ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/9813/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий місяць»
про стягнення 5.563,54 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
07.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий місяць» про стягнення 5.563,54 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.08.2012 між сторонами був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 608 строком дії до 11.08.2015. На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна відповідачу передано нежитлові приміщення загальною площею 93,0 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 9,90 кв.м, 2 поверх - 78,70 кв.м, підвал - 4,40 кв.м в будинку № 14 літера Б на просп. Оболонському у м. Києві. На підставі укладеного 09.10.2015 між сторонами договору купівлі-продажу відповідач набув у власність нежилі приміщення за вказаною адресою площею 89,7 кв.м. Після припинення дії договору оренди відповідач у строк, визначений пунктом 4.15 договору, об'єкт оренди площею 3,3 кв. м не звільнив, за актом приймання-передачі орендодавцю або підприємству-балансоутримувачу не повернув, продовжуючи фактично користуватися ним без належних правових підстав. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойку у розмірі 5.563,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9813/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.08.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610275699660 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, 14 Б, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 17.09.2025 (номер відправлення 0610275699660) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 09.09.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 14.08.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
13.08.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Медовий місяць» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство-балансоутрмиувач, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 608 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 15.05.2012 № 118 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: проспект Оболонський, будинок № 14 літ. Б для розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 93,00 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 9,90 кв.м, 2 поверх - 78,70 кв.м, підвал - 4,40 кв.м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору після закінчення строку його дії не повернуто приміщення, внаслідок чого позивачем за час прострочення нараховано неустойку в розмірі 5.563,54 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.
У разі відмови орендаря від підписання акта приймання-передачі протягом 20 днів з дати отримання акта від орендодавця договір припиняє свою дію.
Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.02.2013, підписаного орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення, загальною площею 93,0 кв.м (у т.ч. І поверх: МЗК - 9,9 кв.м; ІІ поверх: корисна - 73,6 кв.м, МЗК - 5,1 кв.м; підвал: МЗК - 4,4 кв.м), що розташоване за адресою: м. Київ. просп. Оболонський, 14 літер Б.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 13.08.2012 по 11.08.2015.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і надалі в редакції чинній станом на 11.08.2015) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з п. 9.4 договору він припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 9.2 договору усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
Сторонами доказів в підтвердження укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору після 11.08.2025 на новий строк не подано.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2015 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медовий місяць» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 13/15.
Відповідно до п. 1 1 договору № 13/15 від 19.10.2015 продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення - групу приміщень № 3 (літера Б), загальною площею 89,7 кв.м, (по групі приміщень № 3 площа становить 74,7 кв.м; по МЗК площа становить 15 кв.м), які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, будинок 14. Покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в установленому законодавством порядку.
Згідно акту приймання-передачі нежитлових приміщення № 12 від 12.10.2015 продавець передав, а відповідач прийняв продані шляхом викупу нежилі приміщення - групу приміщень № 3 (літера Б), загальною площею 89,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 14.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).
Також згідно з п. 9.4 договору він припиняється, зокрема, в разі приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 608 від 13.08.2012 припинився з 11.08.2015.
В свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об'єктом оренди, яке не було придбано відповідачем, площею 3,3 кв.м (93,0 кв.м - 89,7 кв.м).
Оскільки додаткової угоди про продовження договору із внесенням відповідних змін до договору щодо розміру орендованої площі, яка не була придбана відповідачем сторонами не укладено, тому відповідач безпідставно займає майно площею 3,3 кв.м (93,0 кв.м - 89,7 кв.м).
За змістом пункту 4.15 договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що договір припинив свою дію 11.08.2015 відповідач відповідно до п. 4.15 договору мав повернути майно у строк до 10.09.2015 включно.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відтак, відповідач, продовжуючи користуватись об'єктом оренди з 11.09.2015 прострочив зобов'язання з його повернення після закінчення строку дії договору, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору за липень 2012 року становить: 29,11 грн за 1 кв.м орендованої площі, що складає: 2.706,84 грн.
Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.
Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Згідно з п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, яз яким закріплено майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) КП «Київжитлоспецексплуатація» починаючи з дати підсипання акта приймання-передачі.
Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Отже, враховуючи імперативний характер положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, які визначають розмір неустойки за несвоєчасне повернення наймодавцеві речі, такий розмір не може перевищувати подвійної плати за найм у певний період прострочення.
Згідно поданого позивачем довідки - розрахунку неустойки сума неустойки (розміру подвійної орендної плати) за період з 17.01.2022 по 30.06.2025 дорівнює 5.563,54 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 5.563,54 грн неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий місяць» (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 14 літ. Б; код ЄДРПОУ 32772655) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 5.563 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн 54 коп. неустойки, 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова