79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.10.2025 Справа № 914/2311/25
Суддя Наталія Мороз, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан», м. Львів
про стягнення 16 486,74 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» про стягнення 16 486,74 грн.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Суд зазначає про належне виконання обов'язку щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали суду про відкриття провадження в електронній формі до Електронних кабінетів сторін та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Беручи до уваги те, що від сторін не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 171214 від 01.09.2021, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
З підстав наведеного, ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просить суд стягнути з ТзОВ «Геосан», як законного володільця транспортного засобу та роботодавця особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, 16 486,74 грн збитків в порядку суброгації.
Позиція відповідача.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Обставини справи.
01.09.2021 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач, за договором - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валром Україна) (за договором - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 171214.
Предметом даного договору, згідно додатку № 1 є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Ford Focus», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з інформації, задокументованої у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, 23.03.2022 у с. Мамаївці сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: MAN TGX 18.440 (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ) з причіпом SCHMITZ SKO 24 (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Ford Focus» (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, транспортному засобу Ford Focus було завдано механічних пошкоджень.
23.03.2022 страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку, що має ознаки страхового № 22574.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику застрахованого автомобіля, 23.03.2022 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було проведено огляд транспортного засобу, про що складено Протокол технічного огляду КТЗ.
У відповідності до рахунку-фактури № К-00000024 від 24.03.2022, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Focus становить: 58800,00 грн.
Згідно ремонтної калькуляції № 17383 від 05.04.2022, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 50 418,27 грн.
Як вбачається зі страхового акту КАСКО № 17383/1, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» прийнято рішення про визнання події, що мала місце 23.03.2022 у с. Мамаївці, страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 48747,20 грн, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок страхувальника (ТзОВ «Валром Україна), що підтверджується платіжним дорученням № 00075010 від 12.04.2022.
У відповідності до інформації, зазначеної у перевірці чинності полісу внутрішнього страхування, на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу MAN TGX 18.440 (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ) з причіпом SCHMITZ SKO 24 (державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ) був забезпечений полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних ПрАТ АСК «Скарбниця № АР6008323 та № АР5942995.
28.11.2022 ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до ПАТ АСК «Скарбниця» із вимогою № 13539/р в порядку суброгації № 22574/17383/1 на суму 48 747,20 грн.
В подальшому, ПАТ «АСК «Скарбниця» виплатило ПАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування у розмірі, визначеному у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в сумі 32 260,46 грн, що підтверджується довідкою про зарахування 17.02.2023 ВАТ АСК "Скарбниця" по справі № 17383.
Оскільки, відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 23.03.2022, транспортний засіб MAN TGX 18.440 з причіпом SCHMITZ SKO 24 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Геосан» (відповідач) 20.05.2024 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надіслано до останнього досудову вимогу № 17383_РК про відшкодування збитків в розмірі 16 486,74 грн, що становить різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та сумою, відшкодованою ПрАТ АСК "Скарбниця" (48 747,20 грн - 32 260,46 грн) = 16486,74 грн.
Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 16 486,74 грн відшкодування за завдані збитки в порядку суброгації.
Оцінка суду.
Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності до приписів ст. 108 ЗУ «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України, відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Положеннями ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Статтею 7 вказаного Закону визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України. Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що відповідно до приписів ст. ст. 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивачем виплачено страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля в розмірі 48 747,20 грн, у ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, в даному випадку - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан», як законного володільця транспортного засобу (учасника дорожньо-транспортної пригоди) та роботодавця особи, яка керувала таким транспортним засобом. Відтак, зважаючи на суму, відшкодовану ПАТ АСК «Скарбниця» (32 260,46 грн), залишок невідшкодованої шкоди в межах ліміту відповідальності винної сторони становить 16 486,74 грн.
Отже, у ТзОВ «Геосан» наявне зобов'язання перед позивачем щодо сплати зазначеної суми страхового відшкодування в порядку суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосан" (79012, м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 42, оф.513, ідентифікаційний код 39459258) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,40, ідентифікаційний код 20782312) - 16 486,74 страхового відшкодування та 3 028,00 грн - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.