65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2550/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2550/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452)
до відповідача: Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Змієнка Всеволода, буд. 2, код ЄДРПОУ 02071091)
про стягнення 12236 грн., -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова про стягнення 12236 грн., з яких: 10585,22 грн. основного боргу, 1081,49 грн. пені, 106,98 грн. 3% річних та 462,31 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору постачання природного газу №101/ПГ-5793-Г від 16.10.2024 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ за період жовтня-грудня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2550/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
21.07.2025 за вх.№23069/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справ. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в частині стягнення заборгованості, яка перевищує визнані частково позовні вимоги у розмірі основного боргу - 10585,22 грн. та вказує, зокрема, наступне:
- відповідач здійснював виконання умов договору, зокрема, сплатив вартість фактично спожитого природного газу за жовтень та листопад 2024 року; факт здійснення відповідних платежів підтверджується актом взаєморозрахунків у період з 01.10.2024 по 28.05.2025;
- відповідач визнає наявність заборгованості за споживчий природний газ за договором №101/ПГ-5793-Г у розмірі 10585,22 грн., відповідно до підписаних актів приймання-передачі, водночас не погоджується з нарахуванням 3% річних, пені та інфляційних втрат, проведеним позивачем;
- Одеський національний університет імені І. І. Мечникова є неприбутковою установою, яка здійснює свою діяльність виключно за рахунок коштів державного бюджету України; відповідно до законодавства, усі витрати Університету, включаючи виконання фінансових зобов'язань, погоджуються з Міністерством освіти і науки України шляхом складання кошторису, який включає всі статті витрат, необхідні для забезпечення діяльності закладу; виникнення тимчасової заборгованості, зазначеної у позовній заяві, зумовлено об'єктивними обставинами, а саме затримкою бюджетного фінансування, спричиненою повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України і загальною переорієнтацією економіки держави на військові потреби; видатки для здійснення розрахунків за спожитий природний газ за грудень 2024 року на підставі договору про постачання природного газу №101/ПГ-5793-Г від 16.10.2024 входили в обсяги бюджетних асигнувань ОНУ імені І. І. Мечникова на 2024 рік, бюджетний період за яким закінчився 31 грудня 2024 року; разом з тим, на низці документів, наданих позивачем (зокрема, акті №22186 приймання-передачі та взаєморозрахунках зі споживачами природного газу) відсутні підписи та печатки представників ОНУ імені І. І. Мечникова, які мали б там бути у відповідності з п.3.4 (п.п. 3.4.1-3.4.3), п.5.1.3 договору;
- на думку відповідача нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня покладають на відповідача, як на бюджетну установу, необґрунтовано великий тягар.
23.07.2025 за вх.№23280/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує, зокрема, наступне:
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання;
- проценти, як і інфляційні втрати, входять до складу основного боргу; чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено інфляційні втрати та розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України;
- у п.6.2 договору сторони домовились, що в разі простроченням споживачем строків розрахунку згідно п.4.4 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; позивач вважає, що нарахування пені в сумі 1081,49 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2550/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
16.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу №101/ПГ-5793-Г.
Відповідно до п.1.2 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є підприємством/установою/організацією, на балансі якого перебуває гуртожиток/-ки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), природний газ в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів такого гуртожитку/ів (та/або житлових будівель, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 20 жовтня 2024 року до 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 3,923 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2024 року - 1,002 тис.куб.метрів; листопад 2024 року - 1,412 тис.куб.метрів; грудень 2024 року - 1,509 тис.куб.метрів.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, поставленого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу; для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом; постачальник направляє споживачу два примірника підписаних актів приймання-передачі природного газу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом в один з наступних методів: на поштову адресу споживача, вказану у розділі 14 цього договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом), або нарочно під підпис в отриманні, або шляхом направленням актів приймання-передачі природного газу, скріплених кваліфікованим електронним підписом постачальника, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу споживача, вказану у розділі 14 цього договору; при цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього Договору використовують, зокрема, систему обміну електронним документами “M.E.Doc» та/або “ВЧАСНО»; сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов'язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні; електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За п.3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 14 (чотирнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору; звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС; дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.
Відповідно до п.4.1 договору ціна природного газу, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів природного газу в пункті 2.1 цього договору дорівнює 7420,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість, з яких 1236,67 грн. ПДВ, за 1000 куб.метрів газу (без урахування тарифу на послуги з транспортування природного газу для точки виходу та коефіцієнта, який застосовується у разі замовлення потужності на добу наперед), крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м; всього ціна газу для обсягів встановлених пунктом 2.1 цього договору за 1000 куб.метрів з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.; загальна ціна цього договору складає 24793,00 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто три гривні 00 копійок), крім того, ПДВ - 4958,61 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 61 копійка), разом з ПДВ - 29751,61 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 61 копійка).
Згідно з п.п. 4.4, 4.6 договору споживач здійснює 100% розрахунок за поставлені та спожиті обсяги природного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу до закінчення календарного місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання природного газу; у платіжних інструкціях споживач має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату договору; оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору; споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до умов цього договору.
Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору; своєчасно підписувати акти приймання-передачі природного газу та інші документи, необхідні для виконання цього договору або надавати обґрунтовану відмову від підписання.
Відповідно до п.6.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п.8.7 договору споживач, підписуючи цей договір, підтверджує, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та його продовження, не може бути підставою для відмови від виконання взятих, на себе зобов'язань відповідно до цього договору.
За п.13.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо постачання (передачі) природного газу з моменту включення споживача до Реєстру споживачів постачальника зі спеціальними обов'язками на інформаційній платформі Оператора ГТС, але в будь якому разі не раніше надання Споживачем довідки, яка підтверджує перебування на балансі гуртожитку (та/або іншої житлової будівлі, у якій постійно або тимчасово проживають побутові споживачі); в частині постачання природного газу договір діє до 31 грудня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання; продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Додаток №1 до договору №101/ПГ-5793-Г визначає контактні дані і режим роботи кожної контактної точки постачальника.
02.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова (споживач, відповідач) було укладено додаткову угоду №1 до договору №101/ПГ-5793-Г.
В матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі природного газу до договору №101/ПГ-5793-Г:
- акт №17736 від 31.10.2024 на суму 3150,43 грн. (за жовтень 2024 року, обсяг - 0,41541 тис.куб.метрів) (підписаний обома сторонами);
- акт №19825 від 30.11.2024 на суму 9957,65 грн. (за листопад 2024 року, обсяг - 1,31300 тис.куб.метрів) (підписаний обома сторонами);
- акт №22186 (без дати) на суму 10585,22 грн. (за грудень 2024 року, обсяг - 1,39575 тис.куб.метрів) (підписаний з боку позивача).
В матеріалах справи наявний витяг з інформаційної платформи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача за спірні періоди із відображенням остаточних алокацій, а саме: 415,41 (20.10.2024-30.10.2024), 1313 (01.11.2024-30.11.2024), 1395,75 (01.12.2024-31.12.2024).
Також в матеріалах справи наявні рахунки до договору №101/ПГ-5793-Г, а саме: №33408 від 11.11.2024 на суму 3150,43 грн. (за жовтень 2024 року); №37470 від 10.12.2024 на суму 13108,08 грн. (за листопад 2024 року); №1975 від 10.01.2025 на суму 10585,22 грн. (за грудень 2024 року).
Окрім того, в матеріалах справи наявні: взаєморозрахунки зі споживачами природного газу за період 01.10.2024-28.05.2025 по договору №101/ПГ-5793-Г, в яких відображені, зокрема: суми нарахувань за спожитий природний газ та суми сплат (13.12.2024 - 3150,43 грн., 27.12.2024 - 9957,65 грн.); інформація про надходження коштів на рахунки ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» від відповідача за період з 01.02.2023 по 28.05.2025, яка надана АТ “Ощадбанк» та в якій відображені здійснені відповідачем оплати по договору №101/ПГ-5793-Г, а саме: 13.12.2024 - 3150,43 грн. (акт №17736), 27.12.2024 - 9957,65 грн. (акт №19825).
У вимозі від 13.03.2025 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 10585,22 грн.
В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу рахунків на оплату та вимоги засобами поштового зв'язку (списки реєстрів згрупованих відправлень, опис вкладення), а також засобами електронного зв'язку через програму 1СПідприємтсво (скріншоти).
У розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ по договором №101/ПГ-5793-Г відображено наступне: вартість спожитого природного газу за жовтень 2024 року - 3150,43 грн., вартість спожитого природного газу за листопад 2024 року - 9957,65 грн.; 13.12.2024 сплата 3150,43 грн.; 27.12.2024 сплата 9957,65 грн.; вартість спожитого природного газу за грудень 2024 року - 10585,22 грн.; визначено, що станом на 28.05.2025 заборгованість відповідача по договору постачання природного газу №101/ПГ-5793-Г від 16.10.2024 складає 10585,22 грн.
Відповідно до розрахунків позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору №101/ПГ-5793-Г:
- за жовтень 2024 року: вартість спожитого природного газу - 3150,43 грн.; фактична оплата 3150,43 грн. (13.12.2024); період прострочення: 03.12.2024-12.12.2024; сума 3% річних - 2,58 грн.; пеня - 22,38 грн.;
- за листопад 2024 року: вартість спожитого природного газу - 9957,65 грн.; фактична оплата 9957,65 грн. (27.12.2024);
- за грудень 2024 року: вартість спожитого природного газу - 10585,22 грн.; фактична оплата - відсутня; сума боргу - 10585,22 грн.; період прострочення: 01.02.2025-06.03.2025; 07.03.2025-31.05.2025; сума 3% річних - 104,40 грн.; пеня - 1059,11 грн., інфляційні втрати за зобов'язаннями грудня 2024 року - 462,31 грн. (01.02.2025-31.05.2025);
- разом: загальна сума по договору - 23693,30 грн.; фактично сплачено - 13108,08 грн.; сума основного боргу - 10585,22 грн.; 3% річних - 106,98 грн.; пеня - 1081,49 грн.; інфляційні втрати - 462,31 грн.
Несвоєчасна сплата відповідачем вартості спожитого природного газу за період жовтня, грудня 2024 року стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу (за грудень 2024 року), пені, інфляційних втрат та 3% річних (за жовтень 2024 року та грудень 2024 року).
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з п.2 ч.2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 42 ГПК України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як свідчать матеріали справи, у поданому відзиві відповідач визнав позов в частині стягнення 10585,22 грн. заборгованості за спожитий природний газ за договором №101/ПГ-5793-Г
Згідно з ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Господарський суд виходячи з наявних в матеріалах справи доказів вбачає наступні обставини:
- 16.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Одеським національним університетом імені І. І. Мечникова (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу №101/ПГ-5793-Г;
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є підприємством/установою/організацією, на балансі якого перебуває гуртожиток/-ки (та/або інші житлові будівлі, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), природний газ в обсягах та для цілей забезпечення природним газом побутових споживачів такого гуртожитку/ів (та/або житлових будівель, у яких постійно або тимчасово проживають побутові споживачі), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.2 договору);
- постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 20 жовтня 2024 року до 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 3,923 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2024 року - 1,002 тис.куб.метрів; листопад 2024 року - 1,412 тис.куб.метрів; грудень 2024 року - 1,509 тис.куб.метрів (п.2.1 договору);
- споживач здійснює 100% розрахунок за поставлені та спожиті обсяги природного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу до закінчення календарного місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання природного газу (п.4.4 договору);
- споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору; своєчасно підписувати акти приймання-передачі природного газу та інші документи, необхідні для виконання цього договору або надавати обґрунтовану відмову від підписання (п.5.2.2 договору);
- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.6.2 договору);
- споживач, підписуючи цей договір, підтверджує, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та його продовження, не може бути підставою для відмови від виконання взятих, на себе зобов'язань відповідно до цього договору (п.8.7 договору);
- за спірний період (жовтень-грудень 2024 року) відповідачем було спожито природний газ по укладеному договору в наступних обсягах: жовтень 2024 року (обсяг - 0,41541 тис.куб.метрів); листопад 2024 року (обсяг - 1,31300 тис.куб.метрів); грудень 2024 року (обсяг - 1,39575 тис.куб.метрів); вказані обсяги підтверджені витягом з інформаційної платформи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача; окрім того, визначені обсяги та ціна вартості спожитого газу також відображені в актах приймання-передачі природного газу: - акт №17736 від 31.10.2024 на суму 3150,43 грн. (за жовтень 2024 року, обсяг - 0,41541 тис.куб.метрів) (підписаний обома сторонами); акт №19825 від 30.11.2024 на суму 9957,65 грн. (за листопад 2024 року, обсяг - 1,31300 тис.куб.метрів) (підписаний обома сторонами); акт №22186 (без дати) на суму 10585,22 грн. (за грудень 2024 року, обсяг - 1,39575 тис.куб.метрів) (підписаний з боку позивача);
- відповідачем були здійснені оплати по договору №101/ПГ-5793-Г, а саме: 13.12.2024 - 3150,43 грн. (акт №17736), 27.12.2024 - 9957,65 грн. (акт №19825);
- приймаючи до уваги підтверджені обсяги спожитого природного газу та його вартість, а також вимоги п.4.4 договору, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору допустив порушення строків оплати вартості спожитого природного газу за жовтень 2024 року (сплачено 3150,43 грн. 13.12.2024 в порушення строків п.4.4 договору), а також станом на час розгляду справи не сплатив вартість спожитого природного газу за грудень 2024 року (на суму 10585,22 грн.).
Проаналізувавши наявні у справі докази, враховуючи вищевстановлені судом обставини, приймаючи до уваги факт визнання відповідачем позову в частині основного боргу - 10585,22 грн., господарський суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 10585,22 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Господарський суд не приймає до уваги посилань відповідача на факт не підписання ним акту приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року, оскільки за наявними матеріалами справи підтверджено та відповідачем фактично визнано обсяги та вартість природного газу за вказаний період.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ст. 233 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Сплата пені передбачена п.6.2 договору.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що:
- саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних; відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом;
- інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем спожитого природного газу за жовтень 2024 року та грудень 2024 року, перевіривши розрахунки позивача за визначені ним періоди та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, з огляду на правомірність та підставність позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача (за грудень 2024 року), а також встановлені судом обставини допущення відповідачем порушень строків оплати за жовтень та грудень 2024 року, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 1081,49 грн. пені, 106,98 грн. 3% річних та 462,31 грн. інфляційних втрат.
Господарський суд критично оцінює доводи відповідача про можливість відмови у позові з огляду на затримку бюджетних фінансувань, спричинених повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України, оскільки відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, на чому зокрема наголошував Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус» проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі “Бакалов проти України». При цьому, пунктом 8.7 договору передбачено, що споживач, підписуючи цей договір, підтверджує, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та його продовження, не може бути підставою для відмови від виконання взятих, на себе зобов'язань відповідно до цього договору. Окрім того, фактично відповідачем також визнано строки сплати вартості спожитого природного газу, які відображені позивачем у розрахунках, зокрема за період жовтня та грудня 2024 року в частині наявності прострочень таких сплат.
Враховуючи те, що у даній справі заявлено, в тому числі, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 щодо неможливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги в тому числі право позивача на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав як для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, так і для відмови у задоволенні в позові в цій частині.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Господарський суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені або її зменшення, з урахуванням суми нарахованої пені та встановлених судом обставин порушення відповідачем умов договору та наявності відповідної відповідальності за таке порушення у вигляді сплати нарахованої суми пені. При цьому, відповідачем не доведено наявності обставин, за якими суд може зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій.
Іншого відповідачем не доведено.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв'язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення суми основного боргу - 50 відсотків судового збору за вказаною вимогою у розмірі 1047,69 грн., сплаченого при поданні позову - покладаються на відповідача, решта 50 відсотків у розмірі 1047,69 грн. - повертаються позивачу з Державного бюджету; решта суми судового збору у розмірі 327,02 грн. у справі покладається також на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Змієнка Всеволода, буд. 2, код ЄДРПОУ 02071091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 10585 /десять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять/ грн. 22 коп. основного боргу, 1081 /одну тисячу вісімдесят одну/ грн. 49 коп. пені, 106 /сто шість/ грн. 98 коп. 3% річних, 462 /чотириста шістдесят дві/ грн. 31 коп. інфляційних втрат та 1374 /одну тисячу триста сімдесят чотири/ грн. 71 коп. судового збору.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 1047 /одну тисячу сорок сім/ грн. 69 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №0000027009 від 27.06.2025 на загальну суму 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп., яка міститься в матеріалах справи №916/2550/25.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 15 жовтня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля