ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/6222/25
За позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»
до Приватного акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
про стягнення 224 774,75 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач, ДП «Укрводшлях») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - відповідач, АСК «Укррічфлот») про стягнення 224 774,75 грн, з яких: 211 859,08 грн основного боргу та 12 915,67 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 196/2023-П про надання послуг від 22.11.2023 в частині оплати передбачених цим правочином платежів у встановлений строк.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/6222/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також, вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначена ухвала суду була доставлена АСК «Укррічфлот» через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) 27.05.2025 о 18:54, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вимоги положення частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 26.05.2025 вважається врученою відповідачу 28.05.2025.
11.06.2025 в системі «Електронний суд» відповідачем був сформований відзив на позовну заяву (зареєстрований судом 12.06.2025), в якому останній зазначив, що сума основної заборгованості, вказана позивачем у позові, на теперішній час не відповідає дійсності, оскільки вона зменшилась на суму здійснених відповідачем починаючи з 16.05.2025 оплат в загальному розмірі 75 678,08 грн, що підтверджуються долученими платіжними інструкціями, та становить - 136 181,00 грн (211 859,08 грн - 75 678,08 грн), у зв'язку з чим наявні правові підстави стверджувати, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 678,08 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 частини першої ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - за відсутністю предмета спору.
Також, відповідач вказав, що часткове погашення заборгованості є підставою для зменшення суми штрафних санкцій, які заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Окрім того, на думку відповідача, обставиною, яка є підставою для зменшення суми штрафних санкцій, є фактичне припинення діяльності відповідача внаслідок російської агресії проти України, оскільки з 24.02.2022 повністю зупинене судноплавство по річці Дніпро та в Чорному морі, зупинений експорт продукції через блокаду морських та річкових портів, припинена діяльність вантажовідправників, що традиційно використовували логістичні можливості річкової інфраструктури, не здійснюється перевалка, зберігання та обробка вантажів та суден в річкових портах, не здійснюється видобування піску, у зв'язку з чим наявні підстави стверджувати, що вказані обставини відносяться до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань перед контрагентами, банківськими установами, органами державної влади та місцевого самоврядування, бюджетами всіх рівнів, що підтверджується, як листом Торгово-промислової палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 так і відповідним повідомленням відповідача, яке розміщене на його офіційному сайті за посиланням https://urf.ua/documents. Таким чином, затримки розрахунків за Договором значним чином зумовлені військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок якої господарська діяльність відповідача фактично зупинилась та припинились фінансові надходження.
Щодо розміру судових витрат відповідач зазначав, що, враховуючи положення частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відносно застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,8 за подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», та наявності підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з погашення відповідачем частини суми основної заборгованості, сума судових витрат по сплаті судового збору підлягає зменшенню.
18.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтвердив, що після дня направлення позову до суду - 16.05.2025, відповідач здійснив часткове погашення суми заборгованості у загальному розмірі 117 405,08 грн, у зв'язку з чим несплачений залишок заборгованості становив 94 454,00 грн.
Також, позивач зазначав про надання ним послуг за спірним Договором за новий період травень 2025 року на суму 38 727,00 грн, у зв'язку з чим, на думку позивача, розмір позовних вимог підлягає уточненню та збільшенню в частині суми основної заборгованості на вказану суму 38 727,00 грн, про що позивачем подано окрему заяву.
Що зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначав, що лист Торгово-промислової палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не може бути підставою для такого зменшення, оскільки не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Окрім того, ст. 8 Договору встановлено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання зобов'язань, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили (в тому числі об'явленої або фактичної війни), що виникли після підписання цього Договору та які сторони не могли передбачити під час його підписання, однак цей Договір був укладений сторонами за ініціативою відповідача більш як через півтора року після фактичного початку війни та введення воєнного стану, і відповідач повинен був при укладенні Договору розуміти всі складнощі його виконання.
Щодо розміру судових витрат позивач зазначав, що, враховуючи зменшення розміру позовних вимог після часткової оплати відповідачем на суму 117 405,08 грн, збільшення розміру позовних вимог з урахуванням заявлення нового періоду нарахування основного боргу травень 2025 року на суму 38 727,00 грн та застосування понижуючого коефіцієнту, суми судового збору має становити 2 422,40 грн, з якого 1 574,56 грн судового збору має бути стягнуто судом з відповідача, а з державного бюджету повернуто позивачу 847,84 грн сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, та 674,32 грн у зв'язку з неврахуванням понижувального коефіцієнту 0,8 при подання заяви в електронній формі, всього підлягає поверненню позивачу з держбюджету 1 522,16 грн.
18.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (збільшення/зменшення розміру позовних вимог), в якій позивач зазначив, що оскільки укладений сторонами Договір продовжує діяти, і послуги з відстою суден продовжують надаватись, за час, що минув з дня подання позову, сума заборгованості відповідача по Договору зросла на 38 727,00 грн, а саме на вартість послуг, наданих позивачем у травні 2025 року, про що позивачем було направлено відповідачу для підписання Акт про приймання-передачу послуг № 143 від 31.05.2025 та рахунок на оплату № 140 від 30.05.2025, які були отримані відповідачем спочатку електронною поштою, потім Укрпоштою 05.06.2025, та вказаний Акт вважається прийнятим обома сторонами без заперечень відповідно до п. 3.6. Договору, на підтвердження чого надані відповідні докази.
Таким чином, на думку позивача, на день подання позивачем цієї відповіді на відзив сума неоплачених відповідачем послуг склала 133 181,00 грн (94 454 грн + 38 727,00 грн), а разом з нарахованою пенею 12 915,67 грн, розмір якої залишається незмінним, зменшена сума загальних позовних вимог позивача складає 146 096,67 грн (133 181 грн + 12 915,67 грн), які позивач і просить стягнути з відповідача.
Відповідно до п. 2 частини другої ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина третя ст. 46 ГПК України).
Згідно з частиною другою ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта ст. 252 ГПК України).
Так, суд відкрив провадження у справі ухвалою від 26.05.2025, а оскільки станом на дату подачі заяви судове засідання не призначалась, відтак заява про уточнення (збільшення/зменшення) розміру позовних вимог мала бути подана через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а саме: до 25.06.2025 (включно), у зв'язку з чим вказана заява була подана позивачем в межах процесуального строку для її подання.
Разом з тим, позов у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/18389/20 від 22.07.2021, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 922/53/19 зазначає, що відповідно до усталеної судової практики предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 4.16. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 922/404/19 від 09.07.2020, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19).
Вищезазначені правові позиції узгоджуються з практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові № 924/1437/15 від 25.06.2020.
Суд, виходячи зі змісту поданої заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви (оформленої позовної вимоги) та конкретних обставин справи, повинен вважати таку заяву як: подання іншого (ще одного) позову чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Аналогічні висновки викладені Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові № 911/2139/19 від 03.08.2020.
Судом встановлено, що при поданні позову позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за Договором № 196/2023-П про надання послуг від 22.11.2023 за період листопад 2024 року - квітень 2025 року у розмірі 211 859,08 грн.
У заяві про уточнення (збільшення/зменшення) розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за Договором № 196/2023-П про надання послуг від 22.11.2023 за додатковий новий період травень 2025 року у розмірі 38 727,00 грн, на підтвердження чого надані нові докази: Акт № 143 про приймання-передачу послуг від 31.05.2025 та рахунок на оплату № 140 від 30.05.2025 з доказами їх направлення та вручення відповідачу.
За таких обставин, суд вважає, що хоч позивач у заяві просив збільшити розмір позовних вимог, однак за своїм змістом така заява є новими позовними вимогами, оскільки такі вимоги не змінюють предмет вимоги позивача, з якою він звернувся до суду вперше - стягнення заборгованості за період листопад 2024 року - квітень 2025 року у розмірі 211 859,08 грн відповідно до умов Договору, ні підстави її стягнення (заборгованість за означений період).
