65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2999/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/2999/25
За позовом: Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ЄДРПОУ 04851120) в інтересах Держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ЄДРПОУ 43672853), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ЄДРПОУ 00022645)
До відповідачів: Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262), Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291)
Про усунення перешкод шляхом скасування рішення та скасування державної реєстрації
Представники:
від прокуратури: Кобзар А.І., посвідчення
від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: не з'явився
від Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація): Афанасьєв О.В., самопредставництво
від Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: не з'явився
від Милівської сільської ради: не з'явився
Встановив: Херсонська обласна прокуратура в інтересах Держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради про усунення перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 шляхом:
- скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С., індексний номер рішення 56313873 від 26.01.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 40268893, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276842065206, шляхом скасування державної реєстрації речового права;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 площею 64,1056 га.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 04.08.205р. прийнято позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2999/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначити на "03" вересня 2025 р. о 14:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати прокурору та позивачам відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 03.09.2025р. о 14:30.
28.08.2025р. до суду Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України надано пояснення по справі.
03.09.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 17.09.2025р. о 14:30, із викликом учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "17" вересня 2025 р. о 14:30.
05.09.2025р. до суду Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонська обласна військова адміністрація) подано пояснення.
17.09.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2025р. о 12:20, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2025р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "13" жовтня 2025 р. о 12:20. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 13.10.2025р. о 12:20.
Херсонська обласна прокуратура підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надавало письмові пояснення та зазначало, що підтримує позов прокурора.
Херсонська обласна державна адміністрація надавала письмові пояснення та зазначала, що підтримує позов прокурора.
Милівською сільською військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та Милівської сільської ради відзиву на позовну заяву не надано, відповідачами свого права на захист не використав, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування ухвал суду в систему “Електронний суд», яка доставлені в електронні кабінети останніх, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
У судовому засіданні 13.10.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 16.10.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Херсонською обласною прокуратурою за результатами опрацювання стану оформлення (державної реєстрації) майнових прав на землі природно-заповідного та лісового фонду, розташованих на території Бериславського району Херсонської області, встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області під час розпорядження земельними ділянками державної власності та внаслідок допущених порушень з державного природно-заповідного та лісового фондів вибула земельна ділянка для цілей, не пов'язаних із даними видами використання.
За твердженнями прокурора, згідно інформації з Державного земельного кадастру 13.12.2019 державним кадастровим реєстратором відділу у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру внесено відомості про формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605. Категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Вид цільового використання (призначення) - землі запасу (код 16.00).
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.01.2021 зареєстровано право власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276842065206).
Як було зазначено позивачем, державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 26.01.2021 прийнято рішення номер 56313873 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 21.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку.
За посилання прокурора, підстава для реєстрації права власності - наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020 та зазначеним наказом Милівській сільській раді Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні. До цього переліку увійшла й ділянка площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 та акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.
Також прокурором було зазначено суду, що з метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області національний природний парк «Кам'янська Січ». До території національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 28.08.2020 № 70 затверджено Положення про НПП «Кам'янська Січ».
За результатами опрацювання обставин передачі в комунальну власність земель сільськогосподарського призначення встановлено, що частина земель в межах ділянки площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 відноситься до земель природно-заповідного фонду.
На запит Херсонської обласної прокуратури Херсонська обласна військова адміністрація повідомила листом від 01.04.2025 № 01-01-39-3513/0/25/23 про те, що опрацюванням матеріалів Проєкту створення національного природного парку «Камянська Січ» та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» встановлено, що, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 площею 64,1056 га знаходиться в межах території ДП, віднесені до земель лісогосподарського призначення державної власності і згідно із Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення національного природного парку Кам'янська Січ» погоджені для надання в постійне користування НПП з вилученням у землекористувача.
На запит Херсонської обласної прокуратури Міндовкілля України листом від 18.04.2025 №11/11-04/1428-25 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ» з часу його створення, а також не видавало відповідні експертні висновки. Проєкти рішень та відповідні матеріали щодо вилучення, зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, а також віднесення її до категорії земель «землі сільськогосподарського призначення» до Міндовкілля не надходили.
На запит обласної прокуратури адміністрація НПП «Кам'янська Січ» листом від 12.05.2025 № 01-51/05 повідомила про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 має часткове накладання із зоною регульованої рекреації національного природного парку. До адміністрації НПП ніхто не звертався за погодженням на вилучення ділянки і відповідно ніяких погоджень не надавалося.
Інвентаризація та передача земельних ділянок ГУ Держгеокадастру до територіальних громад проводилася без відома та участі представників НПП. Після отримання від ДП «Великоолександрівське ЛМГ» нотаріального погодження на вилучення земельних ділянок, які перебувають в постійному користування ДП на території Бериславського району загальною площею 1817,30 га, НПП «Кам'янська Січ» направила до Кабінету Міністрів України клопотання разом з пакетом документів про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності, які вилучаються в ДП «Великоолександрівське ЛМГ» з подальшим наданням їх у постійне користування для збереження і використання НПП «Кам'янська Січ», але відповіді не отримали.
На запит обласної прокуратури Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 06.05.2025 № 01-11/448 повідомило, що земельна ділянка площею 64,1056 з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 частково накладається на земельні ділянки кварталів 18-19 Качкарівського лісництва, які відносяться до земель лісового фонду та перебувають в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року.
За інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» площа перетину меж зазначеної ділянки з межами земель лісового фонду кварталів 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» становить 51,3475 га із загальної площі ділянки 64,1056 га.
До листа Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства додано викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України, на якому зображено розташування спірної ділянки відносно меж земель лісового фонду. Вивченням матеріалів Проєкту створення НПП «Кам'янська Січ» встановлено, що Державним агентством лісових ресурсів України (лист від 10.05.2018 № 02- 27/5983-18, який відсутній у Проєкті створення, проте на наявність якого є посилання у листі ДП «Великоолександрівське ЛМГ» від 16.05.2018 № 66), Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 18.05.2018 № 01-02/51), ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (лист від 16.05.2018 №66) погоджено створення НПП «Кам'янська Січ» в межах земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 1853,7 га, які відповідно до Проєкту організації і розвитку лісового господарства ДП Мисливське господарство «Гаврилівське» (в подальшому підприємством змінено назву на ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство») обліковуються в Качкарівському лісництві (квартали 1-37).
За твердженнями прокурора, працюванням відомостей зазначеної системи встановлено, що ділянка площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 частково входить до складу кварталу № 18 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» та прокурор зазначає, що можна дійти висновку, що ділянка законодавчо увійшла до складу земель, запроєктованих для створення НПП «Кам'янська Січ», та мала бути передана у постійне користування НПП із вилученням у землекористувача - ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство, зі зміною цільового призначення.
Як вказує прокурор, за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (лист від 26.03.2025 № 171), наданою на запит обласної прокуратури, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 мають частковий перетин з кварталами 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 з межами земель лісового фонду кварталів 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 51,3475 га із загальної площі ділянки 64,1056 га.
Враховуючи зазначене, за посиланням прокурора, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, як вважає прокурор, наказом від 30.11.2020 №19 ГУ Держгеокадастру також розпорядилося земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
За таких обставин, приймаючи рішення про проведення державної реєстрації переходу прав з державної до комунальної власності, як зазначає прокурор, державний реєстратор мав перевірити наявність речового права на майно у ГУ Держгеокадастру, його реєстрацію (чи причини непроведення державної реєстрації виникнення права власності) та правоздатність відчужувача на передачу земельної ділянки.
Ураховуючи, що право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.
Надаючи пояснення, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України було зазначено суду, що цільове призначення спірної земельної ділянки було незаконно змінено при передачі її у комунальну власність, тим самим створено перешкоди державі у володінні та користуванні землями природно-заповідного, що обумовило фактичне вилучення ділянки із земель природно-заповідного фонду державної власності, а також може призвести до подальшого розпорядження нею не уповноваженим органом всупереч цільовому призначенню.
Надаючи пояснення, Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонська обласна військова адміністрація) було зазначено суду, що спірна земельна ділянка була сформована як об'єкт цивільних прав та віднесена до земель сільськогосподарського призначення вже після створення НПП «Кам'янська Січ» та погодження надання її у його користування, що безумовно є порушення чинного на момент виникнення спірних правовідносин земельного та природоохоронного законодавства України.
Позивачем було зазначено суду, що прокурором надана достатня кількість належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що спірна земельна ділянка на момент виникнення спірних правовідносин перебувала в межах НПП «Кам'янська Січ», відносилася до земель природно-заповідного і лісогосподарського призначення та була передана до земель комунальної власності зі зміною цільового призначення з порушенням, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, земельного, лісового та природоохоронного законодавства України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), суд зазначає таке.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонська обласна державна адміністрація (Херсонська обласна військова адміністрація) не звернулись до суду з позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація)у даній справі.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 шляхом скасування рішення державного реєстратора та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 площею 64,1056 га.
Як з'ясовано судом, згідно інформації з Державного земельного кадастру 13.12.2019 державним кадастровим реєстратором відділу у Бериславському районі ГУ Держгеокадастру внесено відомості про формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605. Категорія земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Вид цільового використання (призначення) - землі запасу (код 16.00) та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.01.2021 зареєстровано право власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276842065206).
Судом встановлено, що державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 26.01.2021 прийнято рішення номер 56313873 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 21.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до ч.2 ст.1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно зі ст.5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.
За приписами статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Як встановлено судом, Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області національний природний парк «Кам'янська Січ». До території національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 № 70 затверджено Положення про НПП «Кам'янська Січ» та земельна ділянка площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 розташована в межах НПП «Кам'янська Січ», та відповідно належить до земель природно-заповідного фонду.
Поряд із цим, ГУ Держгеокадастру 30.11.2020 на підставі наказу № 19 передано Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення та частина земель в межах ділянки площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 відноситься до земель природно-заповідного фонду.
За наявними в матеріалах доказів вбачається, що Міндовкілля України листом від 18.04.2025 № 11/11-04/1428-25 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ» з часу його створення, а також не видавало відповідні експертні висновки, тНПП «Кам'янська Січ» листом від 12.05.2025 № 01-51/05 повідомила про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 має часткове накладання із зоною регульованої рекреації національного природного парку та до адміністрації ніхто не звертався за погодженням на вилучення ділянки і відповідно, ніяких погоджень не надавалося, Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 06.05.2025 №01-11/448 повідомило, що земельна ділянка площею 64,1056 з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 частково накладається на земельні ділянки кварталів 18-19 Качкарівського лісництва, які відносяться до земель лісового фонду та перебувають в постійному користуванні ДП «Великоолександрівське ЛМГ», а також за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» площа перетину меж зазначеної ділянки з межами земель лісового фонду кварталів 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське ЛМГ» становить 51,3475 га із загальної площі ділянки 64,1056 га., за інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (лист від 26.03.2025 № 171), вбачається, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 мають частковий перетин з кварталами 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 з межами земель лісового фонду кварталів 18-19 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 51,3475 га із загальної площі ділянки 64,1056 га.
За змістом ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених 8 восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно з ч.6 ст.149 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою 5, 9 цієї статті.
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.
Пунктом 5 ст.25 Лісового кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Пунктом 4 ст.31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 19 від 30.11.2020 в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, прийнятий поза межами повноважень та всупереч Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП “Великоолександрівське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачами за час розгляду справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника вилучило частину спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та постійного користування.
Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області у порушення встановленого законом порядку неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.
Статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С., індексний номер рішення 56313873 від 26.01.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 40268893, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276842065206, шляхом скасування державної реєстрації речового права.
Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.
За таких обставин, враховуючи вище встановлені судом обставини справи, позовні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 площею 64,1056 га є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачами не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на спростування доводів та тверджень прокурора, що були визначені ним у поданому позові.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За таких обставин, оцінивши в сукупності всі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Милівської сільської ради про усунення перешкод шляхом скасування рішення та скасування державної реєстрації.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4844,80 грн. покладаються на Милівську сільську раду.
Стосовно позовних вимог Херсонської обласної прокуратури до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Положеннями ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб'єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що “…процесуальне законодавство вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі».
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 за позовом прокурора до міської ради та ТОВ про визнання недійсним рішення сільської ради у частині, що стосується надання ТОВ в оренду земельної ділянки; визнання недійсним цього; зобов'язання ТОВ повернути міській раді земельну ділянку. Прокурор у цій справі стверджував, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні вимог чинного законодавства як під час прийняття рішення сільською радою, так під час укладення договору оренди, що призвело до незаконної передачі в користування земельної ділянки комунальної власності, чим порушено права держави в особі міської територіальної громади, як правонаступника майна, прав та обов'язків сільської ради та власника спірної земельної ділянки, уповноваженого розпоряджатися нею.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі №917/623/22, від 12.03.2024 у справі №918/7/23.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у його задоволенні (див. постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 14.07.2022 у справі №904/6902/20).
При цьому, частиною 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтереси і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, можливо було би задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення.
Тож, визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Приймаючи до уваги, що за спірними заявленими позовними вимогами компетентним органом є Милівської сільська рада, тоді як Милівська сільська військова адміністрація Бериславського району Херсонської області виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану та була утворена Указом Президента України № 738/2022 від 27.10.2022 р., судом у задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про усунення перешкод шляхом скасування рішення та скасування державної реєстрації - відмовляється.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах Держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Милівської сільської ради про усунення перешкод шляхом скасування рішення та скасування державної реєстрації - задовольнити повністю.
2.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605шляхом: скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С., індексний номер рішення 56313873 від 26.01.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74 351, Херсонська область, Бериславський район, с.Милове, вул. Бериславська, 36, ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради (74 351, Херсонська область, Бериславський район, с. Милове, вул.Бериславська, 36; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 40268893, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276842065206, шляхом скасування державної реєстрації речового права.
3.Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 64,1056 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605шляхом: скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0605 площею 64,1056 га.
4.Стягнути з Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291) (реквізити) на користь Херсонської обласної прокуратури (реквізити) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн.
5.У задоволенні позовних вимог Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України , Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про усунення перешкод шляхом скасування рішення та скасування державної реєстрації - відмовити.
Повне рішення складено 16 жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко