ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/9574/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД.»
про стягнення 158.265,01 грн
Представники сторін: не викликались
01.08.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД.» про стягнення 158.265,01 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного договору № ДНП-2023-08/04 від 25.08.2025 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, позивачем 15.11.2023 передано відповідачу за актом приймання-передачі від 15.11.2023 в експлуатацію відповідачу паркувальний майданчик на 156 машиномісць за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Жолудєва, 6. У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті, позивачем було листом № 053/05-1483 від 19.03.2025 повідомлено про наявний борг та необхідність його сплатити, який відповідачем проігноровано. Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за період з лютого по червень 2025 року становить 136.500,00 грн. У зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 158.265,01 грн, з яких 136.500,00 грн основного боргу, 16.023,80 грн пені, 4.179,27 грн інфляційних витрат та 1.561,94 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9574/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.08.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 13.08.2025 о 13:42 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 28.08.2025 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 08.08.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
25.08.2023 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД» (відповідач, сторона-2) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2023-08/04 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Жолудєва, 6 (надалі майданчик для паркування), що включає 140 (сто сорок) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 16 (шістнадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 136.500,00 грн, а також позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховано 16.023,80 грн пені, 4.179,27 грн інфляційних витрат та 1.561,94 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.
Відповідно до п. 7.2 договору строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію сороні-2 майданчика для паркування.
Відповідно до п. 3.1 договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
За умовами п. 3.2 договору акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати погодження схеми організації дорожнього руху.
15.11.2023 між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято в експлуатацію паркувальний майданчик на 156 машиномісць за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Жолудєва, 6.
Згідно з п. 4.1 договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору загальна ціна договору становить 997.360,00 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 166.226,67 грн.
Згідно з п. 4.3 договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
За умовами п. 4.4 договору сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату.
Позивачем подано до матеріалів справи наступні рахунки на оплату на загальну суму 136.500,00 грн без доказів їх надіслання на електронну адресу відповідача
№ 464 від 01.02.2025 на суму 25.480,00 грн (за лютий 2025 року);
№ 845 від 01.03.2025 на суму 28.210,00 грн (за березень 2025 року);
№ 1220 від 01.04.2025 на суму 27ю.300,00 грн (за квітень 2025 року);
№ 1625 від 01.05.2025 на суму 28.210,00 грн (за травень 2025 року);
№ 2055 від 01.06.2025 на суму 27.300,00 грн (за червень 2025 року).
Разом з цим, у п. 4.5 договору визначено, що відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.3 цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Відповідно до п. 4.7. договору оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації стороні-1 майданчика для паркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату за період з лютого по червень 2025 року на загальну суму 136.500,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання за договором у повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 136.500,00 грн основного боргу.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо оплати майданчика для паркування не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Часиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати, щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, передані місця для паркування не сплатив, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 15.912,21 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 15.912,21 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за місця для паркування, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4.179,27 грн інфляційних втрат та 1.561,94 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.900,86 грн інфляційних втрат та 1.550,87 грн 3% річних (за розрахунками суду, що знаходяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В іншій частині пені, інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим невірно визначено періоди прострочення.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник ЛТД» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 172-б; код ЄДРПОУ 43438658) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; код ЄДРПОУ 35210739) 136.500 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот) грн 00 коп. основного боргу, 15.912 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 21 коп. пені, 3.900 (три тисячі дев'ятсот) грн 86 коп. інфляційних втрат, 1.550 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн 87 коп. 3% річних, 2.416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова