ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/16225/24
За позовомЗаступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави
до1. Київської міської ради 2. Приватного підприємства "Валентина-92"
прознесення самочинного об'єкта нерухомого майна, визнання незаконним та скасування рішення визнання, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Яніцький В.В.
Представники учасників справи:
від прокурораБондарчук І.П.
від відповідача-1Буханистий О.В.
від відповідача-2Балабон В.О.
Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради та Приватного підприємства "Валентина-92", в якому просить суд:
1. Зобов'язати Приватне підприємство "Валентина-92" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0465 га на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).
2. Скасувати державну реєстрацію за Приватним підприємством "Валентина-92" права власності на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у місті Києві, з припиненням такого права із закриттям розділу та реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000).
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0465 га на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Валентина-92", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстровано в реєстрі від 28.12.2021 №2845, з внесеними змінами до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2024 за №1208.
4. Зобов'язати Приватне підприємство "Валентина-92" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві, привівши її у придатний для використання стан, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку.
5. Скасувати державну реєстрацію за Приватним підприємством "Валентина-92" права оренди земельної ділянки площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 з припиненням такого права (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3038857280000).
6. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 з припиненням такого права (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3038857280000).
7. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0465 га на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020.
8. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.12.2024 "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва ПП "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
Як стверджує прокурор у поданій позовній заяві, у Приватного підприємства "Валентина-92" завідомо не було підстав претендувати на отримання земельних ділянок комунальної форми власності на неконкурентних умовах, оскільки спірний об'єкт є самочинним будівництвом, право власності на яке не могло виникнути з факту його державної реєстрації та за відсутності будь-якого права на будівництво будь-яких споруд, а отже є підстави для знесення такого об'єкту нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності на нього за відповідачем-2, а також для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 12.12.2024, визнанню недійсним договору оренди від 28.12.2021 та повернення земельної ділянки комунальної власності територіальній громаді міста Києва.
Разом з позовною заявою прокурором було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просив суд:
1. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
2. До набрання рішенням законної сили заборонити Приватному підприємству "Валентина-92" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим особам відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
3. До набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
4. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із забороною права розпорядження.
5. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
6. До набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаної земельної ділянки та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
7. До набрання рішенням законної сили заборонити Київській міській раді та Приватному підприємству "Валентина-92" вчиняти дії щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2025 заяву Київської міської прокуратури в інтересах держави про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16225/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2025; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
14.01.2025 від Київської міської прокуратури надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
1. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
2. До набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000, номер відомостей про речове право 17644885).
3. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
4. До набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаної земельної ділянки та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у задоволенні заяви Київської міської прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 скасовано, заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову в справі №910/16225/24 задоволено. Зазначену постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.05.2025.
06.02.2025 від Київської міської ради надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого відповідач-1 зазначив, що затвердження ним технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є правомірним та відповідає вимогам земельного законодавства, а продаж спірної земельної ділянки дозволить забезпечити надходження коштів до бюджету на суму 2851000,00 грн, що в розрахунку на 1 кв.м дорівнює 6131,18 грн за рахунок такого продажу (ринкова вартість спірної земельної ділянки станом на 15.11.2024).
19.02.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій прокурор проти тверджень, наведених відповідачем-1 у відзиві на позов, заперечив.
Також 19.02.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти заявлених позовних вимог заперечив, просив визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та прийняти його до розгляду.
Відповідач-2 у відзиві на позов серед іншого стверджував, що Київською міською радою, в межах її повноважень, були прийняті законні рішення від 07.10.2021 №2799/2840 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул.Лагерній (Тaбірній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" та від 13.07.2023 №7041/7082 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019 в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва".
Вказані земельні ділянки були надані Приватному підприємству "Валентина-92" з огляду на наявність у зазначеного підприємства права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:88:056:0001 та 8000000000:88:056:0019, таке право власності є чинним та не скасовано, не визнано у встановленому законом порядку незаконним, а отже Київською міською радою правомірно та законно прийняті рішення про надання земельних ділянок в оренду та укладено договір оренди земельної ділянки від 28.12.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. за реєстровим №2845 та договір оренди земельної ділянки від 06.10.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. за реєстровим №5376.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 судом поновлено строк на подання відзиву відповідачу-2, прийнято зазначений відзив до розгляду, встановлено Київській міській раді строк для подання заперечень на відповідь на відзив прокурора до 28.02.2025, встановлено прокурору строк на подання відповіді на відзив відповідача-2 до 10.03.2025, встановлено строк відповідачу-2 для подання заперечень до 24.03.2025, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.03.2025.
11.03.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій прокурор проти тверджень, наведених відповідачем-2 у відзиві на позов, заперечив.
17.03.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатковими письмовими обґрунтуваннями заперечень проти заявлених позовних вимог.
У підготовчому засіданні 27.03.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2025.
12.05.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.
15.05.2025 від прокуратури надійшли пояснення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у порядку ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Київської міської ради належним чином засвідчену копію спірного рішення щодо продажу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, справа №391113873 та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.06.2025.
03.06.2025 від прокуратори надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та долучення доказів до матеріалів справи.
04.06.2025 від Київської міської ради надійшла заява про виконання ухвали суду.
У підготовчому засіданні 05.06.2025 суд задовольнив клопотання прокурора та повернувся до стадії підготовчого провадження, долучив докази до матеріалів справи та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 31.07.2025.
25.06.2025 від Київської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення від 12.12.2024 №592/10400 на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2025.
31.07.2025 від відповідача-2 надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2025.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.08.2025 судом оголошено перерву до 11.09.2025.
Прокурор в судовому засіданні 11.09.2025 заявлені позовні вимоги підтримав.
Представники відповідачів у судовому засіданні 11.09.2025 проти заявлених позовних вимог заперечили.
У судовому засіданні 11.09.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, вступну та резолютивну частину якого буде проголошено 11.09.2025 після оголошеної перерви.
В судовому засіданні 11.09.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та прокурора, Господарський суд міста Києва
Як стверджує прокурор у поданій позовній заяві, Київською міською прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" виявлено факт порушення інтересів держави при використанні комунальної земельної ділянки та проведення незаконної реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, буд.46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
При цьому, прокуратурою установлено, що Приватне підприємство "Валентина-92" здійснило самочинне будівництво нежитлової будівлі, за відсутності дозвільних документів на будівництво та відведення земельної ділянки комунальної власності по вул.Табірній, буд.46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
Також, 25.11.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним підприємством "Валентина-92" на підставі довідки про показники об'єкта нерухомого майна від 17.11.2016, виданої ФОП Бублик В.І., зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 121 кв.м, яка розташована по вул.Лагерній (нині-Табірній), 46/48-В у місті Києві.
Рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 №2799/2840 Приватному підприємству "Валентина-92" передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул.Лагерній (Табірній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із набуттям даним підприємством права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, а 28.12.2021 між Київською міською радою та Приватним підприємством "Валентина-92" укладено договір оренди земельної ділянки за №2845.
За твердженнями прокурора, Київська міська рада, надаючи Приватному підприємству "Валентина-92" в оренду земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності, достовірно була обізнана про те, що до 2021 року жодній фізичній або юридичній особі земельна ділянка для будівництва не відводилась, а майно, яке знаходиться на ній є самочинним.
У подальшому, Приватне підприємство "Валентина-92" у порушення умов договору оренди землі від 28.12.2021 №2845, без дотримання правил благоустрою та без оформлення дозвільної документації було знесено існуючу будівлю та здійснено нове самочинне будівництво двоповерхової споруди.
24.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до об'єкту нерухомості по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, а саме: площу об'єкту змінено з 121 кв.м на 551,2 кв.м.
За таких обставин, площа нової самочинно збудованої будівлі збільшилася в п'ять разів від площі попереднього об'єкту нерухомості, для експлуатації якої надавалась земельна ділянка в оренду, а підприємством з метою розширення будівництва, без оформлення правовстановлюючих документів зайнято суміжну земельну ділянку.
Прокурор стверджує, що новозбудована будівля частково виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001, що перебуває в оренді вказаного приватного підприємства, та розташована на суміжній земельній ділянці площею 0,0279 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019.
У подальшому, Київською міською радою 13.07.2023 прийнято рішення №7041/7082 про передачу вказаному приватному підприємству в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно площею 551,2 кв.м, яке в силу ст.376 Цивільного кодексу України є самочинним.
На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та Приватним підприємством "Валентина-92" 06.10.2023 укладено договір оренди земельної ділянки за №5376.
Разом з цим, у Приватного підприємства "Валентина-92" завідомо не було підстав претендувати на отримання земельних ділянок комунальної форми власності на неконкурентних умовах, оскільки вказаний об'єкт є самочинним будівництвом, право власності на яке не могло виникнути з факту його державної реєстрації та за відсутності будь-якого права на будівництво будь-яких споруд.
Враховуючи зазначені обставини, Київська міська прокуратура у 2023 році звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Валентина-92" про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельних ділянок по вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/15634/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та постановою Верховного Суду від 01.10.2024, у задоволенні позову прокурора відмовлено.
У п.п.30, 31 постанови Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №910/15634/23 судом зазначено, що у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що за відсутності доказів відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову, нежитлова будівля первинною загальною площею 121 кв.м, збудована на земельній ділянці площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) та в подальшому реконструйована, площа якої збільшилася до 551,2 кв.м і її зовнішні межі вийшли на суміжну земельну ділянку загальною площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019), розташовану на вул.Лагерній, 46/48-В у м.Києві, мала характер самочинного будівництва. При цьому, у період з грудня 2019 року (звернення Приватного підприємства "Валентина-92" до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) до грудня 2021 року (укладення договору оренди земельної ділянки) зазначені сторони узгоджували питання передачі земельної ділянки площею 0,0186 га, кадастровий номер 8000000000:88:056:0001, в оренду Приватному підприємству "Валентина-92" відповідно до рішення Київської міської ради від 07.10.2021 №2799/2840 строком на 10 років під уже збудоване нерухоме майно (для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину), розташованої на вул.Лагерній, 46/48-В у м.Києві) із земель комунальної власності територіальної громади м.Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, а 28.12.2021 між Приватним підприємством "Валентина-92" та Київською міською радою укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2845, право оренди зазначеної земельної ділянки за відповідачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення за індексним номером 62614886, а упродовж грудня 2022 року (звернення Приватного підприємства "Валентина-92" до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) до жовтня 2023 року (укладення договору оренди земельної ділянки) між сторонами вирішувалися питання про передачу у користування відповідачу суміжної земельної ділянки площею 0,0279 га, з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019, яку за рішенням Київської міської ради від 13.07.2023 №7041/7082 було передано відповідачу строком на 10 років під уже збудованим на ній нерухомим майном більшої площі (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул.Лагерній (вул.Табірній), 46/48-В у м.Києві) із земель комунальної власності територіальної громади м.Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
За встановлених обставин, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що надання позивачем відповідачеві земельних ділянок площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) та 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019), розташованих на вул.Табірній, 46/48-В у місті Києві, під уже збудоване нерухоме майно на підставі правочинів, правомірність яких не спростовано, на підставі положень ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України Приватне підприємство "Валентина-92" набуло право вимагати визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а тому, зважаючи на положення частин 3-5 ст.376 Цивільного кодексу України, до моменту вирішення питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за відсутності доказів, які б спростовували правомірність набуття Приватним підприємством "Валентина-92" прав на землю під уже збудованим нерухомим майном, заявлений позов, спрямований на знесення самочинного будівництва, відповідно до вимог ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.212 Земельного кодексу України задоволенню не підлягає.
Як вказав Верховний Суд у п.п.33-38 постанови Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №910/15634/23 відповідно до положень частин 3 та 5 ст.376 Цивільного кодексу України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного ст.376 Цивільного кодексу України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені ст.376 Цивільного кодексу України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст.376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. При цьому позивач вправі захистити свої права шляхом звернення до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень 5 ст.376 Цивільного кодексу України, тобто може подати позов про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості, а відповідач також за встановлених обставин у даній справі (набуття права оренди на земельні ділянки під уже збудоване нерухоме майно; відсутність заперечень позивача щодо визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно) вправі звернутись до суду з вимогою про визнання за ним права власності на зазначений об'єкт самочинного будівництва (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України). Колегія суддів Верховного Суду, як підсумок, погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги зазначеного не забезпечують, а отже прокурором обрано неефективний спосіб захисту у спірних правовідносинах, оскільки вимоги, зокрема, про знесення самочинно збудованого об'єкту не заявлено.
До завершення судового процесу у справі №910/15634/23, рішенням Київської міської ради від 19.09.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:88:056:0001, 8000000000:88:056:0019) по вул.Табірній, 46/48-В у місті Києві, які перебувають в користуванні Приватного підприємства "Валентина-92". Також рішенням надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0465 га, що підлягає продажу Приватному підприємству "Валентина-92".
Згідно з вказаною технічною документацією внаслідок об'єднання зазначених земельних ділянок утворено нову земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).
На підставі даного рішення між між Приватним підприємством "Валентина-92" та Київською міською радою 07.11.2024 укладено договір №1208 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 №2845, а також розірвано за згодою сторін договір від 06.10.2023 №5376 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019.
Отже, на теперішній час залишається чинним договір оренди від 28.12.2021, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).
У подальшому, Приватне підприємство "Валентина-92" звернулась до Київської міської ради з заявою про продаж вказаної земельної ділянки площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
Київською міською радою 12.12.2024 прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва Приватному підприємству "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
У позовній заяві прокурор зазначив, що текст вказаного рішення на офіційному сайті Київської міської ради не опубліковано та договір купівлі-продажу земельної ділянки не зареєстровано.
Спір у справі виник внаслідок того, що як стверджує прокурор, самочинно збудований об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності підлягає знесенню, державна реєстрація права власності на нього за Приватним підприємством "Валентина-92"- скасуванню, а також рішення Київської міської ради від 12.12.2024 має бути визнано незаконним та скасовано, договір оренди від 28.12.2021 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка комунальної власності має бути повернута територіальній громаді міста Києва.
Відповідач-1 мотивуючи свою позицію, посилаючись на фактичні обставини справи та чинне законодавство, стверджував, що ним в межах своїх дискреційних повноважень прийняті рішення про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" в оренду на 10 років спірних земельних ділянок комунальної власності у зв'язку з набуттям відповідачем права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, тобто при наявності достатніх правових підстав.
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач-2 у відзиві на позов стверджував про безпідставність позовних вимог прокурора та зазначив, що Приватне підприємство "Валентина-92" було створено 04.07.1992, будівлю на вул.Лагерній (Табірній), 46/48 у місті Києві ним побудовано у липні 1992 року. Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не передбачалась процедура введення закінчених будівництвом до 05.08.1992 об'єктів в експлуатацію при оформленні права власності. Оскільки будівля була побудована до 05.08.1992, то вона не потребувала введення в експлуатацію, отже, державну реєстрацію спірного об'єкта здійснено у визначеному законодавством порядку.
Також відповідач-2 зазначив, що відповідач-1 як власник земельних ділянок, які в подальшому були об'єднані в одну, передав їх в оренду Приватному підприємству "Валентина-92" з огляду на наявність у зазначеного підприємства права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:88:056:0001 та 8000000000:88:056:0019, таке право власності є чинним, не скасовано, не визнано у встановленому законом порядку незаконним, а отже рішення відповідача-1 про надання земельних ділянок в оренду та в подальшому укладення договорів оренди цих земельних ділянок були правомірними.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Нормами ст.ст.90, 95, 102-1 Земельного кодексу України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України).
Не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 20.07.2022 у справі №923/196/20.
Згідно зі ст.375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Положеннями ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України визначено, що самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме: якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Частиною 2 ст.376 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.
Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.
При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
За таких обставин державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 07.10.2020 у справі №920/728/18.
