Справа № 141/824/25
Провадження №3/141/485/25
16 жовтня 2025 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Демченко Ірина Володимирівна, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП,
До Оратівського районного суду Вінницької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 670756 від 12.09.2025, відповідно до якого 12.09.2025 о 16.00 було встановлено, що гр. ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню своєї доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пішла з дому після сварки з матірю, через деякий час працівниками поліції дочку було знайдено.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.184 КУпАП, як невиконання батьками передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винною себе не визнала, з тим, що вона неналежним чином виконує батьківські обов'язки, категорично не згодна, пояснила, що ОСОБА_3 перебуває під її опікою з 2014 року, вона завжди виховувала її і доглядала як рідну дочку. В день складення протоколу у них дійсно виникла суперечка, бо ОСОБА_3 , якій вже 17 років, не з усіма виховними принципами опікуна погоджується. Після цього ОСОБА_3 пішла, нічого їй не сказавши, тому через кілька годин ОСОБА_1 викликала поліцію, щоб вона допомогла знайти дитину. Виявилось, що ОСОБА_3 весь цей час перебувала у своїх родичів неподалік.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі N 753/2025/19 (провадження N 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків повинна вважатися не будь-яка дія, а саме свідоме невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому саме полягало невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 , які її дії чи бездіяльність призвели до ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання доньки.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 670756 від 12.09.2025; пояснення ОСОБА_1 від 12.09.2025, пояснення ОСОБА_4 від 12.09.2025, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Матеріали справи містять лише інформацію про те, що 17-річна дівчина після суперечки з опікуном пішла до родичів, не попередивши останню, що не є достатньою підставою для визнання її опікуна такою, що ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт умисного невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено, що в ОСОБА_5 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження в справі № 141/824/25 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245-247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі № 141/824/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області . Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Демченко