пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 жовтня 2025 року Справа № 903/913/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/913/25 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області до Рожищенської міської ради про стягнення 68824,72 грн,
12.09.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі «Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Волинській області до Рожищенської міської ради про стягнення збитків в розмірі 68824,72 грн, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в результаті самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування спричинені збитки державі.
Ухвалою суду від 17.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ухвалу суду від 17.09.2025 отримав 17.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Строк для подання відзиву для відповідача - до 02.10.2025 включно.
Відзив на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі наказу від 30.05.2025 № 287/22-25 в період з 02.06.2025 по 06.06.2025 (наказом від 06.06.2025 №292//22-25 термін проведення перевірки продовжено до 30.06.2025) проведено планову перевірку додержання Рожищенською міською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Державною екологічною інспекцією у Волинській області вивчалося питання дотримання міською радою вимог законодавства в частині раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів на території Рожищенської територіальної громади.
За результатами перевірки складено акт від 18.07.2025 №39, в якому, серед іншого, зазначені порушення вимог водного законодавства.
Спеціалістами Державної екологічної інспекції у Волинській області встановлено, що згідно поданих податкових декларацій об'єм видобутої Рожищенською міською радою підземної води за період з 01.05.2021 по 30.03.2025 включно видобуто 12517,0 м.куб. за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України.
Порядок визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) передбачено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 №389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 367 від 13.10.2015 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів».
Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства (п.1.4), та встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами (п. 1.3).
В результаті самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування спричинені збитки державі в розмірі 68824,72 гривень
За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водокористування - це використання води (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Частина 1 ст.49 Водного Кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно зі ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (ч. 2 ст. 49 Водного Кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин 4,5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася на адресу відповідача з претензією №4-2/2194 від 12.08.2024 щодо відшкодування нанесених державі збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).
Разом з тим, збитки, заподіяні державі внаслідок порушення Рожищенською міською радою законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі 68824,72 грн, не сплачено, останні залишаються невідшкодованими, що підтверджується листом Державної екологічної інспекції у Волинській області № 13-5/2353 від 01.09.2025.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №910/8682/16, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування за законом є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Враховуючи вищевикладене, Рожищенська міська рада як суб'єкт господарювання, що здійснює господарську діяльність у тому числі із водокористування, допустила самовільне водокористування/використання водних ресурсів за цей період при відсутності спеціального дозволу, чим заподіяно матеріальну шкоду державі.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заданою шкодою виступає об'єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства. Розмір спричиненої шкоди та вина відповідача підтверджуються:
- актом за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів 18.07.2025;
- розрахунком розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), Рожищенською міською радою та претензією №4 2/2194 від 12.08.2025. За таких обставин наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню в сумі 68824,72 грн.
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідача.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Верховний суд України у своїй ухвалі від 19.07.2018 (справа №822/1169/17), застосовуючи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», визначив два виключних випадки, коли прокурор може представляти інтереси держави, а саме:
- якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).
Відповідно до позиції Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту державних інтересів, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, невжиття органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо звернення до суду з належним способом захисту є обставиною, що виправдовує звернення прокурора з позовом до суду та дозволяє виконати субсидіарну роль, з метою поновлення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Волинській області, до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з Рожищенської міської ради у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Волинській області від 01.09.2025 з відповідним позовом про стягнення заподіяних державі збитків інспекція не зверталась через відсутність коштів на сплату судового збору. Разом з тим, Інспекція не заперечує проти пред'явлення позову Луцькою окружною прокуратурою.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у Волинській області обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.
Так, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Рожищенської міської ради (вул.Незалежності,60, м.Рожище, Волинська обл., 45100, код ЄДРПОУ 04333268) 68824,72 грн (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 72 копійки) на користь держави збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зарахувавши вказані кошти на спеціальний рахунок UA718999980333119331000003578 ГУДК у Волинській області/м. Рожище, відкритий для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, код ЄДРПОУ отримувача 38009371.
3. Стягнути з Рожищенської міської ради (вул.Незалежності,60, м.Рожище, Волинська обл., 45100, код ЄДРПОУ 04333268) користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 16.10.2025.
Суддя І. О. Гарбар