Натомість стягнення заборгованості за новий період травень 2025 року у розмірі 38 727,00 грн, незважаючи на те, що заявлена заборгованість виникла із одного Договору, однак жодним чином не пов'язана із вимогами про стягнення заборгованості за період листопад 2024 року - квітень 2025 року та становить самостійний предмет позову щодо стягнення саме такої суми і обґрунтовується самостійними доказами на обґрунтування (фактичними підставами) для їх стягнення (акти, рахунки, періоди прострочення та періоди нарахування відповідних сум). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у cправі № 905/950/24.
Відтак, заява позивача за своєю правовою природою не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки вимоги та обґрунтування, наведені позивачем у цій заяві є відмінними від вимог та обґрунтувань (фактичних доказів), зазначених ним у первісній редакції позовної заяви, а отже заявлено нову вимогу, а не змінено грошовий вираз первісно сформованої вимоги за завлений в позовній заяві спірний період.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про уточнення (збільшення/зменшення) розміру позовних вимог, що не позбавляє позивача можливості звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за період травень 2025 року в окремому провадженні.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
22.11.2023 між ДП «Укрводшлях» (далі - Виконавець) та АСК «Укррічфлот» (далі - Замовник) був укладений Договір № 196/2023-П про надання послуг (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець надає послуги Замовнику на платній основі по стоянці та швартуванню суден та плавзасобів, які належать Замовнику, біля гідротехнічної споруди, що закріплена на праві господарського відання за Виконавцем, а саме: причальна берегова смуга, за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 16 (надалі - ГТС).
Пунктом 1.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.06.2024 до Договору, передбачений перелік суден та плавзасобів Замовника, що підлягають стоянці біля ГТС: плавуча майстерня ПМ-16, ширина 13 м; кормопідйомник ДП-12, ширина 21 м (відстій «другим бортом»); роз'їзний катер «Дніпро», ширина 6 м (відстій «другим бортом», з підключенням Судна до берегових електромереж); буксирний штовхач «БТ-463», ширина 5,2 м (відстій «другим бортом»). (Схема швартування показана на Додатку 2 до цього договору).
Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, Виконавець зобов'язаний надавати обумовлену п. 1.1. Договору послугу на умовах визначених цим Договором.
Згідно з п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, оплата наданих послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, зазначений у розділі 12 цього Договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Замовником акта здачі-приймання наданих послуг та надання Виконавцем оригіналу рахунку на оплату послуг.
Ціна Договору становить суму всіх здійснюваних щомісячних плат (п. 3.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору).
Пунктом 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, договірною ціна відстою суден та плавзасобів Замовника у кількості 3-х одиниць становить 32 181,60 грн, в т.ч. ПДВ - 5 363,60 грн, за 1 (один) повний календарний місяць, згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 1).
Додатком 1 «Протокол узгодження договірної ціни» від 22.11.2023 до Договору, сторони досягли домовленості, що розмір договірної ціни по тимчасовому відстою плавучої майстерні ПМ-16 шириною 13 м та тимчасового відстою «другим бортом» кармопідйомника ДП-12 шириною 21 м, і роз'їзного катера «Дніпро» шириною 6 м, складає 32 181,60 грн, в т.ч. ПДВ - 5 363,60 грн, за 1 (один) повний календарний місяць.
Пунктом 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.06.2024 до Договору, договірною ціна відстою суден та плавзасобів Замовника у кількості 4-х одиниць становить 35 339,04 грн, в т.ч. ПДВ - 5 889,84 грн, за 1 (один) повний календарний місяць, згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 1).
Додатком 1 «Протокол узгодження договірної ціни» від 20.06.2024 до Договору, сторони досягли домовленості, що розмір договірної ціни по стоянці та швартуванню суден та плавзасобів складає всього 35 339,04 грн, в т.ч. ПДВ - 5 889,84 грн, за 1 (один) повний календарний місяць.
Пунктом 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.01.2025 до Договору, договірною ціна відстою суден та плавзасобів Замовника у кількості 4-х одиниць становить 38 727,00 грн, в т.ч. ПДВ - 6 454,50 грн, за 1 (один) повний календарний місяць, згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток 1).
Додатком 1 «Протокол узгодження договірної ціни» від 31.01.2025 до Додаткової угоди № 3 від 31.01.2025 до Договору, сторони досягли домовленості, що розмір договірної ціни по стоянці та швартуванню суден та плавзасобів складає всього 38 727,00 грн, в т.ч. ПДВ 6 454,50 грн, за 1 (один) повний календарний місяць.
Факт надання послуг оформляється актами приймання-передачі наданих послуг, які підписують до 5-го числа місяця наступного за звітним уповноважені на це особи обох сторін. Підписи сторін в актах обов'язково розшифровуються та скріплюються печаткою (за наявності). Акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків (п. 3.6. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору).
Відповідно до п. 3.7. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, Виконавець готує Акт приймання-передачі наданих послуг і попередньо направляє Замовнику в сканованому вигляді на електронну пошту Замовника з подальшим надсиланням оригіналу документу на офіційну поштову адресу Замовника. Моментом отримання Акта приймання-передачі наданих послуг вважається направлення його сканованої копії на електронну адресу Замовника. Акт приймання-передачі наданих послуг оформляється сторонами протягом 2 (двох) робочих днів. В разі не підписання Замовником акта приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів, з моменту його отримання, такий акт вважається прийнятим обома сторонами без заперечень. Замовник має право на відмову від підписання акта приймання-передачі наданих послуг, з обґрунтованими запереченнями такої відмови. В такому випадку виконання послуг вважається виконаними після усунення обґрунтовано доведених недоліків.
У разі несплати Замовником вартості отриманих послуг у визначений цим Договором строк, Виконавець має право надіслати на офіційну поштову адресу Замовника акт звірки взаємних розрахунків та претензію щодо сплати заборгованості. Сторони дійшли згоди, що у разі, якщо Виконавець не отримує лист Замовника на поштовому відділенні, або не надає належним чином обґрунтованих письмових пояснень протягом трьох календарних днів з дня отримання претензії, остання та заборгованість вважаються такими, що визнаються повністю Замовником (у тому числі і у частині нарахованих штрафних санкцій), а акт звірки взаємних розрахунків вважається таким, що прийнятий без зауважень Замовником (п. 3.8. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання договору і діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свого зобов'язання за цим Договором (п. 6.1. Договору).
У відповідності до п. 6.2. Договору, керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 27.10.2023.
Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії Договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії Договору, він вважається продовженим на один календарний рік і на тих самих умовах (п. 6.3. Договору).
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність одна перед одною за невиконання зобов'язань, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили (стихійні лиха, об'явлена або фактична війна, громадські хвилювання, загострення політичної обстановки в країні, епідемії, блокада), що виникли після підписання цього Договору та які сторони не могли передбачити під час його підписання.
Якщо у зв'язку із обставинами непереборної сили та (або) їх наслідками виконання цього Договору є тимчасово неможливим і така неможливість триває більш ніж три місяці і не виявляє ознак припинення, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій стороні (п. 8.2. Договору).
На виконання умов Договору, позивачем за період листопад 2024 року - квітень 2025 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 222 198,12 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками Актами про приймання-передачу послуг № 268 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 35 339,04 грн, № 308 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 35 339,04 грн, № 14 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 35 339,04 грн, № 46 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 38 727,00 грн, № 79 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 38 727,00 грн та № 112 від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 38 727,00 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.
Також, позивачем були виставлені рахунки на оплату № 249 від 30.11.2024. на суму 35 339,04 грн, № 278 від 31.12.2024 на суму 35 339,04 грн, № 9 від 31.01.2025 на суму 35 339,04 грн, № 45 від 28.02.2025 на суму 38 727,00 грн, № 73 від 31.03.2025 на суму 38 727,00 грн, № 104 від 30.04.2025 на суму 38 727,00 грн, на загальну суму 222 198,12 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте, як зазначає позивач, оплату за надані послуги за вказаним Договором за спірний період відповідачем було здійснено лише частково у лютому 2025 року на суму 10 339,04 грн, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 211 859,08 грн (222 198,12 грн - 10 339,04 грн).
30.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 12-12/141 про сплату заборгованості за спірним Договором у розмірі 173 718,46 грн, яка була отримана відповідачем 08.04.2025, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, вказана претензія позивача, як вбачається з матеріалів справи, була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, заборгованість за надані позивачем послуги за спірний період відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 196/2023-П про надання послуг від 22.11.2023.
Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивачем на виконання умов Договору за період листопад 2024 року - квітень 2025 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 222 198,12 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками Актами про приймання-передачу послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до частини першої ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, оплата наданих послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця, зазначений у розділі 12 цього Договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Замовником акта здачі-приймання наданих послуг та надання Виконавцем оригіналу рахунку на оплату послуг.
Позивачем були виставлені рахунки на оплату на загальну суму 222 198,12 грн, оригінали яких, як зазначає позивач, надіслані відповідачу, що останнім не заперечується.
Проте, як зазначає позивач, що також не заперечується відповідачем, оплату за надані послуги за вказаним Договором за спірний період відповідач здійснив лише частково у лютому 2025 року на суму 10 339,04 грн, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 211 859,08 грн (222 198,12 грн - 10 339,04 грн).
Отже, часткова оплата наданих позивачем послуг свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які підтверджують наявність перед позивачем заборгованості та необхідність її сплати в силу погоджених між сторонами умов Договору та положень законодавства.
Таким чином, на момент звернення позивача 16.05.2025 з позовом до суду, загальна сума заборгованості по вище зазначеними Актами про приймання-передачу послуг за період листопад 2024 року - квітень 2025 року становила 211 859,08 грн (222 198,12 грн - 10 339,04 грн).
Разом з тим, згідно долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів, вбачається, що після подання (сформування) 16.05.2025 позивачем позову в системі «Електронний суд», який зареєстрований судом 19.05.2025 згідно вхідного штампу, та до відкриття провадження у справі (ухвала про відкриття провадження датована 26.05.2025) відповідач здійснив часткову оплату основного боргу на загальну суму 67 678,08 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1539 від 16.05.2025 на суму 15 339,04 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за грудень 2024 року зг рах 278 від 31.12.2024), № 71 від 22.05.2025 на суму 20 000,00 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за грудень 2024 року зг рах 278 від 31.12.2024), № 72 від 22.05.2025 на суму 25 000,00 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за листопад 2024 року зг рах 249 від 30.11.2024), № 76 від 23.05.2025 на суму 7 339,04 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за січень 2025 року зг рах 9 від 31.01.2025), копії яких долучені до матеріалів справи.
Таким чином, на момент відкриття провадження у справі 26.05.2025 сума основного боргу становила 144 181,00 грн (211 859,08 грн - 67 678,08 грн).
Після відкриття провадження у справі, відповідачем було сплачено ще частину суми основного боргу у загальному розмірі 49 727,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 81 від 27.05.2025 на суму 28 000,00 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за січень 2025 року зг рах 9 від 31.01.2025) та № 79 від 27.05.2025 на суму 21 727,00 грн (призначення платежу: оплата за відстій флоту за лютий 2025 року зг рах 45 від 28.02.2025), копії яких долучені до матеріалів справи.
Таким чином, на момент розгляду справи сума основного боргу становить 94 454,00 грн (144 181,00 грн - 49 727,00 грн).
У відповідності до п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відтак, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 67 678,08 грн, що був погашений відповідачем до відкриття провадження у справі задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг в розмірі 49 727,00 грн вже після відкриття провадження у справі, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в цій частині стягнення основного боргу у вказаній сумі на підставі п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України, оскільки предмет спору перестав існувати в процесі розгляду справи.
Частиною першою ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймачі до уваги вищевикладене, відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього, з урахуванням часткових оплат, виникла заборгованість перед позивачем за спірний період листопад 2024 року - квітень 2025 року у розмірі 94 454,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 12 915,67 грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено перший день початку прострочення по кожному Акту про приймання-передачу послуг, оскільки не враховано, що умовами п. 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.01.2024 до Договору, строк оплати передбачений у робочих днях, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, згідно з яким, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню розмірі 12 359,37 грн.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо посилання відповідача про наявність підстав на зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, оскільки позивачем здійснювались часткові оплати суми основаного боргу та затримки розрахунків за Договором значним чином зумовлені військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок якої господарська діяльність відповідача фактично зупинилась та припинились фінансові надходження, що є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палата України (далі - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та відповідним повідомленням відповідача, яке розміщене на його офіційному сайті за посиланням https://urf.ua/documents, суд зазначає таке.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який продовжено численними Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 17.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України 15.07.2025 № 4524-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за Договором.
Так, відповідно до частини першої ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі ТПП України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.
Відповідно до частини третьої ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі № 905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання з оплати отриманих послуг за спірним Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин.
На підтвердження настання форс-мажорних обставин, відповідач посилався також на повідомлення, яке розміщене на офіційному сайті АСК «Укррічфлот» за посиланням https://urf.ua/documents, однак, вказане повідомлення розміщене відповідачем 11.05.2022, то ді як спірний Договір укладений між сторонами 22.11.2023.
Крім того, умовами п. 8.1. Договору сторони погодили, що не несуть відповідальність одна перед одною за невиконання зобов'язань, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили, що виникли після підписання цього Договору та які сторони не могли передбачити під час його підписання.
Разом з тим, укладаючи спірний Договір 22.11.2023, майже після 1,5 року після початку воєнного стану, відповідач був обізнаний про військовою агресією російської федерації проти України та введенні в Україні воєнного стану, та мав можливість передбачити їх наслідки в розрізі виконання взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими, а існування воєнного стану на території України не є свідченням наявності обставин непереборної сили в контексті виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
При цьому суд зазначає, що збройна агресія російської федерації проти України є обставиною, яка впливає на обидві сторони даної справи.
Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Суд, надаючи оцінку доводам відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в сукупності з визначеними положеннями чинного законодавства України, дійшов висновку про те, що заявлені до стягнення штрафні санкції не становлять надмірний тягар для відповідача, сума задоволених судом штрафних санкцій не є неспівмірною із сумою заборгованості відповідача, що існувала у період за який нараховано неустойку, а отже суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені внаслідок не доведення позивачем належним чином наявності сукупності обставин, пов'язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для її зменшення.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідач на часткові оплати суми заборгованості як на підставу зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки більша частина цих оплата була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач за подання даної позовної заяви до суду з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» мав сплатити судовий збір у розмірі 2 697,30 грн (224 774,75 грн х 1,5% х 0,8).
Однак, за подання даної позовної заяви позивач платіжною інструкцією №166 від 12.05.2025 сплатив 3 371,62 грн судового збору, у зв'язку з чим, розмір судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, становить 674,32 грн та підлягає поверненню позивачу відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, в частині задоволених позовних вимог суд керується п. 2 частини першої ст. 129 ГПК України та покладає судовий збір на відповідача, а в частині позовних вимог, щодо яких суд прийняв відмову у їх задоволенні, судовий збір залишається за позивачем.
Частиною дев'ятою ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, в частині, в якій провадження у справі закрито, суд керується частиною дев'ятою ст. 129 ГПК України та покладає судовий збір на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (оскільки закриття провадження в частині відбулося через задоволення відповідачем вимог позивача в процесі розгляду справи).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код: 00017733) на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14; ідентифікаційний код: 03150102) 106 813 (сто шість тисяч вісімсот тринадцять) грн 37 коп., з яких: 94 454 (дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу та 12 359 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 37 коп. пені, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн 76 коп.
3. Провадження у справі № 910/6222/22 в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 49 727,00 грн основного боргу закрити на підставі п. 2 частини першої ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14; ідентифікаційний код: 03150102) 674 (шістсот сімдесят дві) грн 32 коп. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №166 від 12.05.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова