8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2643/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востпак" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 19)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіон" (61051, м. Харків, вул. Толбухіна, буд. 94)
про стягнення 687412,42 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Востпак" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіон" про стягнення 687412,42 грн., з яких: заборгованість за договором поставки №19/09 від 24.09.2018 у розмірі 428212,42 грн. та заборгованість за договором поставки №20/05 від 20.05.2020 у розмірі 259200,00 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договорами поставки №19/09 від 24.09.2018 та №20/05 від 20.05.2020 в частині здійснення оплати вартості товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху з метою усунення недоліків позовної заяви.
12.08.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №18510), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі частини 5 статті 252 ГПК України. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Разом з тим, звернуто увагу відповідача, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 18.08.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частиною 6 статті 242 ГПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 по справі №922/2643/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України в межах строку, що передбачений частиною 1 статті 248 ГПК України.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
При цьому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востпак" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кларіон" (далі - відповідач, замовник) укладено договір постачання №19/09 (далі - договір №19/09).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору №19/09 виконавець зобов'язується виготовляти, постачати зі складу виконавця товар замовнику, в свою чергу замовник зобов'язується приймати і своєчасно здійснювати оплату товару на умовах цього договору.
Товаром за цим договором є паперові стаканчики/харчова упаковка з хром-ерзаца/гофрокартон/гофропродукція/поліграфічна продукція/гнучка упаковка (пункт 1.2. договору №19/09).
Відповідно до пункту 3.1. договору №19/09 передача товару здійснюється на складі виконавця у м. Харкові довіреній особі замовника на умовах самовивезення. При цьому представник замовника передає виконавцю належним чином оформлену довіреність. За погодженням сторін виконавець може здійснювати відвантаження товару на адресу замовника на умовах та відповідно до "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 р."
Згідно з пунктом 4.8. договору №19/09 погоджено, що у разі доставки товару виконавцем на адресу замовника, замовник зобов'язаний підписати видаткову накладну на товар у день отримання товару та відправити її разом із належним чином оформленою довіреністю на адресу виконавця.
Пунктом 5.2. договору №19/09 передбачено, що замовник оплачує вартість заявленої партії товару шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 календарних днів із моменту поставки.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов пункту 1.1. договору №19/09 виконавець передав, а замовник прийняв товар, а саме:
- за видатковою накладною №217 від 14.01.2022 на суму 27125,05 грн.;
- за видатковою накладною №218 від 14.01.2022 на суму 31291,60 грн.;
- за видатковою накладною №331 від 20.01.2022 на суму 46909,80 грн.;
- за видатковою накладною №332 від 20.01.2022 на суму 27318,06 грн.;
- за видатковою накладною №468 від 26.01.2022 на суму 7755,88 грн.;
- за видатковою накладною №481 від 26.01.2022 на суму 50273,62 грн.;
- за видатковою накладною №702 від 04.02.2022 на суму 53118,72 грн.;
- за видатковою накладною №844 від 10.02.2022 на суму 43629,42 грн.;
- за видатковою накладною №845 від 10.02.2022 на суму 5237,27 грн.;
- за видатковою накладною №846 від 10.02.2022 на суму 6764,80 грн.;
- за видатковою накладною №926 від 14.02.2022 на суму 49488,76 грн.;
- за видатковою накладною №1047 від 18.02.2022 на суму 29491,09 грн.;
- за видатковою накладною №1048 від 18.02.2022 на суму 19184,72 грн.;
- за видатковою накладною №1057 від 18.02.2022 на суму 7729,26 грн.;
- за видатковою накладною №1113 від 21.02.2022 на суму 11324,58 грн.;
- за видатковою накладною №1114 від 21.02.2022 на суму 10246,04 грн.;
- за видатковою накладною №1115 від 21.02.2022 на суму 21398,78 грн.;
- за видатковою накладною №1116 від 21.02.2022 на суму 6380,35 грн.
Загальна вартість поставленого товару становить 454667,80 грн.
З матеріалів справи також убачається, що 20.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востпак" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кларіон" (далі - покупець) укладено договір постачання №20/05 (далі - договір №20/05).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору №20/05 постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору №20/05 обладнання, що поставляється за договором є лінією автоматичною ISOVA для виробництва упаковки з гофрованого картону, що було в експлуатації, виробництва Японії (обладнання).
Пунктом 2.1. договору №20/05 передбачено, що передача обладнання здійснюється на складі постачальника у м. Харкові довіреній особі покупця на умовах FCA та відповідно до "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 р.".
Згідно з пунктом 2.2. договору №20/05 право власності, ризики пошкодження та загибелі обладнання переходять від постачальника до покупця у момент підписання видаткових накладних.
Пунктом 3.4. договору №20/05 передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно проводити оплату обладнання виконавцю у строки та в обсягах згідно з цим договором.
Умовами пунктів 4.1., 4.3. договору №20/05 погоджено, що покупець сплачує вартість обладнання у сумі 259200 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 43200 грн. шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату обладнання в наступному порядку: перша оплата у розмірі 59200 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 9866,67 грн., не пізніше 20 червня 2020 року; друга оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 липня 2020 року; третя оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 серпня 2020 року; четверта оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 вересня 2020 року; п'ята оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 жовтня 2020 року; шоста оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 листопада 2020 року. Покупець має право здійснювати оплату достроково та частинами, але не пізніше строків, встановлених цим договором.
На виконання пункту 1.1. договору №20/05 постачальник передав, а покупець прийняв товар відповідно до видаткової накладної №2506 від 22.05.2020 на суму 259200,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не було в повному обсязі виконано зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором №19/09 від 24.09.2018 на суму 454667,80 грн. та за договором №20/05 від 20.05.2020 на суму 259200,00 грн. Зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості поставленого товару за договором №19/09 від 24.09.2018 у розмірі 26455,38 грн. Відтак, стверджує, що станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором №19/09 від 24.09.2018 становить 428212,42 грн. та за договором №20/05 від 20.05.2020 становить 259200,00 грн., всього - 687412,42 грн., яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених договорами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Укладаючи та підписуючи спірні договори сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як зазначено судом вище та погоджено умовами пункту 4.8. договору №19/09 у разі доставки товару виконавцем на адресу замовника, замовник зобов'язаний підписати видаткову накладну на товар у день отримання товару та відправити її разом із належним чином оформленою довіреністю на адресу виконавця.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов пункту 1.1. договору №19/09 виконавець передав, а замовник прийняв товар, а саме:
- за видатковою накладною №217 від 14.01.2022 на суму 27125,05 грн.;
- за видатковою накладною №218 від 14.01.2022 на суму 31291,60 грн.;
- за видатковою накладною №331 від 20.01.2022 на суму 46909,80 грн.;
- за видатковою накладною №332 від 20.01.2022 на суму 27318,06 грн.;
- за видатковою накладною №468 від 26.01.2022 на суму 7755,88 грн.;
- за видатковою накладною №481 від 26.01.2022 на суму 50273,62 грн.;
- за видатковою накладною №702 від 04.02.2022 на суму 53118,72 грн.;
- за видатковою накладною №844 від 10.02.2022 на суму 43629,42 грн.;
- за видатковою накладною №845 від 10.02.2022 на суму 5237,27 грн.;
- за видатковою накладною №846 від 10.02.2022 на суму 6764,80 грн.;
- за видатковою накладною №926 від 14.02.2022 на суму 49488,76 грн.;
- за видатковою накладною №1047 від 18.02.2022 на суму 29491,09 грн.;
- за видатковою накладною №1048 від 18.02.2022 на суму 19184,72 грн.;
- за видатковою накладною №1057 від 18.02.2022 на суму 7729,26 грн.;
- за видатковою накладною №1113 від 21.02.2022 на суму 11324,58 грн.;
- за видатковою накладною №1114 від 21.02.2022 на суму 10246,04 грн.;
- за видатковою накладною №1115 від 21.02.2022 на суму 21398,78 грн.;
- за видатковою накладною №1116 від 21.02.2022 на суму 6380,35 грн.
Загальна вартість поставленого товару становить 454667,80 грн.
Вказані видаткові накладні підписано між сторонами без будь-яких зауважень або заперечень з боку відповідача щодо якості, асортименту, вартості товару тощо та підписи скріплено відтисками печаток сторін.
З огляду на вище вказане, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано належне виконання позивачем зобов'язань за договором №19/09 від 24.09.2018 та поставку відповідачу товар згідно вище вказаних видаткових накладних на суму 454667,80 грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 5.2. договору №19/09 передбачено, що замовник оплачує вартість заявленої партії товару шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 календарних днів із моменту поставки.
Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови пункту 5.2. договору №19/09 та здійснено лише часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 26455,38 грн., про що свідчить довідка АТ "ПУМБ" №КН2-07.8/32 від 07.08.2025 разом із додатком, а також подані акти звірки взаєморозрахунків у їх сукупності.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що строк оплати за поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних з урахуванням погоджених умов пункту 5.2. договору №19/09 станом на дату звернення з даним позовом до суду є таким, що настав.
Крім того, суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором №19/09 від 24.09.2018 у розмірі 428212,42 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, жодним чином не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Також, пунктом 2.1. договору №20/05 передбачено, що передача обладнання здійснюється на складі постачальника у м. Харкові довіреній особі покупця на умовах FCA та відповідно до "Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 р.".
Згідно з пунктом 2.2. договору №20/05 право власності, ризики пошкодження та загибелі обладнання переходять від постачальника до покупця у момент підписання видаткових накладних.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов пункту 1.1. договору №20/05 постачальник передав, а покупець прийняв товар відповідно до видаткової накладної №2506 від 20.05.2020 на суму 259200,00 грн.
З огляду на вище вказане, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано належне виконання позивачем зобов'язань за договором №20/05 від 20.05.2020 та поставку відповідачу товар згідно вище вказаної видаткової накладної на суму 259200,00 грн., яка також підписана між сторонами без будь-яких зауважень або заперечень з боку відповідача щодо якості, асортименту, вартості товару тощо та підписи скріплено відтисками печаток сторін.
Умовами пунктів 4.1., 4.3. договору №20/05 погоджено, що покупець сплачує вартість обладнання у сумі 259200 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 43200 грн. шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату обладнання в наступному порядку: перша оплата у розмірі 59200 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 9866,67 грн., не пізніше 20 червня 2020 року; друга оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 липня 2020 року; третя оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 серпня 2020 року; четверта оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 вересня 2020 року; п'ята оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 жовтня 2020 року; шоста оплата у розмірі 40000 грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 6666,67 грн., не пізніше 20 листопада 2020 року. Покупець має право здійснювати оплату достроково та частинами, але не пізніше строків, встановлених цим договором.
Натомість з матеріалів справи убачається, що відповідачем також порушено погоджені з позивачем умови пункту 4.1., 4.3. договору №20/05 від 20.05.2020 та не здійснено оплату вартості поставленого товару у розмірі 259200,00 грн.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що строк оплати за поставлений позивачем товар відповідно до умов пункту 4.1., 4.3. договору №20/05 від 20.05.2020 станом на дату звернення з даним позовом до суду є таким, що також настав.
Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц слушно зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість матеріали справи не містять доказів на спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що визначені погодженими між сторонами умовами договору в частині здійснення своєчасної та повної сплати вартості за поставлений товар. Будь-яке листування претензійного характеру з боку відповідача щодо встановлених обставин справи в матеріалах справи також відсутнє.
Враховуючи вказане, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за поставлений товар, позовна вимога про стягнення заборгованість за спірними договорами у загальному розмірі 687412,42 грн. є обґрунтованою, правомірною, а тому підлягає задоволенню.
Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить договірним зобов'язанням та наведеним вище вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.
При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору за позовну заяву на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіон" (61051, м. Харків, вул. Толбухіна, буд. 94, код ЄДРПОУ 35698852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востпак" (61039, м. Харків, вул. Виконкомівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 38281289) заборгованість у розмірі 687412,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8248,94 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" жовтня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова