Рішення від 01.10.2025 по справі 916/1510/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1510/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом) - Вергелес Ю.О.,

від відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» - не з'явився,

2) ОСОБА_1 (за первісним позовом) - Коршун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу заборгованості у загальному розмірі 1057181,67 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Банк Альянс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 , в якій товариство просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» в порядку регресу заборгованість у загальному розмірі 1057181,67 грн. станом на 04.04.2025 р., з яких: 1013850,00 грн. - суму відшкодування по сплаченій вимозі; 43331,67 грн. - суму заборгованості за процентами;

- визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 на суму боргу 1057181,67 грн. за період із 04.04.2025 до моменту виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Як вказує позивач, між Акціонерним товариством “Банк Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» було укладено договір про надання гарантії № 52-22 зі змінами, на підставі якого 12.01.2022 р. банком було надано за заявою принципала гарантію № 52-22 з метою забезпечення належного виконання умов договору за результатами процедури закупівлі “Світильники та освітлювальна арматура (Світильники), Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:31520000-7: Світильники та освітлювальна арматура» згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2021- 09-08-007368-c, ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490 юридична адреса: Україна, 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44) (бенефіціар).

При цьому позивач повідомляє про зміну найменування ТОВ “Транстрейд Інвест» на Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест», а також про зміну місцезнаходження товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В подальшому, як зазначає позивач, 13.01.2022 р. між гарантом та принципалом укладено договір про внесення змін № 1, яким внесено зміни до п. 1.2 розділу 1 договору № 52-22 про надання гарантії від 11.01.2022 та викладено даний пункту наступній редакції: “1.2. Сума гарантії складає 1013850,00 грн.».

Як зазначає позивач, відповідно до умов наданої гарантії зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.

Також позивач вказує, що 11.01.2022 р. з метою забезпечення виконання принципалом умов договору гарантії між АТ “Банк Альянс» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №52-22/П.

Також позивач додає, що 18.01.2023 р. відповідно до Зміни № 1 до умов банківської гарантії № 52-22 від 13.01.2022 р. гарантом внесено зміни до банківської гарантії в частині строку дії та визначено, що гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.04.2023 року включно.

При цьому позивач вказує, що 27.04.2023 року отримав SWIFT-повідомленням вимогу № TOВВих-23-5360 від 27.04.2023 від бенефіціара - Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» щодо сплати коштів за гарантією у розмірі 1013850,00 грн. У зв'язку з вищенаведеним, як вказує позивач, відповідно до п 3.5 договору та враховуючи ймовірність виникнення у банка витрат, пов'язаних зі сплатою коштів на вимогу, банк листом за вих.№ 31.2/1120 від 28.04.2023 р. повідомив принципала про отримання даної вимоги. Разом з тим, як вказує позивач, принципал, у свою чергу, вважаючи таку вимогу протиправною, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання продовженим строку виконання зобов'язання ТОВ “Транстрейд Інвест», а саме: поставити товар за договором від 26.01.2022, на період дії форс-мажорних обставин, обумовлених військовим вторгненням російської федерації на територію України та введенням в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022; визнанням такою, що не підлягає виконанню вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», надіслану 27.04.2023 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про сплату грошових коштів у розмірі 1013850,00 грн за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022). Разом з тим, як зазначає позивач, рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/6990/23 від 31.08.2023 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 р. та постановою Верховного Суду від 18.06.2024 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Наразі позивач зауважує, що Банк, перевіривши вимогу бенефіціара, дійшов висновку, що вимога є достовірною та належно представленою, бенефіціаром дотримані умови подання вимоги, до неї включені всі умови, що передбачаються гарантією, вимога отримана Банком в строки, передбачені гарантією, відповідно у Банка відсутні правові підстави у відмові в оплаті за вимогою. З огляду на вказане, 11.02.2025 року Банк сплатив на користь бенефіціара за гарантією кошти у сумі 1013850,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 95497.

Так, позивач наголошує, що відповідно до п. 3.11 договору гарантії, враховуючи положення ст. 569 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов'язання принципала відшкодувати вказані кошти (в т.ч. витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара.

Відповідно до п. 4.2 договору гарантії принципал зобов'язаний відшкодувати банку суму відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі.

Так, позивач зазначає, що вимогою № 21.4/791 від 13.02.2025 Банк вимагав відшкодувати суму, сплачену за гарантією, а саме 1013850,00 грн. не пізніше 17.02.2025 року, проте жодних дій з боку принципала щодо оплати коштів здійснено не було. В подальшому, як вказує позивач, вимогою № 21.4/1806 від 07.04.2025 Банк повторно вимагав відшкодувати суму, сплачену за гарантією, а саме 1013850,00 грн. не пізніше 12.04.2025 року, проте жодних дій з боку принципала щодо оплати коштів здійснено знову не було, з огляду на що гарант буд змушений звернутися з відповідним позовом.

Також позивач посилається на п. 5.3 договору гарантії, відповідно до якого принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежать від принципала.

Як вказує позивач, на виконання вимог п. 3.5 договору гарантії, банк письмово повідомив принципала про отримання вимоги бенефіціара шляхом направлення повідомлення за вих. № 31.2/1120 від 28.04.2023 року.

Між тим позивач зазначає, що правовідносини між Банком та ОСОБА_1 (поручитель) врегульовані договором поруки № 52-22/П від 11.01.2022 зі змінами, який не визнаний у судовому порядку недійсним, а отже в рамках презумпції правомірності правочину, відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним та чинним. Так, позивач вказує, що відповідно до п. 15 договору поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 3 (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Обґрунтовуючи можливість визначення строку для пред'явлення вимоги кредитора до поручителя у договорі поруки, позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-6цс14, постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 р. у справі № 6-18цс16 та постанові ВС від 06.02.2020 (ГПК) - № 924/482/19.

Наразі позивач зауважує, що відповідно до пункту 2 договору поруки поручитель поручився перед гарантом та зобов'язався повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1013850,00 грн. в строк та у порядку, визначеному договором гарантії.

Так, за умовами пункту 4 договору поруки, як вказує позивач, ОСОБА_1 та ТОВ “Терра Фест» відповідають перед банком (гарантом) як солідарні боржники.

Крім того, за приписами пункту 5 договору поруки поручитель відповідає перед банком (гарантом) у тому ж обсязі, що і ТОВ “Терра Фест», включаючи сплату суми, виплаченої банком (гарантом) на вимогу бенефіціара, процентів від суми боргу за гарантією, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених договором гарантії, відшкодування збитків. Відповідно до п. 8 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання як солідарний боржник протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги, або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настала раніше.

Як вказує позивач, 11.01.2022 р. ОСОБА_2 надала свою згоду на укладення 11.01.2022 р. її чоловіком - ОСОБА_1 договору поруки № 52-22/П, який забезпечує зобов'язання принципала, що випливають з договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. Також позивач повідомляє, що Банк листом від 31.03.2025 р. за вих. № 21.4/1722 вимогу поручителю - ОСОБА_1 , однак станом на дату подання позову останній відповіді не надав та кошти не сплатив.

Враховуючи викладене, АТ “Банк Альянс» зазначає, що вправі солідарно звертатися до ТОВ “Терра Фест» та ОСОБА_1 з вимогою щодо стягнення коштів в розмірі 1057181,67 грн. станом на 04.04.2025, з яких: сума відшкодування по сплаченій вимозі - 1013850,00 грн., сума заборгованості за процентами - 43331,67 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 21.04.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства “Банк Альянс» (вх. № 1547/25) залишено без руху.

22.04.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 12893/25), в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025 р. надає розрахунок заборгованості боржника перед АТ “Банк Альянс» за гарантією № 52-22 від 11.01.2022 р. станом на 04.04.2025 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області 25.04.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства “Банк Альянс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1510/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 15.05.2025 р. об 11:00 год.

06.05.2025 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява по справі № 916/1510/25 (вх. № 14457/25), відповідно до якої відповідач просить суд надіслати копію позовної заяви з додатками документів або зобов'язати Акціонерне товариство “Банк Альянс» надіслати копію позовної заяви та виключити ОСОБА_1 з кола відповідачів по справі № 916/1510/25.

15.05.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 15499/25).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 р. підготовче засідання відкладено на 05 червня 2025 р. об 11:00 год. та запропоновано Акціонерному товариству “Банк Альянс» повторно направити відповідачу-2 - ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками.

19.05.2025 р. від представника ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява по справі № 916/1510/25 про вступ у справу представника та надання доступу до електронної справи в підсистемі “Електронний суд» (вх. № 15765/25).

22.05.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 16365/25), відповідно до якої представник позивача просить суд надати можливість представнику позивача брати участь у судовому засіданні, призначеному на 05.06.2025 об 11 год. 00 хв., у справі № 916/1510/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду Одеської області з використанням власних технічних засобів.

Також 22.05.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 16366/25), відповідно до якої представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи № 916/1510/25 докази повторного надсилання позовної заяви з додатками на адресу ОСОБА_1 .

Крім того, 22.05.2025 р. від ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява по справі (вх. № 16394/25).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 р. задоволено заяву Акціонерного товариства “Банк Альянс» про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/1510/25, яке призначене на 05 червня 2025 р. об 11:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

30.05.2025 р. від представника ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання по справі № 916/1510/25 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 17239/25), відповідно до якого заявник просить вирішити участь представника ОСОБА_1 - адвоката Коршуна Т.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 916/1510/25, призначеному на 05.06.2025 р. об 11:00 год. та у подальших судових засіданнях.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коршуна Т.О. про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/1510/25, яке призначене на 05 червня 2025 р. об 11:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

04.06.2025 року від відповідача - ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства “Банк Альянс» (вх. № 2235/25), відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд визнати поруку, яка передбачена договором № 52-22/П від 11.01.2022 р., припиненою. В обґрунтування зустрічного позову позивач вказує, що ОСОБА_1 ознайомився з договором поруки 26.05.2025 р. після отримання через АТ Укрпошта від АТ “Банк Альянс» копії первісного позову, при цьому раніше Банк надсилав ОСОБА_1 лист від 31.03.2025 р. (додано до первісного позову), в якому повідомлялося, що ТОВ “Транстрейд Інвест» має сплатити банку в порядку регресу 1013850,00 грн. за договором гарантії № 52-22 від 12.01.2022 р. Як вказує позивач за зустрічним позовом, у цьому листі банк не заявляв вимогу до ОСОБА_1 з посиланням на договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 року, при цьому оскільки в цих листах банк посилався на вимоги до юридичної особи - ТОВ “Транстрейд Інвест», щодо якої ОСОБА_1 не є ні працівником, ні учасником, тому ОСОБА_1 відповіді на листи не надавав. Після ознайомлення з договором поруки, який отримано з первісним позовом, ОСОБА_1 стверджує, що він не підписував договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р., а тому він має намір подати позов про визнання цього договору не дійсним.

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що вимога банку до ОСОБА_1 з посиланням на договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. не може бути задоволеною, оскільки АТ “Банк Альянс» на день подання позову (на 17.04.2025 р.) не має права вимоги виконання поруки за цим договором, що обґрунтовується наступним. Так, статтею 559 ЦК України визначено умови припинення поруки, зокрема, третім реченням частини 4 цієї статті встановлено: “Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя». Застосування та наявність підстави, а саме закінчення трьох років від дня укладання договору поруки, відповідно до наведеної норми, обґрунтовується наступним.

Наразі позивач за зустрічним позовом вказує, що договором поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. не визначено строк цього договору, враховуючи, що п. 13 договору поруки не передбачено посилання на роки, місяці, тижні, дні або години і лише має визначення, що договір поруки діє до повного виконання зобов'язання за договором гарантії, тобто до певної події, яка настане у майбутньому, тому існує висновок, що цим пунктом вказано посилання на момент в часі, а саме на подію, яка має настати. Такою подією, на переконання позивача за зустрічним позовом, може бути виконання або не виконання боржником (ТОВ “Терра Фест») обов'язку за договором гарантії.

Так, позивач за зустріним позовом зазначає, що умова п. 15 договору поруки протирічить меті укладання поруки, зокрема, що порука надається на забезпечення договору гарантії і повинна діяти поки договір гарантії не буде виконано принципалом. Змістом п. 13 договору поруки підтверджується, що цим договором зобов'язання поручителя не визначено періодом у часі, тобто не визначено строком. Враховуючи, що відповідно до п. 15 договору поруки, порука може припинитись до повного виконання зобов'язань за договором гарантії, тому, на переконання позивача за зустріним позовом, п. 13 та п. 15 договору визначено противоречиві умови, внаслідок яких виникає висновок, що договором поруки не конкретизовано також і термін виконання договору поруки.

Враховуючи наведені умови настання зобов'язання поручителя, зокрема, що договором поруки не встановлено строк виконання основного зобов'язання, беручи до уваги, що минуло більше трьох років від дня укладання договору поруки, за ствердженнями позивача за зустрічним позовом, на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України правовідносини поруки за договором № 52-22/П від 11.01.2022 р. є припиненими. При цьому позивач за зустрічним позовом наголошує, що частина 4 ст. 559 ЦК України в імперативній формі визначає обрахування трьох років від дати укладання договору поруки, тому будь-які умови з посиланням на виконання інших зобов'язань не можуть враховуватись.

Також 04.06.2025 р. від відповідача - ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17709/25), відповідно до якого відповідач-2 - ОСОБА_1 стверджує, що він не підписував договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 року. Так, посилаючись на ч. 4 статті 559 ЦК України, відповідач-2 вказує, що вимога банку до ОСОБА_1 з посиланням на договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. не може бути задоволеною, оскільки АТ “Банк Альянс» на день подання позову (на 17.04.2025 р.) не має права вимоги виконання поруки за цим договором.

Між тим відповідач-2 зазначає, що п. 13 договору поруки не передбачено посилання на роки, місяці, тижні, дні або години і лише має визначення, що договір поруки діє до повного виконання зобов'язання за договором гарантії, тобто до певної події, яка настане у майбутньому, тому існує висновок, що цим пунктом вказано посилання на момент в часі, а саме на подію, яка має настати. Такою подією може бути виконання або не виконання боржником (ТОВ “Транстрейд Інвест» або ТОВ “Терра Фест») обов'язку за договором гарантії. Вказане вище, на переконання відповідача-2, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, який наведено у постанові від 12.06.2024 р. у справі № 522/179/16, в якій зазначено, що погоджена сторонами умова про чинність зобов'язань за договором поруки до повного виконання позичальником та / або поручителем основного зобов'язання, не є строком, встановленим у договорі поруки, в розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Відтак, на думку відповідача-2, договором поруки не встановлено строк виконання основного зобов'язання, беручи до уваги, що минуло більше трьох років від дня укладання договору поруки, тому на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України правовідносини поруки за договором № 52-22/П від 11.01.2022 р. є припиненими.

При цьому відповідач-2 вказує, що позивачем виконано зобов'язання за договором гарантії 11.02.2025 р., а тому, як вказує відповідач-2, зазначене виконання банком зобов'язання за договором гарантії здійснено банком після завершення трьох років від дати укладання договору поруки (від 11.01.2022 р.), тому на день сплати цих коштів порука вже вважалась припиненою.

Безпідставність сплати 1013850,00 грн., на думку відповідача-2, підтверджується тим, що в гарантії № 52-22 від 12.01.2022 р. (на яку вказано посилання в призначенні платежу) вказана менша сума, а саме 844875,00 грн., ніж сплачено. Крім того, відповідач-2 наголошує, що в призначенні платежу, як на підставу оплати, банк посилається на вимогу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» в формі SWIFT повідомлення від 27.04.2023 р. У SWIFT повідомленні від 27.04.2023 р. вказано, що вимога надається на підставі банківської гарантії № 52-22 від 13.01.2022 р. зі змінами № 1 від 18.01.2023 р. До позову банк надав зміни № 1 від 18.01.2023 р. до умов банківської гарантії. Відповідно до цих змін банком продовжено строк гарантії по 30.04.2023 р. При цьому відповідач-2 зазначає, що Банк не надав суду змін в письмовій формі до договору гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р., якими банк та ТОВ “Транстрейд Інвест» погодили продовження договору гарантії по 30.04.2023 р.

Враховуючи наведене, відповідач-2 вважає, що зміни № 1 від 18.01.2023 р. до умов банківської гарантії № 52-22 від 13.01.2022 р. оформлено банком без укладання додаткової угоди до договору гарантії, а тому є нікчемними.

Таким чином, на думку відповідача-2, АТ “Банк Альянс» 11.02.2025 р. виконав безпідставно прийняту вимогу бенефіціара від 27.04.2023 р., з огляду на що вважає, що не повинен нести відповідальність перед банком за те, що банк самостійно без згоди з ТОВ “Транстрейд Інвест» збільшив строк дії гарантії, після чого прийняв та виконав вимогу бенефіціара.

Підготовче засідання, призначене на 05.06.2025 р. об 11 год. 00 хв., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2025 року призначено розгляд справи на 24.06.2025 р. об 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025 р. прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про визнання поруки припиненою до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/1510/25 за правилами загального позовного провадження; повідомлено сторін про розгляд справи № 916/1510/25 у підготовчому засіданні 24.06.2025 р. об 11:30 год.

12.06.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив ( вх. № 18603/25), в якій позивач додатково зазначає, що відповідно до п. 15 договору поруки порука за цим договором припиняється після закінчення 3 (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за договором гарантії. Вищенаведений пункт договору поруки відповідає положенням статті 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Це в свою чергу дає підстави для застосування першого речення частини 4 статті 559 ЦК України, відповідно до якого порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки (в редакції чинній на момент укладення договору поруки).

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, відповідно до якої застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред'явлення вимоги» до поручителя слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Тобто, як вказує позивач, цей строк є нічим іншим, як строком позовної давності. При цьому позивач зауважує, що п.12 та Перехідних положень ЦК України строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а відповідно до п 19 Перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Між тим позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, якою об'єднана палата відступила від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та зазначила гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.

Також позивач зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6990/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2024, встановлено, що відповідач, як бенефіціар, обґрунтовано звернувся до Акціонерного товариства “Банк Альянс» із вимогою про виплату банківської гарантії, у зв'язку із неналежним виконанням позивачем, як принципалом, умов договору. За таких обставин, позовна вимога про визнання вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», надісланої 27.04.2023 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про сплату грошових коштів у розмірі 1013850,00 грн. за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022), такою, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Наразі позивач з посиланням на п. 4 ст. 75 ГПК України зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20.06.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 19690/25), в якому, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві та у відповіді на відзив за первісним позовом, зазначає, що вимоги позивача за зустрічним позовом є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, що у свою чергу приводить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1510/25 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03.07. 2025 р. о 10:30 год.

30.06.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву по справі № 916/1510/25 (вх. № 20517/25), в якій позивач за зустрічною позовною заявою додатково зазначає, що вимоги банку до ОСОБА_1 про сплату регресу не стосуються договору поруки, а також, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2024 р. у справі № 522/179/16, а також від 24.02.2016 року у справі № 6-2239цс15, зазначає, що строк, який визначено третім речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, не є стоком позовної давності, тому не може продовжуватись, в тому числі не поновлюється, не зупиняється та не переривається. Відтак, на думку позивача за зустрічною позовною заявою, якщо банк не подав вимогу до поручителя в формі позову в межах цього строку порука припиняється.

03.07.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 21060/25), в яких, посилаючись на доводи, зазначені раніше, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що вимоги позивача за зустрічним позовом є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, що у свою чергу приводить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 03.07.2025 р. по справі № 916/1510/25 протокольно оголошено перерву до 11 липня 2025 року о 14:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 р. повідомлено відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» про те, що підготовче засідання у справі № 916/1510/25 відбудеться 11.07.2025 р. о 14:00.

10.07.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання по справі № 916/1510/25 (вх. № 21808/25).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2025 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1510/25 за позовом Акціонерного товариства “Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу заборгованості у загальному розмірі 1057181,67 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про визнання поруки припиненою, та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14 серпня 2025 р. о 14:00 год.

23.07.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про зупинення провадження у справі № 916/1510/25 (вх. № 23330/25) у зв'язку з розглядом Господарським судом м. Києва справи № 910/8577/25 за позовом за позовом ОСОБА_1 до АТ “Банк Альянс» про визнання недійсним договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. зі змінами № 1 від 13.01.2022 р. та № 2 від 18.01.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2025 р. внесено виправлення до ухвали Господарського суду Одеської області від 11.07.2025 р. по справі № 916/1510/25 щодо часу розгляду справи, вказавши вірну: “Призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14 серпня 2025 р. о 12:00».

13.08.2025 р. від Акціонерного товариства “Банк Альянс» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 25328/25), в якій представник позивача заперечує проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 916/1510/25, подане ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 916/1510/25 (вх. № 23330/25 від 23.07.2025) судом відмовлено з огляду на відсутність підставі для його задоволення, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.08.2025 р.

14.08.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 25448/25), в якій відповідач повідомляє суд, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази про розмір судових витрат, які ОСОБА_1 поніс за наданні послуги адвоката.

При цьому 14.08.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 25449/25), в якій відповідач просить застосувати ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України та за фактом спливу позовної давності відмовити АТ “Банк Альянс» у задоволенні первісного позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2025 р. відкладено розгляд справи на 04 вересня 2025 р. об 11:00 год.

04.09.2025 р. від ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 27408/25).

Так, розгляд справи в судовому засіданні 04.09.2025 р. об 11:00 год. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 р. розгляд справи № 916/1510/25 призначено на 01 жовтня 2025 р. о 12:30 год.

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач-1 в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу за вих. № 916/1510/25/23798/25 від 28.04.2025, за вих. № 916/1510/25/29352/25 від 23.05.2025, за вих. №916/1510/25/35475/25 від 23.06.2025 р., за вих. № 916/1510/25/35480/25 від 23.06.2025 р., за вих. № 916/1510/25/36914/25 від 30.06.2025 р., за вих. № 916/15010/25/38222/25 від 07.07.2025 р., за вих. № 916/1510/25/42924/25 від 28.07.2025 р., за вих. № 916/1510/25/46241/25 від 15.08.2025 р., за вих. № 916/1510/25/46559/25 від 15.08.2025 р., за вих. № 916/1510/25/50510/25 від 08.09.2025 р.

Відповідно до відомостей, наявних у КП “ДСС», відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

З огляду на ненадання відповідачем-1 відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, натомість представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, просив їх задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 11 січня 2022 року між Акціонерним товариством “Банк Альянс» (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транстрейд Інвест» (принципал; в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест») укладено договір про надання гарантії № 52-22.

Згідно з розділом договору “Визначення термінів»:

- принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю “Транстрейд Інвест», ідентифікаційний код юридичної особи: 39396612;

- гарант - Акціонерне товариство “Банк Альянс», код банку 300119, ідентифікаційний код юридичної особи/код ЄДРПОУ: 14360506;

- бенефіціар - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України», ідентифікаційний код юридичної особи: 42795490, місцезнаходження: Україна, 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44;

- договір на закупівлю - проект договору на закупівлю: світильники та освітлювальна арматура (світильники), єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:31520000-7: світильники та освітлювальна арматура згідно з Повідомленням про намір укласти договір про закупівлю, ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-08-007368-с.

Відповідно до п. 1.1 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. за заявою приципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.

Положеннями п. 1.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. визначено, що сума гарантії складає 844875,00 грн.

Зобов'язання банку за гарантією та/або у зв'язку із цим договором обмежується сумою гарантії (п. 1.3 договору № 52-22 від 11.01.2022 р.).

Пунктом 1.4 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. передбачено, що гарантія діє з 11.01.2022 по 31.01.2023 року включно.

В п. 2.1 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. сторони погодили, що зобов'язання принципала перед банком за цим договором забезпечуються (надалі - договір забезпечення), зокрема:

- всім майном та грошовими коштами принципала, на яке може бути звернено стягнення відповідно до вимог чинного законодавства України; та/або

- неустойкою (пеня, штраф), передбаченою умовами цього договору;

- порукою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків/ ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , за договором поруки, що укладається в день укладання цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. принципал доручає банку, а банк має право на підставі цього доручення здійснювати договірне списання на користь банку з будь-якого рахунку принципала, що відкритий та/або буде відкритий у майбутньому у банку, грошових коштів в сумі заборгованості принципала за цим договором та гарантією, враховуючи прострочену заборгованість по сплаті комісії за надання гарантії, заборгованості по сплаті пені, штрафу та інших платежів, що мають сплачуватись згідно з цим договором та договором заставки/іпотеки/поруки. Право на договірне списання виникає у банку:

- у разі несплати принципалом самостійно процентів, комісій та будь-яких інших платежів, в тому числі штрафних санкцій, нарахованих згідно умов цього договору, в останній робочий день періоду сплати чи дати сплати таких платежів, визначених цим договором та/або

- у разі наявності у принципала будь-яких невиконаних зобов'язань за цим договором (у повному обсязі або у частині) по сплаті будь-якої заборгованості за цим договором (як простроченої так і строкової), в тому числі, але не виключно, утримувати комісійні винагороди, встановлені тарифами банка, суми податків/інших зборів/інших витрат, якщо це передбачено чинним законодавством України, та інші витрати, пов'язані з купівлею/продажем та/або обміном валюти для погашення заборгованості за цим договором.

При цьому з метою здійснення банком права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, принципал доручає банку, а банк має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку принципала в національній та/або іноземній валюті, відкритого у банку (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті принципалом у майбутньому), в наступному порядку:

- у випадку, якщо валюта коштів, списаних банком з будь-якого рахунку принципала, відкритого у банку, співпадає з валютою фактичної заборгованості принципала за договором в сумі та валюті фактичної заборгованості принципала за договором.

- у випадку, якщо валюта коштів, списаних банком з будь-якого рахунку принципала, відкритого у банку, не співпадає з валютою фактичної заборгованості принципала за договором в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості принципала за цим договором і витрат банку, які пов'язані з купівлею/продажем/обміном (конвертацією) валюти. При цьому, для погашення такої заборгованості принципал доручає банку здійснювати від імені та за рахунок принципала купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ) за поточним курсом, що склався на МВРУ за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок принципала за відповідною валютою.

- Гарант має право використовувати зазначене в цьому договорі право договірного списання з будь-якого рахунку(-ів) принципала у гаранта та/або інших відомих гаранту рахунків будь-яку кількість разів протягом всього строку дії цього договору.

- Здійснюючи на підставі цього договору договірне списання коштів з рахунку принципала, гарант оформляє відповідний(і) меморіальний(і) ордер(и). При цьому, при визначенні черговості надходження розрахункових документів принципала (стосовно принципала) до гаранта протягом банківського дня здійснення гарантом договірного списання, такий(і) меморіальний(і) ордер(и) вважатиметься(муться) першочерговим(и) щодо його(їх) надходження до гаранта, і тому, відповідно підлягає(ють) виконанню раніше за інші розрахункові документи. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) банком іноземної валюти на МВРУ та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення принципала, вважаються такими, що узгоджені з останнім.

Відповідно до п. 3.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. письмова вимога бенефіціара за гарантією може бути пред'явлена лише до закінчення строку (терміну) дії гарантії. Після закінчення цього строку (терміну) гарантія безумовно втрачає силу. Гарантія втрачає силу і в інших випадках, передбачених гарантією.

Положеннями п. 3.3 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. встановлено, що умови надання гарантії відповідають вимогам основного зобов'язання, заяви, в т. ч. гарантія надається: безвідклична, безумовна.

За умовами п. 3.4 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. банк розглядає вимогу бенефіціара із доданими документами протягом строку, зазначеного в гарантії.

Відповідно до п. 3.5 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, банк письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі банку, зобов'язаний:

- в разі якщо грошове покриття принципалом не було сформоване раніше, перерахувати банку грошові кошти в сумі, зазначеній гарантом та необхідний для виконання вимог бенефіціара на оплату по гарантії, на рахунок, зазначений банком;

- письмово повідомити банк про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимог бенефеціара документах умовам гарантії;

- за умови відсутності власних грошових коштів, необхідних для виконання вимоги бенефіціара, та сплати банком коштів за вимогою бенефіціара, звернутись до банку з клопотанням про надання кредиту строком не більше ніж 6 (шість) місяців та з цільовим призначенням погашення заборгованості перед АТ “Банк Альянс» за сплаченою вимогою бенефіціара за гарантією.

Згідно з п. 3.6 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. після розгляду вимоги бенефіціара банк або переказує на рахунок бенефіціара суму, розмір якої не перевищує суму гарантії (пункт 1.2 цього договору та з урахуванням пункту 1.3 цього договору), або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги, або укладає з принципалом (який буде боржником) кредитний договір з метою надання йому кредиту з цільовим призначенням - погашення заборгованості за вимогою бенефіціара за гарантією.

Пунктом 3.9 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. встановлено, що у разі здійснення виплати за гарантією, гарант повідомляє принципала про здійснений платіж за гарантією у день такої виплати письмово, по телефону, електронною поштою або за допомогою інших засобів зв'язку.

Одержана гарантом письмова вимога від бенефіціара про сплату грошової суми, що відповідає умовам наданої гарантії, є достатньою підставою для сплати коштів бенефіціару за гарантією. Гарант не відповідає перед принципалом за наслідки виконання вимоги, причиною пред'явлення якої стали безпідставні та/або неправомірні дії бенефіціара або його представників-посадових та уповноважених осіб та/або третіх осіб (п. 3.10 договору № 52-22 від 11.01.2022 р.).

У п. 3.11 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. встановлено, що, враховуючи положення статті 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов'язання принципала відшкодувати вказані кошти (в тому числі витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара. Відшкодування має бути здійснено принципалом своєчасно та незалежно від відповідності/невідповідності сплати банком сум за гарантією в передбаченому гарантією порядку такої сплати, а також незалежно від факту доведеності бенефіціаром настання гарантійного випадку за гарантією, дійсності вимоги чи відсутності гарантійного випадку за гарантією на бачення принципала. У випадку не виконання принципалом зворотної вимоги, банк має право задовольнити своє право регресної вимоги за рахунок наданого забезпечення за цим договором, у тому числі за рахунок грошового покриття.

Відповідно до п. 4.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі. Порушення принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання принципалом грошового зобов'язання за цим договором, за що встановлюється відповідальність у розмірі 30% річних. Вказані проценти нараховуються виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (стаття 625 Цивільного кодексу України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

Положеннями п. 4.6 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. передбачено, що принципал зобов'язаний відшкодувати банку витрати за гарантією та комісії, пов'язані із отриманням вимоги, її розглядом та сплатою коштів на вимогу бенефіціара, в т.ч., але не виключно, пов'язані із відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізуючого банка та банка бенефіціара, а також комісії пов'язані з переказом платежів за гарантією, тощо, в строк та порядку, визначеними відповідною вимогою банку.

Пунктом 5.1 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. встановлено, що за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня. За порушення строків надання документів, визначених п. 4.7 цього договору, принципал сплачує штраф у розмірі 30% (тридцять) відсотків від суми гарантії, зазначеної у п. 1.2 цього договору.

Приписами п. 5.4 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. погоджено, що сплата пені та штрафу не звільняє принципала від належного виконання зобов'язань за цим договором.

Договір є укладеним з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору (п. 6.1 договору № 52-22 від 11.01.2022 р.).

В п. 6.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору будуть мати юридичну силу тільки тоді, коли вони були складені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 7.2 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. у випадку зміни будь-якого з реквізитів сторін чи платіжних реквізитів, зазначених у розділі 8 цього договору, банк або принципал зобов'язані повідомити іншу сторону про такі зміни в строк не пізніше 7 (семи) календарних днів із дня, коли вони відбулися.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транстрейд Інвест» (принципал; в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест») укладено договір про внесення змін № 1 від 13.01.2022 р. до договору № 52-22 про надання гарантії від 11.01.2022 року про наступне:

1. Сторони домовилися внести зміни до п. 1.2 розділу 1 договору № 52-22 надання гарантії від 11.01.2022 року та викласти їх в наступній редакції: “1.2. Сума гарантії складає 1013850,00 грн. (один мільйон тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок (980))».

2. За внесення змін до гарантії принципал зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 3379,50 грн. Оплату комісії принципал зобов'язаний здійснити в день підписання договору про внесення змін.

3. Всі інші умови договору, не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи наявна банківська гарантія № 52-22 від 12.01.2022 р., згідно з якою:

- вид гарантії: забезпечення виконання договору;

-дата видачі: 12.01.2022;

- гарант: Акціонерне товариство “Банк Альянс», код ЄДРПОУ 14360506;

- бенефіціар - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України», код ЄДРПОУ 42795490;

- принципал - ТОВ “Транстрейд Інвест», код ЄДРПОУ 39396612;

- основна угода - договір, що укладається за результатами процедури закупівлі Світильники та освітлювальна арматура (світильники), єдиний закупівельний словник ДК 021-2015:31520000-7: світильник та освітлювальна арматура згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA021-09-08-007368-с, розміщеного на веб-порталі уповноваженого органу;

- повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта: 844875,00 грн., назва валюти - гривня;

- як гарант Банк безумовно зобов'язується протягом 5 банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором;

- гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: “31» січня 2023 року включно;

- форма представлення вимоги:

* у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або

* через ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT;

- внесення змін до тексту банківської гарантії здійснюється за письмовим погодженням між принципалом, бенефіціаром та гарантом в порядку та на умовах, визначених положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639;

- повернення принципалу цієї банківської гарантії (її ануляція) відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на електронну та/або поштову адресу гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї банківської гарантії;

- у випадку закінчення строку дії, ануляції цієї банківської гарантії, бенефіціар надсилає на електронну (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу гаранта відповідне повідомлення;

- дострокове припинення цієї банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою бенефіціара;

- ця гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони гаранта, принципала та бенефіціара;

- усі суперечки, що виникають у зв'язку з цією гарантією, розв'язуються відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, з наявної в матеріалах справи банківської гарантії № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022) вбачається, що повна (максимальна) сума банківської гарантії та валюта: 1013850,00 грн. (один мільйон тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00копійок), назва валюти - гривня. Також у вказаній банківській гарантії № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022) зазначено, що у зв'язку з викладенням гарантії № 52-22 в новій редакції від 13.01.2022, редакцію гарантії № 52-22 від 12.01.2022 вважати такою, що припинилась.

В подальшому, відповідно до змін № 1 від 18.01.2023 р. до умов банківської гарантії № 52-22 від 13.01.2022 р. строк дії гарантії продовжено до 30.04.2023 р. включно. Інші умови гарантії залишаються без змін.

Також із матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2023 року між Акціонерним товариством “Банк Альянс» (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транстрейд Інвест» (принципал; в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Терра Фест») укладено договір про внесення змін № 2 до договору № 52-22 про надання гарантії від 11.01.2022 року, відповідно до п. 1 сторони домовилися внести зміни до п. 1.4 розділу І договору № 52-22 про надання гарантії від 11.01.2022 року та викласти їх в наступній редакції: “1.4. Гарантія діє по 30 квітня 2023 року включно».

Згідно з п. 2 договору про внесення змін № 2 від 18.01.2023 р. за внесення змін до гарантії принципал зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 5069,25 грн.

В п. 3 договору про внесення змін № 2 від 18.01.2023 р. визначено, що всі інші умови договору, не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Цей договір про внесення змін набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до припинення дії договору (п. 4 договору про внесення змін № 2 від 18.01.2023 р.).

Приписами п. 6 договору про внесення змін № 2 від 18.01.2023 р. встановлено, що цей договір про внесення змін з моменту набрання ним чинності є невід'ємною частиною договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 року.

Між тим з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2023 р. бенефіціар - Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» направив на адресу банку SWIFT-повідомленням вимогу щодо сплати коштів за гарантією у розмірі 1013850,00 грн.

Так, судом встановлено, що Акціонерне товариство “Банк Альянс» листом за вих. № 31.2/1120 від 28.04.2023 р. повідомило директора ТОВ “Транстрейд Інвест» про отримання вимоги бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022).

Як встановлено судом, Акціонерне товариство “Банк Альянс» здійснило виплату гарантії бенефіціару - Товариству з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», про що свідчить платіжна інструкція № 95497 від 11.02.2025 р. на суму 1013850,00 грн., в призначенні платежу якої вказано: “Сплата грошових коштів за Вимогою №SWIFT повідомлення від 27.04.2023 р. Оператор газотранспорт. системи УКР.ТОВ (42795490) за Гарантією № 52-22 від 12.01.2022 р.».

Із матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство “Банк Альянс» направило ТОВ “Терра Фест» вимогу за вих. № 21.4/791. від 13.02.2025 року про сплату регресу, згідно з якою банк вимагав в строк, передбачений в п. 4.2 договору гарантії, відшкодувати суму коштів, сплачених за гарантією, а саме у розмірі 1013850,00 грн. не пізніше 17.02.2025 р. на зазначені у вимозі реквізити про сплату регресу. Також у вказаній вимозі банк зазначив, що у випадку невиконання цієї вимоги принципал сплачує банку проценти від суми боргу у розмірі 30% річних та пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Направлення вказаної вимоги на адресу товариства підтверджується списком згрупованих відправлень від 17.02.2025 р. та фіскальним чеком від 17.02.2025 р. за списком № 1737.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, Акціонерне товариство “Банк Альянс» повторно звернулося до ТОВ “Терра Фест» з аналогічною за змістом вимогою за вих. № 21.4/1806 від 07.04.2025 року про сплату регресу, в якій банк вимагав сплати суму заборгованості не пізніше 12.04.2025 р., що підтверджується списком згрупованих відправлень від 08.04.2025 р. та фіскальним чеком від 08.04.2025 р. за списком № 3662.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 31.03.2025 року Акціонерним товариством “Банк Альянс» направлялася аналогічна за змістом вимога про сплату регресу за вих. №21.4/1722 ОСОБА_1 , відповідно до якої банки вимагав в строк, передбачений в п. 4.2 договору гарантії, відшкодувати суму коштів, сплачених за гарантією, а саме у розмірі 1013850,00 грн. не пізніше 06.04.2025 р. на зазначені реквізити у вимозі про сплату регресу, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 01.04.2025 р. та фіскальним чеком від 01.04.2025 р. за списком № 3425.

Проте, як встановлено судом, відповідачами за первісним позовом не було надано відповіді на дані вимоги, жодних зауважень чи заперечень з вказаного приводу не надали, з огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачі ухилилися від запропонованого позивачем порядку вирішення ситуації шляхом здійснення сплати коштів, сплачених позивачем за первісним позовом відповідно до договору про надання гарантії від 11.01.2022.

Наразі суд зауважує, що принципал - ТОВ “Транстрейд Інвест», вважаючи таку вимогу протиправною, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання продовженим строку виконання зобов'язання ТОВ “Транстрейд Інвест», а саме: поставити товар за договором від 26.01.2022, на період дії форс-мажорних обставин, обумовлених військовим вторгненням російської федерації на територію України та введенням в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022; визнанням такою, що не підлягає виконанню вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», надіслану 27.04.2023 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про сплату грошових коштів у розмірі 1013850,00 грн за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/6990/23 від 31.08.2023 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 р. та постановою Верховного Суду від 18.06.2024 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі № 910/6990/23 судом встановлено, що 27.04.2023 р., в межах строку чинності гарантії, Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» направило на адресу банку SWIFT-повідомленням вимогу щодо сплати коштів за гарантією у розмірі 1013850,00 грн. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у постанові від 18.06.2024 р. по справі № 910/6990/23 зауважив, що видана “Банк Альянс» гарантія є безумовною. Згідно з умовами гарантії бенефіціар не повинен обґрунтовувати свою вимогу, подавати будь-які інші документи, крім вимоги, або виконувати будь-які інші умови, якщо у тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням / неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.

Між тим, розглядаючи зазначену справу, касаційний суд послався на постанову від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (до завершення перегляду якої суд зупиняв провадження у даній справі), в якій об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), згідно з ч. 6 ст. 13 Закону “Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц (п.88), від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (п.93), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.27.3), від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (п.43)).

Аналогічно у разі, коли об'єднана палата відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону “Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у такій постанові об'єднаної палати.

На підставі викладеного вище касаційний суд зазначив, що дотримання / порушення скаржником - основного зобов'язання за договором: 1) не впливає на чинність вимоги ТОВ “Оператор ГТС» про виплату за Гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такої, що не підлягає виконанню, за позовом принципала.

Відтак, вирішуючи спір, касаційний суд вказав, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, однак з інших мотивів, зазначивши, що ТОВ “Оператор ГТС» обґрунтовано звернулося до банку з вимогою про виплату за гарантією з огляду на порушення скаржником строку поставки товарів. Однак, наявність порушення принципалом основного зобов'язання не має значення для вирішення цього спору. Водночас наведене не вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін повинні бути застосовані норми законодавства у редакціях, чинних станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1, 2, 4 ст. 200 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частини 1, 2, 3 ст. 563 Цивільного кодексу України).

Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, врегульовано загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання.

Згідно з п. 62 Положення № 639 бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп. 7 п. 2 розд. І Положення № 639).

Відповідно до ч. 3 ст. 563 ЦК України зазначено, що у вимозі має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією. Це положення корелюється з ч. 1 ст. 564 ЦК України, відповідно до якої після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Зазначені положення спрямовані на інформування боржника про дії його контрагента - кредитора щодо одержання коштів за гарантією (зокрема, для запобігання подвійної сплати боргу як гарантом, так і боржником).

Зокрема, за змістом розділу І зазначеного Положення гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний випадок це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Так, згідно зі статтею 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Захист гаранта від недійсності основного зобов'язання забезпечений тим, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 ЦК України).

Отже, гарантія це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.

Призначенням інституту гарантії (§ 4 гл. 49 ЦК) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл.83 ЦК) з огляду на відсутність боргу принципала.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (ч. 3 ст. 202 ЦК), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20).

Відповідно до п. 3.11 договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р., враховуючи положення статті 569 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі всіх сум, сплачених банком за гарантією, процентів, пені та будь-яких витрат (збитків). Достатньою підставою для виникнення зобов'язання принципала відшкодувати вказані кошти (в тому числи витрати, збитки, проценти, пеню тощо) є факт здійснення гарантом платежу на вимогу бенефіціара.

Вказане положення договору гарантії кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 569 ЦК України, якими визначено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 5.3 договору гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. передбачено, що принципал не може бути звільнений від виконання зобов'язань та/або відповідальності за цим договором ні при яких обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежать від принципала.

Таким чином, з наведених норм законодавства та умов договору вбачається право банку на зворотну вимогу (регрес) до відповідача (принципала).

Враховуючи, що позивач сплатив ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» грошові кошти за договором гарантії № 52-22 від 11.01.2022 у розмірі 1013850,00 грн., натомість ТОВ “Терра Фест» (принципал) зобов'язань, визначених п. 3.11 договору гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. з відшкодування банку вказаних витрат не виконав, відтак, господарський суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення в порядку регресу з ТОВ “Терра Фест» сплаченої на користь ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» гарантії на суму 1013850,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Поряд з цим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 43331,67 грн.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 4.2 договору гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. у разі виплати гарантом грошових сум по гарантії за рахунок інших джерел, ніж сформоване грошове покриття, принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту суму відшкодування не пізніше наступного робочого дня після здійснення гарантом платежу за гарантією, якщо інший строк не встановлений у регресній вимозі. Порушення принципалом зазначеного в цьому пункті терміну сплати суми відшкодування, вважається простроченням виконання принципалом грошового зобов'язання за цим договором, за що встановлюється відповідальність у розмірі 30% річних. Вказані проценти нараховуються виключно на прострочену суму відшкодування, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем повного погашення. Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (стаття 625 Цивільного кодексу України), що встановлений цим договором, в разі прострочення виконання грошового зобов'язання від не сплаченої принципалом суми відшкодування або її не сплаченої частини, який погоджений сторонами.

З огляду на викладене вище, враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, а також приймаючи до уваги порушення принципалом термінів сплати у порядку регресу грошових коштів, сплачених банком за договором про надання гарантії від 11.01.2022р., суд вважає, що позивачем за первісним позовом цілком правомірно нараховано 30% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 30% річних в загальному розмірі 43331,67 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги банку про стягнення з ТОВ “Терра Фест» 30% річних у розмірі 43331,67 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Разом з тим позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи 11 січня 2022 року між Акціонерним товариством “Банк Альянс» (Банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 52-22/П, відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поручитель поручається перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра Фест», ідентифікаційний код юридичної особи 39396612 (принципал) зобов'язань за договором про надання гарантії № 52-22 від 11 січня 2022 року, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно, й ті, що збільшують розмір основного зобов'язання), які будуть укладені в майбутньому між банком та принципалом, надалі за текстом - “договір гарантії».

Пунктом 2 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. передбачено, що згідно цього договору порукою забезпечуються наступні зобов'язання принципала, що випливають з договору гарантії:

2.1 Повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 844875,00 грн., в строк та в порядку, визначеному договором гарантії. Гарантія вступає в силу з 11 січня 2022 року по 31 січня 2023 року включно;

2.2 Сплатити:

- будь-які комісії, розмір та порядок сплати яких визначений в договорі гарантії;

- у разі порушення умов договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених договором гарантії;

- відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у принципала перед банком, у зв'язку з укладенням та виконанням договору гарантії, та які передбачені умовами договору гарантії;

- виконати інші зобов'язання принципала, які випливають з договору гарантії.

Положеннями п. 3 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. визначено, що поручитель має право самостійно (за власного ініціативою), без отримання повідомлення/вимоги банку, протягом дії договору гарантії, виконувати зобов'язання принципала за договором гарантії, в тому числі погасити повністю або частково заборгованість по договору гарантії та виконати всі інші зобов'язання по договору гарантії за принципала.

Відповідно до п. 4 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. за виконання зобов'язань за договором гарантії поручитель та принципал відповідають перед банком як солідарні боржники.

Згідно з умовами п. 5 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату суми, виплаченої банком на вимогу бенефіціара, процентів від суми боргу за гарантією, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених договором гарантії, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов'язань принципала за договором гарантії (в тому числі зміни розміру суми гарантії, строків виконання зобов'язань за договором гарантії, тощо), обсяг поруки згідно умов цього договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов'язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання принципалом своїх зобов'язань за договором гарантії в повному обсязі.

За умовами п. 8 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, як солідарний боржник, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат настала раніше.

Датою отримання поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур'єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції.

У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення.

Всі вимоги/листи/повідомлення за цим договором також будуть вважатися направленими/зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи “клієнт-банк» (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) з використанням електронних підписів (в т.ч. електронних цифрових підписів, кваліфікованих електронних підписів) у порядку, визначеному законодавством, та договором, укладеним із поручителем, який передбачає обслуговування поручителя банком в тому числі за допомогою відповідного програмного комплексу.

Пунктом 9 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. передбачено, що поручитель зобов'язується письмово повідомити банк про зміну адреси реєстрації та/або проживання, зміну реквізитів документів, що посвідчують його особу, та інших обставин, які можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання таких обставин (змін).

Сторони договору встановлюють, що у разі відсутності коштів у поручителя для виконання своїх зобов'язань за цим договором, банк має право звернути стягнення на майно поручителя згідно чинного законодавства України (п. 10 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р.).

У п. 11 договору поруки №52-22/П від 11.01.2022 р. передбачено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору гарантії (у т.ч. про розмір та строки виконання зобов'язань за договором гарантії) та підписанням цього договору підтверджує свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань принципала за договором гарантії зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 13 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. останній вступає в дію з дати його укладання за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Положеннями п. 15 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3-х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

В п. 35 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. визначено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору приймаються за взаємною згодою сторін і укладаються в письмовій формі шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень, які є невід'ємною частиною цього договору.

Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.01.2022 р., відповідно до якої остання надала згоду на укладання 11.01.2022 року її чоловіком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з яким вона проживає сім'єю і перебуває у шлюбі згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 30 червня 2017 року (актовий запис № 972), цього договору поруки № 52-22/П з AT “Банк Альянс», який забезпечує зобов'язання принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» (ідентифікаційний код юридичної особи 39396612), що випливають з договору про надання гарантії № 52-22 від 11 січня 2022 року, а саме:

- повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 844875,00 грн., в строк та в порядку, визначеному договором гарантії (строк дії гарантії - з 12 січня 2022 року по 31 січня 2023 року включно):

- сплатити: будь-які комісії, розмір та порядок сплати яких визначений в договорі гарантії; разі порушення умов договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених договором гарантії; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у принципала перед банком, у зв'язку з укладенням та виконанням договору гарантії, та які передбачені умовами договору гарантії; виконання інших зобов'язань принципала, які випливають з договору гарантії.

Також даною заявою, крім вищезазначеного, ОСОБА_2 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_1 на внесення будь-яких змін до вищезазначеного договору поруки, в тому числі щодо збільшення чи зменшення суми зобов'язань, збільшення чи зменшення процентної ставки, зменшення чи збільшення строку дії гарантії, на умовах на його розсуд. При цьому зазначено, що договір поруки укладається її чоловіком в інтересах сім'ї та на умовах, які вони попередньо обговорили та вважають вигідними для них, і укладення договору поруки відповідає їхньому волевиявленню. Будь-які заперечення в неї відсутні.

В подальшому, 13 січня 2022 року між Акціонерним товариством “Банк Альянс» (Банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір про внесення змін № 1 до договору поруки № 52-22/п від 11.01.2022 р., відповідно до п. 1 якого сторони домовилися внести зміни до п. 2.1 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 року та викласти його в наступній редакції:

“2.1. Повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1013850,00 грн., в строк та в порядку, визначеному договором гарантії. Гарантія вступає в силу з 12 січня 2022 року по 31 січня 2023 року включно».

Пунктом 2 договору про внесення змін № 1 від 13.01.2022 р. до договору поруки № 52-22/п від 11.01.2022 р. встановлено, що всі інші умови договору, не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 13.01.2022 року, згідно з якою останньою надано згоду на укладання між ОСОБА_1 та AT “Банк Альянс» зазначеного вище договору про внесення змін № 1 до договору поруки №52-22/П, який забезпечує зобов'язання принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» (код ЄДРПОУ 39396612), що випливають з договору про надання гарантії № 52-22 від 11 січня 2022 року, а саме:

- повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1013850,00 грн. в строк та в порядку, визначеному договором гарантії (строк дії гарантії - з 12 січня 2022 року по 31 січня 2023 року включно):

- сплатити: будь-які комісії, розмір та порядок сплати яких визначений в договорі гарантії; разі порушення умов договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених договором гарантії; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у принципала перед банком, у зв'язку з укладенням та виконанням договору гарантії, та які передбачені умовами договору гарантії; виконання інших зобов'язань принципала, які випливають з договору гарантії.

Подалі, 18 січня 2023 року між Акціонерним товариством “Банк Альянс» (Банк) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір про внесення змін № 2 до договору поруки № 52-22/п від 11.01.2022 р., відповідно до п. 1 якого сторони домовилися внести зміни до п. 2.1 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 року та викласти його в наступній редакції: “2.1. Повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1013850,00 грн, в строк та в порядку, визначеному договором гарантії. Гарантія діє по 30.04.2023 року включно».

В п. 2 договору про внесення змін № 2 від 18.01.2023 р. до договору поруки № 52-22/п від 11.01.2022 р. встановлено, що всі інші умови договору, не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 18.01.2023 року, відповідно до якої останньою надано згоду на укладання між ОСОБА_1 та AT “Банк Альянс» зазначеного вище договору про внесення змін № 2 до договору поруки № 52-22/П, який забезпечує зобов'язання принципала - Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» (код ЄДРПОУ 39396612), що випливають з договору про надання гарантії № 52-22 від 11 січня 2022 року, а саме:

- повернути банку суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої складає 1013850,00 грн. в строк та в порядку, визначеному договором гарантії (строк дії гарантії - по 30 квітня 2023 року включно).

- сплатити: будь-які комісії, розмір та порядок сплати яких визначений в договорі гарантії; разі порушення умов договору гарантії сплатити проценти від суми боргу, неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених договором гарантії; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у принципала перед банком, у зв'язку з укладенням та виконанням договору гарантії, та які передбачені умовами договору гарантії; виконання інших зобов'язань принципала, які випливають з договору гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, судом встановлено, що відповідачем-1 не повернуто грошові кошти, сплачені позивачем за первісним позовом на виконання вимог договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р., а також не сплачено заборгованості за процентами, передбаченими договором, отже, наявні підстави для стягнення заборгованості по кредиту та відсотках з відповідача-1 та поручителя.

Свобода договору віднесена до загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами другою та третьою статті 6 Цивільного кодексу визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Наразі господарський суд зауважує, що позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 р. по справі № 522/179/16, наголошує на тому, що умова п. 15 договору поруки протирічить меті укладання поруки, зокрема, що порука надається на забезпечення договору гарантії і повинна діяти поки договір гарантії не буде виконано принципалом, при цьому змістом п. 13 договору поруки підтверджується, що цим договором зобов'язання поручителя не визначено періодом у часі, тобто не визначено строком.

Відповідно до п. 13 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. останній вступає в дію з дати його укладання за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Положеннями п. 15 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3-х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. за заявою приципала банк надає на користь бенефіціара гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.

При цьому відповідно до п. 1.4 договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. (зі змінами від 13.01.2022 р., від 18.01.2022 р. ) гарантія діє по 30 квітня 2023 року включно.

Умовами п. 3.2 договору про надання гарантії № 52-22 від 11.01.2022 р. встановлено, що письмова вимога бенефіціара за гарантією може бути пред'явлена лише до закінчення строку (терміну) дії гарантії. Після закінчення цього строку (терміну) гарантія безумовно втрачає силу. Гарантія втрачає силу і в інших випадках, передбачених гарантією.

Відповідно до п. 3.5 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання вимоги бенефіціара по гарантії, банк письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі банку, зобов'язаний:

- в разі якщо грошове покриття принципалом не було сформоване раніше, перерахувати банку грошові кошти в сумі, зазначеній гарантом та необхідний для виконання вимог бенефіціара на оплату по гарантії, на рахунок, зазначений банком;

- письмово повідомити банк про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимог бенефеціара документах умовам гарантії;

- за умови відсутності власних грошових коштів, необхідних для виконання вимоги бенефіціара, та сплати банком коштів за вимогою бенефіціара, звернутись до банку з клопотанням про надання кредиту строком не більше ніж 6 (шість) місяців та з цільовим призначенням погашення заборгованості перед АТ “Банк Альянс» за сплаченою вимогою бенефіціара за гарантією.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, 27.04.2023 р. бенефіціар - Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» направив на адресу банку SWIFT-повідомлення вимогу щодо сплати коштів за гарантією у розмірі 1013850,00 грн.

При цьому Акціонерне товариство “Банк Альянс» листом за вих. № 31.2/1120 від 28.04.2023 р. повідомило директора ТОВ “Транстрейд Інвест» про отримання вимоги бенефіціара щодо сплати грошових коштів за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022).

Згідно з п. 3.6 договору № 52-22 від 11.01.2022 р. після розгляду вимоги бенефіціара банк або переказує на рахунок бенефіціара суму, розмір якої не перевищує суму гарантії (пункт 1.2 цього договору та з урахуванням пункту 1.3 цього договору), або повідомляє бенефіціара про відмову у задоволенні його вимоги, або укладає з принципалом (який буде боржником) кредитний договір з метою надання йому кредиту з цільовим призначенням - погашення заборгованості за вимогою бенефіціара за гарантією.

Таким чином, зі змісту договору № 52-22 від 11.01.2022 року вбачається, що строк виконання основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення бенефіціаром письмової вимоги.

При цьому в ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.

Відповідно до п. 13 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. договір поруки вступає в дію з дати його укладання, за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Поміж тим суд зазначає, що сторони в договорі поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. при визначенні строку поруки використали формулювання аналогічне тому, що міститься у другому речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Так, п. 15 договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. встановлено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3-х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, передбаченого договором гарантії, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань за договором гарантії.

Проте, з огляду на те, що строк (термін) виконання основного зобов'язання за договором гарантії № 52-22 від 11.01.2022 року встановлюється моментом пред'явлення письмової вимоги бенефіціаром, підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки у разі, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя.

Відтак, суд зауважує, що оскільки договір поруки № 52-22/П укладений 11.01.2022 р., відповідно трирічний термін поруки припинявся 11.01.2025 р.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача за первісним позовом, які підлягають захисту, в частині стягнення суми відшкодування по сплаченій вимозі в порядку регресу у розмірі 1013850,00 грн., заборгованості за процентами у сумі 43331,67 грн., відповідно є підстави для розгляду заяви про застосування строків позовної давності.

За положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, господарський суд зазначає, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон), відповідно до якого розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020 року, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2».

Разом з тим Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ Указу Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. строком на 90 діб до 05.11.2025 року.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: “У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема, у постанові ВС КГС від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).

Наразі господарський суд зауважує, що порука діяла з 11.01.2022 року та мала би припинитися 11.01.2025 року за спірним договором поруки від 11.01.2022 року, оскільки договором гарантії по основному зобов'язанню строк виконання зобов'язання пов'язаний з моментом пред'явлення вимоги. Разом з тим суд зазначає, 02.04.2020 року на всій території України введено карантин, який неодноразово продовжувався і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії такого карантину, в подальшому законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану (в т.ч. й по ст. 559 ЦК України).

При цьому суд додає, що 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Вказаний Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Таким чином, перебіг строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, відновлено.

Водночас господарський суд зауважує, що позивач звернувся до господарського суду із позовом по даній справі 17.04.2025 року, в той час Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення», яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, набрав чинності 04 вересня 2025 року, а відтак після звернення АТ “Банк Альянс» до суду.

Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв'язку з його пропуском.

Між тим судом не приймаються до уваги посилання відповідача - ОСОБА_1 про те, що для поновлення позовної давності зацікавлена сторона має надати докази, якими підтверджується підстави для поновлення позовної давності, оскільки Банком при зверненні до суду із позовом по даній справі такі строки не пропущені.

З огляду на викладене господарський суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача - ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до первісного позову.

З огляду на викладене вище судом не приймаються до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на те, що правовідносини поруки за договором № 52-22/П від 11.01.2022 р. є припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, так як минуло більше трьох років від дня укладання договору поруки від 11.01.2022 р., оскільки, як встановлено судом вище, з 02.04.2020 року на всій території України введено карантин, який неодноразово продовжувався і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії такого карантину, а в подальшому законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, в тому числі й строки позовної давності по ст. 559 ЦК України.

При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 відносно того, що останнім не підписувався договір поруки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договорів поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р., договір від 13.01.2022 р. про внесення змін № 1 до договору поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р., а також договір від 18.01.2023 р. про внесення змін № 2 до договору поруки № 52-22/п від 11.01.2022 р. містять особистий підпис ОСОБА_1 на кожній сторінці такого договору.

Крім того, в матеріалах справи містяться заяви дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 11.01.2022 р., від 13.01.2022 р. та від 18.01.2023 р., відповідно до яких останньою надалася згода на укладання між ОСОБА_1 та AT “Банк Альянс» спірного договору поруки та договорів про внесення змін до нього, при цьому зазначалося, що договір поруки укладається її чоловіком в інтересах сім'ї та на умовах, які вони попередньо обговорили та вважають вигідними для них, і укладення договору поруки відповідає їхньому волевиявленню, будь-які заперечення в неї відсутні.

Відтак, вбачається, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи правові наслідки, здійснив вільне волевиявлення та особисто уклав договір поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р. ( зі змінами від 13.01.2022 р. та від 18.01.2023 р.), попередньо узгодивши своє рішення з дружиною.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1 стосовно того, що Банк не заявляв вимогу до ОСОБА_1 , так як в листі від 31.03.2025 р. повідомлялося, що ТОВ “Транстрейд Інвест» має сплатити банку в порядку регресу 1013850,00 грн. за договором гарантії № 52-22 від 12.01.2022 р., відтак банк посилався на вимоги до юридичної особи - ТОВ “Транстрейд Інвест», щодо якої ОСОБА_1 не є ні працівником, ні учасником, тому ОСОБА_1 відповіді на листи не надавав, з огляду на наступне. Як встановлено судом вище та вбачається із матеріалів справи, 31.03.2025 року Акціонерним товариством “Банк Альянс» направлялася вимога ОСОБА_1 про сплату регресу за вих. № 21.4/1722, відповідно до якої банк вимагав в строк, передбачений в п. 4.2 договору гарантії, відшкодувати суму коштів, сплачених за гарантією, а саме у розмірі 1013850,00 грн. не пізніше 06.04.2025 р. на зазначені реквізити у вимозі про сплату регресу, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 01.04.2025 р. та фіскальним чеком від 01.04.2025 р. за списком № 3425.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що виконання АТ “Банк Альянс» зобов'язання за договором гарантії здійснено банком після завершення трьох років від дати укладання договору поруки (від 11.01.2022 р.), а саме 11.02.2025 р., з огляду на що на день сплати цих коштів порука вже вважалась припиненою, господарський суд вказує наступне. Так, по-перше, як встановлено судом вище, порука станом на 11.02.2025 р. не була припиненою. По-друге, сплата АТ “Банк Альянс» гарантії у розмірі 1013850,00 грн. на виконання вимоги ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 27.04.2023 р. була здійснена 11.02.2025 р., а відтак Банк вклався рівно в 3 роки: договір від 11.02.2022 р., сплата 11.02.2025 р. По-третє, сплата гарантії у розмірі 1013850,00 грн. відбулася не одразу АТ “Банк Альянс» з огляду на подання принципалом - ТОВ “Транстрейд Інвест» до Господарського суду міста Києва позову, зокрема, про визнанням такою, що не підлягає виконанню вимога ТОВ “Оператор газотранспортної системи України», надіслану 27.04.2023 р. до АТ “Банк Альянс», про сплату грошових коштів у розмірі 1013850,00 грн. за банківською гарантією № 52-22 (нова редакція від 13.01.2022) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Транстрейд Інвест» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 р. у справі № 910/6990/23 залишено без змін.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом стверджує, що банком неправомірно виконано зобов'язання за договором гарантії з огляду на те, що в платіжній інструкції № 95497 від 11.02.2025 р. банком у призначенні платежу зроблено посилання на гарантію № 52022 від 12.01.2022 р., з огляду на що банком не вірно зазначено підставу для оплати, оскільки у SWIFT-повідомленні від 27.04.2023 р. міститься посилання на банківську гарантію № 52-22 від 13.01.2022 р. зі змінами № 1 від 18.01.2023 р.

Проте, дані твердження позивача за зустрічним позовом не приймаються до уваги судом, оскільки наявність в окремому документі помилки, чи неточності у його оформленні, не є підставою для висновку про відсутність підстав для оплати за договором гарантії, оскільки з матеріалів справи вбачаються обставини фактичної сплати даних коштів АТ “Банк Альянс» бенефеціару, адже певні недоліки в заповненні документів носять виключно оціночний характер.

Враховуючи все викладене вище, господарський суд вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо наявності правових підстав для визнання припиненою поруки, яка передбачена договором поруки № 52-22/П від 11.01.2022 р., необґрунтованими та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства та встановлених обставинах справи.

Щодо визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом в прохальній частині позовної заяви просить суд визначити в рішенні органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 1057181,67 грн. за період із 04.04.2025 до моменту виконання рішення суду Товариством з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» (код ЄДРПОУ 39396612) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стаття 238 ГПК України визначає зміст судового рішення та встановлює, що саме повинно/може бути зазначено в судовому рішенні.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Частині десятій статті 238 ГПК України та частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України “Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.

Проте, правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.

Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.

Правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.

Частина десята статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) не є самостійним і новим видом заходів відповідальності і нарахування згаданих пені або відсотків судом на майбутнє позбавлятиме сторону права на повторне стягнення цих сум за іншим судовим рішенням.

До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як “суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України.

Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені у постанові ВП ВС від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), а також у постанові № 911/952/22 від 16.10.2024 року.

Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право виключно суду вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків, пені. Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.

Так, можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Наразі суд зауважує, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.

Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Разом з тим, приймаючи рішення про визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, право нараховувати 3% річних за формулою, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання є в тому числі стимулювання належного виконання договірних зобов'язань.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 238 Господарського процесуального кодексу України щодо права встановлення формули, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи.

Відтак, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливо визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, право нараховувати 3% річних за формулою, що в свою чергу не повинне перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:

- відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми 3% річних, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;

- правовий зміст інституту 3% річних полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Таким чином, дослідивши заявлене позивачем клопотання про визначення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, право нараховувати 3% річних за формулою, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем грошових зобов'язань, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого клопотання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги Акціонерного товариства “Банк Альянс» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, натомість зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, з огляду на що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів за первісним позовом та рішення відбулося частково на користь позивача за первісним позовом, згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12686,19 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів за первісним позовом.

При цьому у зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача за зустрічним позовом, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі зустрічного позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Акціонерного товариства “Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення в порядку регресу заборгованості у загальному розмірі 1057181,67 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» (65062, м. Одеса, бульвар Французький, буд. 60; код ЄДРПОУ 39396612) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360506) в порядку регресу суму відшкодування по сплаченій вимозі у розмірі 1013850/один мільйон тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят/грн. 00 коп., заборгованість за процентами у сумі 43331/сорок три тисячі триста тридцять одна/грн. 67 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 12686/дванадцять тисяч шістсот вісімдесят шість/грн. 18 коп.

3. У задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства “Банк Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Терра Фест» та ОСОБА_1 відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Банк Альянс» про визнання поруки припиненою відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 13 жовтня 2025 р.

Суддя В.С. Петров