"16" жовтня 2025 р. Cправа № 906/775/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О.Є., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 5, м. Коростишів, Житомирська область, 12501, ідентифікаційний код юридичної особи 02909950) в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. Героїв України, буд. 13, селище Хорошів, Житомирський район, Житомирська область, 12101, ідентифікаційний код юридичної особи 04344587)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» місцезнаходження: вул. Привокзальна, буд. 3Б, місто Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи: 44618933)
про стягнення 333 590,51 грн
11.07.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» 248 187,50 грн - основного боргу, 71 974,37 грн - штрафу, 10 572,78 грн - інфляційних втрат та 2 855,86 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки бензину А-95 на суму 248 187,50 грн, передбаченого Договором про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу № 906/775/25 розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 17.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.
Відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена як позивачу, так і відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС - 18.07.2025, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
У визначений судом строк відзиву на позовну заяву, а також доказів забезпечення товаром наданих позивачу на виконання Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 талонів (скретч-карт) на отримання бензину А-95 на суму 248 187,50 грн від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
За результатами процедури закупівлі 18.01.2024 між Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (Постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю товарів № СК03/0021 від 18.01.2024 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується у 2024 році поставити Замовнику товар код за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин марки А-95, Дизельне паливо (скретч-картки) талони (далі по тексту - Товар), а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар згідно з умовами даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент та кількість Товару: Згідно Специфікації (Додаток 1 до Договору).
Так, Специфікацією (Додаток № 1 до Договору про закупівлю товарів №СК03/0021 від 18.01.2024) визначено найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість та ціну, а саме: Бензин автомобільний марки А-95, загальною кількістю - 8 500 літрів, ціна за одиницю виміру - 47,50 грн, ціна за загальну кількість - 403 750,00 грн та Дизельне паливо, загальною кількістю - 2 500 літрів, ціна за одиницю виміру - 47,50 грн, ціна за загальну кількість - 118 750,00 грн.
Ціна цього Договору становить - 522 500,00 грн, у т.ч. ПДВ - 87 083,33 грн (п. 3.1. Договору).
Згідно п. 4.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковому вигляді в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.
Умови поставки Товару: поставка Товару здійснюється Постачальником відповідно до Заявок Замовника (п.5.1. Договору).
Пунктами 5.3. та 5.4. Договору визначено, що строк (термін) поставки Товару: з дати підписання цього Договору - до 31.12.2024 року. Місцем поставки товару є АЗС Постачальника, перелік яких визначений у Додатку 2 до Договору.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар, приймати поставлений Товар згідно супровідних документів, що посвідчують якість Товару, зазначених у п. 5.1.2. розділу 5 цього Договору (п.п. 6.1.1. та 6.1.2. Договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару відповідно до умов та у строки встановлені розділом 5 цього Договору (п. 6.3.1. Договору).
Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором при закупівлі Товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення санкцій, від розміру суми, на яку не виконано зобов'язання, а у разі отримання попередньої оплати, постачальник крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 7.1.1. Договору).
Згідно п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін (за їх наявності) і дії до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Невід'ємною частиною цього Договору є Додаток № 1 - Специфікація та Додаток № 2 - Перелік АЗС/АЗК учасника та його партнерів (п. 12.2. Договору).
На виконання умов Договору про закупівлю товарів № СК03/0021 від 18.01.2024 Хорошівська селищна рада Житомирського району Житомирської області отримала талони на пальне, а саме: Бензин А-95 в загальній кількості 8 500 літрів та Дизпаливо - 2 500 літрів, згідно з Специфікацією (Додаток № 1 до Договору про закупівлю товарів № СК03/0021 від 18.01.2024), що підтверджується видатковими накладними № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 22.01.2024, № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 та Специфікаціями № 0003/0000050-С, № 0003/0000051-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаних видаткових накладних № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 року.
Вартість талонів позивачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 1 та № 15 від 25.01.2024 на загальну суму 522 500,00 грн.
Згідно даного Договору неотовареними залишились 265 талонів (скретч-карток), з яких: 63 - номіналом 30 літрів, 61 - номіналом 20 літрів та 141 - номіналом 15 літрів, на отримання Бензину А-95 в загальній кількості 5 225 літрів на суму 248 187,50 грн.
Матеріали справи містять ряд актів працівників Хорошівської селищної ради від 17.02.2025, 24.02.2025 та 03.03.2025 року про встановлення факту непрацюючих автозаправних станцій відповідача за наслідками проведених обстежень.
Враховуючи припинення відвантаження Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" обумовленого пального на автозаправних станціях та наявність у позивача оплачених ним, але не отоварених відповідачем талонів (скетч-карток) на Бензин А-95 в загальній кількості 5 225 літрів, Хорошівською селищною радою засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу відповідача було направлено Претензію № 133 від 04.02.2025 щодо неналежного виконання умов договору поставки пального з вимогою про прийняття від Замовника невикористаних талонів на 5 225 літрів Бензину А-95 та повернення їх вартості у розмірі, визначеному на момент придбання або їх обміну на аналогічні (скретч-картки) іншого постачальника.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 1210102321780 АТ "Укрпошта" претензію № 133 від 04.02.2025 було вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" - 14.02.2025 року.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 в частині повної і своєчасної поставки обумовленого Договором Товару, Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» заборгованості в розмірі 248 187,50 грн - основного боргу, 71 974,37 грн - штрафу, 10 572,78 грн - інфляційних втрат та 2 855,86 грн - 3% річних.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 року.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області на виконання умов Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 оплачено вартість Товару на загальну суму 522 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1 та № 15 від 25.01.2024 року.
Відповідачем згідно з Специфікацією (Додаток № 1 до Договору про закупівлю товарів № СК03/0021 від 18.01.2024), видатковими накладними № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 22.01.2024, № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 та Специфікаціями № 0003/0000050-С, № 0003/0000051-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаних видаткових накладних № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 - передано відповідні талони.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області видаткових накладних № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 22.01.2024, № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 та Специфікацій № 0003/0000050-С, № 0003/0000051-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаних видаткових накладних № 0003/0000050, № 0003/0000051 від 29.01.2024 не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
Матеріали справи не містять доказів фактичної передачі позивачу Товару за Договором на суму 248 187,50 грн.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі від 17.07.2025 було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» надати докази забезпечення товаром наданих позивачу на виконання Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 талонів (скретч-карт) на отримання Бензину А-95 на загальну суму 248 187,50 грн.
Відповідач відповідних доказів суду не надав.
Відповідно до частини другої статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, визначаючись відносно того, чи мали місце обставини непоставки позивачу товару за Договором, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22, за якими: "...За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості..."
Враховуючи сукупність доказів в матеріалах справи, зокрема наявні копії невикористаних 265 талонів (скретч-карток), з яких: 63 - номіналом 30 літрів, 61 - номіналом 20 літрів та 141 - номіналом 15 літрів, на отримання Бензину А-95 в загальній кількості 5 225 літрів, ненадання відповідачем відповідних доказів про забезпечення товаром позивача на виконання умов Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024, суд, керуючись статтями 74 та 79 ГПК України, дійшов висновку, що обставина непоставки пального загальною вартістю 248 187,50 грн є доведеною.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійснених позивачем платежів відповідно до платіжних інструкцій № 1 та № 15 від 25.01.2024 на загальну суму 522 500,00 грн, суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснений позивачем платіж відповідно до платіжних інструкцій № 1 та № 15 від 25.01.2024 на загальну суму 522 500,00 грн слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
Оскільки у Договорі строк поставки Товару визначений до 31.12.2024, то прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором настало з 01.01.2025 року.
Відтак, зважаючи, що відповідач не надав доказів забезпечення товаром, наданих позивачу на виконання Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 талонів (скретч-карт) на отримання 5 225 літрів Бензину А-95 на загальну суму 248187,50 грн, а також не надав власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його арифметично правильним.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем оплачено вартість товару, однак відповідач визначений Договором товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимога позивача в частині стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 248 187,50 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 71 974,37 грн - штрафу, 10 572,78 грн - інфляційних втрат та 2 855,86 грн - 3% річних.
Розглядаючи вказані вимоги позивача, суд зважає на таке.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Так, пунктом 7.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором при закупівлі Товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення санкцій, від розміру суми, на яку не виконано зобов'язання, а у разі отримання попередньої оплати, постачальник крім сплати зазначених штрафних санкцій повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції (п. 7.1.1. Договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат, здійсненої із застосуванням калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", судом встановлено, що розрахована сума перевищує ту, що заявлена позивачем у межах Договору про закупівлю товарів № СК/03/0021 від 18.01.2024 - 10 584,01 грн. Вказаний розрахунок здійснено із суми заборгованості в розмірі 248 187,50 грн відповідно, з урахуванням періоду прострочення, наведеного у позовній заяві.
Враховуючи положення частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що суд розглядає справу в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат в межах заявленої суми, а саме 10 572,78 грн.
Перевіривши правильність нарахування 3 % річних, здійснених позивачем, а саме 2 855,86 грн та штрафу - 71 974,37 грн, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення санкцій, від розміру суми, на яку не виконано зобов'язання, судом встановлено, що вказані суми обраховані арифметично правильно, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Так, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 333590,51 грн, відповідно до якої розмір судового збору становить 5 003,86 грн.
Як убачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 003,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1226 від 02.06.2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 003,86 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76- 80, 129, 233, 236-242 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» у справі № 906/775/25 про стягнення заборгованості у розмірі 333 590,51 грн, з яких: 248 187,50 грн - основного боргу, 71 974,37 грн - штрафу, 10 572,78 грн - інфляційних втрат та 2 855,86 грн - 3% річних задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (вул. Привокзальна, буд. 3Б, місто Вінниця, Вінницькій район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. Героїв України, буд. 13, селище Хорошів, Житомирський район, Житомирська область, 12101, ідентифікаційний код юридичної особи 04344587) заборгованість у розмірі 333 590,51 грн, з яких: 248 187,50 грн - основного боргу, 71 974,37 грн - штрафу, 10 572,78 грн - інфляційних втрат та 2 855,86 грн - 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Армерія Ойл» (вул. Привокзальна, буд. 3Б, місто Вінниця, Вінницькій район, Вінницька область, 21001, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Житомирської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, ідентифікаційний код юридичної особи 02909950) 5 003,86 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та Коростишівській окружній прокуратурі на адресу електронної пошти: krmpzpost@zhit.gp.gov.ua .
Повне рішення складено 16 жовтня 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи,
2.- Коростишівській окружній прокуратурі на адресу електронної пошти: krmpzpost@zhit.gp.gov.ua