ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025 Справа № 910/12538/25
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі № 910/12538/25
за позовом ОСОБА_1
до 1) Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ»,
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тренчук Наталії Олексіївни,
3) Державного реєстратора Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Журахівської Тетяни Олексіївни,
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» та скасування державної реєстрації змін до відомостей про Гаражно-будівельний кооператив «НАДІЯ»
Без виклику сторін
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» (надалі - відповідач-1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тренчук Наталії Олексіївни (надалі - відповідач-2), Державного реєстратора Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Журахівської Тетяни Олексіївни (надалі - відповідач-3) про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» та скасування державної реєстрації змін до відомостей про Гаражно-будівельний кооператив «НАДІЯ».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» № 155 починаючи з 28.01.2008 позивач приступив до виконання обов'язків голови Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ». 22.06.2016 на загальних зборах Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» було вирішено продовжити повноваження голови Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» ОСОБА_2 строком на 5 років та складу правління кооперативу. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що він є власником гаража № 923 Д, Ж, З, К, що розташований на території Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ», а відповідно, він є членом цього кооперативу. Позивач зазначає, що 17.05.2023 було проведено позачергові загальні збори уповноважених членів кооперативу, які оформлені протоколом №17/05 із додатком № 1 до нього, на яких поміж іншого було вирішено звільнити з 05.06.2023 позивача з посади голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ» та членів правління кооперативу, обрати строком на 5 років правління кооперативу, призначити голову кооперативу ОСОБА_3 та внести зміни до статуту. Вказані зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.06.2023 за номером запису 1000651050007004217. У подальшому, 02.05.2024 знову було проведено загальні збори уповноважених членів кооперативу, які оформлені протоколом № 02/05 із додатками № 1, 2 до нього, на яких поміж іншого було вирішено внести зміни до реєстру уповноважених кооперативу, утворити спостережну раду кооперативу, припинити повноваження голови правління ОСОБА_3 з 16.07.2024, скоротити чисельність правління кооперативу, призначити на посаду голови правління кооперативу ОСОБА_4 з 17.07.2024, внести зміни до статуту. Вказані зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.07.2024 за номером 1000651070009004217. Позивач вважає, що вказані рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу не відповідають вимогам статуту кооперативу та є неправомочними, а реєстрація таких рішень не відповідає Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Разом із позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони гаражно-будівельному кооперативу «НАДІЯ», державним реєстраторам та іншим особам, які можуть виконувати функції державного реєстратора вносити зміни до відомостей про гаражно-будівельний кооператив «НАДІЯ» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику з підстав зазначених в ухвалі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
14.10.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12538/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 04.11.2025.
14.10.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити Гаражно-будівельному кооперативу «НАДІЯ», державним реєстраторам та іншим особам, які можуть виконувати функції державного реєстратора вносити зміни до відомостей про Гаражно-будівельний кооператив «НАДІЯ» в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що предметом спору є рішення загальних зборів уповноважених членів Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ», які оформлені протоколом №17/05 від 17.05.2023 та протоколом №02/05 від 02.05.2024, а також державна реєстрація змін до відомостей про Гаражно-будівельний кооператив «НАДІЯ» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведена на підставі цих рішень. Позивач вважає, що для зупинення внесення подальших змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Гаражно-будівельного кооперативу «НАДІЯ», є необхідність у забезпеченні позову.
Суд розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, приходить до висновку про таке.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У той же час позивачем у встановленому законом порядку не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
У порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1
про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.
У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або вірогідних у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову в загальному порядку.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Я.А.Карабань