65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2067/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/2067/25
За позовом: Головного сервісного центру МВС (04085, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62; ЄДРПОУ 40109173)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія “ІНТЕР-ПОЛІС» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ЄДРПОУ 19350062)
про стягнення 22426,31 грн.
Встановив: Головний сервісний центр МВС звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія “ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення частини не виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7665,08 грн., витрат на проведення судовим експертом транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 9087,36 грн., індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 2098,60 грн., 3% річних в розмірі 355,50 грн. та пені в сумі 3219,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025р. прийнято позовну заяву Головного сервісного центру МВС до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2067/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
18.06.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
24.06.2025р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.
29.07.2025р. позивачем до суду надано клопотання про долучення доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Позивачем було зазначено суду, що Положенням про Головний сервісний центр МВС, затвердженим наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1393 (зі змінами) (далі - Положення), визначено, що Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (пункт 1 розділу І цього Положення). Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27 квітня 2022 року № 6 (зі змінами) (далі - Положення про РСЦ ГСЦ МВС), регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) (далі - РСЦ ГСЦ МВС) є відокремленим структурним підрозділом ГСЦ МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи.
Відповідно до Положення про територіальний сервісний центр №5154 (на правах відділу, м. Одеса) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом РСЦ ГСЦ МВС від 22 листопада 2023 року № 1 (далі - Положення про ТСЦ МВС №5154), ТСЦ МВС №5154 є структурним підрозділом територіального органу МВС - РСЦ ГСЦ МВС. Однією з основних функцій ТСЦ МВС №5154 відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 розділу ІІ Положення про ТСЦ МВС №5154 є приймання іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, здійснення видачі та обміну національного й міжнародного посвідчень водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії та внесення інформації до Єдиного державного реєстру МВС.
Як вказує позивач, транспортний засіб марки Avtosnab SATT-04, кузов № НОМЕР_1 , 2023 року виготовлення, особливі відмітки: спеціалізований легковий седан навчальний, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ГСЦ МВС на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , переданий на баланс РСЦ ГСЦ МВС відповідно до наказу ГСЦ МВС від 09.01.2024 року №11 «Про передачу майна» та використовувався працівниками для приймання іспитів на право керування транспортними засобами.
01 травня 2024 у м. Одесі з вини ОСОБА_1 водія автомобілю Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_4 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, належний ГСЦ МВС навчальний транспортний засіб Avtosnab SATT-04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
За посиланням позивача, обставини правопорушення (п. 16.5 ПДР) й вина порушника були підтверджені в Малиновському районному суді міста Одеси протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 905648, схемою місця ДТП, поясненнями учасників пригоди. Постановою судді Малиновського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року у справі за №521/7649/24 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності.
За поясненнями позивача, цивільно-правова відповідальність водія автомобілю Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», згідно полісу страхування власників наземних транспортних засобів №220496723. 04.07.2024 страховику подано заяву про страхове відшкодування за полісом ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» №220496723. ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю ГСЦ МВС було визначено в розмірі не достатньому для його відновлення, що вбачалось з оцінки пошкоджень, здійсненої спеціалістами СТО дилеру компанії, в якій ТЗ перебуває на гарантії.
Як вказує позивач, з метою визначення суми матеріальних збитків та вартості відновлювального ремонту, ГСЦ МВС був укладений договір з Одеським науково-досліднім інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України №24-4276/182-2024 про надання послуг експертного транспортно-товарознавчого дослідження. Загальна сума договору, яка в повному обсязі оплачена замовником, становила 9087 грн. 36 коп.
30.08.2024 до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» було направлено повідомлення із запрошенням представника страхової компанії на експертний технічний огляд КТЗ Avtosnab SATT-04, д.н.з. НОМЕР_2 . 04.10.2024 судовим експертом Миколою Панченком складено висновок № 24-4276 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Avtosnab SATT-04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена в розмірі 38 538,95 грн., а вартість матеріального збитку в розмірі 34160,37 грн.
Висновок експертного дослідження № 24-4276 був направлений 16.10.2024 ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» із проханням здійснити страхове відшкодування у сумі, визначеній на підставі висновку експерта - 34160,37 грн.
06.01.2025 відповідач виплатив страхове відшкодування в розмірі 26495,29 грн., який з урахуванням строку експлуатації автомобіля та відповідно до висновку експерта, є недостатнім для відшкодування вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу Avtosnab SATT-04, д.н.з. НОМЕР_2 .
Як зазначає позивач суду, різниця між визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу (матеріальний збиток за висновком експерта) та сплаченою сумою страхового відшкодування, складає 7665,08 грн.
Також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2098,60грн., 3% річних - 355,50 грн. та пені - 3219,77 грн.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 01.05.2024 року за участю транспортного засобу «Мерседес», державний номер НОМЕР_4 та транспортного засобу «Автоснєб», державний номер НОМЕР_2 має нести відповідальність винна особа в дорожньо-транспортній пригоді.
За твердженням відповідача, після отримання повідомлення про настання ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» було направлено аварійного комісара в порядку ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Представником Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу у зв'язку зі зверненням Позивача до Страховика.
Таким чином, ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на виконання вимог Закону було проведено власне розслідування та визначення розмір шкоду в строки та в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до проведеного огляду транспортного засобу на замовлення ПрАТ СК «Інтер-Поліс» було складено звіт. Відповідно до складеного звіту розмір нанесеної шкоди становить: вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу- 33 074,30 грн. з ПДВ, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає - 29228,11 грн. з ПДВ
Отже, як зазначає суду відповідач, розмір страхового відшкодування розраховується на підставі звіту та становить суму відновлювального ремонту з урахування зносу на змінені деталі та вирахування ПДВ у разі ненадання доказів проведення ремонту транспортного засобу.
За посиланням відповідача, ним у повному обсязі сплачено страхове відшкодування, а отже позов є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що всупереч нормам пункту 36.2. статті 36 Закону №1961-IV, відповідач не здійснив регламентну виплату ГСЦ МВС протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. При цьому, страховик також у порушення положень вищевказаної норми Закону №1961-IV, не виконав зобов'язання щодо направлення заявнику протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення письмового повідомлення про прийняте рішення.
Як зазначає позивач, сама регламентна виплата (її частина) здійснена відповідачем лише 06.01.2025 в розмірі 26495,29 грн., через шість місяців після подання позивачем заяви про страхове відшкодування.
Вищенаведені дії страхової компанії, як вказує позивач, свідчать про недобросовісну поведінку у сфері страхування та в сукупності стали підставою для замовлення ГСЦ МВС автотоварознавчої експертизи судовим експертом з метою визначення розміру страхового відшкодування та подальшого захисту порушених прав в суді.
Також, посилання відповідача на те, що судова транспортно-товарознавча експертиза проведена з порушенням норм Методики та ст. 33, 34 Закону №1961-IV, як стверджує позивач, жодним чином не обґрунтовані, представник відповідача не надав документів, які б свідчили про те що він має відповідну освіту та кваліфікацію, що дозволяють рецензувати висновок судового експерта.
Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Надаючи оцінку доводам Головного сервісного центру МВС, покладеним в основу позовних вимог, суд зазначає таке.
Предметом розгляду позовних вимог Головного сервісного центру МВС є стягнення з відповідача частини не виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7665,08 грн., витрат на проведення судовим експертом транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 9087,36 грн., індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 2098,60 грн., 3% річних в розмірі 355,50 грн. та пені в сумі 3219,77 грн.
За матеріалами справи судом з'ясовано, що Транспортний засіб марки Avtosnab SATT-04, кузов № НОМЕР_1 , 2023 року виготовлення, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ГСЦ МВС на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , переданий на баланс РСЦ ГСЦ МВС відповідно до наказу ГСЦ МВС від 09.01.2024р.
Як з'ясовано судом, 01 травня 2024 у м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої, належний ГСЦ МВС навчальний транспортний засіб Avtosnab SATT-04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Постановою судді Малиновського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року у справі за №521/7649/24 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів", (чинна на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобілю Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», згідно полісу страхування власників наземних транспортних засобів №220496723 та 04.07.2024 страховику подано заяву про страхове відшкодування за полісом ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» №220496723.
За матеріалами справи з'ясовано, що з метою визначення суми матеріальних збитків та вартості відновлювального ремонту, ГСЦ МВС був укладений договір з Одеським науково-досліднім інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України №24-4276/182-2024 про надання послуг експертного транспортно-товарознавчого дослідження та загальна сума договору, яка в повному обсязі оплачена замовником, становила 9087,36грн.
04.10.2024 судовим експертом Миколою Панченком складено висновок № 24-4276 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Avtosnab SATT-04, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена в розмірі 38538,95 грн., а вартість матеріального збитку в розмірі 34160,37 грн.
За матеріалами справи з'ясовано, що 06.01.2025 відповідач виплатив страхове відшкодування в розмірі 26495,29 грн., та різниця між визначеною експертом вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу (матеріальний збиток за висновком експерта) та сплаченою сумою страхового відшкодування, складає 7665,08 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з приписами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
На спростування доводів та тверджень відповідача, суд зазначає, що Верховний Суд в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17, від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 виснував, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля».
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Приймаючи до уваги викладене та зазначене, суд приходить до висновку що позовні вимоги у розмірі 7665,08 грн. як недоплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля та витрат за проведену судову автотоварознавчу експертизу в розмірі 9087,36 грн. підлягають задоволенню судом.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені та розмір пені становить 3219,77 грн.
Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зазначила, що за змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов'язанням.
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 355,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2098,60 грн.
Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат , вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Головного сервісного центру МВС - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія “ІНТЕР-ПОЛІС» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ЄДРПОУ 19350062) на користь Головного сервісного центру МВС (04085, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62; ЄДРПОУ 40109173) частину не виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7665 (сім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 08 коп., витрати на проведення судовим експертом транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 9087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 2098 (дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп., пеню у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Повне рішення складено 16 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко