65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2844/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу № 916/2844/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА»
до відповідача: Фермерського господарства “МАЙБУТНЄ АГРО»
про стягнення 226 029,01 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА» (далі - ТОВ “АМАКО УКРАЇНА») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства “МАЙБУТНЄ АГРО» суми основного боргу у розмірі 197 124,60 грн, суму пені у розмірі 26 328,29 грн, суму 3 % річних у розмірі 2 576,12 грн, а також судових витрат.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
28.07.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА» прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 28.07.2025 доставлена відповідачу до електронного кабінету - 28.07.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.
Відповідач відзиву на позов до суду не надав.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України, до суду від сторін також не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/2844/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Стислий виклад позиції позивача
На виконання умов Договору купівлі-продажу № UA/21676/361650 від 09.11.2023 (далі - договір) позивач здійснив постачання товарів на адресу відповідача, а також надав відповідні послуги.
На підтвердження виконання зобов'язань позивач надав такі документи: видаткову накладну №67720 від 13 грудня 2024 за якою було відвантажено товар на суму 60 480,00 грн; видаткову накладну №68339 від 19 грудня 2024 за якою було відвантажено товар на суму 60 759,72 грн; акт про надання послуг та запасних частин №68800 від 27 грудня 2024 за яким було відвантажено товар та виконано на суму 27 017,64 грн; видаткову накладну №604 від 08 січня 2025 за якою було відвантажено товар на суму 64 087,08 грн.
Відповідач частину товарів повернув, що підтверджується видатковою на повернення товару № 2276 від 23 грудня 2024 на суму 15 219,84 грн.
На переконання позивача, із врахуванням положень пункту 1.3. Додатку №1-24 до договору, зобов'язання з оплати в сумі 197 124,60 грн у відповідача виникло 07 лютого 2025 року. Натомість в порушення умов укладеного Договору, відповідач не здійснив оплату отриманого товару до 07.02.2025.
Між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків №4249 від 03.02.2025 та Додаток до нього, яким підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 197 124,60 грн.
У відповідь на лист позивача, відповідач 10.02.2025 обіцяв здійснити оплату заборгованості до 20.02.2025 року, чим підтвердив наявність заборгованості перед позивачем.
Проте, станом на дату подання заяви, оплату так і не було здійснено.
У зв'язку з несплатою відповідачем основного боргу позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 26 328,29 грн, суму 3% річних у розмірі 2 576,12 грн.
Обставини справи встановлені судом
Між ТОВ “АМАКО УКРАЇНА» (Постачальник) та ФГ “МАЙБУТНЄ АГРО» (Покупець) укладено договір, згідно з яким Постачальник зобов'язується протягом дії даного Договору поставляти Покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом "товар") за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.
У п. 1.2. договору зазначено, що загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору за домовленістю Сторін Постачальником можуть бути надані послуги з сервісного обслуговування техніки Покупця, про що Сторонами укладається Додаток, в якому мають бути зазначені умови, порядок надання послуг з сервісного обслуговування техніки та порядок розрахунків за надані послуги. Додаток про надання послуг з сервісного обслуговування є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого Покупцю товару та наданих послуг з сервісного обслуговування, за весь період дії даного Договору, у відповідності з видатковими накладними та наряд-замовленнями.
Згідно з умовами п.п. 2.1, 2.2. договору Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. Якщо за десять днів до закінчення строку дії даного Договору жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного Договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.
Ціни товару вважаються остаточно погодженими сторонами в видатковій накладній на момент поставки товару (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору умови оплати Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка Постачальника.
У пп. 5.1.1. п. 5.1. договору сторони передбачили, що рахунок підлягає оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення. В разі порушення Покупцем даної умови рахунок вважається недійсним, а Постачальник має право змінити ціну товару.
Згідно з п. 5.2. договору при проведенні поставки з відстроченням оплати, про що Сторони укладають додаток до цього Договору, Покупець зобов'язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк, зазначений у відповідному додатку до цього Договору.
Відповідно до п. 6.1. договору поставка здійснюється самовивозом товару Покупцем зі складу Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару, якщо інше не передбачено додатком до цього Договору.
Факт поставки товару засвідчується видатковою накладною (п. 6.6. договору).
Згідно з п. 10.3. договору при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках) до цього Договору.
У Додатку № 1-24 до договору сторони домовились, зокрема, про таке, що Товар, в межах дії цього Додатку до Договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту (у випадках, визначених цим Додатком). Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого Товару згідно із Договором та цим Додатком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 185 326,80 грн, про що свідчать підписані між сторонами та скріплені печатками видаткові накладні, а саме: № 67720 від 13.12.2024; №68339 від 19.12.2024; № 604 від 08.01.2025.
Також на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 27 017,64 грн, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою Акт про надання послуг на суму 27 017,64 грн.
Між тим, відповідач частково повернув товари на суму 15 219,84 грн, що підтверджується документом - повернення від клієнта № 2276 від 23.12.2024.
Заборгованість у розмірі 197 124,60 грн не оплачена.
Вказаний розмір заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків № 4249 від 03.02.2025 за січень 2024 - січень 2025.
26.02.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою від 04.02.2025 за вих.№ 22, в якій вимагав сплатити вартість поставленого товару на суму 197 124,60 грн.
У листі від 10.02.2025, позивач просив відтермінувати заборгованість у розмірі 197 124,60 грн до 20.02.2025.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати за поставлений товар та наданими послугами позивач, окрім основного боргу нарахував відповідачу пеню, 3 % річних та звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 226 029,01 грн.
Висновки суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту договору вбачається, що зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору поставки та надання послуг.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Між тим, як вище встановлено господарським судом, товар, який позивач поставив відповідачу 13.12.2024, 19.12.2024 та 08.01.2025 згідно видаткових накладних № 67720, №68339, № 604, вартістю 185 326,80 грн; та надані послуги 27.12.2024 вартістю 27 017,64 грн; станом на момент розгляду справи відповідач не оплатив.
Згідно з умовами договору в редакції Додатку № 1 від 16.12.2024 відповідач зобов'язаний оплатити Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного товару. Натомість такий обов'язок відповідач не виконав.
Відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності заборгованості та її розміру в сумі 197 124,60 грн.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 197 124,60 грн з Фермерського господарства “МАЙБУТНЄ АГРО» на користь позивача.
Окрім того, позивач заявив до стягнення 26 328,29 пені та 2 576,12 3% річних.
Відповідно до статей 610 та 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до умов п. 10.3. договору при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках) до цього Договору.
Перевіривши розрахунок пені, господарський суд вважає його таким, що здійснений правильно відповідно до встановлених обставин справи, а отже дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 26 328,29 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та розрахований відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.
За таких обставин, господарський суд вважає, що на користь позивача з відповідача належить стягнути 26 328,29 пені та 2 576,12 3% річних.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За наведених підстав, господарський суд вважає за належне задовольнити заявлений позов повністю.
На підставі ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства “МАЙБУТНЄ АГРО» (65045, м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, каб. 37, ідентифікаційний код 41945238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) суму основного боргу у розмірі 197 124,60 грн, пеню у розмірі 26 328,29 грн, 3 % річних у розмірі 2 576,12 грн, а також витрати зі сплати судового збору у 3 390,44 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 16 жовтня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач