65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2247/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2247/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, код ЄДРПОУ 42223804)
до відповідача: Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, буд. 4, код ЄДРПОУ 43925475)
про стягнення 13309,62 грн., -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення 13309,62 грн., з яких: 801,34 грн. 3% річних та 12508,28 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію по договору №9/2021, яка підтверджена судовим наказом №916/532/22 від 28.03.2022, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 01.03.2022 по 22.05.2022 та інфляційні втрати за період з 21.02.2022 по 22.05.2022, стягнення яких є предметом розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2247/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
14.07.2025 за вх.№22129/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справ. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, наступне:
- у зв'язку із закінченням 31 грудня 2021 року бюджетного 2021 року та зняттям усіх відповідних бюджетних призначень, дані обставини призвели до неможливості виконання зобов'язань за договором - здійснення повної оплати споживання електричної енергії за грудень 2021 року у грудні 2021 року; кошти у розмірі оплати споживання електричної енергії за грудень 2021 року у сумі 117706,95 грн. були сплачені на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» на підставі судового наказу Господарського суду Одеської області від 28.03.2022 №916/532/22 - 23.05.2022, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, тобто повну сплату заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 117706,95 грн. за грудень 2021 року було здійснено Відділом 23.05.2022;
- період нарахувань складає з 21.02.2022-22.05.2022; за таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 257, 267 ЦК України, позивач мав би звернутись із даним позовом до спливу трирічного терміну, відлік якого розпочинався з моменту сплати заборгованості Відділом, термін якого сплив 23.05.2025, натомість позов датується вже червнем місяцем 2025 року, попри те, що позивач володів інформацією про дату сплати Відділом грошових коштів за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року ще з моменту сплати, тобто з 23.05.2022.
14.07.2025 за вх.№22113/25 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності. У вказаній заяві, яка містить аналогічні доводи, які викладені відповідачем у відзиві, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності у справі №916/2247/25.
22.07.2025 за вх.№23095/25 та за вх.№23115/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, які долучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив та запереченнях позивач вказує, зокрема, що:
- в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер;
- позовна давність у справі №916/2247/25 з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат (з 21.02.2022 по 22.05.2022 включно) та трьох процентів річних (з 01.03.2022 по 22.05.2022 включно) не сплила на момент подачі позову, а тому твердження відповідача про пропуск строку для звернення до суду з позовом є безпідставними.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2247/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» (постачальник, позивач) та Відділом з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (споживач, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №9/2021.
Відповідно до п.2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовами цього договору.
Пунктами п.п. 5.8, 5.11 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць; оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактичний об'єм відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, на підставі акту приймання-передачі та виставленого рахунка споживачу постачальником; оплата рахунка здійснюється споживачем у строк не більше ніж 10 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.
Згідно з п.6.2 договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
За п.13.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.
Додатком №2 до договору №9/2021 є Комерційна пропозиція, відповідно до якої, зокрема: термін оплати рахунків - 10 робочих днів від дати отримання рахунка та акту прийому-передачі електричної енергії (п.4.3 Комерційної пропозиції);
30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» (постачальник, позивач) та Відділом з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (споживач, відповідач) була укладена додаткова угода №1 до договору №9/2021, якою сторони внесли зміни, зокрема, до додатку №2 договору.
В матеріалах справи наявний рахунок №А20030046/12 до договору №9/2021 на суму 117465,58 грн. (за грудень 2021 року) та акт купівлі-продажу електричної енергії до договору №9/2021 на суму 117465,58 грн. (за грудень 2021 року) (підписаний з боку позивача).
Також в матеріалах справи наявний список згрупованих відправлень №465 від 14.01.2022 (номер відправлення 3602202272941 на адресу відповідача) та роздруківки з сайту Укрпошти щодо отримання відправлення відповідачем 20.01.2022.
22.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради 117706,95 грн, з яких: 117465,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; 241,37 грн. 3% річних за період з 04.02.2022 по 28.02.2022 за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів за активну електричну енергію.
28.03.2022 Господарським судом Одеської області був виданий судовий наказ №916/532/22, який набрав законної сили 27.04.2022 та яким стягнуто з Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» 117465,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію (за договором про постачання електричної енергії споживачу за №9/2021), 241,37 грн. 3% річних та 248,10 грн. витрат зі сплати судового збору.
23.05.2022 Відділом з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області було сплачено на користь позивача 117706,95 грн. згідно судового наказу №916/532/22, що підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою по рахунку та платіжним дорученням №48 від 11.05.2022 (відмітка про оплату - 23.05.2022).
В матеріалах справи наявні здійснені позивачем розрахунки, а саме:
- 801,34 грн. 3% річних на суму боргу 117465,58 грн., за період: 01.03.2022-22.05.2022;
- 12508,28 грн. інфляційних втрат на суму боргу 117465,58 грн., за період: 21.02.2022-22.05.2022.
Несвоєчасна сплата відповідачем вартості електричної енергії стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У відповідності до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що за укладеним договором про постачання електричної енергії споживачу №9/2021 від 07.05.2021 відповідач взяв на себе зобов'язання зі своєчасної та повної сплати вартості використаної електричної енергії, при цьому умовами договору встановлено строк оплати рахунків - 10 робочих днів від дати отримання рахунку, який отримано відповідачем 20.01.2022, що підтверджується за наявними матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
Так, за період грудня 2021 року відповідач спожив електричну енергію на суму 117465,58 грн., при цьому факт споживання та розмір відповідачем не оспорюється. Господарський суд вказує, що судовим наказом Господарського суду Одеської області №916/532/22 від 28.03.2022, який набрав законної сили 27.04.2022 та судом не скасований, стягнуто з Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» 117465,58 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію (за договором про постачання електричної енергії споживачу за №9/2021), 241,37 грн. 3% річних та 248,10 грн. витрат зі сплати судового збору.
Вказану суму заборгованості відповідачем було сплачено 23.05.2022, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, що свідчить про порушення відповідачем умов договору щодо сплати вартості спожитої електричної енергії у строк 10 робочих днів від дати отримання рахунку.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження №14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати електричної енергії та прострочення сплати відповідачем нарахованої заборгованості, з урахуванням дати сплати такої заборгованості, перевіривши розрахунки позивача за визначені ним періоди, які не охоплюють період стягнення 3% річних за судовим наказом №916/532/22, та встановивши їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» про стягнення з відповідача 801,34 грн. 3% річних (за період 01.03.2022-22.05.2022) та 12508,28 грн. інфляційних втрат (за період 21.02.2022-22.05.2022).
Іншого відповідачем не доведено.
Господарський суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, оскільки відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, на чому зокрема наголошує і Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус» проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі “Бакалов проти України».
Щодо строку позовної давності господарський суд вказує наступне.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до п.19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (який діяв станом на дату звернення з даним позовом) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено, що:
- аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки;
- право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову;
- установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності; позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними;
- за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду;
- законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення; до таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України;
- під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності; так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин; Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року; відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX; строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року;
- поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу; Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року; надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану; закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року;
- в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану; звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Враховуючи те, що позивач 09.06.2025 звернувся з даним позовом про стягнення 3% річних (01.03.2022-22.05.2022) та інфляційних втрат (21.02.2022-22.05.2022), з урахуванням діючого на момент звернення з даним позовом п.19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в даному випадку заявлені в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим судом відмовляється у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Відділу з майнових відносин, розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, буд. 4, код ЄДРПОУ 43925475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаваенергозбут» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, код ЄДРПОУ 42223804) 801 /вісімсот одну/ грн. 34 коп. 3% річних, 12508 /дванадцять тисяч п'ятсот вісім/ грн. 28 коп. інфляційних втрат та 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 15 жовтня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля