вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2618/25
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОХЕНДЛІНГ"
про стягнення 5 009 587, 04 грн,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Приходько Я.М.;
від відповідача: Дубравська Ю.В.;
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОХЕНДЛІНГ" (далі - відповідач) про стягнення 5 009 587, 04 грн, з яких: 2 091 992, 38 грн основний борг, 250 300, 00 грн штраф, 683 238, 22 грн інфляційні втрати, 156 052, 29 грн 3% річних та 1 828 004, 15 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014, в частині повної та своєчасної плати за користування інфраструктурою аеропорту.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2618/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.10.2025.
03.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки сторонами укладено арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження до договору, відповідно до якого будь який спір, розбіжність або претензія, що виникають з договору або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його дійсності, недійсності, порушення, зміни чи розірвання, підлягають розгляду та вирішенню в арбітражі м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма.
05.09.2025 від відповідача надійшов відзив.
10.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив
08.10.2025 від відповідача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2025 (суддя Христенко О.О.) задоволено заяву відповідача про участь у підготовчому засіданні, яке призначено на 14.10.2025 о 15:20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.10.2025 від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких міститься клопотання про поновлення строку на подання доказів, оскільки таких доказів на момент подачі позовної заяви не існувало.
У підготовче засідання 14.10.2025 з'явилися представники сторін. У засіданні судом, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою залишено без розгляду подані позивачем доповнення до позовної заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2ст.161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 ГПК України).
Такої заяви по суті справи як доповнення до позовної заяви нормами ГПК України не передбачено, також суд не визнавав необхідним позивачу подавати будь-які пояснення, останній скористався своїм правом на подання позовної заяви та відповіді на відзив.
Крім цього, в доповненнях до позовної заяви міститься клопотання про поновлення строку на подання доказів долучених до них, оскільки таких доказів на момент подачі позовної заяви не існувало.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).
Як передбачено ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У свою чергу пунктом 8 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження в даній справі встановлено учасникам справи строк для подання заяв з процесуальних питань (заяв, клопотань, заперечень), відповідно до ч.3 ст.169 ГПК України - за 5 днів до судового засідання у письмовій формі.
Згідно із ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки такої заяви по суті справи як доповнення до позовної заяви нормами ГПК України не передбачено, суд розцінює подані позивачем доповнення до позовної заяви як заяву з процесуальних питань, строк для подання якої встановлений пунктом 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2025.
Подані позивачем доповненні до позовної заяви не містять обґрунтування причин пропуску строку встановленого пунктом 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2025, також доповнення не містять клопотання про поновлення/продовження встановленого вказаною ухвалою строку на їх подання.
Враховуючи викладене вище та в його сукупності, зокрема те, що позивач у доповненнях до позовної заяви не обґрунтовує причин пропуску строку встановленого пунктом 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2025, також останнім не заявлялось клопотання про поновлення/продовження встановленого судом у вказаній ухвалі процесуального строку, суд залишає подані позивачем доповнення до позовної заяви без розгляду.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає таке.
Частиною 6 ст.4 ГПК встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 22 ГПК передбачає право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Так, відповідно до ч.1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім:
1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті;
2) спорів, передбачених пунктами 2 (крім спорів щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків), 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті;
3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
За змістом ст. 1 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
У ст. 2 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
За змістом ст.8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в п. 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв'язання в суді.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.
Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.58 (далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (ч. 1 ст.II Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.
За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення 5 009 587, 04 грн, з яких: 2 091 992, 38 грн основний борг, 250 300, 00 грн штраф, 683 238, 22 грн інфляційні втрати, 156 052, 29 грн 3% річних та 1 828 004, 15 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014, в частині повної та своєчасної плати за користування інфраструктурою аеропорту.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", але лише за наявності таких умов:
- арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі;
- від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;
- такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору;
- суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Так, сторони у в пункті 8.1. договору про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014 погодили, що будь який спір, розбіжність або претензія, що виникають з договору або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосуються його дійсності, недійсності, порушення, зміни чи розірвання, підлягають розгляду та вирішенню в арбітражі м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма. Арбітраж складається з трьох арбітрів, мова засідання - англійська, право, що застосовується до договору - матеріальне право України.
Арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Арбітражна угода це по суті - процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі.
Отже, на відміну від звичайного цивільного чи господарського договору як угоди, що має матеріально-правову природу, третейська / арбітражна угода є домовленістю сторін процесуального характеру. Відтак до неї не підлягають застосуванню ст. 16 ЦК та ст. 20 ГПК, які передбачають такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним.
Недійсність угоди регулюється Законом "Про третейські суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", чинними для України міжнародними договорами (Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.61, Нью-Йоркська Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.58.
Ці нормативно-правові акти ґрунтуються на декількох основоположних принципах:
- автономності третейської / арбітражної угоди - її дійсність визначається окремо від питань дійсності чи недійсності господарського чи цивільного договору, у який вона інкорпорована;
- "компетенції щодо компетенції" - третейський суд чи міжнародний комерційний арбітраж сам визначає питання наявності в нього компетенції розглядати відповідний спір і при цьому вирішує питання дійсності третейської / арбітражної угоди; державні суди виключно у випадках, передбачених законом та міжнародними договорами, можуть вирішувати питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди; при цьому будь-які сумніви мають тлумачитися на користь третейської / арбітражної угоди (так званий "проарбітрабельний" підхід).
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 04.03.2024 у справі N 824/97/22, від 21.03.2024 у справі N 824/99/22, від 26.07.2023 у справі N 824/123/22 та від 30.08.2024 № 911/1766/22.
Отже, наведене вище арбітражне застереження є окремою угодою, включеною сторонами у договір про надання послуг №02.1-14/5-02 від 01.12.2014.
Арбітражне застереження є окремий договір термін дії та існування якого не залежить від матеріального договору.
Від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання арбітражних угод позивача та відповідача про передачу даного спору на вирішення міжнародного арбітражу Господарським судом Київської області не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України залишає позов без розгляду.
За приписами ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
З огляду на відсутність клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України, дане питання не вирішується судом на час постановленні цієї ухвали.
Керуючись ст.226, 234, 235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОХЕНДЛІНГ" про залишення позову без розгляду - задовольнити.
2. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОХЕНДЛІНГ" про стягнення 5 009 587, 04 грн залишити без розгляду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у відповідності до положень ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повна ухвала складена та підписана 16.10.2025.
Суддя В.М. Антонова