ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
16.10.2025Справа №910/12749/25
Суддя Господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши матеріали
позовної заяви Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор"
до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів
про визнання відсутнім права вимоги,
Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів про визнання відсутнім права вимоги за кредитним договором від 27.03.2013, доповненням №1, приєднанням до кредитного договору від 06.04.2016 та кореспондуючого цьому праву обов'язку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається зі змісту поданої до Господарського суду міста Києва позовної заяви позивачем заявлено вимоги до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів (Export-Import Bank of The United States) (811, Вермонт Авеню, NW, Вашингтон, Округ Колумбія, 20571, США) щодо визнання відсутнім права вимоги за кредитним договором від 27.03.2013, доповненням №1, приєднанням до кредитного договору від 06.04.2016 та кореспондуючого цьому праву обов'язку.
Суд ознайомившись із умовами спірних кредитних договорів та доповнень до них, встановив, що сторони надали згоду на юрисдикцію: "позичальник, гаранти та зобов'язана особа цим кожен безвідклично погоджуються, що будь-який судовий процес, позов або провадження, що випливають з або стосовно будь-яких документів позичальника, документів гаранта або документів зобов'язаної особи, або з будь-яких операцій, передбачених ними, можуть бути порушені іншими сторонами цього договору або будь-якою стороною будь-якого документу позичальника, документу гаранта або документів зобов'язаної особи в судах штату Нью-Йорк або у федеральних судах округу Манхеттен міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк. Позичальник, кожен гарант та зобов'язана особа цим безвідклично відмовляються, у найповнішу міру, дозволену законодавством, від будь-якого заперечення, яке позичальник, кожен гарант або зобов'язана особа, в залежності від випадку, може мати на даний момент або в майбутньому стосовно місця слухання справи або будь-якого заперечення на основі forum non conveniens або з підстав юрисдикції стосовно будь-якого такого судового процесу, позову або провадження; та позичальник, гаранти та зобов'язана особа безвідклично погоджуються загалом та безумовно на юрисдикцію будь-якого такого суду для розгляду будь-якого такого процесу, позову або провадження. Позичальник, гаранти та зобов'язана особа погоджуються, що рішення, винесене в ході розгляду такого позову або провадження, буде остаточним та зобов'язуватиме позичальника, гарантів та зобов'язаної особи, в залежності від випадку, та його можна буде примусово виконати в будь-якій іншій юрисдикції, включаючи, без обмеження, країну позичальника, країну гаранта та країну зобов'язаної особи шляхом подання позову стосовно виконання такого рішення, засвідчена копія якого є остаточним доказом винесення такого рішення."
Отже, вказане свідчить про те, що будь-які спори, між будь якими особами, що стосуються спірних договорів підсудні виключно судам штату Нью-Йорк або федеральним судам округу Манхеттен міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, враховуючи, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів про визнання відсутнім права вимоги, на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Виходячи з наведеного, господарським судом роз'яснено позивачу його право на звернення, із вказаним позовом до суду штату Нью-Йорк або федерального суду округу Манхеттен міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк.
Керуючись статтями 20, 175, 234, 235, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор" до Експортно-імпортного Банку Сполучених Штатів про визнання відсутнім права вимоги.
2. Роз'яснити Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Фавор", що розгляд даної справи підвідомчий судам штату Нью-Йорк або федеральному суду округу Манхеттен міста Нью-Йорк штату Нью-Йорк.
3. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна