вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/546/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» від 16.09.2025
про скасування заходів забезпечення позову
у справі №907/546/25
за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави
в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», м. Ужгород
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс», м. Ужгород
до відповідача 3 Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород
про розірвання договору суперфіцію та зобов'язання повернути земельну ділянку
За участю представників:
Прокурор: Нірода М.В., посвідчення №074056 від 01.03.2023;
Позивача: не з'явився;
Відповідача 1: Німенко А.С., адвокат, ордер серії АО №1078371 від 08.10.2025;
Відповідача 2: Німенко А.С., адвокат, ордер серії АО №1072464 від 08.10.2025;
Відповідача 3: Логойда В.М., адвокат, ордер серії АО №1158871 від 06.06.2025.
Третьої особи: не з'явився.
Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс», в якій просить:
- розірвати договір суперфіцію, укладений 15.10.2010 між Ужгородською міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс» та Державний вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс» повернути земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород територіальній громаді м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради..
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/546/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2025 року.
Одночасно з позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород.
Ухвалою суду від 16 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року судом частково задоволена заява прокурора та постановлено:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород.
У решті вимог заяви Ужгородської окружної прокуратури від 13.05.2025 за №07.53-107-3647 вих-25 судом відмовлено.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року у справі №907/546/25.
17 вересня 2025 року представник відповідача 1 подав до суду в електронній формі з використанням підсистеми “Електронний суд» клопотання від 16.09.2025 в якому просить скасувати повністю вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2025 у справі № 907/546/25 заходи забезпечення позову з огляду на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:30:002:0063 не перебуває у комунальній власності Ужгородської міської територіальної громади, Ужгородська міська рада не є її розпорядником, вжиті судом заходи фактично тотожні задоволенню вимог прокурора, перешкоджають власнику ділянки - Закарпатській обласній (військовій) державній адміністрації забезпечити реєстрацію права державної власності на земельну ділянку, а судом не розглянуто альтернативу вжиття більш помірних заходів, частково обмеживши правомочності співвідповідачів щодо нової чи подальшої забудови землі, при цьому не чіпаючи правовідносини, які вже тривають, тобто щодо забудови, яка на разі здійснюється, і наслідки якої слід вирішувати в порядку статті 417 ЦК України.
Ухвалою від 22.09.2025 суд призначив розгляд клопотання відповідача 1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №907/546/25 у судовому засіданні 29.09.2025 року.
У зв'язку з поданим заявником (відповідачем 1) клопотанням щодо неможливості з'явитися повноважних представників ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» в судове засідання 29 вересня 2025 року, в останньому судом оголошено перерву до 14 жовтня 2025 року.
Надалі, за результатами заслуховування позиції учасників справи щодо ініційованого відповідачем 1 клопотання про скасування заходів забезпечення позову в судовому засіданні оголошено перерву до 15 жовтня 2025 року.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 підтримав заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову з підстав, що в ньому зазначені, надав суду додаткові пояснення щодо обставин, які на переконання відповідача 1 слугують підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, зокрема, щодо спірного статусу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0063 як землі комунальної власності.
Прокурор в судових засіданнях заперечує проти задоволення заяви відповідача 1 та скасування заходів забезпечення позову, пояснюючи, що фактично аргументи заявника клопотання є тотожними тим, що вже заявлялися Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та у задоволенні яких ухвалою суду від 09 червня 2025 року було відмовлено.
Представник відповідача 3 в судових засіданнях частково підтримує клопотання відповідача 1 та вважає підставними аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» щодо скасування вжитих судом заходів забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород, які за позицією відповідача не спрямовані на забезпечення майбутнього виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог прокурора, а навпаки, перешкоджатимуть його виконанню.
Позивач та третя особа не забезпечили явки в судове засідання своїх представників, хоча про дату час та місце розгляду клопотання відповідача 1 були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвал від 22.09.2025, від 29.09.2025 та від 14.10.2025 до електронних кабінетів Ужгородської міської ради та Закарпатської обласної державної адміністрації.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що явка повноважних представників учасників справи в судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача 1 про скасування заходів забезпечення позову без участі представників позивача та третьої особи.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 15 жовтня 2025 року.
Суд, розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду (ч. 2 ст. 145 ГПК України).
В обґрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» зазначає, що в спірних правовідносинах передчасними є висновки суду з приводу спрямованості вжитих заходів забезпечення позову саме на ефективний подальший захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду, в тому числі з тих мотивів, що позивач - Ужгородська міська рада, в інтересах якого прокурор звернувся із позовом до суду, не є учасником спірних правовідносин, не має матеріальної зацікавленості у правах та обов'язках за договором суперфіцію, а відтак і не має порушеного права, забезпечення майбутнього виконання якого може бути підставою для вжиття тимчасових обмежуючих заходів щодо земельної ділянки.
Зазначені обставини відповідачем 1 обґрунтовуються посиланням на пункти 3 та 7 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за якими за позицією Товариства, спірна земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:30:002:0063 передана до державної власності.
Зауважує, що оскільки Ужгородська міська рада, на момент вжиття судом заходів забезпечення позову не була стороною договору суперфіцію від 15.10.2010, відтак відсутні підстави для захисту її порушеного права, а тим паче не вбачається предмет спору, з підстав та у формулюванні вимог, які зазначив прокурор у позовній заяві, звертаючись в її інтересах до суду.
Окремо зауважує, що наслідки вжитих заходів забезпечення позову полягають саме в обмеженні відповідача-1 та відповідача-2 набутих по спірному договору від 15.10.2010 правомочностей щодо користування ділянкою, в повному обсязі та такі заходи забезпечення позову, фактично, мають наслідком той самий стан, який тотожний задоволенню позовних вимог прокурора.
Також, звертає увагу, що вжиті заходи забезпечення позову фактично перешкоджають власнику ділянки - Закарпатській обласній (військовій) державній адміністрації забезпечити реєстрацію права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:30:002:0063, а відтак негативно впливають на права третіх осіб, що є не сторонами спору.
На підтвердження означених обставин відповідачем 1 суду долучено також копії листів Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2025 №06-21/6569, від 01.08.2025 за №06-16/9689, копії рішень про зупинення реєстраційних дій від 22.07.2025 за №80020024, від 04.07.2025 за №79760908.
Доводить, що оскільки Ужгородська міська рада, на цей момент, не є стороною договору суперфіцію від 15.10.2010, не вбачається підстав для захисту її порушеного права, а тим паче не вбачається предмет спору, з підстав та у формулюванні вимог, які зазначив прокурор у позовній заяві, звертаючись в її інтересах до суду.
Окремо зауважує, що право власності, в тому числі на спірну земельну ділянку, безвідносно до записів в Державному реєстрі прав, повинно бути досліджено в ході судового засідання, в тому числі з метою перевірки її дійсної приналежності до земель комунальної власності.
Резюмуючи наведене, стверджує про зменшення вірогідності існування спору, а також про зменшення вірогідності подальшої потреби для примусового виконання судового рішення, в тому числі в частині перешкод для такого виконання, які можуть бути створені тимчасово забороненими ухвалою суду від 16.05.2025 діями відповідачу-1 та відповідачу-2 та доводить ефективне спростування обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову та які покладені в основу мотивування ухвали суду від 16.05.2025, а саме, що права землевласника, в зв'язку із вжиттям таких заходів забезпечення позову, необґрунтовано обмежуються, що безпосередньо впливає і на права та інтереси відповідача-1, який позбавлений можливості ініціювати внесення відповідних змін до спірного договору суперфіцію, в тому числі шляхом конкретизації способу та кількості нерухомості, яка підлягає передачі науковим та педагогічним працівникам ДВНЗ «УжНУ».
Зауважує, що таке спростування, а фактично покликання до нової попередньої оцінки обставин, які були підставою для вжиття заходів забезпечення позову, дозволяють стверджувати про наявність достатніх мотивів для скасування тимчасових обмежень, що накладені ухвалою суду від 16.05.2025 року.
За встановленими судом обставинами, під час розгляду справи, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2025 у даній справі суд частково задовольнив заяву Ужгородської окружної прокуратури від 13.05.2025 за №07.53-107-3647 вих-25 про вжиття заходів забезпечення позову та постановив вжити наступні заходи забезпечення позову по справі № 907/546/25:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ужгородський житловий комплекс», іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га, яка розташована на вулиці Університетській в м. Ужгород.
Суд враховує, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За загальним правилом, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Розгляд заяви про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову.
Обґрунтованість клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що заявлене в процесі розгляду справи, досліджується судом лише з огляду на наявність нових обставин або з огляду на зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову.
Іншими словами, до набрання рішенням суду законної сили, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані тим самим судом, який їх вжив, лише в тому випадку, якщо після їх вжиття виникли нові обставини або після їх вжиття змінилися підстави, які були покладені в основу забезпечення позову.
У постанові від 21.10.2022 року у справі № 910/4777/21 Верховним Судом викладено висновок, за яким забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 року у справі № 916/621/22.
Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати підготовчі чи будівельні роботи та заборони іншим особам (Державній інспекції архітектури та містобудування України, її територіальним структурним підрозділам, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської рад, органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:30:002:0063 та проводити будь-які реєстраційні дії щодо означеної земельної ділянки, господарський суд відповідно до змісту ухвали від 16.05.2025 в даній справі виходив з наявності достатньо обґрунтованого припущення, що:
- «ймовірне вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на подальшу забудову спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду у випадку задоволення позовних вимог про розірвання договору суперфіцію та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку, позаяк в такому разі заявнику доведеться додатково звертатися до суду з позовними вимогами з приводу використання земельної ділянки (на якій споруджено будівлю), що в спірних правовідносинах пов'язується як з правами власника такої земельної ділянки (Ужгородської міської ради), так і постійного землекористувача (Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»)».
З урахуванням викладеного, враховуючи пов'язаність предмету спору з заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд відповідно до змісту ухвали від 16.05.2025 дійшов висновку, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо, а відтак і про часткове задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
Зміст ухвали від 16.05.2025 також свідчить, що підставою для відмови в іншій частині заяви прокурора про забезпечення позову (накладення арешту на земельну ділянку) був встановлений судом факт реєстрації за позивачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:30:002:0063, площею 2,7171 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.03.2015 за №20123393).
При цьому, надаючи оцінку аргументам заявника щодо необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову, суд зауважує, що означені аргументи вже були предметом оцінки суду при розгляді клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» від 30.05.2025 про скасування заходів забезпечення позову, за результатами розгляду якого ухвалою суду від 09.06.2025 вже було відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року у справі №907/546/25.
Водночас, ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» не доводяться наявність нових/інших обставин та/або зміна підстав, які були покладені в основу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2025 про забезпечення позову та/або яким не було надано судом оцінки при постановленні ухвали від 09 червня 2025 року у цій справі, а наявність рішень державного реєстратора від 22.07.2025 за №80020024, від 04.07.2025 за №79760908 про зупинення вчинення реєстраційних дій не тільки не може підтвердити наявність нових обставин або зміну підстав, які були покладені в основу прийнятого раніше рішення про забезпечення позову, а навпаки підтверджують обґрунтованість вжитих судом заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження status quo у спірних правовідносинах.
В той же час, суд вкотре звертає увагу заявника, що його мотиви щодо необхідності скасування заходів забезпечення позову (передача спірної земельної ділянки 01.01.2013 з комунальної в державну власність та, відповідно, зменшення вірогідності існування спору саме між визначеним прокурором позивачем та відповідачами у справі) не можуть вважатися зміною підстав, які слугували підставою вжиття заходів забезпечення позову, позаяк під час вирішення питання щодо забезпечення позову, як і питання щодо скасування вжитих до подання позовної заяви заходів забезпечення позову обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, є предметом дослідження та оцінки судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову/скасування заходів забезпечення позову на стадії підготовчого розгляду справи.
Наведені обставини, в свою чергу, також слугували предметом оцінки суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги відповідача 1 на ухвалу від 16.05.2025 про забезпечення позову, за результатами якої Західний апеляційний господарський суд у постанові від 15 вересня 2025 року у цій справі виснував, що «…розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд виходить зі змісту інституту забезпечення позову, а саме ймовірного утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Питання щодо статусу спірної земельної ділянки та позивача у справі повинно вирішуватись судом при розгляді справи по суті».
Іншими словами, на даній стадії процесу суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку аргументам відповідача 1 щодо неправильно визначеного прокурором позивача (та відповідно відсутністю спору з Ужгородською міською радою), обставинам припинення чи неприпинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та/або наявності такого права (комунальної власності) на час укладення договору суперфіцію від 15.10.2010 чи на час видачі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №097887 від 05.12.2007 року.
З урахуванням викладеного, передчасним є надання оцінки судом аргументам відповідача 1 щодо означених обставин, позаяк такі підлягатимуть оцінці судом за наслідками вирішення спору в справі №907/546/24, в тому числі з урахуванням наданих відповідачем-1 листів виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.2025 за №2652/02.4-18, Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2025 №06-21/6569, Фонду державного майна України від 23.05.2025 №10-62-13316, а не під час розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову на стадії підготовчого провадження у справі №907/546/25.
Означені обставини фактично визнаються і самим відповідачем 1, який у клопотанні від 30.05.2025 про скасування заходів забезпечення позову, доводячи зміну форму власності спірної земельної ділянки, зазначає, що таке право власності безвідносно до записів в Державному реєстрі прав, повинно бути досліджено в ході судового засідання, в тому числі з метою перевірки її дійсної приналежності до земель комунальної власності.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» від 16.09.2025, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року у справі №907/546/25 та постановляє ухвалу про відмову у їх скасуванні.
За змістом приписів ч.ч. 4, 5 ст. 145 ГПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 травня 2025 року у справі №907/546/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 жовтня 2025 року.
Суддя Р.М. Лучко