61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
13.10.2025 Справа №905/534/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.
за участю помічника (за дорученням судді) Степанян К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Козацька, будинок № 78/6; код ЄДРПОУ 03337119)
до фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 675 060,28 гривень
за участю представників:
від позивача: Штанько С.В.
від відповідача: Дементьєва Л.В., Новікова Н.І.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича про стягнення 689 060,28 гривень, з яких: 687 796,45 гривень заборгованість за теплову енергію, 1 263,83 гривень заборгованість за абонентське обслуговування.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання житлово-комунальних послуг щодо оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2025 року та абонентського обслуговування за період з березня 2021 року по березень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2025; встановлено строки для вчинення сторонами процесуальних дій.
Від представника відповідача Дементьєвої Лесі Володимирівни 16.06.2025 надійшла заява про вступ у справу як представника.
19.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли:
- клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву;
- клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 20.06.2025 клопотання фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов задоволено. Продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 04.07.2025 включно.
Від представника відповідача через систему «Електронний суд» 23.06.2025 надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, а саме до 21.07.2025.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 судом розглянуто та задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 22.07.2025, продовжено учасникам справи строк на подання суду заяв по суті справи, пояснень, доказів.
03.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав:
- нарахування послуг з теплопостачання має здійснюватися відповідно до умов договору на поставку теплової енергії № 772 від 01.11.2017, а не на підставі Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який є неукладеним, оскільки відсутня домовленість щодо строку дії договору (не відомий початок його дії);
- позивачем неправомірно нараховано вартість послуг на загальнобудинкові потреби, донараховано до мінімальної частки середнього питомого споживання, абонентське обслуговування, зокрема через відсутність такого обов'язку за умовами договору на поставку теплової енергії № 772 від 01.11.2017;
- нарахування позивачем проведені неправильно, в тому числі через те, що у розрахунках використана площа приміщенні 532,3 кв.м, замість опалювальної площі у розмірі 516,5 кв.м.
Від представників сторін надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, які відповідними ухвалами суду було задоволено.
Позивачем 15.07.2025 подано відповідь на відзив.
21.07.2025 від відповідача отримано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Від Новікової Надії Іванівни, яка зазначила, що є представником відповідача фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича, 21.07.2025 надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 21.07.2025 заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду.
21.07.2025 до суду надійшли:
- від позивача додаткові пояснення у справі та заява про розгляд справи без участі представника позивача;
- від представника відповідача заява про проведення засідання без його участі.
Ухвалою суду від 22.07.2025 відкладено підготовче засідання на 28.07.2025.
22.07.2025 від Новікової Надії Іванівни надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача.
Від представників сторін 22.07.2025 надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Оскільки судом вже було вирішено питання участі представників сторін у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, додаткових судових рішень не ухвалювалось.
Від представників сторін 23.07.2025 надійшли додаткові пояснення по справі.
Від представників відповідача 25.07.2025 надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про доручення до матеріалів справи виправленого ордеру на представника ОСОБА_1 .
У підготовчому засіданні 28.07.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи та відмовлено у його задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 28.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 03.09.2025, відкладено підготовче засідання на 12.08.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 30.07.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку подання відповіді на відзив.
Від відповідача 11.08.2025 надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів часткової оплати заборгованості в сумі 14 000,00 гривень.
12.08.2025 від позивача надійшли заява про зменшення позовних вимог та заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.08.2025 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; поновлено позивачу пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив; відкладено підготовче засідання на 19.08.2025, клопотання відповідача про витребування доказів залишено відкритим.
Від відповідача 19.08.2025 надійшли пояснення на заперечення проти витребування доказів та клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 19.08.2025 судом розглянуто клопотання представника відповідача про витребування доказів та відмовлено у його задоволені, про що постановлено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання щодо відкладення підготовчого засідання для подання власного розрахунку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Ухвалою суду від 19.08.2025 підготовче засідання по справі відкладено на 02.09.2025.
Від представника відповідача 28.08.2025 надійшли додаткові пояснення у справі.
02.09.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення та розрахунки у справі.
Представником відповідача Новіковою Н.І. подано клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в судове засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження.
У судовому засіданні 02.09.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження, так як в судовому засіданні був присутній інший представник відповідача.
Ухвалою суду від 02.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025.
Від представника позивача 12.09.2025 надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 16.09.2025 відкладено розгляд справи на 13.10.2025.
Від представника відповідача 13.10.2025 надійшли клопотання про доступ до матеріалів справи в електронному вигляді та про відкладення розгляду справи, які були залишені без розгляду в протокольній формі за клопотанням заявника в судовому засіданні.
У судовому засіданні 13.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача Дементьєва Л.В., Новікова Н.І. просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Статутом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 18.01.2001 № 30 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28.08.2020 №941/5-20) передбачено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (позивач, Підприємство) є юридичною особою публічного права (пункт 2.1 Статуту); метою діяльності Підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством тощо (пункт 4.1 Статуту).
Управління Підприємством на період дії Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» здійснює облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація. Підприємство є юридичною особою та являється самостійним господарським суб'єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судових органах, укладати угоди (пункти 1.2, 2.1 Статуту).
До складу Підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входить 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів-виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з Положенням, затвердженим обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», зокрема, відокремлений підрозділ - виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа», а також структурний підрозділ обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Єдиний розрахунковий центр», «Центр продажу послуг та клієнтського обслуговування» (підпункти 3.1.1-3.1.3 пункту 3.1 Статуту).
Позивач зазначив, що між ним та фізичною особою-підприємцем Шепотько Федором Євгеновичем діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір) на нежитлове приміщення, яке розташоване у багатоквартирному житловому будинку за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, загальною площею 532,3 кв.м.
Будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382, який прийнято на абонентський облік та фіксує загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком у розрахунковому періоді. Приміщення відповідача обладнано розподільним приладом обліку тепла Ultraheat T550 № 69691619.
Вищевказане нежитлове приміщення відповідач займає на підставі договору оренди б/н від 02.01.2020.
Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено наступне:
- цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору);
- даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua (пункт 2 Договору);
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (пункт 4 Договору);
- виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього Договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (пункт 8 Договору);
- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
* послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу (Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315), що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
* плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.
- у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (пункт 30 Договору).
- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті виконавця www.nikoblteplo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті (пункт 31 Договору);
- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів, умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (пункт 32 Договору);
- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 Договору);
- споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору);
- сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору відповідно до умов цього Договору або закону (пункт 44 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування, і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору);
- якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору);
У позовній заяві та відповіді на відзив зазначено, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 04.10.2021 позивачем опубліковано на його офіційному сайті (www.kpdtke.com.ua) текст публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії, а також розміщено супровідну інформацію про тариф, умови якості послуг, плату за абонентське обслуговування тощо.
Надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16 підтверджено підписаними актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв'язку з початком опалювального сезону) та актами про відключення житлового будинку від мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв'язку з закінченням опалювального сезону) 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 років.
Позивач зазначає, що у зазначені періоди ним здійснювалось постачання теплової енергії до розташованого за цією адресою нежитлового приміщення, а відповідач споживав теплову енергію; для оплати вартості спожитої у кожному сезоні теплової енергії на адресу відповідача направлялися відповідні рахунки.
Крім того, позивач у вересні 2024 року надсилав відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яку залишено без відповіді.
Вважаючи, що відповідач порушив умови укладеного договору та вимоги чинного законодавства, не здійснивши належної оплати за надані послуги, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка після часткової оплати та зменшення розміру позовних вимог становить 673 796,45 гривень, а також 1 263,83 гривень за абонентське обслуговування, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича означених сум.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви прийняття судового рішення.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.
В межах даної справи суду належить дослідити: виникнення між сторонами договірних відносин за індивідуальним публічним договором приєднання (спосіб оприлюднення, мовчазний акцепт, момент набрання чинності); наявність і достатність доказів надання та споживання послуг у сезонах 2020-2025 (акти підключення/ відключення, рахунки, претензія, інші акти); коректність застосування та правильність розрахунку (площі, пропорційність розподілу, визначених складових); юридичне значення виявлених технічних неточностей у документах.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За змістом статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства.
Договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (стаття 630 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги. При цьому зміна умов публічного договору приєднання для окремого споживача не допускається, оскільки це призводило б до порушення принципу рівності прав інших учасників таких відносин.
Частиною шостою статті 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать обов'язковим для сторін правилам укладення і виконання такого договору, є нікчемними. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.
Спірні правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
Цим Законом регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За наведеними у пунктах 2, 5-6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначеннями:
- виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами та інше.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2189-VІІІ, законодавство у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, які регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
До повноважень Кабінету Міністрів України належить затвердження правил надання комунальних послуг (крім газу та електроенергії), типових договорів про надання таких послуг, а також послуг з управління багатоквартирними будинками.
Реалізуючи зазначені повноваження, Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 № 830 затвердив Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - Правила № 830), які набули чинності 04.09.2019. Зазначені Правила регулюють відносини між виконавцем послуги - суб'єктом господарювання, що здійснює постачання теплової енергії, та споживачем, який отримує або має намір отримати таку послугу. Вони визначають вимоги до якості послуги, порядок обліку спожитої теплової енергії та порядок її оплати.
Послуги з постачання теплової енергії надаються виключно на договірних засадах. При цьому договір укладається на основі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 14 Закону № 2189-VIII (пункт 13 Правил № 830).
Правовідносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, відповідно до статті 14 якого, співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг: укладення індивідуальних договорів кожним співвласником; укладення колективного договору через управителя або уповноважену особу; або укладення договору об'єднанням співвласників як колективним споживачем.
У разі якщо протягом встановленого строку співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин, індивідуальні договори вважаються укладеними автоматично з кожним співвласником за фактом отримання послуг згідно з пунктом 13 Правил № 830 (у редакції постанови Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 № 1022).
Згідно з Правилами № 830, індивідуальний договір набуває чинності через 30 днів з моменту його публікації на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування або виконавця послуг, якщо співвласники не прийняли рішення про іншу модель договірних відносин. Фактом приєднання до такого договору є вчинення споживачем дій, які свідчать про його волю укласти договір, зокрема отримання послуги.
У розділі VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність до моменту укладення договорів за новими правилами. У разі бездіяльності співвласників щодо визначення моделі договірних відносин, законодавець передбачив обов'язок виконавця ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним співвласником.
Така правова конструкція знайшла своє підтвердження у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі № 908/710/23, де визначено, що відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.
Правовідносини між сторонами у цій справі регулюються умовами публічного договору приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.
Розміщення позивачем на своєму офіційному вебсайті тексту типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.
Суд вважає, що законодавцем була передбачена «неактивність» споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не передбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.
Відповідач протягом 30 днів з моменту опублікування такої оферти не скористався правом вибору іншої моделі договірних відносин, чим висловив мовчазну згоду на укладення індивідуального договору відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2189-VIII.
Факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджено належними доказами, зокрема підписаними актами підключення та відключення будинку від системи централізованого опалення за опалювальні сезони 2020-2021, 2021-2022, 2022- 2023, 2023-2024 та 2024-2025, даними будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382 та розподільного приладу для обліку тепла Ultraheat T550 № 69691619, а також рахунками за теплову енергію та претензією від 29.08.2024 № 564, що у сукупності підтверджує надання послуги та відсутність її спростування відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII, споживач не звільняється від оплати фактично отриманих послуг до моменту укладення письмового договору, а відмова від укладення договору не усуває обов'язку сплатити фактично спожиті послуги. Ця правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15: сам по собі факт відсутності договору не є підставою для звільнення від оплати за умови реального користування.
У даній справі наявність договірних відносин підтверджується запровадженням індивідуального публічного договору приєднання (опублікування 04.10.2021; набрання чинності за правилом мовчазного акцепту після спливу 30 днів) і фактичним наданням та споживанням послуги, що підтверджується: підписаними актами підключення/ відключення будинку за сезони 2020-2025; даними будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії та розподільного приладів обліку у приміщенні відповідача; рахунками, актами та претензією.
З огляду на викладене, послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, загальною площею 532,3 кв.м. у період з листопада 2020 року по березень 2025 року, надавалися позивачем на підставі укладеного у порядку закону індивідуального договору, умови якого були публічно розміщені на офіційному вебсайті позивача 04.10.2021 та який набрав чинності після спливу 30 днів, тоді як нарахування за попередні періоди ґрунтувалися на діючих тоді приписах Методики № 315.
Вказані обставини спростовують доводи відповідача в тій частині, що нарахування послуг з теплопостачання має здійснюватися відповідно до умов договору на поставку теплової енергії № 772 від 01.11.2017, а не на підставі Методики № 315 та індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який, на думку відповідача, є неукладеним, оскільки відсутня домовленість щодо строку дії договору (не відомий початок його дії).
Щодо правильності нарахувань і розрахунку плати за послугу з постачання теплової енергії, абонентське обслуговування та інших складових.
Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення є ізольованим об'єктом у складі багатоквартирного будинку, не належить до житлового фонду та становить самостійний об'єкт нерухомості. Такий статус зумовлює для його власника участь у правовідносинах співвласності спільного майна будинку.
За змістом статті 12 зазначеного Закону до витрат на управління багатоквартирним будинком належать, зокрема, витрати на утримання й ремонти спільного майна, технічне переоснащення, оплата комунальних послуг, що споживаються щодо цього майна, винагорода управителю (за його залучення), а також інші витрати, визначені рішенням співвласників або законом. Такі витрати розподіляються між співвласниками пропорційно їхнім часткам (площам), якщо інший порядок не встановлено, а факт невикористання окремого приміщення чи відмова від користування спільним майном не звільняє власника від участі у вказаних витратах.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна цього будинку (приміщень загального користування, конструктивних елементів, інженерних мереж та обладнання, об'єктів на прибудинковій території, а також - за наявності державної реєстрації - прав на земельну ділянку). Отже, обов'язок нести витрати, пов'язані з утриманням і функціонуванням такого майна, є похідним від права співвласності.
З урахуванням набуття чинності Законом України № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», запровадження з 01.05.2019 нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», змінено підхід до розподілу між споживачами обсягів комунальних послуг, спожитих у будівлі.
Порядок такого розподілу визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (далі - Методика № 315).
Починаючи з лютого 2022 року (наказ Мінрегіону від 28.12.2021 № 358), замість окремих категорій «витрат тепла на місця загального користування» та «потреб на функціонування внутрішньобудинкової системи» застосовується узагальнений показник «загальнобудинкові потреби опалення», який обчислюється за пунктом 8 розділу IV Методики № 315 в редакції 2022 року. Саме ці приписи підлягають застосуванню при оцінці правильності нарахувань і розподілу обсягів теплової енергії у спірних правовідносинах у відповідних періодах.
Багатоквартирний будинок у цілому є об'єктом теплопостачання: теплова енергія подається до будинку як єдиної системи і поширюється через її елементи у всі приміщення - як житлові, так і нежитлові. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Звідси випливає обов'язок кожного власника брати участь у розподілі будинкового обсягу теплової енергії, у тому числі тієї, що витрачається на місця загального користування та допоміжні приміщення, і здійснювати оплату наданої послуги своєчасно та в повному обсязі.
Розподіл між споживачами здійснюється за показаннями вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів, а за їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) відповідно до Методики № 315. Обсяг, визначений вузлом комерційного обліку (або розрахунковим/середнім способом у передбачених законом випадках), охоплює опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування, а також теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем (і гаряче водопостачання - за наявності такого обліку) та підлягає подальшому розподілу за правилами, визначеними Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (частина шоста статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Отже, на споживача покладається обов'язок сплачувати пропорційну частку обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби, визначену відповідно до Закону та Методики № 315, незалежно від наявності індивідуального опалення чи відключення конкретного приміщення від централізованої системи.
Застосовуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики № 315, суд виходить з того, що будинковий вузол комерційного обліку фіксує загальний обсяг теплової енергії будівлі. Цей обсяг охоплює тепло на опалення усіх приміщень (житлових і нежитлових), місць загального користування, а також теплову енергію, витрачену на функціонування внутрішньобудинкових систем (а за наявності відповідного обліку - і ГВП), і підлягає подальшому розподілу між споживачами за правилами Методики № 315.
Нормами розділу І Методики № 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл здійснюється за показаннями приладів розподільного обліку, а за їх відсутності - пропорційно площі (об'єму) кожного приміщення. При цьому закон прямо передбачає, що частка тепла, віднесена на МЗК та забезпечення роботи внутрішньобудинкових систем, розподіляється також на власників приміщень з індивідуальним опаленням або відокремлених (відключених) від централізованих мереж.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до розділу III Методики № 315.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики № 315.
Пунктом 5 розділу III Методики № 315 визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
За умовами пункту 6 розділу ІІІ Методики № 315, нарахування за теплову енергію в приміщеннях, обладнаних розподіленими приладами обліку, здійснюється з урахуванням частки на загальнобудинкові потреби, а також донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання(Qmin), у разі, якщо показання індивідуального приладу обліку не досягають цього нормативу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Методики № 315 для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання здійснюється з урахуванням мінімального нормативного рівня теплової енергії, який має бути забезпечений для ефективного функціонування системи централізованого опалення.
Для опалювального приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку тепла, крім обсягу тепла, визначеного на підставі його показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалювальних приміщень або опалювальних місць загального користування та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, місцях загального користування та допоміжних приміщень, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації примішення/будівлі/будинку, що й зумовлює виконавця послуг здійснювати щомісячне донарахування теплової енергії до мінімального споживання відповідно до вимог пунктів 1-3 розділу VI Методики № 315.
Крім того, на підставі пунктів 34, 35 Правил № 830 рахунки за спожиту теплову енергію формуються виконавцем послуг на основі даних вузлів комерційного та розподільного обліку й надаються споживачеві щомісячно, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку оплати.
Отже, нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення. Відтак на відповідача покладається обов'язок сплачувати пропорційну частку теплової енергії, віднесеної на загальнобудинкові потреби, та частку, що припадає на опалення приміщень, визначених за Методикою № 315, - пропорційно площі його об'єкта.
За змістом статей 19, 24 Закону України «Про теплопостачання» на споживача покладено обов'язок дотримуватися умов договору та щомісячно сплачувати вартість фактично отриманої теплової енергії
Плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункти 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630).
Судом встановлено, що нежитлове приміщення відповідача є вбудованою частиною багатоквартирного будинку за адресою Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, оснащеного будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382. У кожному з опалювальних сезонів 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 будинок підключався до системи централізованого опалення, а обсяг спожитої теплової енергії фіксувався на рівні будинку.
Таким чином, у відповідача, як користувача об'єкта нежитлового приміщення за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16 виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання, в тому числі донарахування до мінімального рівня споживання теплової енергії та обсягів на загальнобудинкові потреби, які обчислені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України та Методики № 315.
Сукупність наведеного є підставою для відхилення доводів відповідача в частині того, що позивачем неправомірно нараховано вартість послуг на загальнобудинкові потреби, донараховано мінімальну частку середнього питомого споживання, абонентське обслуговування, зокрема через відсутність такого обов'язку за умовами договору на поставку теплової енергії № 772 від 01.11.2017.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість станом у розмірі 673 796,45 гривень за послуги з постачання теплової енергії та 1 263,83 гривень за абонентське обслуговування.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2020 у справі № 920/528/19.
Відповідач у порушення принципу змагальності (частина третя статті 2, стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) не подав ні контррозрахунку, ні доказів повної оплати наданих послуг, а отже не спростував визначений позивачем розмір боргу.
Перевірені судом розрахунки відповідають вимогам спеціального законодавства та Методики № 315, логічно узгоджуються з наявними у справі доказами і підстав для їх відхилення не встановлено.
За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача 673 796,45 гривень заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та 1 263,83 гривень плати за абонентське обслуговування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо інших заперечень відповідача, зокрема, розрахунків заборгованості та площі нежитлового приміщення.
Показники розподільного приладу для обліку тепла відповідача не спростовують будинкового споживання на загальнобудинкові потреби, оскільки теплова енергія циркулює елементами системи та через огороджувальні конструкції і поширюється у всі приміщення будинку.
За умовами пунктів 14, 24 та 38 Правил № 830 відключення квартири/нежитлового приміщення не звільняє індивідуального споживача від відшкодування витрат за тепло на місця загального користування і функціонування внутрішньобудинкових систем.
Отже, навіть відокремлення (відключення) приміщення та/або наявність індивідуальної системи опалення і приладу обліку не звільняють від участі у відшкодуванні частки теплової енергії, віднесеної на загальнобудинкові потреби та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем: такий обсяг визначається і розподіляється між усіма споживачами пропорційно площі за Методикою (№ 315 у відповідних періодах; з 28.01.2022 - у редакції № 358).
Саме собою «окремість» об'єкта (наявність окремого входу тощо) правового значення не мають: приміщення відповідача є вбудованим у багатоквартирний будинок, споживання якого обліковується будинковим вузлом; за Методикою № 315 розподіл здійснюється за всіма приміщеннями будівлі як єдиної теплотехнічної системи, а участь у покритті загальнобудинкових витрат визначається за площею об'єкта, а не за наявністю/відсутністю радіаторів у конкретному блоці.
Методика № 315 передбачає нарахування частки споживача пропорційно загальній площі об'єкта споживача у будівлі; ознака «опалюваності/неопалюваності» окремих частин на сам принцип розподілу не впливає.
Таким чином, відповідач зобов'язаний брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі приміщення.
Щодо доводів про площу об'єкта нежитлового приміщення, то суд оцінює критично заперечення відповідача щодо невідповідності розрахункової площі, на підставі якої позивачем здійснено нарахування плати за теплову енергію з огляду на таке.
Відповідач зазначає, що відповідно до технічної документації загальна площа нежитлового приміщення становить 553,5 кв.м., з яких 37 кв.м. є неопалювальними площами, а саме: коридор площею 18,1 кв.м та вітрина площею 18,9 кв.м., внаслідок чого вважає, що опалювальною площею є саме 516,5 кв.м.
Позивач заперечив проти таких доводів та зазначив, що 01.11.2017 на підставі заяви відповідача з Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» був укладений договір на постачання теплової енергії № 772 до нежитлового приміщення площею 532,3 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16. Сторонами узгоджено в договорі об'єкт постачання теплової енергії, його опалювальну площу, порядок надання послуг та здійснення розрахунків. Протягом усього строку дії договору на поставку теплової енергії № 772 від 01.11.2017, а також після набрання чинності Законом № 2189-VІІІ, відповідач не оскаржував площу 532,3 кв.м., яка слугувала основою для розрахунків вартості теплової енергії.
Копія відповідної заяви відповідача наявна в матеріалах справи.
Відомості про площу 532,3 кв.м. орендованого нежитлового приміщенні містить й сам договір оренди б/н від 02.01.2020, копія якого наявна у матеріалах справи.
Доказів, які б спростовували площу у розмірі 532,3 кв.м., відповідач не подав, як і не довів помилковості використаної у позивача площі. За таких обставин немає підстав вважати, що частка відповідача визначена не за правилами Методики № 315.
Так само, відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з документами (технічний паспорт, експлікація БТІ тощо) щодо перегляду площі об'єкт постачання теплової енергії.
Посилання відповідача на те, що коридор та вітрина є неопалювальними площами не відповідають вимогами Методики № 315, яка не містить виключення з розрахунків таких приміщень, якщо вони входять до складу єдиного об'єкту, як у спірному випадку.
Обов'язок оплати наданих послуг не ставиться в залежність й від факту вручення споживачу рахунку.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів стаття 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція, зокрема, викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020).
Методикою встановлений єдиний підхід щодо порядку розподілу між всіма споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Відповідно до пункту 1 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
З урахуванням наведеного суд вважає, що доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати частку теплової енергії, віднесену на загальнобудинкові потреби, донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання та за абонентське обслуговування, є безпідставними.
В процесі проведення позивачем детальних розрахунків за послугу постачання теплової енергії ним допущена технічна помилка в оформленні розрахункового рядка, а саме при визначенні обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби. У таблиці в графі «частка ЗБП» зазначено значення 20 %, але у розрахунковому рядку помилково вказано 25 %. При цьому, у самих розрахунках використано саме 20 %, а тому дана технічна помилка жодним чином не вливає на правильність обчислень та кінцеву суму нарахувань.
Суд вважає, що така технічна неточність не перешкодила реалізації процесуальних прав та не змінила змісту правовідносин; вона не нівелює ані факту надання послуги, ані правомірності застосованого порядку розподілу та нарахувань; не спростовує наявності допущеного відповідачем порушення щодо нездійснення оплати.
У постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 911/1901/17 та від 03.08.2021 у справі № 910/5998/20 зазначено, що у кожному конкретному випадку суд має надавати оцінку тим обставинам - наскільки значними є відповідні дефекти та чи відображено факт порушення у сукупності інших наявних у матеріалах справи доказів.
Інші доводи сторін судом почуті та враховані при прийнятті рішення, однак не змінюють висновків суду по суті спору.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, позивачем при зверненні до суду через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір в сумі 8 268,73 гривень із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, виходячи з первісної ціни позову 689 060,28 гривень.
Від позивача 12.08.2025 отримано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача 675 060,28 гривень через часткову сплату відповідачем заборгованості.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, судовий збір у сумі 168,01гривень може бути повернутий платнику за його клопотанням.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 100,72 гривень покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича про стягнення 675 060,28 гривень, з яких: 673 796,45 гривень заборгованість за теплову енергію, 1 263,83 гривень заборгованість за абонентське обслуговування - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Козацька, будинок № 78/6; код ЄДРПОУ 03337119) 673 796,45 гривень заборгованості за теплову енергію, 1 263,83 гривень заборгованості за абонентське обслуговування, а також судовий збір в розмірі 8 100,72 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 13.10.2025 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2025.
Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Козацька, будинок № 78/6; код ЄДРПОУ 03337119)
Відповідач: фізична особа-підприємець Шепотько Федір Євгенович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя С.М. Фурсова