ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/11407/14
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М.
про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України
у справі за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Фізичної особи-підприємця Бабич Дмитра Юрійовича
про стягнення 36 456,20 грн, дострокове розірвання договору та повернення орендованого майна
за участі Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Фізичної особи-підприємця Бабича Д.Ю. про стягнення 36 456,20 грн., дострокове розірвання договору та повернення орендованого майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Бабич Дмитром Юрійовичем було укладено договір оренди № 6517, на підставі якого відповідачу було передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 117,36 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Деснянська, 19. З позовної заяви вбачається, що в період з червня 2013 по квітень 2014 відповідач неналежно виконував передбачені договором зобов'язання, а саме, не сплачував орендні платежі за користування орендованим приміщенням, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 36 456,20 грн, з яких: 32 202,64 грн - основний борг, 966,08 грн - штраф, 1775,03 грн - інфляція та 1512,45 грн - пеня. Крім того, за істотне порушення умов договору прокуратура в інтересах позивача просить розірвати договір оренди № 6517 від 27.06.2013 та виселити відповідача із орендованого приміщення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабич Дмитра Юрійовича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву заборгованість за договором оренди у розмірі 40 967 грн 57 коп.; пеню у розмірі 2 542 грн 09 коп.; збитки від інфляції у розмірі 3 462 грн 47 коп. та штраф у розмірі 1 229 грн 03 коп.; виселити Фізичну особу-підприємця Бабича Дмитра Юрійовича з нежитлового приміщення, загальною площею 117,36 кв.м., розмішене за адресою: м. Київ, вул. Деснянська, 19, що перебуває на балансі Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад"; стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабич Дмитра Юрійовича в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045 грн 00 коп.
02.09.2014 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.
08.10.2025 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М. про тимчасове обмеження Бабича Дмитра Юрійовича у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято подання Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України до розгляду та призначено судове засідання на 15.10.2025.
У судове засідання 15.10.2025 з'явилася головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М., подання підтримала та просила суд задовольнити.
Розглянувши матеріали подання Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М. та дослідивши докази в їх сукупності, суд вирішив відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Як вбачається з матеріалів подання, на виконання у Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.
Як вказує державний виконавець, в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4 ним вжито ряд заходів примусового виконання, зокрема:
винесені постанови про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, з накладанням КЕП;
направлені електронні запити до Податкової служби, МВС, ПФУ;
направлено запит до КП КМР "КМ БТ1" про надання інформації: за ким зареєстровано право власності на майно за адресою: АДРЕСА_1 ;
направлена вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю;
винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 30816515;
згідно платіжної інструкції №87232 від 25.06.2025 перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу 4 595,57 грн;
державним виконавцем постійно оновлюються запити до ПФУ, ДПС, МВС та направляються платіжні інструкції щодо списання коштів з рахунків боржника;
в ході проведених виконавчих дій на все майно боржника накладено арешт.
Однак, як вказує держаний виконавець рішення не виконано станом момент звернення із даним поданням.
Також в обґрунтування подання про обмеження виїзду виконавець вказує, що оскільки рішення суду залишається невиконаним, а боржник - Бабич Дмитро Юрійович вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення, на неодноразові виклики виконавця не з'являється, причини невиконання не повідомляє, а тому виконавець просить суд тимчасово обмежити Бабича Дмитра Юрійовича (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).
Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез'явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.
Отже, суд приходить до висновку, що така обов'язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується. Більше того, Матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Проте, всупереч наведеному, виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.
Також суд відзначає, що у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції/покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.
Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.
Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до Бабича Дмитра Юрійовича такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов'язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у задоволенні подання Головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенка С.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - Бабича Дмитра Юрійовича за межі України.
Ухвала набирає законної сили 15.10.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 16.10.2025
Суддя Л.Г. Пукшин