жодного доказу до матеріалів справи не надано. Для стягнення страхового відшкодування по втраті годувальника у судовому порядку позивач зобов'язаний довести факт перебування на утриманні. За таких обставин заявлений позов є безпідставним у частині стягнення страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника. При цьому, ПАТ "НАСК "Оранта" не заперечує позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, в судовому засіданні представлена адвокатом Лабиком Р.Р.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві, наголосивши, що право на виплату страхового відшкодування мають не тільки особи, які перебували на утримані загиблого годувальника, а і ті особи, які на день його смерті мали право на таке утримання. Оскільки мати загиблого ОСОБА_26 . ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, є особою з інвалідністю І групи, то вона на день загибелі свого сина мала право на утримання від нього відповідно до положень Сімейного кодексу України.
В судовому засіданні представник відповідача ПАТ "НАСК "ОРАНТА" Дзюба Ю.А. клопотання щодо особистої участі позивачки в судовому засіданні та надання для огляду оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_4 не підтримала. При цьому, позовні вимоги визнала частково щодо страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди. Водночас представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог про страхове відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, оскільки стороною позивачки не доведено, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого ОСОБА_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи.
Постановою старшого слідчого відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 28.02.2025 кримінальне провадження №12025020000000419 від 09.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (а.с.15-16).
Згідно із зазначеною постановою 09.02.2025 року близько 18 години 30 хвилин водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Вінниці, по вул. Жовтневій в с. Селище Вінницького району Гніванської ОТГ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який в стані сильного алкогольного сп'яніння, в умовах недостатньої видимості в темну пору доби, не виділив себе на проїзній частині, у невстановленому місці раптово вийшов на проїзну частину автодороги перетинаючи проїзну частину справа-наліво, відносно руху автомобіля. Внаслідок отриманих травм пішохід ОСОБА_5 загинув на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи №10 від 25.02.2025 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми представленої численними саднами лицевої та мозкової частини голови, ранами спинки носа та правої завушної ділянки голови, крововиливами в м'які тканини голови, кільцеподібного перелому кісток основи черепа, крім того виявлено крововиливи в ділянці обох коренів легень, саден в проекції лівої бокової поверхні грудей та попереку, розриву паренхіми печінки, розриву селезінки, численних синців та саден кінцівок, перелому великогомілкової кістки справа у верхній третині. Вищеописана сполучна травма тіла за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення належить до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть у причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_7 наступила від сполучної травми тіла. Вищеописана травма тіла виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди 09.02.2025 р.. Характер та локалізація ушкоджень на трупі ОСОБА_8 дають можливість припустити, що ОСОБА_9 на час первинного контакту з транспортним засобом міг знаходитись у вертикальному чи близькому до такого положенні та міг бути розвернутий задньою поверхнею тіла до травмуючих виступаючих частин автомобіля".
Згідно з реєстром перевірки чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта", поліс № АТ5743504, станом на 09.02.2025 та 31.12.2024 діючий (а.с. 25-зворот-26).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Селище Вінницького району Вінницької області (а.с. 17).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_4 був одружений з ОСОБА_27 (а.с. 25).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 батьками загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначені ОСОБА_13 , ОСОБА_1 (а.с. 18).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Селище Тиврівського району Вінницької області (а.с.18 зворот).
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гнівань (а.с. 19).
Згідно з копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 680846 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами первинного огляду від 06.02.2024 безтерміново встановлено першу "Б" групу інвалідності за загальним захворюванням із висновком про умови і характер праці - потребує постійної сторонньої допомоги (а.с. 20).
Згідно довідки Селищенського старостинського округу Вінницького району Вінницької області від 01.05.2025 № 131 ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20-зворот).
Відповідно до довідки відділу обслуговування громадян № 12 ГУ ПФУ у Вінницькій області від 13.03.2024 № 38 ОСОБА_1 перебуває на обліку, отримує пенсію за віком та має інвалідність (перша група загального захворювання) з 26.12.2023 року довічно (а.с. 21).
Згідно з виписки медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 02.05.2025 останній встановлено такі діагнози: основний - Паркінсонізм, хвороба Паркінсона, супутні - гіпертонія з ускладненням, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця, ішемічна хвороба серця, інсульт/порушення мозкового кровообігу (а.с. 21-зворот-22).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 01.05.2025 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 , без реєстрації. До складу сім'ї входять дочка ОСОБА_28 , дочка ОСОБА_29 , дочка ОСОБА_30 , онука ОСОБА_31 , онук ОСОБА_32 (а.с. 22-зворот).
Згідно з довідкою Селищенського старостинського округу Вінницького району Вінницької області від 13.05.2025 № 159 ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 28.12.2017 до дня смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 . На день смерті разом з ним проживала ОСОБА_1 (а.с. 23).
Відповідно до копії обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_9 ОСОБА_4 10.05.2024 звільнений в запас за пп. "Г" п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 24).
Згідно відповіді Селищенського Старостинського округу Гніванської міської ради від 11.06.2025 № 02.02.02-9/56 за даними старостинського округу ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи довічно, має джерело для існування - отримує пенсію по віку. У період з 01.03.2024 по 01.03.2025 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . За наявною інформацією ОСОБА_1 не отримувала матеріальну, грошову або іншу допомогу, яка була б для неї основним джерелом існування від вищевказаних членів своєї сім'ї, тобто не перебувала на їх утриманні (а.с. 59).
Згідно відповіді Селищенського Старостинського округу Гніванської міської ради від 11.06.2025 № 02.02.02-9/57 ОСОБА_1 постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 недієздатною та призначення їй опікуна до Селищенського старостинського округу не надходило. Документів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 під опікою у період з 01.03.2024 по 01.03.2025 немає (а.с. 60).
Відповідно до довідки Агрономічної сільської ради Вінницького району ОСОБА_4 з 27.06.2023 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав, але не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . З ним разом проживала та зареєстрована ОСОБА_27 - дружина (а.с. 61).
Згідно з довідкою ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області і отримує пенсію за віком. В період з січня 2024 року по лютий 2025 року розмір її пенсії на місяць становив 3806,35 грн, з березня 2025 року по червень 2025 року - 4149,35 грн (а.с. 70).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_4 в період з січня а по травень 2024 року отримав дохід в загальній сумі 197690,09 грн від військової частини НОМЕР_3 . В період з червня 2024 року по грудень 2024 року доходу не отримував (а.с. 71).
Згідно з відповіддю Селищенського Старостинського округу Гніванської міської ради від 17.07.2025 № 02.02.02-9/77 ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 являється інвалідом 1 групи довічно. Станом на 01.03.2025 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані її повнолітні діти: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 . За період з 01.01.2005 по 01.03.2025 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , також були зареєстровані повнолітні особи: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , які померли станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_25 , яка вибула. ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи довічно, має джерело для існування - отримує пенсію по віку. У період з 01.03.2024 по 01.03.2025 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , були зареєстровані: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . За наявною інформацією ОСОБА_1 не отримувала матеріальну, грошову або іншу допомогу, яка була б для неї основним джерелом існування від вищевказаних членів своєї сім'ї, тобто не перебувала на їх утриманні. Рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 недієздатною та призначення їй опікуна до Селищенського старостинського округу не надходило. Документів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 під опікою у період з 01.03.2024 по 01.03.2025 немає (а.с. 88-89).
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Такими актами в даних досліджуваних правовідносинах є Цивільний кодекс України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (чинний на дату укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та Сімейний кодекс України.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується, зокрема, батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до положень п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» під шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вважається: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, регламентовано статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, відповідно п. 27.1. зазначеної статті страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 27.2. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно із п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно з п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, у тому числі заяви по суті справи, у яких містяться вимоги і заперечення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, 09.02.2025 року близько 18 години 30 хвилин водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "Volkswagen T4", державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Вінниці, по вул. Жовтневій в с. Селище Вінницького району Гніванської ОТГ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який внаслідок отриманих травм загинув на місці пригоди. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта", поліс № АТ5743504. Позивачка є матір'ю загиблого ОСОБА_4 .
Зазначені обставини визнаються сторонами у справі та, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не потребують доказування.
Позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, які визнаються відповідачем, та позовні вимоги про здійснення страхового відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, які відповідачем не визнаються.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Оскільки право на відшкодування страховиком моральної шкоди матері загиблого сина відповідає вимогам законодавства, розрахунок суми відшкодування моральної шкоди представником позивачки здійснено вірно, а відповідач визнає позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
Водночас, до вирішення суду належить розв'язання спору щодо здійснення страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника.
При оцінці наявності підстав для відшкодування ПрАТ «НАСК «Оранта» шкоди, завданої смертю потерпілого, суд застосовує системний аналіз норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України та СК України.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності.
Отже, статтею 1200 ЦК України визначено 2 категорії осіб, які мають право на відшкодування шкоди: 1). непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого; 2). непрацездатні особи, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання.
Згідно досліджених у даній справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого загиблого сина ОСОБА_4 .
Водночас, визначаючи, чи мала ОСОБА_1 на день загибелі свого сина ОСОБА_4 право на одержання від нього утримання, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Водночас, статтею 203 СК України визначено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є непрацездатною особою, оскільки є пенсіонером за віком, особою з інвалідністю 1 "Б" групи довічно, потребує постійного стороннього догляду, хворіє хворобою Паркінсона, із супутніми діагнозами - гіпертонія з ускладненням, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця, ішемічна хвороба серця, інсульт/порушення мозкового кровообігу.
Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про те, що на момент смерті свого сина ОСОБА_1 мала право на утримання від нього, оскільки є непрацездатною особою, та у зв'язку із наявністю інвалідності 1 групи, ряду тяжких захворювань, необхідністю у здійсненні постійної сторонньої допомоги, беззаперечно потребувала матеріальної допомоги. При цьому, у ОСОБА_4 був обов'язок утримувати свою матір.
Водночас, чи користувалась ОСОБА_1 своїм правом на утримання від сина, а також наявність у ОСОБА_1 інших повнолітніх дітей, які зобов'язані її утримувати, у даному випадку правового значення не має, оскільки стаття 1200 ЦК України при визначенні осіб, які мають право на страхове відшкодування шкоди, чітко розділяє таких осіб на 2 категорії: осіб, які реалізували своє право на утримання, та осіб, які мають право на одержання утримання від потерпілого.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими, представником позивачки вірно обчислено суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, а тому позов підлягає до повного задоволення.
Доводи відповідача про передчасність позову у зв'язку з не зверненням до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування суд відхиляє, враховуючи висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, де зазначено, що у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Не можуть бути прийняті судом і доводи відповідача про те, що згідно з п "е" п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника, оскільки зазначений порядок передбачений при зверненні заявника до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. В даному ж випадку позивачка звернулась безпосередньо до суду із позовною заявою для доведення в судовому порядку наявності права на виплату страхового відшкодування. При цьому, відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.
Щодо інших доводів відповідача суд обґрунтував мотиви прийнятого рішення в мотивувальній частині цього рішення.
Питання судових витрат суд не вирішує, оскільки позивачка, відповідно до п. 2, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , подану та підписану її представником адвокатом Лабиком Русланом Романовичем, до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00034186) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ):
- 224000,00 грн (двісті двадцять чотири тисячі гривень нуль копійок) страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника;
- 48000,00 грн (сорок вісім тисяч гривень нуль копійок) страхового відшкодування моральної шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено 15 жовтня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 00034186
Суддя Патраманський І. І.