номер провадження справи 14/83/21
09.10.2025 Справа № 908/3609/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши матеріали справи про банкрутство №908/3609/21
Кредитори - 1. Приватне акціонерне товариство “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія», 49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 28
2. Приватне акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод», 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2
3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Український енергетичний реєстр», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 10
4. Акціонерне товариство “Міжнародний резервний банк», 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46
5. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна Рада», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 14
Боржник - Приватне акціонерне товариство “Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, код ЄДРПОУ 13604509
Розпорядник майна - Новик Євген Миколайович, 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, офіс 26
За участю представників сторін: від АТ “Перший Український міжнародний банк» - Маркова В.Є. дов.№б/н від 10.12.2024.; від АТ “Міжнародний резервний банк» - Разумов М.А. дов.№б/н від 01.10.2025.; від ПрАТ “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія» - Запорожець Д.Б. дов.№б/н від 30.04.2025.; від боржника - Рибалко О.В. дов.№05 від 10.07.2025.; від розпорядника майна - Горьовий В.В. ордер СА №1076382 від 05.02.2024.; від ФОП Парасенюка О.В. - Ференець О.Є.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2022. відкрито провадження у справі №908/3609/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, код ЄДРПОУ 13604509, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Визнані грошові вимоги кредитора - Приватного акціонерного товариства “Підприємство з експлуатації електричних мереж “Центральна енергетична компанія», 49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 28 до боржника на суму 81 200,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 1 500 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Новика Євгена Миколайовича. Зобов'язано розпорядника майна у строк до 10.03.2022. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати господарському суду реєстр вимог кредиторів до 10.03.2022. Попереднє засідання суду призначено на 10.03.2022. об 11-30.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український енергетичний реєстр" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 у справі № 908/3609/21 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 у справі №908/3609/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.03.2023. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №908/3609/21залишено без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023 відмовлено Уповноваженій особі акціонерів Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» іноземній юридичній особі Tregory Holdings Limited у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022р. у справі № 908/3609/21.
18.12.2023. справу № 908/3609/21 повернуто до господарського суду Запорізької області.
За цей час до господарського суду в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшли наступні заяви з грошовими вимогами до боржника:
1. Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод», 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 на суму 5 896 816,00 грн.;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Український енергетичний реєстр», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 10 на суму 20 400,00 грн.;
3. Головного управління ДПС у Запорізькій області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 на суму 104 386,57 грн.;
4. Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк», 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46 на суму 59 043 783,39 грн.;
5. Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 на суму 399 009 063,99 грн.;
6. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна Рада», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 14 на суму 20 957 040,00 грн.;
7. Фізичної особи-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича, АДРЕСА_1 на суму 126 254,17 грн.
Ухвалою суду від 16.01.2024. попереднє судове засідання у справі №908/3609/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» призначено на 13.02.2024. о/об 10-00. Зобов'язано розпорядника майна надати відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відомості про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника (витяги з Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна), інформацію про заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства-боржника.
09.02.2024. на виконання вимог суду від розпорядника майна надійшов письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
12.02.2024. від розпорядника майна надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки не може забезпечити явку повноважного представника.
13.02.2024. від АТ “Перший Український міжнародний банк» надійшли заперечення по повідомлення розпорядника майна про результати розгляду їх кредиторських вимог.
Ухвалою суду від 13.02.2024. відкладено попереднє засідання суду на 12.03.2024. о/об 10-20. Зобов'язано боржника, розпорядника майна надати відомості про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника (витяги з Державних реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна), інформацію про заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства-боржника; інформацію щодо розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги представника Уповноваженої особи акціонерів Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» іноземної юридичної особи Tregory Holdings Limited на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича, надати нормативно-обгрунтований відзив на повідомлення розпорядника майна про результати розгляду їх грошових вимог.
Судове засідання призначене на 12.03.2024. о/об 10-20. Не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи №908/3609/21 до Верховного Суду.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи №908/3609/21 до господарського суду Запорізької області, ухвалою від 16.06.2025. призначено попереднє судове засідання у справі №908/3609/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на 24.07.2025. о/об 12-30.
У зв'язку з відпусткою судді Сушко Л.М., попереднє судове засідання у справі №908/3609/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» призначене на 24.07.2025. о/об 12-30 перенесено на 29.07.2025. о 11-50.
Ухвалою суду від 24.07.2024. визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український енергетичний реєстр», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 10 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 20 400,00 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника; Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк», 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 31 172 780,00 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника, на суму 27 866 041,39 - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів); Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод», 69093, м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 5 891 854,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна Рада», 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, поверх 14 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 20 957 040,18 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів). Відкладено попереднє засідання суду на 26.08.2025. о/об 11-20.
22.08.2025. від боржника надійшов відзив на заперечення АТ «ПУМБ» від 13.02.2024. у якому зокрема зазначається, що в зв'язку з розглядом Господарським судом Запорізької області у справі № 908/3609/21 про банкрутство ПрАТ «Супер» грошових вимог АТ «ПУМБ» до боржника, ПрАТ «Супер» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» листом № 10-000/ 115 від 31.07.2025 (додається) з проханням надати детальну інформацію та за можливості завірені копії документів, щодо наявної суми заборгованості ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором №123/16.1-К/12 від 19.03.2012 (із додатковими угодами до нього) станом на дату відкриття провадження у справі № 908/3609/21 про банкрутство ПрАТ «СУПЕР» (13.01.2022) та станом на дату надання відповіді на цей лист. 22.08.2025 ПрАТ «Супер» отримано лист-відповідь від ПрАТ «ЗТР» №1/05-р-770 від 22.08.2025 (додається), в якому зазначено, що заборгованість ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 на сьогоднішній день складає 8 500 947,59 доларів США (за основною сумою кредиту.). Оскільки заборгованість ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за основною сумою кредиту, за кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012, станом на 12.01.2022 складала - 11 500 947,59 доларів США, станом на 31.07.2025 - 8 500 947,59 доларів США. Зменшення заборгованості на суму 3 мільйона доларів США відбулося за рахунок часткового погашення 06.03.2024 коштами поручителя АТ «Вінницяобленерго» по договору поруки № П-ZAP-юр/06-21/2 від 20.07.2015. Заборгованість ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за комісією за встановлення ліміту фінансування, за кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012, станом на 12.01.2022 складає - 151 911,74 доларів США, станом на 31.07.2025 - 0,00 доларів США. Сума комісії 151 911,74 доларів США була переуступлена банком по договору про відступлення права вимоги № ВПВ-123/16.1-К/12-22 від 31.01.2022 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Факторінг-Сервіс», про набрання чинності яким підприємство було повідомлено листом АТ «ПУМБ» № КНО-61.1.1/бн від 31.01.2022. Заборгованість ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за процентами за користування кредитом, за кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012, станом на 12.01.2022 складає - 0,00 доларів США, станом на 31.07.2025 - 0,00 доларів США, оскільки з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо ПрАТ «ЗТР» провадження у справі про банкрутство - 18.10.2019, сплив строк кредитування за кредитним договором, укладеним з АТ «ПУМБ».
Ухвалою суду від 26.08.2025. провадження з розгляду заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 з грошовими вимогами до боржника на суму 104 386,57 грн. закрито. Відкладено попереднє засідання суду на 18.09.2025. о/об 11-20. Повоторно зобов'язано Фізичну особу-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича надати нормативно-обгрунтований відзив на повідомлення розпорядника майна про результати розгляду грошових вимог. Зобов'язано Акціонерне товариство “Перший Український міжнародний банк» надати нормативно-обгрунтований відзив на заперечення боржника
17.09.2025. від ФОП Парасенюка О.В. надійшли заперечення на результат розгляду кредиторських вимог у якому він зазначає наступне: ФОП Парасенюк О.В. ні яких повідомлень ані від Боржника, ані від арбітражного керуючого Новика Є.М. не отримував. Тому вважає, що обставини на які посилається арбітражний керуючий відмовляючи в задоволенні вимоги кредитора, є недоведеними. Тому ФОП Парасенюк О.В. наполягає на загальному обсязі вимог Кредитора до Боржника за Договорами № 177, 175 і 174 (основний борг, четверта черга задоволення) становить 126 254,17 грн (Сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 17 копійок).
17.09.2025. від Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» надійшли заперечення щодо кредиторських вимог, у яких банк зазначає наступне: Між АТ «ПУМБ» і Позичальником ПрАТ «ЗТР» був укладений Кредитний договір №123/16.1-К/12 від 19 березня 2012р. Станом на 12.01.2022 р. включно (на день, що передує дню відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника) заборгованість Позичальника ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» складала 14 352 423,23 долари США та еквівалент 151 911,74 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 11 500 947,59 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом 2 851 475,64 доларів США; сума комісії за встановлення ліміту фінансування еквівалент 151 911,74 доларів США. В перерахунку на національну валюту станом на 12.01.2022 р. включно сума заборгованості за курсом НБУ (1 долар США - 27,5093 грн.) становила (14 352 423,23 доларів США + 151 911,74 доларів США) х 27,5093 грн.) 399 004 101,99 грн. В процесі розгляду справи про банкрутство були здійснені наступні часткові погашення за Кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 року, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором: 1) Погашення частини основної суми боргу: 06.03.2024р. погашено 3 000 000,00 доларів США (за рахунок коштів поручителя АТ «Вінницяобленерго» по оговору поруки № П-ZAP-юр/06-21/2 від 20.07.2015р.); Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. непогашеною залишається основна сума кредиту в розмірі 8 500 947,59 доларів США. 2) Відступлення прав вимоги щодо комісії за встановлення ліміту фінансування: 31.01.2022р. АТ «ПУМБ» було відступлено права вимоги щодо всієї суми комісії за встановлення ліміту фінансування в розмірі 151 911,74 доларів США на підставі укладеного АТ «ПУМБ» з новим кредитором ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ-СЕРВІС» Договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-123/16.1-К/12-22 31.01.2022р. Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. у Банку відсутні вимоги до Боржника щодо комісії за встановлення ліміту фінансування. 3) Відступлення прав вимоги щодо частини процентів: 31.01.2022р. АТ «ПУМБ» було відступлено права вимоги щодо частини процентів за користування кредитом в розмірі 2 808 730,45 доларів США на підставі укладеного АТ «ПУМБ» з новим кредитором ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ-СЕРВІС» Договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-123/16.1-К/12-22 від 31.01.2022р. Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. залишок непогашеної перед АТ «ПУМБ» суми процентів складає 42 745,19 доларів США (з розрахунку 2 851 475,64 - 2 808 730,45 = 42 745,19). Крім того, датою подання заяви АТ «ПУМБ» з кредиторськими вимогами до Боржника є дата її фактичного направлення поштою до суду - 30 серпня 2022 року (дата прийняття відправлення на пошті, що підтверджуються штампом відділення поштового зв'язку на конверті, який міститься у матеріалах справи). Тому розмір вимог АТ «ПУМБ» визначаються в гривні за курсом НБУ станом на 30.08.2022 року (36,5686 грн./1 дол.США). З огляду на викладене, вимоги АТ «ПУМБ» підлягають визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів в загальній сумі в наступній черговості: а) вимоги Кредитора, які підлягають внесенню до першої черги вимог кредиторів, у сумі 4 962,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок) грн. - витрати на оплату судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника; б) вимоги, які забезпечені іпотекою та заставою майна Боржника та підлягають окремому внесенню до реєстру: основна сума кредиту в розмірі 8 500 947,59 доларів США та 42 745,19 доларів США, що разом складають 8 543 692,78 доларів США, та в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 30.08.2022р. (1 долар США - 36,5686 грн.) становлять 312 430 883,79 гривень.
Ухвалою суду від 18.09.2025. попереднє засідання відкладено на 09.10.2025. о/об 12-20. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» надати суду пояснення та докази щодо складання та реєстрації податкових накладних за Договором №177 за період вересень 2021 - листопад 2021, за Договором №175 за період вересень 2021 - грудень 2021, за Договором №174 за період вересень 2021 - листопад 2021; нормативно-обгрунтований відзив на заперечення Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» від 17.09.2025., зокрема щодо заявленої суми процентів по кредиту у розмірі 42 745,19 доларів США.
03.10.2025. від боржника надійшли додаткові пояснення у справі до яких зокрема додані: 1. Виписка з ЄДР. 2. 9 Податкова накладна ном 5 від 29 10 2021. 3. 10 Квитанція про реєстрацію ПН ном 5 від 27 09 2023. 4. 11 Податкова накладна ном 3 від 26 11 2021. 5. 12 Квитанція про реєстрацію ПН ном 3 від 28 09 2023. 6. 13 Податкова накладна ном 8 від 31 12 2021. 7. 14 Квитанція про реєстрацію ПН ном 8 від 27 09 2023. 8. 15 Податкова накладна ном 4 від 30 09 2021. 9. 16 Квитанція про реєстрацію ПН ном 4 від 28_09_2023. 10. 17 Податкова накладна ном 4 від 29 10 2021. 11. 18 Квитанція про реєстрацію ПН №4 від 27 09 2023. 12. 19 Податкова накладна ном 2 від 26 11 2021. 13. 20 Квитанція про реєстрацію ПН ном 2 від 28 09 2023. 14. 1 Податкова накладна ном 3 від 30 09 2021. 15. 2 Квитанція про реєстрацію ПН ном 3 від 28 09 2023. 16. 3 Податкова накладна ном 3 від 29 10 2021. 17. 4 Квитанція про реєстрацію ПН ном 3 від 27 09 2023. 18. 5 Податкова накладна ном 1 від 26 11 2021. 19. 6 Квитанція про реєстрацію ПН ном 1 від 28 09 2023. 20. 7 Податкова накладна ном 5 від 30 09 2021. 21. 8 Квитанція про реєстрацію ПН №5 від 28.09.2023.
Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Частиною 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня) (ч. 2 ст. 47 Кодексу).
Вивчивши матеріали справи, заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, господарський суд прийшов до висновку про необхідність визнання грошових вимог наступних кредиторів:
1. Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 310 867 752,04 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника.
Свої горошові вимоги, банк обґрунтовує наступними обставинами: Між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК») та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» (правонаступником прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР») код ЄДРПОУ: 00213428, (далі - Позичальник, ПрАТ «ЗТР») був укладений Кредитний договір № 123/16.1-К/12 від 19 березня 2012р., із додатковими угодами до нього: « 30» березня 2012 року - Додаткова угода № 1, « 29» травня 2012 року - Додаткова угода № 2, « 23» січня 2013 року - Додаткова угода № 3, « 15» лютого 2013 року - Додаткова угода № 4, « 19» березня 2013 року - Додаткова угода № 5, « 28» травня 2013 року - Додаткова угода № 6, « 27» грудня 2013 року - Додаткова угода № 7, « 14» березня 2015 року - Додаткова угода № 8, « 29» квітня 2015року - Додаткова угода № 9, « 28» травня 2015 року - Додаткова угода № 10, « 26» червня 2015 року - Додаткова угода №11, « 29» жовтня 2015 року - Додаткова угода № 12, « 27» листопада 2015 року - Додаткова угода № 13, « 25» грудня 201 5 року - Додаткова угода № 14, « 28» січня 2016 року - Додаткова угода № 15, « 24» лютого 2016 року - Додаткова угода № 16, « 23» березня 2016 року - Додаткова угода № 17, « 28» квітня 2016 року Додаткова угода № 18, « 29» вересня 2016 року - Додаткова угода № 19, « 29» листопада 2016 року Додаткова угода № 20, «З 1» березня 2017 року - Додаткова угода № 21, « 09» листопада 2017 року - Додаткова угода № 22, « 08» лютого 2018 року - Додаткова угода № 23, « 01» березня 2018 року - Додаткова угода № 23/1, « 29» березня 2018 року - Додаткова угода № 24, « 29» березня 2018 року - Додаткова угода № 24/1, « 05» червня 2018 року - Додаткова угода № 25, « 05» червня 2018 року - Додаткова угода № 25/1, « 13» вересня 2018 року - Додаткова угода № 26, « 13» вересня 2018 року - Додаткова угода № 26/1, « 22» грудня 2018 року - Додаткова угода № 27, « 22» грудня 2018 року - Додаткова угода № 27/1, « 27» березня 2019 року Додаткова угода № 28, « 21» червня 2019 року - Додаткова угода № 29, « 21» червня 2019 року - Додаткова угода № 29/1, « 18» липня 2019 року - Додаткова угода № 30, що є його невід'ємними частинами.
Згідно умов п. 1.1. Кредитного договору (із змінами та доповненнями в редакції Додаткової угоди № 30 від 18.07.2019р.) Банк зобов'язався надати Позичальнику мультивалютний кредит в розмірі, еквівалентному 14 703 392, 00 доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит, та повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку та строки, обумовлені Кредитним договором.
Згідно пункту 1.6. Кредитного договору (із змінами та доповненнями в редакції Додаткової угоди № 30 від 18.07.2019р.), валютами кредитування за цим договором є гривня, долар США. В залежності від своїх потреб Позичальник має право отримати кредит в будь-якій із зазначених валют кредитування, за умови дотримання вимог п.1.4 договору.
Банк належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, відкривши ПАТ «ЗТР» позичковий рахунок, та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Кредитного договору (із змінами та доповненнями в редакції Додаткової угоди № 29 від 11.06.2019р.) Боржник зобов'язаний був повернути кредит відповідно до затвердженого в цьому пункті графіку.
Однак, Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019р. було порушено провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» (69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428).
У зв'язку з чим, на підставі підпункту 7 пункта 5.1 ст.5 Кредитного договору, настали «несприятливі події», внаслідок яких на підставі п.5.4 Кредитного договору банк набув права вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові кредит, а Позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п.61.1 (щодо строку повернення кредиту), виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь банку згілно Кредитного договору в строк, не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
Банк направив на адресу Позичальника Повідомлення про дострокове повернення кредиту вих.№КНО 61.1.1-128 від 18.10.2019р., з вимогою достроково повернути кредит протягом 30 банківських днів, яке було отримано Позичальником 22.10.2019р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Таким чином, строк на повернення кредиту сплинув через 30 банківських днів - 03.12.2019р., але Позичальник не виконав повністю своїх зобов'язань перед Банком.
Станом на 12.01.2022 р. включно (на день, що передує дню відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника) заборгованість Позичальника ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» складала 14 352 423,23 долари США та еквівалент 151 911,74 доларів США, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 11 500 947,59 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом 2 851 475,64 доларів США; сума комісії за встановлення ліміту фінансування еквівалент 151 911,74 доларів США. В перерахунку на національну валюту станом на 12.01.2022 р. включно сума заборгованості за курсом НБУ (1 долар США - 27,5093 грн.) становила (14 352 423,23 доларів США + 151 911,74 доларів США) х 27,5093 грн.) 399 004 101,99 грн.
В процесі розгляду справи про банкрутство були здійснені наступні часткові погашення за Кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 року, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором:
1) Погашення частини основної суми боргу: 06.03.2024р. погашено 3 000 000,00 доларів США (за рахунок коштів поручителя АТ «Вінницяобленерго» по оговору поруки № П-ZAP-юр/06-21/2 від 20.07.2015р.); Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. непогашеною залишається основна сума кредиту в розмірі 8 500 947,59 доларів США.
2) Відступлення прав вимоги щодо комісії за встановлення ліміту фінансування: 31.01.2022р. АТ «ПУМБ» було відступлено права вимоги щодо всієї суми комісії за встановлення ліміту фінансування в розмірі 151 911,74 доларів США на підставі укладеного АТ «ПУМБ» з новим кредитором ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ-СЕРВІС» Договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-123/16.1-К/12-22 31.01.2022р. Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. у Банку відсутні вимоги до Боржника щодо комісії за встановлення ліміту фінансування.
3) Відступлення прав вимоги щодо частини процентів: 31.01.2022р. АТ «ПУМБ» було відступлено права вимоги щодо частини процентів за користування кредитом в розмірі 2 808 730,45 доларів США на підставі укладеного АТ «ПУМБ» з новим кредитором ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ-СЕРВІС» Договору про відступлення прав вимоги №ВПВ-123/16.1-К/12-22 від 31.01.2022р. Таким чином, станом на сьогоднішній день - 17.09.2025р. залишок непогашеної перед АТ «ПУМБ» суми процентів складає 42 745,19 доларів США (з розрахунку 2 851 475,64 - 2 808 730,45 = 42 745,19).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника ПАТ «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» перед Банком за Кредитним договором, між ПАТ «ПУМБ» та ПАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (правонаступником якого є боржник - ПрАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів») були укладені наступні договори іпотеки та застави, згідно з якими Боржник поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору:
1) Іпотечний договір №250/16.1-Іп/12 від 26.04.2021р. Відповідно п.2.3 Іпотечного Договору (в редакції Додаткового договору №3 від 30.01.2014р.), оціночна вартість предмету іпотеки складає 29 203 024,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів двісті три тисячі двадцять чотири гривні 00 копійок).
2) Договір застави рухомого майна №249/16/1-ЗРМ від 26.04.2012 р. Відповідно п.2.4 Договору застави (в редакції Додаткової угоди №13 від 21.06.2019р.), оціночна вартість предмету застави складає 42 727 033,00 грн. (сорок два мільйони сімсот двадцять сім тисяч тридцять три гривні 00 копійок).
Що разом складає 29 203 024,00 + 42 727 033,00 = 71 930 057, 00 грн.
Крім того, АТ «ПУМБ» зазначає, що датою подання заяви з кредиторськими вимогами до Боржника є дата її фактичного направлення поштою до суду - 30 серпня 2022 року (дата прийняття відправлення на пошті, що підтверджуються штампом відділення поштового зв'язку на конверті, який міститься у матеріалах справи).
Тому розмір вимог АТ «ПУМБ» визначаються в гривні за курсом НБУ станом на 30.08.2022 року (36,5686 грн./1 дол.США).
З огляду на викладене, вимоги АТ «ПУМБ» до боржника складають: а) вимоги Кредитора, які підлягають внесенню до першої черги вимог кредиторів, у сумі 4 962,00 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок) грн. - витрати на оплату судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника; б) вимоги, які забезпечені іпотекою та заставою майна Боржника та підлягають окремому внесенню до реєстру: основна сума кредиту в розмірі 8 500 947,59 доларів США та 42 745,19 доларів США, що разом складають 8 543 692,78 доларів США, та в перерахунку на національну валюту по курсу НБУ станом на 30.08.2022р. (1 долар США - 36,5686 грн.) становлять 312 430 883,79 гривень.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
З положень ст.ст. 610, 611 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Статтею 1052 ЦК України встановлено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати Приватним акціонерним товариством “Запоріжтрансформатор» заборгованості перед АТ “Перший Український міжнародний банк» за основною сумою кредиту у розмірі 8 500 947,59 доларів США.
Щодо вимог в частині заборгованості по процентах за користування кредитом, господарський суд зазначає таке:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов'язання з повернення коштів банку перед вкладником.
У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.
Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.
Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 911/2711/22 наведено правовий висновок, відповідно до якого аналіз норм статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, строк виконання зобов'язань Приватним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» за кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 перед Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» настав 18.10.2019.
Крім того, відповідно до п. 5.4. Кредитного договору № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 6.1 Кредитного договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно Кредитного договору, в строк не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
АТ «ПУМБ», посилаючись на п. 5.4. Кредитного договору 18.10.2019 направив ПрАТ «ЗТР» повідомлення № КНО-61.1.1-128 про дострокове повернення кредиту, яке було отримано ПрАТ «ЗТР» 22.10.2019 року, а строк на дострокове повернення кредитних коштів згідно з цим повідомленням закінчився 03.12.2019.
Згідно наданого Банком розрахунку, проценти за користування кредитом нараховані Боржнику на підставі п. п. 7.2.1, 7.2.1.1 Кредитного договору №123/16.1-К/12 від 19.03.2012., за період з 05.12.2019. до 12.01.2022.
Проте, на переконання суду, зміст кредитного договору № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 свідчить про те, що сторонами не було узгоджено порядок нарахування та ставку процентів річних за період після настання строку погашення кредиту, як цього вимагає частина 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, заборгованість ПрАТ «ЗТР» перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 123/16.1-К/12 від 19.03.2012 складає 8 500 947,59 доларів США (за основною сумою кредиту.).
Щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель, який не є боржником в основному зобов'язанні).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Банком та Боржником були укладені Іпотечний Договір та Договір застави, предметом яких є: 1) Іпотека - нерухоме майно оціночною вартістю за домовленістю сторін 29 203 024,00 грн. (двадцять дев'ять мільйонів двісті три тисячі двадцять чотири гривні 00 копійок). 2) застава рухомого майна оціночною вартістю за домовленістю сторін - 42 727 033,00 грн. (сорок два мільйони сімсот двадцять сім тисяч тридцять три гривні 00 копійок). Що разом складає 29 203 024,00 + 42 727 033,00 = 71 930 057, 00 грн.
При цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предмету застави (іпотеки) Кредитор не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю предмету застави. (п 2.3 Іпотечного договору і п. 2.4. Договору застави).
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
За змістом ст. 1 КУзПБ, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно ч. 2 ст. 45 КУзПБ, забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
В силу ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 року у справі №904/1360/19, відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов'язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
Тому визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу"; Про іпотеку" (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).
Водночас, аналіз норм КУзПБ свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 КУзБП розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 КУзБП); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 КУзБП); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 КУзБП).
Із урахуванням наведеного погоджена сторонами вартість предмета застави (іпотеки) у договорі застави (іпотеки) не може обмежувати розмір зобов'язань боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні), забезпечених заставою (іпотекою), позаяк з огляду на викладене вище сума задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) пов'язується саме з вартістю фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), якщо інше не встановлено договором застави (іпотеки).
Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо визначення розміру забезпечених вимог кредиторів дійшов висновку, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
Таким чином, заявлені Акціонерним товариством “Перший Український міжнародний банк» вимоги є повністю забезпеченими заставою майна боржника та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника в сумі 310 867 752,04 грн.
Щодо грошових вимог Фізичної особи-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича, АДРЕСА_1 на суму 126 254,17 грн.
Обґрунтовуючи заявлені грошові вимоги до ПрАТ «Супер», ФОП Парасенюк підставою їх виникнення зазначає укладені між ним та ПрАТ «Супер» договори оренди, зокрема: 1) Договір оренди № Ppdu000177 від 15.07.2020, предметом якого є оренда нерухомого майна; 2) Договір оренди № Ppdu000175 від 15.07.2020, предметом якого є оренда обладнання; 3) Договір оренди № Ppdu000174 від 02.03.2020, предметом якого є оренда нерухомого майна (надалі - Договори оренди).
За всіма зазначеними Договорами оренди ФОП Парасенюк є орендарем, а ПрАТ «Супер» - орендодавцем. Відповідно, договорами передбачені обов'язок ПрАТ «Супер» надати ФОП Парасенюку в строкове платне користування майно та обов'язок ФОП Парасенюка належним чином користуватись цим майном та справляти орендну плату в розмірі та на умовах, визначених договорами.
До кожного з трьох Договорів оренди сторонами був включений пункт 4.4.1, яким узгоджено, що у випадку, якщо орендодавець не реєструє податкові накладні та розрахунки коригувань до них в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) в строки, встановлені податковим законодавством України, що тягне за собою втрату орендарем права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку із виконанням цього договору, до моменту реєстрації відповідних податкових накладних орендар має право сплачувати орендну плату без урахування сум податку на додану вартість, зазначених в рахунках на оплату, виставлених орендодавцем. Несплачені суми податку на додану вартість орендар сплачує протягом 10 днів після реєстрації орендодавцем відповідних податкових накладних та розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З викладеного у Заяві з кредиторськими вимогами до боржника від 12.09.2023 №01 вбачається, що сплачені в складі орендних платежів суми податку на додану вартість у ті періоди, коли в силу умов п.4.4.1 договорів він мав право ПДВ не сплачувати до моменту реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН, ФОП Парасенюк вважає боргом ПрАТ «Супер» перед ним. Тому сума грошових вимог в розмірі 126 254,17 грн., визначена ФОП Парасенюком як борг, складається виключно із сум ПДВ, сплачених ним за Договорами оренди в складі орендних платежів, за якими податкові накладні не були своєчасно зареєстровані ПрАТ «Супер».
Так, як зазначено вище, умовами п. 4.4.1 Договорів оренди сторонами узгоджено право орендаря вносити орендну плату без урахування суми ПДВ, у випадку порушення орендодавцем обов'язку з належної та своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Проте встановлено, що несплачені суми ПДВ, у випадку використання такого права орендарем, мають бути сплачені ним протягом 10 днів після реєстрації орендодавцем відповідних податкових накладних в ЄРПН.
Тобто, відповідно до умов п.4.4.1 у випадку порушення орендодавцем обов'язку з реєстрації податкових накладних орендар не звільняється від обов'язку сплати на користь орендодавця сум ПДВ, а лише відтерміновується строк виконання цього обов'язку.
Більш того, умовами Договорів оренди не передбачено обов'язку орендодавця повернути суму ПДВ у випадку, якщо орендар не скористався правом, встановленим у п. 4.4.1 відповідного договору.
Після усунення умов, при яких ПрАТ «Супер» не мало можливості реєструвати податкові накладні, всі податкові накладні за платежами ФОП Парасенюка на користь ПрАТ «Супер» за Договорами оренди, загальна сума податку на додану вартість за якими складає 126 254,17 грн., були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлені ФОП Парасенюку за допомогою сервісу електронного документообігу комп'ютерної програми «М.Е. DOC». Копії відповідних податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію додані боржником до матеріалів справи:
За договором оренди № Ppdu000177 від 15.07.2020 суду надані: копія податкової накладної №3 від 30.09.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023; копія податкової накладної №3 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 27.09.2023; копія податкової накладної №1 від 26.11.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023.
За договором оренди № Ppdu000175 від 15.07.2020: копія податкової накладної №5 від 30.09.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023; копія податкової накладної №5 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 27.09.2023; копія податкової накладної №3 від 26.11.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023; копія податкової накладної №8 від 31.12.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 27.09.2023.
За договором оренди № Ppdu000174 від 02.03.2020: копія податкової накладної №4 від 30.09.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023; копія податкової накладної №4 від 29.10.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 27.09.2023; копія податкової накладної №2 від 26.11.2021 з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН від 28.09.2023.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича, АДРЕСА_1 на суму 126 254,17 грн. підлягають відхиленню.
Щодо клопотання Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» про поновлення процесуального строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника.
В обґрунтування поданих клопотання, заявник зазначає, що строк пропущений з поважних причин, а саме через триваючу військову агресію російської федерації проти України.
Стосовно вищевказаного клопотання, суд зазначає наступне.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску врегульовані в главі 6 розділу І ГПК України (статті 113 - 119).
Згідно з ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, у тому числі щодо строку на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
З огляду на приписи частин першої, четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства на спірні правовідносини не поширюються визначені статтею 119 Господарського процесуального кодексу України загальні правила щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягає стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного нею строку. Тому незалежно від поважності причин пропуску визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку його поновлення є неможливим, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 904/678/20, а також в постанові Верховного суду від 19.01.2023 у справі № 902/207/22.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» про поновлення процесуального строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника без задоволення.
Враховуючи, що всі грошові вимоги конкурсних кредиторів розглянуті господарським судом, суд вважає за необхідне зобов'язати розпорядника майна організувати та провести перші загальні збори кредиторів, встановити дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів, а також дату проведення підсумкового судового засідання у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 47, 48 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк» про поновлення процесуального строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника залишити без задоволення.
Грошові вимоги Фізичної особи-підприємця Парасенюка Олександра Валерійовича, АДРЕСА_1 на суму 126 254,17 грн. - відхилити.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк», 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 до Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів», 69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, код ЄДРПОУ 13604509 на суму 4962,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 310 867 752,04 грн. - вимоги забезпечені заставою майна боржника.
Зобов'язати розпорядника майна згідно з даними обліку боржника, окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Зобов'язати розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого руху справи та відповідні протоколи надати суду.
Встановити дату проведення перших загальних зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів до 30.10.2025.
Встановити дату підсумкового засідання суду - 02.12.2025. о/об 12-50 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Запорізької області за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, корп. 1, каб. 218.
Зобов'язати розпорядника майна Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів» проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Приватного акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів», наявну дебіторську заборгованість.
Копію ухвали надіслати кредиторам, боржнику, розпоряднику майна, ФОП Парасенюку О.В.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України. Повний текст ухвали буде складено протягом 5-ти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 15.10.2025 року.
Суддя Л.М. Сушко