Справа № 144/1459/25
Провадження № 1-кс/144/437/25
14.10.2025 с-ще Теплик
Слідчий суддя Теплицького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025020110000115 від 14.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 , надійшло до суду 10 жовтня 2025 року.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту погоджене з прокурором ОСОБА_3 .
Відповідно до клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 , досудовим розслідуванням встановлено, що близько 11 год 11.09.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , біля 14-ї години ОСОБА_4 виходячи з житлового будинку, помітив, що вхідні двері гаражного приміщення відкриті, зайшовши всередину на ліжку помітив мобільний телефон торгової марки Samsung моделі Galaxy А05 4/64 GB моделі (SM-F055F/DS) в протиударному чохлі, які належать ОСОБА_6 після чого в ОСОБА_4 раптово виник умисел на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел на крадіжку чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовженого Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженого Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, продовженого Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженого Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу ОСОБА_4 викрав вказаний мобільний телефон та переніс його до свого місця проживання по АДРЕСА_2 , таким чином незаконно заволодів мобільним телефоном марки Samsung моделі Galaxy А05 4/64GB моделі (SM- F055F/DS) вартістю 3223,50 гривень, який знаходився у протиударному чохлі вартістю 101,53 гривень. В подальшому, ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 3325 грн. 03 коп. 29.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків, протоколом допиту потерпілої, висновком судової товарознавчої експертизи, протоколом огляду речового доказу, протоколом впізнання речей, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Клопотання слідчого обгрунтоване тим, що ОСОБА_4 , якому повідомлено про підозру, без обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, може вчиняти дії, що становлять ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
п. 1 - ОСОБА_4 не має офіційного та стабільного джерела доходів і у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки, а тому він може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, при цьому усвідомлюючи загрозу застосування реальної міри покарання, може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
п. 2 - за відсутності жодного контролю ОСОБА_4 вільно пересуваючись, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою їх спонукання шляхом погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування та його результати;
п. 3 - за відсутності жодного контролю ОСОБА_4 вільно пересуваючись, може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності
В судовому засіданні прокурор Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , просив задовольнити клопотання слідчого та обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також що ОСОБА_4 має намір чи переховується від органів досудового розслідування, перешкоджає кримінальному провадженню шляхом неявок до слідчого, суду не надав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він має постійне місце роботи, на території району у нього проживають сестри, наміру змінювати місце проживання не має, не переховувався від органів досудового розслідування, не перешкоджав кримінальному провадженню шляхом неявок до слідчого, прокурора та на судові засідання, а також жодним чином не впливав на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні та не має наміру цього роботи.
Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
За усталеною практикою ЄСПЛ «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аргументи за чи проти задоволення клопотання, у тому числі ризик того, що підозрюваний може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати застосування запобіжного заходу.
В основу обґрунтованості наявності ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, орган досудового розслідування покладається на тяжкість покарання, яке загрожує за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким, проте сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування запобіжного заходу, при цьому доказів неявки підозрюваного ОСОБА_4 до слідчого, прокурора, чи інших порушень процесуальних обов'язків ОСОБА_4 до клопотання не додається та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Оскільки під час розгляду клопотання не доведено наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 194 КПК України, відмовляє в задоволенні клопотання.
Згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-179, 193-194, 198, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025020110000115 від 14.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено 16.10.2025 о 13 год. 50 хв.
Слідчий суддя