вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4304/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Колівашка Олександра Сергійовича, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Анмарін", м. Дніпро
про стягнення збитків
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа-підприємець Колівашко Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Анмарін" збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 44700,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання договорів-заявок №2 та №3 від 09.07.2025 на організацію перевезення вантажу забезпечив готовність двох вантажних автомобілів. Однак, відповідач без належного попередження та погодження в односторонньому порядку відмовився від перевезення, про що повідомив перевізника, коли автомобілі вже були готові до завантаження у м. Чорноморськ, у зв'язку з чим автомобілі позивача перебували у простої протягом 4 днів, що позбавило позивача можливості отримати передбачений ним дохід.
Відповідач вважає заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач не навів ані наявності реального договору чи домовленості з третіми особами, якій він не зміг виконати, ані документально підтвердженого розрахунку прибутку, який би обов'язково був ним отриманий за цими господарськими операціями. Звертає увагу, що у позові вказано про дохід, який мав отримати позивач, а саме: 22400,00 грн - договір № 2 від 9.07.2025 (ТЗ: DAF FT XF105.410 ДНЗ: НОМЕР_1 , власник Легеза М.В. та напівпричеп KRONE SPD ДНЗ: НОМЕР_2 , власник Колівашко О.С.) та 22300,00 грн. - договір № 3 від 9.07.2025 (ТЗ: DAF ДНЗ: НОМЕР_3 власник Колівашко О.С. та напівпричеп KRONE SD ДНЗ: НОМЕР_4 , власник ОСОБА_1 ), натомість для будь-якої господарської операції прибутком є різниця між доходами та втратами, які понесені в ході цієї операції. Як вбачається з документів, власниками ТЗ є різні особи, натомість позивач не надав жодних фінансових документів, що підтверджують розмір втрат, отже, на думку відповідача, вимога ґрунтується лише на припущеннях та є гіпотетичною. З огляду на вище наведене, відповідач стверджує, що вимога про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами. Зауважує, що до компенсації можуть підлягати лише фактичні витрати позивача, якщо вони належним чином доведені, але не гіпотетичний дохід. Відповідач повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які понесені станом на день складання відзиву на позовну заяву є витрати на професійну правничу допомогу (орієнтовний розмір 25000,00 грн).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 відкрите провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договорів-заявок на організацію перевезення, порядок надання послуг з перевезення, вартість перевезення, порядок та строк оплати послуг з перевезення, причини відмови відповідача від послуг з перевезення, наявність у позивача збитків у зв'язку з відмовою відповідача від перевезення, визначення розміру упущеної вимоги, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків.
09.07.2025 року між Фізичною особою-підприємцем Колівашко Олександром Сергійовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Анмарін" (замовник) були укладені договори-заявки №2 та №3 на організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Чорноморськ - м. Нікополь (заявка в системі №12505.13) із датами навантаження 11-12.07.2025 та вивантаження 12-15.07.2025.
Позивач зазначає, що на виконання договорів позивач забезпечив готовність двох вантажних автомобілів: Авто: DAF FT XF105.410 - НОМЕР_1 , Напівпричіп: Krone SDP -ВН7904ХG (договір №2, ставка - 22 400 грн без ПДВ); Авто: DAF НОМЕР_3 , Напівпричіп: Krone SD - НОМЕР_5 , договір №3, ставка - 22 300 грн без ПДВ.
Позивач вказує, що відповідач без належного попередження та погодження в односторонньому порядку відмовився від організації перевезення, про що повідомив перевізника, коли автомобілі вже були в м. Чорноморськ, та були готові до завантаження. Стверджує, що повідомлення відбулося в телефонному режимі через менеджера, який повідомив, що нажаль вони не зможуть завантажити автомобілі, внаслідок чого транспортні засоби перебували у простої протягом чотирьох днів кожен, що позбавило позивача можливості отримати передбачений дохід.
Позивач зауважує, що в свою чергу, згідно договорів-заявок, виконав всі зобов'язання, подав автомобілі, та був готовий здійснити перевезення згідно плану. Проте, через порушення умов договорів зі сторони відповідача, був вимушений простій, так як повідомлення про неможливість завантаження відбулося 12.07.2025 близько 11:00 год. Так як ця дата припала на вихідні дні, звичайно інші перевезення було організувати не можливо, а автомобілі були готові до навантаження згідно заявок 11.07.2025, про що був повідомлений відповідач. Саме тому з 11.07.2025 по 14.07.2025 два автомобілі пробувати у вимушеному простої, та перевізнику було завдано збитків та упущену вигоду. Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач втратив можливість отримати дохід від виконання замовлення та зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.
Розмір збитків позивач обраховує вартістю перевезення за спірними договорами, а саме: за першим транспортом - 22400 грн - 1 рейс = 22400,00 грн; за другим транспортом - 22300,00 грн - 1 рейс = 22 300 грн. Разом - 44700,00 грн.
На підтвердження своєї позиції позивач надав, зокрема, наступні докази:
- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів;
- договори оренди транспортного засобів від 10.09.2024 та від 16.06.2025;
- договори-заявки №2 від 09.07.2025 та №3 від 09.07.2025.
Відповідач, в свою чергу проти позову заперечує, зазначає, що позивач не навів ані наявності реального договору чи домовленості з третіми особами, якій він не зміг виконати, ані документально підтвердженого розрахунку прибутку, який би обов'язково був ним отриманий за цими господарськими операціями. Звертає увагу, що у позові вказано про дохід, який мав отримати позивач, а саме: 22400,00 грн - договір № 2 від 9.07.2025 (ТЗ: DAF FT XF105.410 ДНЗ: НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 та напівпричеп KRONE SPD ДНЗ: НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 ) та 22300,00 грн. - договір № 3 від 9.07.2025 (ТЗ: DAF ДНЗ: НОМЕР_3 власник ОСОБА_1 та напівпричеп KRONE SD ДНЗ: НОМЕР_4 , власник ОСОБА_1 ), натомість для будь-якої господарської операції прибутком є різниця між доходами та втратами, які понесені в ході цієї операції. Як вбачається з документів, власниками ТЗ є різні особи, натомість позивач не надав жодних фінансових документів, що підтверджують розмір втрат, отже, на думку відповідача, вимога ґрунтується лише на припущеннях та є гіпотетичною. З огляду на вище наведене, відповідач стверджує, що вимога про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.
Вказане і стало причиною виникнення спору.
Позивачем заявлено до стягнення упущену вигоду у розмірі вартості перевезень в сумі 44700,00 грн.
Обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначив, що на виконання договорів позивач забезпечив готовність двох вантажних автомобілів, проте відповідач без належного попередження та погодження в односторонньому порядку відмовився від організації перевезення, про що повідомив перевізника, коли автомобілі вже були в м. Чорноморськ, та були готові до завантаження. Стверджує, що повідомлення відбулося в телефонному режимі через менеджера, який повідомив, що нажаль вони не зможуть завантажити автомобілі, внаслідок чого транспортні засоби перебували у простої протягом чотирьох днів кожен, що позбавило позивача можливості отримати передбачений дохід.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам щодо упущеної вигоди та наявності правових підстав для задоволення таких вимог, суд керується наступним.
У п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
1) протиправної поведінки особи (боржника);
2) збитків, заподіяних такою особою;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та збитками;
4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).
У ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Водночас аналіз змісту положень Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку, - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
З'ясовуючи критерії, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суди зважають на сутність правової природи категорії "упущена вигода", принципи, на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.
Відтак при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/ господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.
При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.
Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність та розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися з розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:
1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);
2) розумні витрати;
3) компенсаційність відшкодування збитків.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце), аніж не відбувся / його не було.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами укладені договори-заявки №2 та №3 на організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Чорноморськ - м. Нікополь (заявка в системі №12505.13) із датами навантаження 11-12.07.2025 та вивантаження 12-15.07.2025.
Позивач зазначає, що на виконання договорів позивач забезпечив готовність двох вантажних автомобілів: Авто: DAF FT XF105.410 - НОМЕР_1 , Напівпричіп: Krone SDP -ВН7904ХG (договір №2, ставка - 22 400 грн без ПДВ); Авто: DAF НОМЕР_3 , Напівпричіп: Krone SD - НОМЕР_5 , договір №3, ставка - 22 300 грн без ПДВ.
Однак, позивачем не додані до матеріалів справи докази того, що вказані автомобілі прибули під завантаження. Не зазначено з якого місця вказані автомобілі прибули під завантаження, скільки коштів позивач витратив на організацію вказаного перевезення (не надано розрахунку із наданням відповідних доказів (оплата праці водіїв, амортизація авто, вартість пального тощо)). Не наведено, яку б суму позивач отримав у випадку виконання цього зобов'язання за вирахування обов'язкових затрат (не надано розрахунку чистого прибутку). Так, матеріалами справи підтверджується, що напівпричіп реєстраційний номер ВН794ХG, напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_5 та сідловий тягач DAF реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстровані за ОСОБА_1 , сідловий тягач DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , який позивач орендує на підставі договору оренди від 16.06.2025. Проте, позивачем не надано розрахунку упущеної вигоди за вирахуванням орендної плати щодо вказаного транспортного засобу та видатків. Позивачем не надано і розрахунку вартості простою автомобілів. Позивач не надав розрахунку своєї упущеної вигоди, тобто можливого доходу за вирахуванням витрат.
Згідно зі ст.ст.74,77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо тривалості простою автомобілів та розміру своєї упущеної вигоди. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судовий збір не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Колівашка Олександра Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Анмарін" про стягнення збитків - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено 16.10.2025
Суддя О.М. Крижний