вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
16.10.2025м. ДніпроСправа № 904/5817/25
За заявою Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код 09306278)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДРІКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 79, код 44763607)
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про забезпечення позову
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
.Г.
14.10.2025 АТ "ОКСІ БАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ЕДРІКА", ОСОБА_1 та просить суд:
- стягнути солідарно з ТОВ "ЕДРІКА", ОСОБА_1 на користь АТ "ОКСІ БАНК" заборгованість за Кредитним договором № 14/24-К від 21.03.2024 р у розмірі 1 073 335,78 грн, яка складається з: 817 300,00 грн - заборгованість по строковому кредиту; 172 400,00 грн - заборгованість по простроченому кредиту; 11 713,71 грн. - заборгованість по строкових процентах; 59 870,07 грн. - заборгованість по прострочених процента; 12 052,00 грн. - заборгованість по простроченій комісії та судові витрати.
Разом із позовом Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- накласти арешт в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки ТОВ "ЕДРІКА" (код 44763607), яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- накласти арешт в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки фінансового поручителя ОСОБА_1 , яка складає, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- заборонити виїзд за межі України фінансовому поручителю ОСОБА_1 , як захід, спрямований на запобігання ухиленню від виконання взятих на себе фінансових зобов'язань;
- накласти арешт в межах суми позову на майно та активи Позичальника - ТОВ "ЕДРІКА", що можуть бути використані для виконання зобов'язань за Кредитним договором;
- накласти арешт в межах суми позову на майно та активи Поручителя ОСОБА_1 , що можуть бути використані для виконання зобов'язань за Кредитним договором;
- накласти арешт на корпоративні права та частки в управління іншими підприємствами якими володіє та є власністю Поручителя ОСОБА_1 , що можуть бути використані для виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що 21.03.2024 Позивач (Кредитодавець) з ТОВ "ЕДРІКА" (Позичальник) уклали Кредитний договір №14/24-К від 21.03.2024 (далі Договір). Відповідно до п.1.1. Договору Кредитодавець надає грошові кошти Позичальнику в розмірі 1 550 000,00 гривень на строк з 21 березня 2024р. до 19 березня 2027р., з урахуванням строків графіку погашення заборгованості за кредитом (графіку повернення кредиту (ціль) кредитування: на оплату вартості транспортного засобу згідно з рахунком-фактурою №0000000688 від 12/03/2024 за Договором купівлі-продажу № ДП-0000245 від 05.03.2024 року, укладеним Позичальником з ТОВ "АВТОСАМІТ ЛТД", а саме: Авто LAND CRUISER 150, 2022 року випуску, тип - J5Т/GDJ150/GDJ150L-GKTEYX VIN: НОМЕР_2 , колір кузова: бежевий, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 24 % річних, на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 2.4. Кредитного договору повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком повернення кредиту. Згідно з п. 3.1. Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором забезпечується: 1) заставою транспортного засобу, а саме: Автомобіля LAND CRUISER 150, 2022 року випуску, тип - J5Т/ НОМЕР_3 /GDJ150L-GKTEYX VIN: НОМЕР_2 , колір кузова: бежевий, Реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ТОВ "ЕДРІКА" (Відповідач -1), відповідно до укладеного Договору застави транспортного засобу від 21 березня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б, та зареєстрованого в реєстрі за №1346 (Договір застави); 2) порукою фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (Поручитель, Відповідач -2), Договір поруки №14/24-П від 21 березня 2024 року (Договір поруки). Згідно з п. 2.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання Боржником в повному обсязі зобов'язання за Основним договором, в тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Основного договору та додаткових договорів (угод) до нього. Проте, в порушення умов Кредитного договору, Позичальник та Поручитель невчасно та не в повному обсязі повертають надані Позичальникові кредитних коштів, а саме невиконання умов графіку повернення кредиту, визначеного в п. 2.4. Кредитного договору, а також Відповідач -1 не сплачує проценти за користування кредитними ресурсами та пеню. Крім того, в процесі операційної діяльності Банком виявлено зміну у складі засновника, директора та адреси місце знаходження Позичальника. Однак, Позичальник всупереч п. 4.2.4 та 4.2.13 Договору не повідомив Банк про зазначені обставини, не надав повний пакет документів для проведення ідентифікації та верифікації проведених змін. В загально доступному реєстрі Youcontrol наявна доступна інформація, що фактичний директор та засновник ТОВ "ЕДРІКА" ОСОБА_2 , нерезидент України, є директором та засновником великої кількості підприємств, які зареєстровані по всій території України у багатьох, територіально розташованих в різних регіонах та на великій відстані, що створює великі ризики та великі сумніви щодо намірів з подальшого обслуговування боргу взагалі. Крім того протягом останніх чотирьох місяців дана Кредитна лінія взагалі не обслуговується. При цьому, Позичальником/Заставодавцем не виконуються вимоги Договору застави щодо безперешкодного доступу до предмету застави.
Предметом позову Заявник визначає вимогу до ТОВ "ЕДРІКА" та ОСОБА_1 про стягнення 817 300,00 грн - боргу за строковим кредитом; 172 400,00 грн - боргу за простроченим кредитом; 11 713,71 грн. - боргу за строковими процентами; 59 870,07 грн. - боргу за простроченими процентами; 12 052,00 грн. - боргу за простроченою комісією (розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви).
Заявник наполягає на наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки, враховуючи поведінку Позичальника та Поручителя, існує реальний та суттєвий ризик втрати предмету забезпечення - автотранспортного засобу, який є єдиним фактичним забезпеченням за Кредитним договором, оскільки за Поручителем не виявлено майна та активів на дату подання цієї заяви.
15.10.2025 Відповідач -2 подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій просив відмовити у її задоволенні в частині заборони виїзду за межі України фінансовому поручителю, мотивуючи тим, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду. Отже, у Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі станом на сьогоднішній день відсутні підстави обмежувати права фізичної особи на свободу пересування шляхом заборони виїзду за межі України.
Щодо накладення арешту в межах суми позову на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, активи та майно, що належать Відповідачеві -1 та Відповідачеві -2, суд виходить з того, що відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Пунктами 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій Відповідачів з тим, щоб забезпечити Позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав Позивача, в разі задоволення позову, та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з Відповідачів грошових коштів у розмірі 1 073 335,78 грн. за Кредитним Договором, за яким Позивач надав грошові кошти Відповідачеві-1, а Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити фіксовану кредитну ставку в погоджені строки, однак, за даними Позивача, протягом останніх чотирьох місяців дана Кредитна заборгованість взагалі не обслуговується.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом Позивача про стягнення 1 073 335,78 грн., у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть Відповідачі необхідну суму грошових коштів, тому, на думку суду, застосування заходу забезпечення позову, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідачів у межах майнової вимоги полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За таких обставин, суд вважає, що заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на рахунки, активи та майно, які просить вжити Позивач, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Суд бере до уваги, що можливість Відповідачів у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами, майном або правами, є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 за вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову, у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачеві, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.
У разі наявності у відповідача нерухомого майна, але за неможливості встановлення достатності чи недостатності його вартості, накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача забезпечить у майбутньому (у разі задоволення позову) задоволення суми позовних вимог у повному обсязі або її різниці, у випадку недостатньої вартості арештованого нерухомого майна (постанова Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22).
Накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог не створює подвійного забезпечення позову і дисбалансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24).
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Також, суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на рахунки, активи та майно Відповідачів підлягає задоволенню.
Учасник товариства має право відчужити частку у статутному капіталі товариства, на неї може бути звернено стягнення, частка може перейти іншій особі в порядку правонаступництва чи спадкоємцю, учасник товариства може вийти з нього, отримавши вартість своєї частки (статті 21-24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 100, 116 ЦК).
Вказане підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23, де судом вирішувалося питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права/заборони відчуження корпоративних прав у статутному капіталі низки українських та іноземних юридичних осіб у спорі про стягнення з відповідача - фізичної особи грошових коштів.
Тому забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права та частки управління іншими підприємствами, якими володіє та є власністю Відповідача-2, враховуючи наявність зв'язку між заявленими Позивачем заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на корпоративні права та частки управління іншими підприємствами, якими володіє та є власністю Відповідача-2, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову в цій частині.
Щодо заборони виїзду за межі України фінансовому поручителю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), то відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції).
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині третій статті 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом обмеження права на свободу пересування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), шляхом заборони виїзду за межі України.
У даному випадку, суд не вбачає підстав для застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб.
Керуючись ст. 73, 74, 136 - 144, 232 - 235 ГПК України, господарський суд
Заяву Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" про забезпечення позову про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт: на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДРІКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 79, код 44763607), крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом; на майно та активи Позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДРІКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 79, код 44763607), що можуть бути використані для виконання зобов'язань за Кредитним договором в межах суми позову - 1 073 335, 78 грн.
Накласти арешт на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки фінансового поручителя ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом; на майно, активи, на корпоративні права та частки в управлінні іншими підприємствами, якими володіє та є власністю Поручителя ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), що можуть бути використані для виконання зобов'язань за Кредитним договором, в межах суми позову - 1 073 335,78 грн.
В задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.
Стягувач: Акціонерне товариство "ОКСІ БАНК" (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код 09306278)
Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДРІКА" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Робоча (Чечелівський район), будинок 79, код 44763607)
Боржник-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановляння - 16.10.2025.
Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - до 17.10.2028.
Відповідно до частини 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 Господарського процесуального кодексу України в строк та порядку, встановленому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Г. Юзіков