вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2412/25
За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Телерадіоорганізація «Місто»
про стягнення 41 857, 07 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Телерадіоорганізація «Місто» (далі - відповідач) про стягнення 41 857, 07 грн, з яких: 36 515, 05 грн основний борг, 1 017, 21 грн 3% річних та 4 324, 81 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором на теплову енергію та на послуги з ценртралізованого постачання гарячої води №865 від 04.01.2016, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
07.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2412/25 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16.09.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 08.09.2025 ціна позову залишається незмінною.
Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №16092147.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Партизанська, буд. 18.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 12.08.2025 був повернутий до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/2412/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.01.2016 між позивачем (далі - теплопостачальна організація) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір на теплову енергію та на послуги з ценртралізованого постачання гарячої води №865 (далі - договір), відповідно до пп.1.1., 1.2. якого предметом цього договору є надання споживачу теплової енергії, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами.
Ціна теплової енергії визначається за встановленими тарифами (п.3.1. договору).
Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі.
У пункті 4.2. сторони погодили, що при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник споживача до теплопостачальної організації для оформлення акта про використану теплову енергію згідно з додатком № 9, де розрахунковим періодом є період рівний 30 календарним дням.
Згідно із п.4.3. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що приймання теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.
У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (п.5.5. договору).
Відповідно до п.5.6. договору облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України, або розрахунковим методом, враховуючи визначену фактичну величину опалювальної площі (додаток №6), кількість споживачів, технічні характеристики обладнання та устаткування, за нормативами затвердженими органом місцевого самоврядування та керуючись будівельними нормами і правилами.
Цей договір набирає чинності з моменту укладення та діє в частині постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води з 01.01.2016 протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх (п.10.1. договору).
Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.
Згідно із додатком №1 до договору теплопостачальна організація постачає в термін дії даного договору теплову енергію до об'єкта споживача: офіс, за адресою: вулиця Партизанська, 18, площею 51,6 кв.м з максимальним тепловим навантаженням 0,0034 Гкал/год.
Відповідачем за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року було спожито теплову енергію кількістю 7,733 Гкал на загальну суму 36 515,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року, актами про використану теплову енергію по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем за адресою: вулиця Партизанська, 18, актом обстеження від 03.07.1025 та довідкою про стан заборгованості за спожиту теплову енергію.
Також позивачем виставлено рахунки-фактури за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року на оплату теплової енергії на загальну суму 36 515,05 грн.
Вказані акти та рахунки направлені на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами листів госпрозрахунковим організаціям від 14.11.2023, 08.12.2023 10.01.2024, 08.02.2024, 07.03.2024, 08.04.2024, 09.05.2024, 11.11.2024, 09.12.2024, 08.01.2025, 07.02.2025, 10.03.2025, 04.04.2025 та 08.05.2025
Доказів підписання актів приймання-передачі робіт/послуг за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року та оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року матеріали справи не містять.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як установлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами в процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, а тому підпадають під регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч.4, 5, 7 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.20 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 №1198 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за надану теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що приймання теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Теплопостачальна організація складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу споживача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Споживач зобов'язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу теплопостачальної організації один примірник акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку теплопостачальної організації та споживача.
У випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови в підписанні споживачем акта приймання-передачі, акта звірки взаєморозрахунків теплопостачальній організації в строк, передбачений п.5.4. даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між теплопостачальною організацією та споживачем (п.5.5. договору).
Позивачем направлялись акти приймання-передачі робіт/послуг за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року та рахунки-фактури за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами листів госпрозрахунковим організаціям від 14.11.2023, 08.12.2023 10.01.2024, 08.02.2024, 07.03.2024, 08.04.2024, 09.05.2024, 11.11.2024, 09.12.2024, 08.01.2025, 07.02.2025, 10.03.2025, 04.04.2025 та 08.05.2025, крім цього, вказані документи направлені на адресу відповідача разом із даною позовною заявою.
Відповіді та жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту, обсягів і вартості поставленої за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року теплової енергії матеріали справи не містять, а тому вказані вище акти вважаються погодженими відповідачем відповідно до пп.5.4., 5.5. договору.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року було спожито теплову енергію кількістю 7,733 Гкал на суму загальну суму 36 515,05 грн, що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року, актами про використану теплову енергію по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем за адресою: вулиця Партизанська, 18, актом обстеження від 03.07.2025 та довідкою про стан заборгованості за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п.4.3. договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки теплової енергії.
Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів оплати відповідачем поставленої теплової енергії за період з жовтня 2023 року по квітень 2025 року на загальну суму 36 515,05 грн матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбачено ГПК України, суду таких доказів не надано.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором у розмірі 36 515,05 грн, доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 06.11.2023 по 16.07.2025 в сумі 1 017, 21 грн та 4 324, 81 грн інфляційних втрат за період з листопада 2023 року по липень 2025 року.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 06.11.2023 по 16.07.2025 в сумі 1 017, 21 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 4 324, 81 грн за загальний період з листопада 2023 року по липень 2025 року, зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено сукупні індекси інфляції по кожному періоду, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційний втрат за вказаний період, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Період оплатиСума боргу (грн)Період нарахування інфляційних втратІнфляція (грн)
жовтень 2023 року1489,14листопад 2023 року - липень 2025 року303,98
листопад 2023 року3024,10грудень 2023 року - липень 2025 року599,2
грудень 2023 року3656,25січень 2024 року - липень 2025 року694
січень 2024 року3869,63лютий 2024 року - липень 2025 року716,16
лютий 2024 року2758,83березень 2024 року - липень 2025 року500,8
березень 2024 року2450,73квітень 2024 року - липень 2025 року430,47
квітень 2024 року28,95травень 2024 року - липень 2025 року5,02
жовтень 2024 року677,00листопад 2024 року - липень 2025 року66,26
листопад 2024 року3315,04грудень 2024 року - липень 2025 року256,57
грудень 2024 року3638,06січень - липень 2025 року227,45
січень 2025 року3674,28лютий - липень 2025 року183,42
лютий 2025 року3962,81березень - липень 2025 року164,81
березень 2025 року2708,57квітень - липень 2025 року70,95
квітень 2025 року1261,66травень - липень 2025 року24,05
Всього4243,14
Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з листопада 2023 року по липень 2025 року складає 4 243, 14 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 36 515, 05 грн основного боргу, 1 017, 21 грн 3% річних та 4 243, 14 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Телерадіоорганізація «Місто» про стягнення 41 857, 07 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Телерадіоорганізація «Місто» (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Партизанська, буд. 18, ідентифікаційний код 20579574) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, ідентифікаційний код 04654336) 36 515 (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 05 коп. основного боргу, 1 017 (одну тисячу сімнадцять) грн 21 коп. 3% річних, 4 243 (чотири тисячі двісті сорок три) грн 14 коп. інфляційних втрат та 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн 10 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова