вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4752/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власт-2015", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліреко", м. Дніпро
про стягнення 79 423,62грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Власт-2015" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліреко" заборгованості у розмірі 79 423,62грн, з яких: основний борг у розмірі 29 087,00грн; пеня у розмірі 2 719,04грн; штрафні санкції у розмірі 30 015,39грн; інфляційні втрати у розмірі 17 602,19грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №16062021/1 від 16 червня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №904/4752/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
10 вересня 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 11.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49044 (а.с. 23).
Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 49-52).
Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
16 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Власт-2015" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліреко" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №16062021/1 (а.с. 6-7).
Згідно пункту 1.1 договору у термін та на умовах, що визначені цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та оплатити продавцю його вартість відповідно до умов цього договору.
Найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються в відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних, які мають силу специфікацій та є невід'ємними додатками до цього договору (п. 1.2 договору).
Кількість товару, що поставляється, визначається в відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних, які мають силу специфікацій, та є невід'ємними додатками до цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється згідно умов даного договору, не обмежена (п. 2.1, 2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар по даному договору поставляється автотранспортом продавця на умовах DАТ (delivered at point) за вказівкою покупця. Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
Поставка товару покупцеві здійснюється узгодженими партіями протягом строку дії цього договору на підставі усних та письмових замовлень покупця. Перехід права власності на товар та ризиків, пов'язаних з ним, здійснюється в момент передачі товару від продавця до покупця за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата фактичного приймання покупцем товару та оформлення сторонами відповідної видаткової накладної (п. 3.2, 3.3 договору).
Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити кількість та якість товару у момент підписання видаткової накладної, що засвідчує факт передачі товару, і у випадку виявлення невідповідності даних супровідним документам негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості без зауважень відповідно до видаткової накладної на товар (п. 3.4 договору).
Згідно пункту 4.1 договору ціна товару, що поставляється, зазначається у відповідних рахунках-фактурах, специфікаціях та/або видаткових накладних, які мають силу специфікацій, та є невід'ємними додатками до цього договору.
Рахунок-фактура вважається дійсним на протязі трьох банківських днів. Якщо покупець здійснив оплату пізніше вказаного терміну, то продавець має право коригувати суму замовлення і вимагати від покупця доплати за замовлений товар, в разі збільшення його вартості (п. 4.2 договору).
Ціна одиниці виміру товару, що визначена у рахунках-фактурах та відображена у відповідних видаткових накладних або додатках до договору, визначається з урахуванням умов поставки, передбачених даним договором, та є звичайною ціною (п. 4.3 договору).
Загальна вартість цього договору складається із сум вартостей підписаних сторонами по цьому договору специфікаціях та/або видаткових накладних (п. 4.4 договору).
В пункті 4.5 сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі на підставі рахунка-фактури, переданого продавцем на електронну адресу покупця, що є належним повідомленням продавця і підлягає обов'язковій оплаті протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунку - фактури, з наступним наданням покупцеві оригіналу рахунка - фактури.
Покупець має право здійснити попередню оплату за товар на підставі наданого продавцем рахунку-фактури (п. 4.6 договору).
Сторони несуть відповідальність за невиконання або недосконале виконання зобов'язань за цим договором, включаючи відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій (п. 5.1 договору).
Якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.5 договору, не здійснить оплату товару, то він зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).
Покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять сім відсотків річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми (п. 5.3 договору).
Нарахування штрафних санкцій за невиконання строку платежу або строку передачі товару припиняється відповідно в день погашення заборгованості або в день передачі товару. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань за цим договором і відшкодування постачальникові збитків в повному обсязі понад штрафні санкції (п. 5.4, 5.5 договору).
Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Якщо за 30 днів до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не надасть іншій письмового повідомлення про припинення договору, він вважається таким, що продовжений на наступний календарний рік на тих самих умовах, що викладені у тексті цього договору без укладання додаткової угоди. Кількість таких продовжень терміну договору є необмеженою (п. 7.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору ТОВ "Власт-2015" поставило відповідачу замовлений товар: щебнево-піщану суміш з відходів металургійного виробництва фр. 0-30 з доставкою, у кількості 17,5 т, за ціною 266,67грн (без ПДВ), на загальну суму 5 600,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №3326 від 22.10.2021 (а.с. 11)
Видаткова накладна містить підписи сторін скріплені печатками підприємств.
Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною №3326/1 від 22.10.2021 (а.с. 11 на звороті).
Також сторонами складено та підписано акти про надання послуг вантажних перевезень автомобілем на загальну суму 23 487,00грн:
№2845 від 22.09.2021 на суму 12 854,00грн;
№2902 від 25.09.2021 на суму 7 192,00грн;
№2975 від 01.10.2021 на суму 3 441,00грн (а.с. 8-10).
Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
ТОВ "Власт-2015" направлено на електронну адресу покупця рахунки-фактури на оплату на загальну суму 29 087,00грн:
№2794 від 22.09.2021 на суму 12 854,00грн (направлено 22.09.2021);
№2853 від 25.09.2021 на суму 7 192,00грн (направлено 27.09.2021);
№2931 від 01.10.2021 на суму 3 441,00грн (направлено 05.10.2021);
№3261 від 22.10.2021 на суму 5 600,00грн (направлено 26.10.2021) (а.с. 36-39).
В обумовлений договором строк відповідач оплату поставленого товару та наданих послуг не провів.
У травні 2025 року позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про погашення заборгованості за договором поставки №16062021 від 16.06.2021 у розмірі 30 087,00грн (а.с. 34-35, 12).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №16062021/1 від 16.06.2021 у сумі 29 087,00грн відповідачем не сплачена.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 29 087,00грн, пені у розмірі 2 719,04грн, 27% річних у розмірі 30 015,39грн та втрат від інфляції у розмірі 17 602,19грн, що і стало причиною виникнення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Зі змісту спірного договору убачається, що цей договір містить елементи договору поставки (поставка товару) та договору перевезення (вантажні перевезення автомобілем), тобто сторони уклали змішаний договір.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).
За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В пункті 4.5 сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі на підставі рахунка-фактури, переданого продавцем на електронну адресу покупця, що є належним повідомленням продавця і підлягає обов'язковій оплаті протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунку - фактури, з наступним наданням покупцеві оригіналу рахунка - фактури.
З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього відповідач повинен був оплатити:
- вартість поставленого товару:
за видатковою накладною №3326 від 22.10.2021 (рахунок №3261 від 22.10.2021, направлено 26.10.2021) не пізніше 29.10.2021, прострочка виконання настає з 30.10.2021;
- та вартість наданих послуг з перевезення:
за актом №2845 від 22.09.2021 (рахунок №2794 від 22.09.2021, направлено 22.09.2021) не пізніше 27.09.2021, прострочка виконання настає з 28.09.2021;
за актом №2902 від 25.09.2021 (рахунок №2853 від 25.09.2021, направлено 27.09.2021) не пізніше 30.09.2021, прострочка виконання настає з 01.10.2021;
за актом №2975 від 01.10.2021 (рахунок №2931 від 01.10.2021, направлено 05.10.2021) не пізніше 08.10.2021, прострочка виконання настає з 09.10.2021.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 29 087,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 087,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.5 договору, не здійснить оплату товару, то він зобов'язаний сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від вартості поставленого, але не сплаченого товару, за кожен день прострочення.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 2 719,04грн за загальний період з 23.10.2021 до 22.04.2022 (а.с. 14).
З розрахунку вбачається, що пеня нарахована на загальну суму боргу у розмірі 29 087,00грн, яка складається із вартості наданих послуг вантажних перевезень (23 487,00грн) та вартості поставленого товару (5 600,00грн), що суперечить змісту пункту 5.2. договору, згідно якого нарахування пені передбачено лише за прострочення оплати поставленого товару, а не за прострочення оплати послуг з перевезення.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 у справі №910/1389/18).
Перевіркою розрахунку пені встановлено, що позивачем не вірно визначено прострочки виконання зобов'язання з поставки товару на суму 5600,00грн, не враховано, що оскільки рахунок на оплату направлено на адресу відповідача 26.10.2021, то строк оплати згідно п. 4.5. договору настає 29.10.2021.
А відтак, на суму боргу 5 600,00грн (вартість поставленого, але не сплаченого товару) підлягає нарахуванню та стягненню пеня за період прострочки з 30.10.2021 по 22.04.2022 (175дн.) у розмірі 505,23грн.
Вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково у розмірі 505,23грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (2 213,81грн) слід відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно умов пункту 5.3 договору покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять сім відсотків річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення 27% річних у розмірі 30 015,39грн за період з 23.10.2021 до 18.08.2025 та інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по липень 2025 року у розмірі 17 602,19грн.
Перевіркою правильності нарахування 27% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочки виконання зобов'язання.
Так, на суму боргу 5 600,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 27% річних за період прострочки з 30.10.2021 до 18.08.2025 (1389дн) у розмірі 5 749,74грн.
В іншій частині розрахунок 27% річних є арифметично вірним.
Вимога про стягнення з відповідача 27% річних задовольняється судом частково у розмірі 29 986,39грн (5 749,74грн + 24 236,65грн), в решті заявлених вимог про стягнення 27% річних (29,00грн) слід відмовити.
Суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає:
на суму боргу 29 087,00грн * 160,5% (сукупний індекс інфляції за листопад 2021 року - липень 2025 року) = 46 684,64грн - 29 087,00грн = 17 597,64грн.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 17 597,64грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (4,55грн) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 29 087,00грн, пеня у розмірі 505,23грн, 27% річних у розмірі 29 986,39грн та втрати від інфляції у розмірі 17 597,64грн, а всього 77 176,26грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9542 від 18.08.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 20, 24).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 942,32грн (77 176,26грн * 3 028,00грн/ 79 423,62грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Власт-2015" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліреко" про стягнення 79 423,62грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліреко" (ідентифікаційний код 39997507; вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Власт-2015" (ідентифікаційний код 43378641; вул. Квітки - Основяненко, буд. 17, м. Дніпро, 49019) основний борг у розмірі 29 087,00грн (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят сім гривень 00коп.), пеню у розмірі 505,23грн (п'ятсот п'ять гривень 23коп.), 27% річних у розмірі 29 986,39грн (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 39коп.), втрати від інфляції у розмірі 17 597,64грн (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім гривень 64коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 942,32грн (дві тисячі дев'ятсот сорок дві гривні 32коп.), видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано - 16.10.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва