79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.10.2025 Справа № 914/1637/24
За позовом: Міністерства оборони України, м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт», м. Львів,
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОН ЛЮКС», м. Київ,
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9 471 418,77 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: Ткачук В.В. - представник
від відповідача: Ткачук А.В. - представник
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9 471 418,77 грн за договором №286/3/23/215 про постачання для державних потреб товарів речової служби, з яких: 6088645,11 грн - пеня, 3382773,66 грн -штраф.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24 позов передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі №914/1637/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт» залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2024 року у справі №914/1637/24 без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 року у справі №914/1637/24 позов передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №914/1637/24 передано на розгляд судді Березяк Н.Є.
Ухвалою суду від 10.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 31.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2025. В подальшому розгляд справи було відкладено на 18.09.2025 та 09.10.2025.
Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору №286/3/23/215 від 30.03.2023 про постачання для державних потреб товарів речової служби в частині строків поставки, що зумовило стягнення з нього штрафних санкцій.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив із підстав наведених у відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що невчасне виконання контракту із Міністерством оборони України зумовлено невиконанням своїх зобов'язань контрагентами - виробниками товарів через форс-мажорні та інші обставини, які перебували поза волею відповідача.
Відповідач наголошує, що вжив усіх можливих заходів та вчинив достатні дії, спрямовані на своєчасне виконання договору з позивачем. До укладення Договору з позивачем відповідач уклав контракт з виробником, після розірвання контракту через наслідки землетрусів вжив відповідних заходів щодо нових постачальників-виробників та уклав нові договори постачання.
Представник відповідача також зазначає, що у діях відповідача відсутня недобросовісна поведінка та вина, оскільки вчасна поставка товару позивачу не залежала напряму від волі відповідача. Відповідач повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили (форс- мажорні обставини), які зумовили прострочення виконання поставки товарів та в подальшому звернувся до регіональної Торгово-промислової палати за отриманням документу про засвідчення існування заявлених обставин.
Більш того, позивач не зазнав жодних матеріальних збитків, адже Договором не передбачалось попередньої оплати. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних збитків, пов'язаних з простроченням поставки продукції.
Таким чином, відповідач заявив клопотання про необхідність істотного зменшення нарахованої пені та штрафу, а також просить взяти до уваги той факт, що Міністерство оборони України станом на дату подання цього позову має борг перед відповідачем.
У зв'язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКАЛ СТЕЙТ». У разі, якщо суд вважатиме, що наявні підстави для стягнення штрафних санкцій (пені, штрафі), відповідач просив суд зменшити їх розмір на 99%.
В судовому засіданні 09.10.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2023 Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Локал Стейт» (Постачальник) укладено договір № 286/3/23/215 про постачання для державних потреб товарів речової служби, згідно з п.1.2. якого постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Відповідно до пункту 1.3 Договору номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно з яких виготовляється Товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижчевикладеною Специфікацією:
Індивідуальне обмундирування (358100000-5) (Куртка костюма утеплювача, вид 2).
Строки (терміни) постачання: до 30.06.2023 (включно).
Загальна кількість, яку необхідно постачити (шт.): 50 000.
Ціна за одиницю Товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 1216,65 грн.
Ціна Товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 60 832 500,00 грн.
Крім того, ПДВ - 12 166 500,00 грн.
Ціна Товару з ПДВ - 72 999 000,00 грн.
Згідно з п 1.6. договору підставою для укладення договору є абзац третій пункту 9 постанови КМ України від 11.11.2022 №1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».
Пунктом 5.3. договору встановлено, що місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі замовника (об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 та додаток №2), згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Відповідно до пункту 5.5 Договору Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії Товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями.
Згідно з додатком 1 до договору від 30.03.2023 №286/3/23/215 підприємству сплановано відвантаження: індивідуальне обмундирування (35810000-5), куртка костюма отеплювача вид 2 - 50 000 шт. до 30.06.2023 включно.
Товар у кількості 2 500 шт. 8 900 шт. на суму 12 993 822,00 грн було поставлено 12.07.2023, що підтверджується посвідченням № 802 від 12.07.2023, тобто прострочення склало 11 календарних днів.
Товар у кількості 4 320 шт. на суму 6 307 113,60 грн було поставлено 15.08.2023, що підтверджується посвідченням № 918 від 15.08.2023, тобто прострочення склало 45 календарних днів.
Товар у кількості 10 197 шт. на суму 14 887 416,06 грн було поставлено 26.10.2023, що підтверджується посвідченням № 1117 від 26.10.2023, тобто прострочення склало 117 календарних днів.
Товар у кількості 10 770 шт. на суму 15 723 984,60 грн було поставлено 27.10.2023, що підтверджується посвідченням № 1119 від 27.10.2023, тобто прострочення склало 118 календарних днів.
Товар у кількості 7 813 шт. на суму 11 406 823,74 грн, як зазначає позивач, було поставлено 29.12.2023, що підтверджується посвідченням № 1232 від 29.12.2023, тобто прострочення склало 181 календарний день.
Отже, відповідач поставляв товар з порушенням строку постачання, визначеного у п. 1.3 договору - до 30.06.2023.
Згідно з підп. 7.3.2. п.7.3. договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно поставленого товару.
Згідно з розрахунком, наведеного в позовній заяві, сума штрафу 7% становить 3 382 773,66 грн та пеня - 6 088 645,11 грн.
Листом № 220/14/115 від 10.01.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату санкцій в сумі 9 471 418,77 грн. Однак відповіді не отримав.
Враховуючи відсутність оплати пені та штрафу за порушення строків поставки товару позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 9 471 418,77 грн, з яких: 6 088 645,11 грн - пеня, 3 382 773,66 грн -штраф.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч-ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Суд встановив, що 30.03.2023 Міністерство оборони України (замовник) та ТзОВ «Локал Стейт» (постачальник) уклали Договір №286/3/23/214. Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Статтею 663 ЦК України обумовлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, Постачальником не поставлено Товар у визначені Договором строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), як це визначено у статті 610 ЦК України.
Відповідач порушив умови Договору та не виконав зобов'язання щодо поставки Товару у строк, встановлений Договором.
Пеня є штрафною санкцією за несвоєчасне виконання умов Договору, а її розрахунок здійснюється згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України, де зазначено, що спеціальна позовна давність встановлюється строком в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У пункті 7.2 Договору зазначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3 Договору.
Згідно з пп. 7.3.2 п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого Товару.
Крім того, згідно зі статтями 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Слід зазначити, що закон встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання є неправомірною незалежно від того, чи виражена вона відповідною активною дією зобов'язаної сторони чи бездіяльністю.
Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити Товар саме до визначеної Договором дати (30.06.2023), обумовленої пунктом 1.3 Договору. Всупереч умовам пункту 1.3 Договору Відповідач поставив Товар лише 12.07.2023, 15.08.2023, 26.10.2023, 27.10.2023 і, як зазначає позивач, 29.12.2023, тобто з грубим порушенням умов Договору в частині строків поставки.
Відповідно до статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому, твердження Відповідача, що ними були укладені договори/контракти з іншими компаніями (контрагентами) на поставку товару і такі зобов'язання останніми не були виконані, не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності, що прямо зазначено у вищевказаних нормах закону.
Щодо посилання на висновок Вінницької Торгово - промислової палати від 29.12.2023 №23/12/607 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/215 від 30.03.2023, суд зазначає наступне.
Із тексту самого Сертифікату випливає, що форс-мажорні обставини відбулись не у відповідача, а у його контрагентів в Туреччині та у ТОВ «Смілянський текстиль», які не змогли вчасно виконати свої зобов'язання перед Відповідачем.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні « обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Відповідно до пункту 4.2 Регламенту (нова редакція)засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 № 44(5), ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за:
- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;
- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;
-умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
Згідно п. 6.11 РЕГЛАМЕНТУ, за результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін і безпосередньо вплинули на виконання Договору, а саме: аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту викликані винятковими погодніми умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, повінь, замерзання портів, землетрус, пожежа, посуха, а також події/обставини.
Як вбачається з наданого Відповідачем висновку ТПП, ТОВ «Локал Стейт» 25.12.2023 звернулось до ТПП з питанням підтвердження об'єктивних обставин, що вплинули на строки виконання його зобов'язань за Договором укладеним з Міноборони та за висновком якої 29.12.2023 документально підтверджені об'єктивні обставини призвели до істотної зміни обставин.
З наведеного вбачається, що Відповідач не звернувся до ТПП за отриманням сертифікату про обставини непереборної сили (форс-мажор) і такий сертифікат Відповідачем не наданий.
Таким чином, твердження Відповідача, що до порушення строків поставки товару за Договором призвело існування об'єктивних і невідворотних обставин природнього характеру, що призвели до неможливості виконання відповідачем Договору у встановлені ним строки, що підтверджується висновком Вінницької торгово - промислової палати від 29.12.2023 №23/12/607, є голослівним і не підтверджується належними доказами.
Даний документ виданий суб'єктом, який не мав права його видавати, бо згідно з законом не має таких повноважень на встановлення обставин непереборної сили. В даному документі не викладено про причинний зв'язок між подіями, які настали, та з суб'єктами, з якими це сталось, а також з тим, що дані події і саме даний суб'єкт вплинули на невчасне виконання зобов'язання Відповідачем.
Сторонами Договору було визначено певні строки поставки продукції і Товариство при укладанні Договору та погодженні його умов та строків виконання мало б передбачити свої ризики господарської діяльності.
Сторони укладаючи Договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань. Необхідно врахувати, що Відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, а також додаткові угоди до нього, усвідомлювало, що дати виконання відповідних зобов'язань визначені специфікацією, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Судом встановлено, що товар у кількості 50 000 шт. поставлено з порушенням строку, передбаченого п.1.3. договору - до 30.06.2023. Товар на суму 12 993 822,00 грн згідно посвідчення № 802 від 12.07.2023, тобто, прострочення склало 11 календарних днів , товар на суму 6 307 113,60 грн згідно посвідчення №918 від 15.08.2023 - прострочення склало 45 календарних днів, товар на суму 14 887 416,06 грн згідно посвідчення №1117 від 26.10.2023 - прострочення склало 117 календарних днів, товар на суму 15 723 984,60 грн згідно посвідчення №1119 від 27.10.2023 - прострочення склало 118 календарних днів. Що стосується поставки товару на суму 11 406 823,74 грн, то посвідчення №1232 датоване 29.12.2023, однак долучений до матеріалів справи акт приймального контролю товару з якістю датований 09.11.2023. Також, матеріали справи містять Оголошення №8, в якому зазначено, що 09.11.2023 пред'являються на приймальний контроль якості представнику замовника індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Куртка костюму утеплювача, вид 2), всього 7813. У вказаному акті зазначена інформація про брак, а саме: у вибірці 200 од. товару було виявлено 4 вироби із невідповідностями, але цей товар, як зазначає відповідач, замінено постачальником на товар належної якості під час приймального контролю. Акт та інші документи скріплені представниками сторін, що не ставить їх достовірність під сумнів та підтверджує той факт, що остання поставка товару все ж таки відбулась 09.11.2023.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до умов Договору Номенклатура Товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється Товар, строки (терміни) виконання Договору, визначені в п. 1.3. Договору, зокрема сторонами погоджено строк (термін) постачання до 30.06.2023 (включно).
Позивач зазначає, що товар поставлено з простроченням, та вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача за прострочення товару на 11 днів - 142 932,04 грн пені, за прострочення постачання товару на 45 днів - 283 820,11 грн пені, за прострочення товару на 117 днів - 1741827,68 грн пені, за прострочення товару на 118 днів - 1855430,18 грн пені, за прострочення товару на 181 день - 2 067 635,10 грн пені та за прострочення постачання товару у строк на понад 30 днів 3 382 773,66 грн штрафу.
Зокрема умовами Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості Товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого Товару (п. 7.3.2.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару в зазначеній сумі, суд дійшов висновку про обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вказана вимога позивача підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення поставки товару, то зазначена сума є частково обґрунтованою, оскільки прийняття останньої поставки товару в кількості 7 813 шт. на суму 11 406 823,74 грн відбулось 09.11.2023, а не 29.12.2023, відтак, вказана вимога підлягає до задоволення частково в розмірі 5 518 303,92 грн (142 932,04 грн, 283 820,11 грн, 1741827,68 грн, 1855430,18 грн, 1 494293,91 грн)
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У своєму відзиві відповідач зазначає, що нараховані штрафні санкції є надвеликими та можуть суттєво вплинути на майновий стан відповідача. А тому просить суд, зменшивши розмір штрафних санкцій.
Посилаючись на судову практику Відповідач неодноразово зазначає про те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Кошти, які сплачуються виконавцями за неналежне виконання договорів (штрафні санкції) не є надмірним прибутком або, а становлять надходження до державного бюджету та розподіляються відповідно до потреб.
Пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 року у справі № 910/4390/23 зазначено, що суди дійшли висновку, що сертифікат Київської торгово-промислової палати України від ІНФОРМАЦІЯ_31 № НОМЕР_12 не є належним доказом щодо встановлення обставин непереборної сили у даних правовідносинах, оскільки підставою для укладення контракту слугувало саме введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, відповідно до указу Президент України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, а отже посилання відповідача на зазначені форс-мажорні обставини для виконання господарського зобов'язання за Контрактом є безпідставним.
Між тим, відповідно до обставин у цій справі, вартість (ціна) Договору становила 72 999 000,00 грн. Відповідач не виконав договірне зобов'язання перед Позивачем з поставки товару, тоді як заявлена у спірних правовідносинах сума відповідальності за таке порушення складає 9 471 418,77 грн (з яких пеня за прострочення постачання Товару та штраф), що свідчить та об'єктивно вказує на відсутність ознак її неспівмірності та надмірності.
Тобто, сума пені/штрафу у даній справі у рази менша за суму основного/порушеного зобов'язання (вартість порушеного зобов'язання).
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які звіти про фінансові результати за 2023 рік, які б відображали реальний майновий стан Відповідача.
Окрім того, відповідач не включений до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83).
Також слід звернути увагу на той факт, що відповідач не є ні постачальником тканин ні виробником готового продукту. На момент укладення договору з Міністерством оборони України він повинен був перевірити можливість виконання договору своїми контрагентами і реально оцінити можливість виконання умов договору у визначені строки, проте цього не зробив.
Враховуючи викладене, Відповідачем не надано доказів і не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій
Згідно зі ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статті 551 ЦК України свідчить про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданими учасниками справи доказів, якими обґрунтовуються наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, те, що співвиконавці неналежним чином виконали свої зобов'язання перед ТОВ «ЛОКАЛ СТЕЙТ» на переконання суду не може бути підставою для звільнення від відповідальності відповідача.
Як вбачається, з матеріалів справи Відповідачем поставлено МОУ продукцію за державним оборонним замовленням з порушенням строків визначеними умовами Договору, що і не заперечується самим Відповідачем та є порушенням договірних зобов'язань.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань; при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань у майбутньому, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Зменшення розміру штрафних санкцій звільнить відповідача від їх сплати, що не відповідатиме наведеним вище правовим нормам, судовій практиці та умовам укладеного між сторонами договору.
При вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій необхідно брати до уваги майновий стан обох сторін.
Докази, які б підтверджували, що на виконання Договору №286/3/23/215 від 30.03.2023 впливали обставини непереборної сили, як і докази на підтвердження виконання Відповідачем положень п 8.2 Договору (повідомлення Замовника про неможливість виконання зобов'язань за Договором унаслідок обставин непереборної сили) в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем не надані.
Враховуючи наведене, слід прийти до висновку, що в даному випадку Міністерство оборони України правомірно реалізувало передбачене як чинним законодавством так і Договором право на нарахування штрафних санкцій. Підстави для звільнення ТОВ «ЛОКАЛ СТЕЙТ» від відповідальності за порушення строків поставки товару відсутні.
З урахуванням викладеного, неналежне виконання, порушення строків виконання умов Договору впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Разом із тим, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.
Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами зі строкового ремонту та поставки військової техніки, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19.
Неналежне виконання Відповідачем умов Договору, укладеного з Міноборони за державні кошти під час повномасштабної військової агресії рф проти України могло суттєво вплинути на обороноздатність держави. В умовах військової агресії зменшення розміру штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договору за державні кошти у військовій сфері є неприпустимим.
До схожої правової позиції дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який зазначив у Постанові від 09 червня 2022 року у справі № 910/8425/19 наступне: «Попередні судові інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, помилково не взяли до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов 'язання із визначеними в контракті умовами зі строкового ремонту військової техніки, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України, що також мало бути враховано судами».
Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.
Статтями 2, 3 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Підготовка держави до оборони в мирний час, а тим паче у військовий серед іншого включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 106 812,94 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКАЛ СТЕЙТ» (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 42807928) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034022) пеню на загальну суму 5 518 303,92 грн та штраф у розмірі 3 382 773,66 грн та 71 208,62 грн відшкодування витрат судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2025
Суддя Березяк Н.Є.