Підставами для реєстрації права власності є відповідні документи (свідоцтво про право власності, цивільно-правові угоди тощо), які встановлюють набуття особою відповідних прав на майно (ст.ст.18, 19, 20, 21, 22, 26, 27 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою - власником. При цьому держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо вона набула майно у власність законно.
За матеріалами реєстраційної справи, об'єкт нерухомого майна побудовано господарчим способом у травні 1992 року.
Разом з цим, відповідача-2 створено 04.06.1992 та зареєстровано, як юридичну особу лише 19.10.1992, у зв'язку з чим правові підстави та дотримання порядку набуття відповідного права є сумнівними, а пояснення відповідача-2 ці сумніви не спростовують.
Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації", яке до 01.01.2013 здійснювало державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на території міста Києва, листом від 01.08.2023 повідомило, що по вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В у місті Києві об'єкти нерухомого майна на праві власності не зареєстровані.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127) передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до п.40 Порядку №1127 (в редакції на час проведення реєстрації) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст.27 Закону та цим Порядком.
Згідно з п.41 Порядку №1127 (в редакції на час проведення реєстрації) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається, зокрема технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалась в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор із використанням наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості з Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Присвоєння поштових адрес в місті Києва визначено Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 "Про деякі питання реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві" (далі-Положення).
Відповідно до п.4.16 Положення присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.
Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.
Таким чином, аналізуючи вище вказані норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Проте, з реєстраційної справи на спірний об'єкт вбачається, що первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно відбулась на підставі довідки від 17.11.2016 та технічного паспорту від 17.11.2016 №18112016/1, виданих ФОП Бублик І.В., згідно з якими об'єкт побудований господарчим способом у травні 1992 року.
Водночас, технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об'єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо), сам технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації.
Довідка, яка надана відповідачем-2 реєстратору, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості.
Крім того, зазначення в даній довідці інформації про присвоєння об'єкту нерухомості адреси не є належним підтвердженням її присвоєння, оскільки вказана інформація надана не уповноваженим органом, а ФОП Бублик В.І.
Таким чином, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні.
За інформацією Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м.Києва від 01.08.2023, зазначений орган не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих або будівельних робіт та не приймав об'єкти будівництва по вул.Табірній (Лагерній), 46/48 у Шевченківському районі міста Києва в експлуатацію.
Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.06.2022 та від 18.08.2023 містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва по вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, у тому числі відповідачу-2 не надавались, поштова адреса вказаному об'єкту нерухомості не присвоювалась.
Згідно інформації Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.07.2023 поштова адреса вказаному об'єкту нерухомості не присвоювалась та відповідні документи не надавалися.
Отже реєстрацію права власності за відповідачем-2 здійснено за відсутності обов'язкових документів, визначених п.41 Порядку №1127, та у порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задля реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Закон України "Про архітектурну діяльність" визначає будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів - об'єктами архітектурної діяльності (об'єкт архітектури).
Відповідно до ст.4 вказаного Закону для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про архітектурну діяльність" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч.4 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частиною 5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Нежитлова будівля площею 121 кв.м розміщена на земельній ділянці по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.07.2021, проведеного в рамках кримінального провадження №42021102100000113 від 01.07.2021, на земельній ділянці по вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В був розташований об'єкт нерухомості - продовольчий магазин "Салтівський м'ясокомбінат" зведений із бетонного матеріалу.
У подальшому встановлено, що вказана земельна ділянка огороджена парканом, вільна від забудови, на ній знаходяться мішки з будівельними матеріалами, шматки металопрофільної огорожі, паперові коробки та інше сміття, що підтверджується протоколом огляду місця події від 05.01.2022.
Окрім того, Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради було надано відповідачу-2 контрольну картку №21100187-Шв на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з поточним ремонтом даху нежитлової будівлі та благоустроєм прилеглої території (з встановленням тимчасової огорожі для забезпечення безпечного проходу пішоходів) на вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва на період з 05.11.2021 по 05.01.2022.
Проте, спеціалістами відділу контролю за благоустроєм встановлено порушення Правил благоустрою, а саме щодо знесення будівлі (споруди) без контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою за вищевказаною адресою, про що складено протокол про адміністративне порушення від 18.12.2021.
Отже, відповідач-2 не виконав зобов'язання з дотримання правил благоустрою міста Києва та без оформлення дозвільної документації здійснив нове будівництво.
Крім того, представниками виконавчого органу Київської міської ради та працівниками поліції, у зв'язку з численними скаргами мешканців, була здійснена виїзна нарада стосовно проведення будівельних робіт по вул.Табірній, 46/48-В, за результатами якої оформлено відповідний протокол від 13.01.2022. При цьому, вже через шість місяців на вказаній земельній ділянці здійснено будівництво нового об'єкту (незавершене будівництво двоповерхової споруди) (протоколи огляду місця події від 08.07.2022, від 28.07.2022).
Таким чином, відповідач-2 здійснив самочинне будівництво нового об'єкту нерухомого майна площею 551,2 кв.м, без оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації на будівництво нерухомості, в той час як земельна ділянка, на якій здійснено таке будівництво, надавалася відповідачу-2 лише для експлуатації та обслуговування існуючого майна.
У подальшому, 24.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до вказаного об'єкту нерухомості, а саме: площу об'єкту змінено з 121 кв.м на 551,2 кв.м.
Також, Київська міська прокуратура 10.11.2023 звернулась з листом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо надання інформаційних матеріалів супутникового ретроспективного моніторингу щодо наявності чи відсутності з 1991 року (за можливості) та по даний час об'єктів нерухомого майна на земельних ділянках (кадастрові номери 8000000000:88:056:0001, 8000000000:88:056:0019) по вул. Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва.
На виконання вказаного листа прокуратури Національним центром управління та випробувань космічних засобів з супровідним листом від 21.11.2023 №3211-4-04.03.2023 надано наявні матеріали космічних знімків вказаної території за період з 2000 по 2023 роки, з яких вбачається, що з 2022 року на території земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:88:056:0001, 8000000000:88:056:0019) по вул.Табірній (Лагерній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва наявний новий об'єкт будівництва, а площа цієї будівлі збільшилася в п'ять разів від площі попереднього об'єкту нерухомості для експлуатації якого надавалась в оренду земельна ділянка.
Разом з цим, відповідачем-2, з метою розширення будівництва, зайнято суміжну земельну ділянку площею 0,0279 га без оформлення правовстановлюючих документів (пояснювальна записка до рішення Київської міської ради від 13.07.2023 №7041/708).
Відповідно до протоколу огляду від 16.09.2024, проведеного в рамках кримінального провадження №42021102100000113 від 01.07.2021 по вул.Табірній, 46/48-В знаходиться двоповерхова нежитлова будівля, з правої частини будівлі здійснюється будівництво додаткової частини вказаної будівлі. Станом на день проведення огляду побудовано два поверхи будівлі та продовжується здійснення будівельних робіт, що також підтверджується матеріалами фотофіксації.
Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2023 Київська міська рада рішень про передачу у власність чи користування будь-якій фізичній чи юридичній особі, у тому числі Приватному підприємству "Валентина-92", вказаної земельної ділянки до 2017 року не приймала, що свідчить про здійснення відповідачем-2 самочинного будівництва нежитлової будівлі за вказаною адресою.
Оскільки реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, в силу наведених вище положень законодавства та приписів ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, Приватне підприємство "Валентина-92" не набуло відповідно до законодавства право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 121 кв.м, площу якого збільшено до 551,2 кв.м, у визначеному законом порядку у зв'язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво та відведення земельної ділянки (станом на 2016 рік).
Отже, знаходження на земельній ділянці комунальної власності, самочинно збудованої нерухомості істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим.
Зазначена земельна ділянка не може бути використана власником - наприклад, надана в оренду будь-кому, окрім власника будівлі, тобто відповідача-2, а тому державна реєстрація нерухомого майна на чужих земельних ділянках фактично обмежує права власника землі.
Вказана правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.
Щодо порушення вимог земельного законодавства при відведення земельних ділянок площею 0,0186 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0001) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі та площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва, суд зазначає наступне.
Суть спірних правовідносин у даній справі полягає у дотриманні встановленого законодавством порядку ефективного використання землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.
Основний закон держави зобов'язує органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (ст.19 Конституції України).
Положеннями ст.9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб та надання земельних ділянок у користування.
Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За ч.ч.1, 2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Отже, виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.10.2023 у справі №922/563/22, від 11.08.2021 у справі №922/443/20, від 07.12.2021 у справі №910/23595/17, від 30.03.2021 у справі №922/1323/20.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового призначення об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів.
Як вже вказувалось судом, рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 №2799/2840 Приватному підприємству "Валентина-92" було передано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул.Лагерній (Табірній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку із набуттям даним підприємством права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна та 28.12.2021 між відповідачами укладено відповідний договір оренди земельної ділянки за № 2845.
При цьому, відповідач-2 отримав в оренду земельну ділянку комунальної власності на позаконкурентних засадах у зв'язку з реєстрацією за ним права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про речове право на нерухоме майно є недостовірними, оскільки Приватне підприємство "Валентина-92" з огляду на приписи ст.376 Цивільного кодексу України не набувало і не могли набути право власності на цей об'єкт, а отже на момент прийняття Київською міською радою рішення від 07.10.2021 №2799/2840 про передачу в оренду приватному підприємству земельної ділянки, останнє не було власником об'єкта самочинного будівництва та не мало права отримати спірну земельну ділянку поза процедурою земельних торгів.
У подальшому, Київською міською радою 13.07.2023 прийнято рішення №7041/7082 про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно площею 551,2 кв.м, яке в силу ст.376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.
Виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124 та абз.2 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної та комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.02.2018 №910/4528/15-г, від 09.04.2020 №910/ 2942/19, від 01.07.2020 №910/9028/19, від 07.12.2021 №910/23595/17, №922/1323/20 від 30.03.2021.
У такому випадку потрібно застосовувати загальні правила ст.135 Земельного кодексу України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладати відповідний договір.
На думку суду, при вирішенні питання про відведення земельної ділянки територіальної громади міста поза процедурою аукціону у зв'язку з переходом права власності на майно Київська міська рада повинна була діяти виключно на підставі закону та як орган, який діє від імені власника землі (територіальної громади) та в його інтересах, має перевіряти законність набуття права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності.
Про необхідність дотримання процедури проведення земельних торгів Приватному підприємству "Валентина-92" було відомо як на момент звернення з клопотанням про розроблення проектів землеустрою та відведення земельних ділянок (в 2021 році та у 2023 році), так і на момент укладення договорів оренди землі, а отже отримання в користування приватним підприємством земельних ділянок відбулось з порушенням ним принципу добросовісності, а дії відповідача спрямовані на створення позаконкурентних умов та підстав, направлених на заволодіння земельних ділянок в обхід процедури проведення земельних торгів, визначеної ст.ст.116, 124 ,134 Земельного кодексу України.
При цьому, для отримання вказаних земельних ділянок в оренду, Приватне підприємство "Валентина-92" надало недостовірну інформацію до Київської міської ради про наявність у нього права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки вказаний об'єкт є самочинним будівництвом, право власності на яке не могло виникнути з факту його державної реєстрації та за відсутності будь-якого права на спорудження цього об'єкту на вказаних земельних ділянках.
Таким чином, у Приватного підприємства "Валентина-92" завідомо не було підстав претендувати на отримання зазначених земельних ділянок на неконкурентних умовах.
Вказане свідчить про те, що рішення Київської міської ради від 07.10.2021 №2799/2840 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" земельної ділянки площею 0,0186 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0001 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазину) на вул.Лагерній (Табірній), 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" та рішення Київської міської ради від 13.07.2023 №7041/7082 "Про передачу Приватному підприємству "Валентина-92" в оренду земельної ділянки площею 0,0279 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0019) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва" суперечать ст.ст.59, 60, 61, 62, 116, 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України та порушують права та законні інтереси власника земельної ділянки - територіальної громади міста Києва.
У подальшому, рішенням Київської міської ради від 19.09.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (кадастрові номери 8000000000:88:056:0001, 8000000000:88:056:0019) по вул.Табірній, 46/48-В у місті Києві, які перебувають в користуванні Приватного підприємства "Валентина-92". Також рішенням надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0465 га, що підлягає продажу Приватному підприємству "Валентина-92".
Згідно з вказаною технічною документацією внаслідок об'єднання зазначених земельних ділянок утворено нову земельну ділянку площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).
На підставі даного рішення між Київською міською радою та Приватним підприємством "Валентина-92" 07.11.2024 було укладено договір №1208 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021 №2845, а також розірвано за згодою сторін договір від 06.10.2023 №5376 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0019.
У подальшому, Приватне підприємство "Валентина-92" звернулося до Київської міської ради із заявою про продаж об'єднаної земельної ділянки.
Київською міською радою 12.12.2024 прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва Приватному підприємству "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
Враховуючи, що договір оренди землі від 28.12.2021 №2845 із внесеними змінами, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством "Валентина-92" про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 без дотримання конкурентних засад, визначених ст.135 Земельного кодексу України, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, то цей договір відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, договір оренди землі від 28.12.2021 є недійсним, а отже не створює правових наслідків обумовлених ним, в тому числі й виникнення права оренди на землю.
Незаконне будівництво та подальша реєстрація права власності на це майно, стало передумовою для отримання земельної ділянки в орендне користування підприємства. Вказане майно є самочинно збудованим в розумінні ст.ст.375, 376 Цивільного кодексу України, так як збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена та з урахуванням законодавчих обмежень не могла бути відведена для цієї мети.
Відповідно ст.128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади. У заяві (клопотанні) зазначається місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа. До заяви (клопотання) додаються, зокрема документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).
Таким чином, Приватне підприємство "Валентина-92" не мало права претендувати на придбання вказаної земельної ділянки, оскільки підприємство з огляду на положення ст.376 Цивільного кодексу України не є власником зазначеного самочинного об'єкту нерухомості, а договір оренди землі не відповідає вимогам земельного законодавства.
Однак, Київською міською радою 12.12.2024 прийнято рішення "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва Приватному підприємству "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
З наведеного слідує, що Приватне підприємство "Валентина-92" незаконно отримало в користування землю та не мало переважного права на придбання вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим Київська міська рада не мала законних підстав для прийняття оспорюваного рішення.
Таким чином, Київська міська рада будучи достатньо обізнаною, що дана земельна ділянка комунальної власності використовується приватним підприємством із порушенням вимог земельного законодавства для експлуатації самочинно збудованого майна, всупереч вимог земельного законодавства прийняла рішення про її продаж Приватному підприємству "Валентина-92".
Ефективність способу судового захисту визначається відповідно до характеру порушеного права, змісту порушення та його наслідків.
Відповідно до ст.ст.15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 Цивільного кодексу України.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вказані висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №915/161/20, від 21.01.2021 у справі №921/266/18.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Способи захисту прав на землю передбачені ст.152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків передбачених п.1 ч.7 ст.37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, реальне поновлення права територіальної громади столиці на землю та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування державної реєстрації права власності на самочинно збудоване майно як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на розпорядження та використання земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Позов у даній справі пред'явлено прокурором на захист та відновлення порушених прав територіальної громади міста Києва на самостійне користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, оскільки проведена державна реєстрація права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна на вказаній земельні ділянці за відповідачем надає йому привілейованого права користування землею та виключає можливість використання та розпорядження власником земельної ділянки в особі уповноваженого органу земельною ділянкою виключно в інтересах територіальної громади.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Існування державної реєстрації права власності на об'єкти самочинного будівництва суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням як вимог чинного законодавства, в тому числі ст.376 Цивільного кодексу України, так і прав та інтересів територіальної громади міста Києва, оскільки факт державної реєстрації нерухомого майна на чужій земельній ділянці свідчить про фактичну реєстрацію обмеження права власника землі на власний розсуд користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою.
При цьому, реєстрація права власності на самочинно збудоване майно фактично надає можливість третім особам використовувати його на власний розсуд, розпоряджатися ним, та в подальшому претендувати на отримання земельної ділянки на позаконкурентних засадах (що і відбулося), а тому для відновлення становища, яке існувало до порушення та поновлення права власності територіальної громади на землю необхідним є скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, у даному випадку вимога щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Валентина-92" на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва спрямована на усунення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно видимості існування майна як об'єкта саме нерухомого майна, оскільки спірне майно є об'єктом самочинного будівництва, право власності на яке з урахуванням положень ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України не виникає.
Отже, враховуючи наведене, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки належним способом захисту порушених прав є скасування державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке на ній розміщене.
Частиною 4 ст.376 Цивільного кодексу України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Саме такий спосіб захисту є належним ефективним для поновлення порушеного права дійсного власника землі.
Також у даному випадку ефективним і належним способом захисту є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.
Серед способів захисту цивільних прав власника земель як Цивільний кодекс України (ст.21), так і Земельний кодекс України (ст.155) визначає можливість оскарження у судовому порядку правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до положень ст.ст.167, 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а територіальні громади через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції (ст.ст.169, Цивільного кодексу України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності в силу визначеного законом механізму є формою волевиявлення власника щодо розпорядження такими ділянками, на підставі якого у подальшому виникають права і обов'язки окремого суб'єкта господарювання з приводу користування наданими йому земельними ділянками.
При цьому як ст.19 Конституції України, так і положення ст.ст.170, 172 Цивільного кодексу України містять застереження, за яким вказані суб'єкти зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України для того, щоб їх рішення (волевиявлення) відповідало внутрішній волі власника - Українського народу.
Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Відповідно до ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
За ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а обов'язковою умовою є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).
Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що у спорах щодо захисту прав на землю визнання незаконними та скасування (визнання недійсними) рішень суб'єктів владних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками є ефективним способом захисту. Більше того, такий спосіб захисту прямо передбачений цивільним та земельним законодавством, є ефективним з огляду на правову природу таких рішень, що поєднують у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки їх реалізації, які не завжди вичерпуються фактом укладення правочину чи відповідної реєстрації речового права.
Чинність рішення суб'єкта владних повноважень легітимізує перебування земельних ділянок у володінні чи користуванні іншої особи, порушуючи при цьому права дійсного власника - територіальної громади міста Києва.
Питання визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та постанові від 07.11.2018 №488/5027/14, у яких суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого всупереч вимогам закону та інтересам територіальної громади, із урахуванням фактичних обставин може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, який передбачено ст.16 Цивільного кодексу України.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.83) вказано, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Нескасований (не визнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому його оскарження направлене не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Таким чином, оскарження в судовому порядку рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у територіальної громади) та припинення (у товариства) цивільних прав, належний спосіб захисту порушеного права. Неоскарження прийнятого всупереч вимогам закону рішення органу місцевого самоврядування матиме наслідком залишення їх в силі, що суперечитиме волі та інтересам суспільства і держави, а також може призвести до їх повторного виконання.
Також у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду, наголосила на тому, що позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого всупереч вимог закону та інтересів територіальної громади, із урахуванням фактичних обставин може вважатися належним способом захисту порушеного цивільного права, який передбачено ст.16 Цивільного кодексу України (п.92).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Отже, визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 12.12.2024 "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва Приватному підприємству "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", є самостійним, належним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо їх землекористувача та правового статусу спірних земельних ділянок на відміну від рішень Київської міської ради від 07.10.2021 №2799/2840 та від 13.07.2023 №7041/7082 про надання Приватному підприємству "Валентина-92" комунальних земельних ділянок в оренду, оскільки їх дію було вичерпано шляхом укладання відповідних договорів оренди землі.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст.21 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого
Статтею 318 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ст.9 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, рішення Київської міської ради від 12.12.2024 яке, за висновками суду, прийнято з порушеннями вимог законодавства та всупереч інтересам територіальної громади, відповідно до ст.ст.16, 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до ст.ст.4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефекти (незаконність) змісту правочину та дефекти (недотримання) його форми.
Відповідно до частин 1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
Під час кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 56/5565/21, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У зв'язку з тим, що в порушення вимог земельного законодавства між відповідачами укладено 28.12.2021 за №2845 (з внесеними змінами до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2024 за №1208) договір оренди земельної ділянки площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020) по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, зазначений правочин підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з п.п.7.1, 11.8 вказаного договору від 28.12.2021 орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії договору.
Отже, наведені норми, з урахуванням обставин справи та відповідно до ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, дають підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, шляхом повернення земельної ділянки територіальній громаді міста.
Також, суд зазначає, що формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено приписами ст.79-1 Земельного кодексу України.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
У відповідності з наведеним у ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.
За визначенням ст.1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.
Як вбачається з відомостей Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області 13.08.2024 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ "Український центр реконструкції та розвитку" на замовлення відповідача-2.
З пояснювальної записки до вказаної технічної документації вбачається, що технічну документацію розроблено на замовлення Приватного підприємства "Валентина-92" як власника об'єкта нерухомого майна площею 551,2 кв.м, розташованого на земельних ділянках, з кадастровими номерами 8000000000:88:056:0001 та 8000000000:88:056:0019, який є самочинним будівництвом в силу ст.376 Цивільного кодексу України.
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній об'єктів нерухомості, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований.
Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності. Тому власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №924/856/20, від 15.12.2021 у справі №906/109/21, від 23.12.2020 у справі №914/2057/18, яка розглядається.
У той же час, Приватне підприємство "Валентина-92" не набуло відповідно до законодавства право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м у визначеному законом порядку у зв'язку з відсутністю дозвільних документів на будівництво та відведення земельної ділянки комунальної власності.
Отже, порушення встановленого наведеними вище нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою об'єднання двох земельних ділянок в одну, в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність державної реєстрації такої земельної ділянки, що в цілому є складовою процедури її формування.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 09.10.2024 у справі № 916/3287/23.
Частиною 6 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Згідно з ч.4 ст.25 вказаного Закону поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Отже, враховуючи, що державна реєстрація в поземельній книзі земельної ділянки площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 на вул.Табірній, 46/18-В у Шевченківському районі м.Києва здійснена на підставі технічної документації, розробленої з огляду на зареєстроване за Приватним підприємством "Валентина-92" право власності на самочинний об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м, обґрунтованою є позовна вимога про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, оскільки це порушує право власності територіальної громади міста на землю.
Таким чином, порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Києва підлягають захисту шляхом знесення самочинно збудованої будівлі; визнання незаконним і скасування державної реєстрації за Приватним підприємством "Валентина-92" права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,0465 га (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020): по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.12.2021, визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 12.12.2024; скасування державної реєстрації права власності на майно; скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем на спірну земельну ділянку; повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Києва.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначив, що із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Пунктом 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч.1 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Отже, Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.
Однак, у даному випадку Київська міська рада усунулась від здійснення повноважень на захист інтересів держави та, у свою чергу фактично сприяє порушенню та легалізує самочинне будівництво в інтересах відповідача-2, а не в інтересах територіальної громади.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель, а порушення інтересів держави полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку без достатніх правових підстав зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна з метою незаконного заволодіння комунальною земельною ділянкою в Шевченківському районі міста Києва.
Внаслідок незаконної реєстрації права власності на вказаний об'єкти нерухомості відповідач-1 втратив можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду на конкурентних засадах.
Таким чином, самочинне будівництво будівель та споруд, державна реєстрація права власності на ці об'єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та, у подальшому, отримання в оренду на позаконкурентних засадах спірної земельної ділянки у зв'язку з такою реєстрацією права власності на самочинно збудоване майно, посягають на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовані на використання всупереч вимогам чинного законодавства особливо цінних земель територіальної громади міста Києва, що порушує права та охоронювані інтереси безпосередньо територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради - органу, який відповідно до вимог чинного законодавства, уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на території міста Києва.
Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що потребує реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Прокурор, виявивши такі порушення інтересів держави, зобов'язаний вжити заходи, спрямовані на їх захист.
При цьому Київська міська рада, достовірно знаючи з листів Київської міської прокуратури від 21.10.2024 №15/1-804вих-24 та від 11.12.2024 №15/1-932вих-24, №15/1-934вих-24 про порушення вимог законодавства під час реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 по вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва, жодних заходів для усунення вказаних порушень законодавства та поновлення права територіальної громади міста на вказану земельну ділянку не вчинила.
Слід зазначити, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст.23 Закону України "Про прокуратуру", щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Однак, Київська міська рада не вжила дієвих заходів, направлених на поновлення прав територіальної громади на земельну ділянку.
Враховуючи те, що предметом оскарження у справі є, зокрема, і рішення Київської міської ради, яка прийняла оспорюване рішення всупереч інтересам територіальної громади та держави, саме цей орган обґрунтовано визначено прокурором у статусі відповідача-1.
Таким чином, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а отже звернення Київської міської прокуратури в інтересах держави як позивача є обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за 8 позовних вимог (за розрахунком суду) та за апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Приватне підприємство "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838) знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0465 га на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020).
3. Скасувати державну реєстрацію за Приватним підприємством "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838) права власності на нежитлову будівлю загальною площею 551,2 кв.м по вул.Табірній, 46/48-В у місті Києві, з припиненням такого права із закриттям розділу та реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096216480000).
4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0465 га на вул. Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві (кадастровий номер 8000000000:88:056:0020), укладений між Київською міською радою (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) та Приватним підприємством "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстровано в реєстрі від 28.12.2021 №2845, з внесеними змінами до договору оренди земельної ділянки від 07.11.2024 за №1208.
5. Зобов'язати Приватне підприємство "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києві, привівши її у придатний для використання стан, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку.
6. Скасувати державну реєстрацію за Приватним підприємством "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838) права оренди земельної ділянки площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 з припиненням такого права (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3038857280000).
7. Cкасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141) на земельну ділянку площею 0,0465 га з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020 з припиненням такого права (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3038857280000).
8. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0465 га на вул.Табірній, 46/48-В у Шевченківському районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:88:056:0020.
9. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.12.2024 "Про продаж земельної ділянки на вул.Табірній 46/48-В у Шевченківському районі м.Києва Приватному підприємству "Валентина-92" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
10. Стягнути з Приватного підприємства "Валентина-92" (03113, м.Київ, вул.Табірна, 46/48-В, ідентифікаційний код 19126838) на користь Київської міської прокуратури (03150, м.Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 13626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 00 коп.
11. Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, м.Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 13626 (тринадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.10.2025
Суддя Ю.М.Смирнова