"16" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4171/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Павленко Н.А., розглянувши заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, 65003) про забезпечення позову (вх.№2-1622/25 від 14.10.2025) по справі №916/4171/25,
за позовом заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса, 65003) в інтересах держави,
до відповідачів: 1. Одеської міської ради (площа Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691),
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» (вул. Миколаївська дорога, 168, м. Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 39294173);
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ» (вул. Саксаганського, 44-Е, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 32112066);
про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,
14.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ», в якій прокурор просить суд:
- припинити речове право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ» на земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101) шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 29720311 від 28.12.2018);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ» повернути територіальній громаді м. Одеси земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166, а Одеську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166;
- судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Одеської обласної прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішення Одеської міської ради від 31.10.2018 №3948-VII та рішення Одеської міської ради від 26.06.2024 №2320-VIII є незаконними, договір оренди землі від 28.12.2018 за №3444, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та ТОВ «ЛАРІ» є нікчемним, як і додатковий договір (угода) про поновлення Договору оренди землі від 28.12.2018 за №3444, тому передача в оренду земельної ділянки площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Зокрема, прокурор стверджує, що вказана земельна ділянка, в силу імперативних приписів ч.1 ст. 134 ЗК України, підлягала передачі в оренду на конкурентних засадах (на земельних торгах).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.11.2025 об 12:00.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1622/25 від 14.10.2025), в якій прокурор просить суд:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101);
- заборонити проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166;
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101).
Прокурор вказує на існування обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на те, що, обставини незаконної реєстрації права власності за відповідачами на об'єкт нерухомого майна більшої площі, ніж їм належить на законних підставах свідчать про те, що ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та ТОВ «ЛАРІ» не набули права власності на об'єкти нерухомого майна, і вказані дії були спрямовані на заволодіння правом оренди земельної ділянки територіальної громади більшої площі, а наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомого майна використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.
На думку прокурора, метою застосування заходів забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що з урахуванням предмета спору невжиття заходів забезпечення позову, вказаних у заяві, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Розглянувши заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення відповідної заяви та вказує наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі «Горнсбі проти Греції» виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
За змістом статті 136 ГПК України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У п. п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що предметом позову з яким прокурор звернувся до суду в інтересах держави є земельна ділянка площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166.
Підставою позову - незаконна реєстрація права власності за відповідачами на об'єкт нерухомого майна більшої площі, ніж їм належить на законних підставах.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд враховує, що у даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того: чи буде земельна ділянка за кадастровим номером 5110137600:31:009:0062 мати вигляд, у якому вона була орендована відповідачами.
Так, між Одеською міською радою та ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» та ТОВ «ЛАРІ» 10.10.2024 укладено Додатковий договір (угоду) про поновлення Договору оренди землі, посвідченого 28.12.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 3444. Відповідно до п. 3.1 вказаного Додаткового договору (угоди), від 10.10.2024 договір укладено на 5 років, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
При цьому суд, зважаючи на зв'язок між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, імовірність утруднення виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, вчинення дій відповідачами щодо забудови спірної земельної ділянки, що призведе до неможливості ефективного поновлення інтересів територіальної громади у разі постановлення рішення на користь позивача, вважає, що наявні достатні підстави для задоволення відповідної заяви прокурора в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- арешту земельної ділянки площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101);
- заборонити проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166.
У свою чергу, суд вважає, що вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідачів, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Також вжиті заходи забезпечення позову будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який у випадку задоволення судом його вимог матиме змогу відновити порушені права територіальної громади, можливість чого, за відсутності вжиття відповідних заходів, може бути менш ефективною внаслідок подальших дій щодо забудови спірної земельної ділянки.
Щодо способу забезпечення позову вказаного прокурором в заяві про забезпечення позову: заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь - які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0.3191 га, що має кадастровий №5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, земельна ділянка 166 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1735241651101) суд зазначає наступне.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п.5.9. Постанови Верховного Суду від 31.05.2024 по справі №916/602/23).
Суд вважає, що вимога прокурора про заборону здійснювати будь - які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0.3191 га, є абстрактною, адже є незрозумілим які саме можливі дії, маються на увазі в контексті спірних правовідносин, заборона яких є необхідною для забезпечення можливості ефективного захисту та поновлення порушених прав чи інтересів за цим позовом (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22, у постанові від 19.01.2024 у справі № 910/1562/22).
Окрім того, предметом даного спору взагалі не є новостворені об'єкти нерухомості.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим законом.
Приймаючи до уваги вищенаведені вимоги чинного законодавства суд доходить висновку, що наявність накладеного судом арешту на земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Проте, прокурор, звертаючись із вимогою про застосування такого заходу забезпечення позову як заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на вказаній вище земельній ділянці не довів та нормативно не обґрунтував суду необхідності вжиття вказаного засобу забезпечення, поряд із застосуванням такого заходу як накладення арешту на земельну ділянку.
Прокурором не доведено яким чином не вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3191 га, утруднить або унеможливить виконання рішення суду.
Враховуючи вище означене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про застосування таких заходів забезпечення позову як заборона Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на вказаній вище земельній ділянці.
Керуючись ст.ст.136- 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Частково задовольнити заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м. Одеси (вх.№2-1622/25 від 14.10.2025) про забезпечення позову.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101);
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166;
4. Відмовити у вжитті заходів забезпечення позову в частині заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166;
5. Відмовити у вжитті заходів забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 0,3191 га, кадастровий номер 5110137600:31:009:0062, яка знаходиться за адресою м. Одеса, Миколаївська дорога, 166 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1735241651101)
6. Стягувач: Пересипська окружна прокуратура м. Одеси (вул. Отамана Головатого, 89, м. Одеса).
7. Боржник: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» (вул. Миколаївська дорога, 168, м. Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 39294173).
8. Боржник: 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ» (вул. Саксаганського, 44-Е, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 32112066).
Ухвала набрала законної сили 16.10.2025 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала дійсна для пред'явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом №1404-VІІІ від 02.06.2016).
Ухвала може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст.256 ГПК України.
Суддя Павленко Наталія Анатоліївна