вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р. Cправа № 902/53/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, буд. 33, м. Вінниця, 21001) в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" (вул. Лісового, 43, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250)
до: Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Сергія Зулінського, 9, м. Вінниця, м. Вінниця, 21022)
про визнання недійсним договору та зобов'язання до вчинення дій
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
прокурора Ярмощук В.П. за посвідченням;
позивача не з'явився;
відповідача 1 Кершковський Ю.Є. керівник згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ, Менчук М.В. згідно ордеру;
відповідача 2 не з'явився;
присутній Усенко В.Ю.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 12-38вих-25 від 14.01.2025 (вх. № 54/25 від 17.01.2025) першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" та Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про:
- визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, укладеного між Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу";
- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 5,6 га, що розташована в кварталі 47 виділи 1-6,8 на території Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада Вінницького район), власнику земельної ділянки - Вінницькій обласній Раді за актом приймання-передачі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2025 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 21.01.2025, постановив позовну заяву Вінницької обласної прокуратури № 12-38вих-25 від 14.01.2025 (вх. № 54/25 від 17.01.2025) залишити без руху та встановив прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № 12-71вих-25 від 23.01.2025 прокурором усунено недоліки позовної заяви.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/53/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.02.2025, про що 24.01.2025 постановлено відповідну ухвалу.
07.02.2025 на адресу суду від ТОВ "Партнер бізнесу" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 07.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1300/25 від 07.02.2025).
10.02.2025 на адресу суду надійшла заява № 64 від 07.02.2025 ВОКСЛП "Віноблагроліс" про визнання позову.
18.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 17.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 17.02.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/1661/25 від 18.02.2025).
За результатами розгляду справи 18.02.2025 судом залишено без розгляду відзив на позовну заяву № б/н від 07.02.2025 (вхідний номер канцелярії суду 01-34/1300/25 від 07.02.2025) та відповідь на відзив № б/н від 17.02.2025 (вхідний номер канцелярії суду 01-34/1661/25 від 18.02.2025). Водночас, відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. З метою забезпечення своєчасного, всебічного та повного встановлення всіх обставин справи судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.03.2025, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
19.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Партнер бізнесу" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 19.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1746/25 від 19.02.2025). Разом з цим в прохальній частині наведено клопотання про визнання причини пропуску строку на подання відзиву поважними та поновлення пропущеного процесуального строку.
26.02.2025, на виконання вимог п. 4 ухвали суду від 18.02.2025, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Партнер бізнесу" надійшла заява № б/н від 26.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1973/25 від 26.02.2025) про реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, в підтвердження чого додано сформовану засобами підсистеми ЄСІТС відповідь № 748356 від 26.02.2025.
За результатами слухання справи 13.03.2025 судом, з урахуванням ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, правильного застосування законодавства, а також забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, задоволено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позовну заяву № б/н від 19.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1746/25 від 19.02.2025) до розгляду. Водночас підготовче засідання відкладено на 03.04.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 01.05.2025, про що 03.04.2025 постановлено протокольну ухвалу.
03.04.2025 до суду позивачем подано вступне слово № б/н від 03.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3446/25 від 03.04.2025).
За результатами слухання справи 01.05.2025 судом відкладено розгляд справи по суті на 02.06.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Однак, у визначену судом дату (02.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд повідомив учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/53/25 по суті на 10.07.2025, про що 13.06.2025 постановлено відповідну ухвалу.
Під час розгляду справи (10.07.2025) системою цивільної оборони у м. Вінниці та Вінницькій області оголошено повітряну тривогу. Враховуючи неможливість проведення судового засідання за таких обставин, дію правового режиму воєнного стану, а також необхідність забезпечення принципів рівності сторін, змагальності та диспозитивності, суд відклав розгляд справи № 902/53/25 по суті на 02.09.2025, про що 10.07.2025 постановлено відповідну ухвалу.
02.09.2025 розгляд справи знову не відбувся через масштабну повітряну тривогу, у зв'язку з цим суд повідомив учасників процесу про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/53/25 по суті на 07.10.2025, про що 04.09.2025 постановлено відповідну ухвалу.
На визначену судом дату з'явилися прокурор у справі, представники позивача та відповідача-1.
Відповідач-2 правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.09.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача-2 - 04.09.2025 о 21:01 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 05.09.2025.
При повному визнанні позову Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" та частковому визнанні позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу", а саме в частині вимог щодо визнання недійсним пункту 2.1 Договору № 2 довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, укладеного між зазначеними сторонами, у частині передання ТОВ "Партнер бізнесу" виділу 5 (болото, площа 1,4 га) та виділу 8 (ставок, площа 0,3 га) кварталу 47, що розташовані на території Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада Вінницького району), а також у частині вимог про зобов'язання ТОВ "Партнер бізнесу" повернути зазначені лісові ділянки Вінницькій обласній раді на підставі акта приймання-передачі, суд зважає на таке.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ураховуючи часткове визнання позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" та повне визнання позову Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс", яке здійснене уповноваженими представниками сторін у межах їхніх процесуальних повноважень, відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за можливе прийняти таке визнання відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.10.2025 суд, заслухавши вступне слово прокурора у справі та представника відповідача-1, провів стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого перейшов до стадії судових дебатів, у межах якої прокурор у справі та представник відповідача-1 виступили з промовами.
Після завершення дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 09.10.2025 о 12 год 30 хв.
У судовому засіданні 09.10.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Прокурор в позовній заяві зазначає, що відповідно до розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 15.12.2011 № 702 "Про надання в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки" Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" надано у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісову ділянку площею 5,6 га, розташовану в межах Писарівської сільської ради Вінницького району, на підставі чого 17.01.2012 між постійним лісокористувачем - Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" та ТОВ "Партнер бізнесу" укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісами.
Відповідно до картосхеми, яка є невід'ємною частиною зазначеного Договору та відповідає матеріалам лісовпорядкування 2005 року, зокрема Проекту організації та розвитку лісового господарства Філії "Вінницький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", у кварталі 47, у виділах 2 та 8 розміщені водні об'єкти - ставки загальною площею 1,8 га, а у виділі 5 - болото площею 1,4 га.
Прокурор зазначає, що згідно із положеннями статті 18 Лісового кодексу України, об'єктом довгострокового тимчасового користування можуть бути виключно лісові ділянки, вкриті або не вкриті лісовою рослинністю, а тому передача в користування земель, зайнятих водними об'єктами та болотами, які належать до категорії нелісових, суперечить вимогам статей 1, 5, 18 Лісового кодексу України.
У зв'язку з цим прокурор вважає, що укладення Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 відбулося з порушенням вимог законодавства.
Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до Договору оренди земель водного фонду від 11.12.2008, предметом оренди є земельна ділянка водного фонду площею 1,5 га та водне плесо об'ємом 20 тис. м3 води. Строк дії вказаного Договору визначено до 10.04.2030 (22 роки).
Водночас встановлено, що рішення уповноваженого органу - розпорядника земельної ділянки, а саме Вінницької обласної ради, про передачу ТОВ "Партнер бізнесу" у користування земельної ділянки водного фонду та водного об'єкта, не приймалося.
Також не розроблено технічну документацію із землеустрою, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору та повинна додаватися до нього відповідно до вимог законодавства. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не винесені, об'єкт оренди як об'єкт цивільних прав не сформований. Аналогічним чином, не розроблена технічна документація і щодо самого водного об'єкта, яка, згідно із умовами договору, також має бути його невід'ємною частиною.
З огляду на те, що відповідно до статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду не належать землі, зайняті лісами, а також враховуючи, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (частина перша статті 125 Земельного кодексу України), яка у даному випадку відсутня, прокурор вважає, що укладений Договір оренди є нікчемним відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" у відзиві на позов погоджується з позицією прокурора щодо того, що передача в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок для рекреаційних потреб з метою використання корисних властивостей лісів можлива виключно стосовно земель лісового фонду, а не земель, які належать до нелісових категорій, зокрема зайнятих водними об'єктами та болотами.
Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, розроблених у 2005 році для Філії "Вінницький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", на території Писарівської сільської ради, урочище "Сашковий Ліс", у кварталі 47, виділах 5 та 8 розташовані відповідно ділянка площею 1,4 га, що є болотом, та водний об'єкт (ставок) площею 0,3 га.
Таким чином, у кварталі 47 виділ 5 займає болотиста місцевість площею 1,4 га, а виділ 8 - ставок площею 0,3 га, які не належать до лісових ділянок, а є об'єктами водного фонду.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" вважає, що зазначені об'єкти водного фонду загальною площею 1,7 га помилково включені до складу лісових ділянок, переданих у постійне користування ТОВ "Партнер бізнесу" на підставі Договору № 2 від 17.01.2012, і підлягають поверненню власнику земельної ділянки - Вінницькій обласній Раді.
Разом з тим, ТОВ "Партнер бізнесу" звертає увагу суду на те, що водний об'єкт - ставок площею 1,5 га, розташований у виділі 2 кварталу 47, не є предметом Договору № 2 від 17.01.2012, що оспорюється у межах даної справи.
На переконання ТОВ "Партнер бізнесу", зазначена обставина підтверджується елементарним арифметичним розрахунком площі лісових ділянок, переданих у довгострокове користування за вказаним Договором. Зокрема, до складу земельної ділянки загальною площею 5,6 га входять: лісові ділянки у кварталі 47 виділ 1 площею 0,6 га, виділ 3 площею 0,7 га, виділ 4 площею 1,3 га, виділ 5 площею 1,4 га, виділ 6 (частина) площею 1,3 га та виділ 8 площею 0,3 га на території Писарівської сільської ради Вінницької міської ОТГ для рекреаційних цілей.
Отже, ТОВ "Партнер бізнесу" вважає, що водний об'єкт - ставок площею 1,5 га, розташований у виділі 2 кварталу 47, не входить до переліку лісових ділянок, переданих у постійне користування за Договором № 2 від 17.01.2012.
Крім того, ТОВ "Партнер бізнесу" звертає увагу, що позовні вимоги не містять вимоги про визнання недійсним та скасування Договору оренди водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду № 2 від 11.12.2008, укладеного між ВОКСЛП "Віноблагроліс" та ТОВ "Партнер бізнесу", у зв'язку з чим вказаний договір не є предметом розгляду у справі № 902/53/25.
На думку ТОВ "Партнер бізнесу", прокурор, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору в цілому, не навів правових підстав, які б свідчили про незаконність передачі в постійне користування лісових ділянок у виділах 1, 3, 4, 6, 7 кварталу 47.
Водночас, з урахуванням того, що ТОВ "Партнер бізнесу" визнає позовні вимоги в частині помилкового включення до складу лісових ділянок, переданих у постійне користування за Договором № 2 від 17.01.2012, виділу 5 (болото, площею 1,4 га) та виділу 8 (ставок, площею 0,3 га), які, на його переконання, підлягають поверненню у власність Вінницької обласної Ради, на підставі приписів статті 217 Цивільного кодексу України ТОВ "Партнер бізнесу" вважає, що правові підстави для визнання зазначеного Договору недійсним у іншій частині відсутні.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
16.01.2008 Вінницькою обласною Радою на 15 сесії 5 скликання прийнято рішення № 473 "Про нову редакцію рішення 4 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання № 119 від 07.11.2002 "Про Тимчасовий порядок надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області та додатків до нього" (т. 1, а.с. 51-53). Зокрема, цим рішенням: пунктом 2 затверджено Тимчасовий порядок надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області в новій редакції, що додається (т. 1, а.с. 54-60); пунктом 4 затверджено зразок Договору оренди водного об'єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду, що додається (т. 1, а.с. 61-66), та рекомендовано органам місцевого самоврядування привести раніше укладені договори оренди водних об'єктів (ставків) у відповідність до цього зразка Договору.
11.12.2008 між Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" (за Договором - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" (за Договором - Орендар) укладено Договір № 2 оренди водного об'єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду (нова редакція) (т. 1, а.с. 42-47), відповідно до пункту 1.1 цього Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт (ставок) Ставок в урочищі "Сашковий Ліс", який розташований на території Писарівської с/р, Вінницького району, Вінницької області, кв. 47 в 2 та відповідну земельну ділянку водною фонду, межі яких виділені в натурі та надані Орендарю у користування в порядку визначеному чинним законодавство та передбаченому Тимчасовим порядком надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області, затвердженого рішенням 15 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 16.01.2008 "Про нову редакцію рішення 4 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання № 119 від 07.11.2002 "Про Тимчасовий порядок надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області та додатків до нього" і визначені землевпорядною технічною документацією державного органу земельних ресурсів.
Згідно із п. 1.2 Договору в оренду передається ділянка земель водного фонду площею 1,5 га. Землевпорядна технічна документація, що визначає межі, підтверджує площу та кадастрові характеристики земельної ділянки, додається до цього Договору і є невід'ємною його частиною.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що в оренду передається водний об'єкт місткістю 20,0 тис. кубічних метрів води. Технічна документація, яка визначає площу водного дзеркала, нормальний підпірний рівень, стан гідротехнічних споруд та правила експлуатації водного об'єкта (ставка), додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.
Договір укладається строком на 22 роки, до 10.04.2030 року та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами (п. 2.1 Договору).
Умова пункту 3.1 Договору визначено, що водний об'єкт Ставок в урочищі "Сашковий Ліс" надається в оренду для (необхідне вказати): а) риборозведення та рибальства; б) у лікувальних і оздоровчих цілях.
При цьому конкретна мета використання водного об'єкта, шляхом обрання одного з вказаних варіантів, у Договорі зазначена не була.
Зазначений Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їхніми печатками.
02.01.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 2 оренди водного об'єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 11.12.2008 (т. 1, а.с. 50), відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до положень Договору, а саме пункту 3.2, що стосується розміру орендної плати.
Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що всі інші умови Договору залишаються без змін, а сторони підтверджують свої зобов'язання за ним.
Відповідно до розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 702 від 15.12.2011 "Про надання в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки" (т. 1, а.с. 21- 22), пунктом 1 виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" лісову ділянку площею 5,6 га Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" в межах Писарівської сільської ради Вінницького району для рекреаційних цілей.
Пунктом 3 зазначеного розпорядження доручено Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" укласти договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу".
Наказом Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" № 172 від 26.12.2011 (т. 1, а.с. 26), виданим на підставі вищевказаного розпорядження, Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісову ділянку площею 5,6 га Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" в межах Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в кв. 47 вид. 1-6, 8 для рекреаційних цілей.
17.01.2012 між Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" (за Договором - Постійний лісокористувач або Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" (за Договором - Тимчасовий лісокористувач або Сторона-2) було укладено Договір № 2 на право довгострокового тимчасового користування лісами (т. 1, а.с. 27-30).
Згідно із пунктом 1 Договору Сторона-1 виділяє без зміни цільового призначення, а Сторона -2 приймає у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для рекреаційних цілей, без права проведення капітального будівництва загальною площею 5,6 га, строком на 49 (сорок дев'ять) років, яка знаходиться в межах ДП "Тиврівський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" за картосхемою (Додаток 1), на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Відповідно до п. 2.1 Договору в довгострокове тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 5,6 га, з наступною характеристикою: лісництво на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, квартал 47, виділ 1-6, 8. Картосхема лісової ділянки додається.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що Сторона-1 передає Стороні-2 лісову ділянку, що знаходиться у її постійному користуванні, за межами населеного пункту на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області в кварталі 47 вид. 1-6, 8 площею 5,6 га для рекреаційних цілей.
Цей Договір укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років і діє з моменту його підписання та реєстрації (п. 6.1 Договору).
Згідно із пунктом 13.5 Договору невід'ємними частинами Договору є: план-схема лісової ділянки; акт приймання-передачі об'єкта довгострокового тимчасового користування; копія розпорядження голови Вінницької Облдержадміністрації № 702 від 15.12.11.
Вказаний Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір № 2 на право довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 зареєстрований у Вінницькому обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що у книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами зроблено відповідний запис від 17.01.2012 за № 579.
На виконання умов Договору сторонами підписано акт приймання-передачі лісової ділянки від 18.01.2012 (т. 1, а.с. 33), відповідно до якого комісія у складі головного лісничого ВОКСЛП "Віноблагроліс", директорів ДП "Тиврівський райагроліс" та ТОВ "Партнер бізнесу" здійснила обстеження земельної ділянки, розташованої в кварталі 47, виділах 1-6 та 8, загальною площею 5,6 га, що перебуває у постійному користуванні ВОКСЛП "Віноблагроліс" у межах території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, та передала її ТОВ "Партнер бізнесу" для використання з рекреаційною метою.
Відповідно до проєкту організації та розвитку лісового господарства Філії Вінницький "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" у 2005 році (т. 1, а.с. 35-37), на території Писарівської сільської ради, в урочищі "Сашковий Ліс", у кварталі 47: у виділі 2 розташовано водний об'єкт площею 1,5 га; у виділі 5 - ділянку, зайняту болотом, площею 1,4 га; у виділі 8 - водний об'єкт площею 0,3 га.
Аналогічна конфігурація зазначених водних об'єктів та заболоченої території підтверджується матеріалами проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП "Вінницький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" за 2016 рік (т. 1, а.с. 38- 40), а саме - квартал 47, виділи 2, 5, 9.
У 2023 році ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на території Вінницької міської територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада) Вінницького району, Вінницької області (т. 1, а.с. 69-116).
Згідно із кадастровим планом ділянки, що міститься на 36-му аркуші технічної документації, відображено водний об'єкт загальною площею 3,7285 га, конфігурація якого відповідає виділам 2, 5 та 8 кварталу 47 Писарівської сільської ради, що зазначені у графічних матеріалах проєкту організації і розвитку лісового господарства 2005 року.
У листі № 370 від 09.08.2024 (т. 1, а.с. 25) Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" зазначило, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" у довгострокове тимчасове користування надано лісові ділянки, розташовані у кварталі 47: виділ 1 площею 0,6 га, виділ 3 площею 0,7 га, виділ 4 площею 1,3 га, виділ 5 площею 1,4 га, виділ 6 (частина) площею 1,3 га та виділ 8 площею 0,3 га. Зазначені ділянки розташовані на території Писарівської сільської ради Вінницької міської ОТГ для рекреаційних цілей.
Підставою для надання вказаних лісових ділянок слугувало розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації № 702 від 15.12.2011.
Водночас, як вбачається з того ж листа, водний об'єкт (ставок), розташований у кварталі 47, виділ 2, площею 1,5 га, передано ТОВ "Партнер бізнесу" в оренду згідно із Договором № 2 від 11.12.2008 для риборозведення, рибальства, а також використання у лікувальних та оздоровчих цілях.
ВОКСЛП "Віноблагроліс" у листі № 562 від 26.11.2024 (т. 1, а.с. 41), наданому на запит прокуратури № 12-1069вих-24 від 07.11.2024, повідомило, що водний об'єкт - ставок площею 1,5 га, розташований у кварталі 47, виділ 2, перебуває у постійному користуванні підприємства та був переданий в оренду ТОВ "Партнер бізнесу". Згідно із матеріалами базового лісовпорядкування 2005 та 2016 років, вказаний об'єкт має статус протипожежної водойми, яка також використовується для відпочинку населення. Його площа та призначення документально визначені та підтверджені лісовпорядною документацією.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2024 № 407650845 (т. 1, а.с. 117-118), власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520685200:07:001:0002 є орган місцевого самоврядування - Вінницька обласна Рада.
Згідно із відомостями Державного земельного кадастру (т. 1, а.с. 119-120), зазначена земельна ділянка, площею 32,6000 га, розташована в межах Вінницької області, Вінницького району, Вінницької міської територіальної громади.
Категорія земель - землі лісогосподарського призначення, цільове призначення - 09.01 "Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг".
Власником земельної ділянки зазначена Вінницька обласна Рада, користувачем на праві постійного користування - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що при укладенні Договору № 2 на право довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 відповідачами не було дотримано вимог чинного лісового законодавства, внаслідок чого ТОВ "Партнер бізнесу" неправомірно надано в користування разом із лісовими ділянками також нелісові землі, на яких розташовані водні об'єкти та болото, перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із положеннями ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У контексті вищенаведеного суд зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб'єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб'єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.
При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов'язане саме зі з'ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов'язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.
Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність компетентного органу про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 16.08.2018 у справі № 910/21265/17).
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 5,6 га розташована на території Вінницької міської територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада) Вінницького району Вінницької області та перебуває у власності Вінницької обласної Ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1, 2 Земельного кодексу України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Тому, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Частиною 2 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради, прокурор зазначив, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0520685200:07:001:0002 перебуває у власності Вінницької обласної Ради, яка, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є власником як лісу, так і відповідної земельної ділянки лісового фонду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду фактично спрямоване на задоволення суспільного інтересу, що полягає у забезпеченні дотримання вимог законодавства у сфері володіння, користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення, а також у відновленні законності у спірних правовідносинах.
Як убачається з матеріалів справи, з метою з'ясування наявності підстав для представництва інтересів держави у даному спорі, прокурором 16.12.2024 направлено до Вінницької обласної Ради лист № 12-1184вих-24 (т. 1, а.с. 124-129), в якому, з посиланням на встановлені фактичні обставини та норми чинного законодавства, було повідомлено про виявлені порушення у сфері користування землями лісогосподарського призначення. У зазначеному листі також містився запит щодо того, чи зверталась Вінницька обласна Рада до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні відповідними земельними ділянками, а також чи має намір вжити заходів правового реагування шляхом подання позову про визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 та повернення земель лісогосподарського призначення.
Згідно із ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Проте протягом розумного строку заходів щодо поновлення порушених інтересів держави Вінницькою обласною Радою вжито не було. Натомість листом № 42/01.01-15/2025 від 07.01.2025 (т. 1, а.с. 155-157) Вінницька обласна рада повідомила, що з аналізу матеріалів звернення не вбачається факт передачі у водокористування (оренду) водних об'єктів або у користування земель водного фонду, а також їх фактичного використання. Відтак, наявність на переданій у користування лісовій ділянці водних об'єктів (ставків та болота) відповідно до розпорядження № 702 та Договору від 17.01.2012 не може свідчити про надання їх у користування.
Крім того, у додатковому листі (т. 1, а.с. 158), наданому Вінницькою обласною Радою, зазначено, що за результатами комплексного аналізу ситуації, фактичних обставин справи та оцінки наявних правових механізмів захисту інтересів держави, відсутні належні правові підстави для звернення Ради до суду з позовом про визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, у зв'язку з чим подання відповідного позову на цей час не планується.
Отже, орган, уповноважений на здійснення функцій щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи належним чином поінформованим про виявлені порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для їх усунення, чим фактично допустив невиконання покладених на нього функцій. Невжиття відповідних заходів протягом розумного строку з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору звернутися до суду з позовом в інтересах держави відповідно до положень чинного законодавства.
Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Вінницька обласна прокуратура листом № 12-39вих-25 від 13.01.2025 повідомила Вінницьку обласну Раду про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради з вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 та повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 5,6 га.
Отже, з огляду на викладене, а також на те, що прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував наявність порушень цих інтересів та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтованість звернення до суду в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до приписів статті 1 Лісового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
У статті 19 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі, землі лісогосподарського призначення.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно із статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Прокурором ставиться під сумнів правомірність укладення Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" було надано у користування земельну ділянку загальною площею 5,6 га, до складу якої, зокрема, входять водні об'єкти - ставки загальною площею 1,8 га, розташовані у кварталі 47, виділах 2 та 8, а також болото площею 1,4 га, що розміщується у виділі 5.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За приписами ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".
Відповідно до статті 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їхніх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Суд зауважує, що однією з істотних умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 є визначення об'єкта користування.
Згідно із умовами вказаного Договору, Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" передано в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 5,6 га для рекреаційних потреб, яка розташована в межах діяльності ДП "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, у кварталі 47, виділах 1- 6, 8.
Відповідно до п. 5 розділу "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографі чиї матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16).
Статтею 45 Лісового кодексу України визначено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Статтями 46-48, 54 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування передбачає виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, виготовлення планово-картографічних матеріалів.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Згідно із планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, складеними у 2005 році для Філії "Вінницький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", на території Писарівської сільської ради, в межах урочища "Сашковий Ліс" (квартал 47), у виділі 2 знаходиться водний об'єкт площею 1,5 га, у виділі 5 - болото площею 1,4 га, а у виділі 8 - водний об'єкт площею 0,3 га.
Вказане розміщення водних об'єктів та заболоченої території відтворене й у матеріалах лісовпорядкування 2016 року, розроблених для ДП "Вінницький райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" (квартал 47, виділи 2, 5, 9).
З огляду на викладене, за Договором довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" передано у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 5,6 га, на якій у виділі 2 знаходиться водний об'єкт площею 1,5 га, у виділі 5 - болото площею 1,4 га, а у виділі 8 - водний об'єкт площею 0,3 га.
Таким чином, разом із лісовими ділянками передано у користування водні об'єкти - ставки та заболочену ділянку, які належать до нелісових земель, зайнятих водними об'єктами та болотами, що суперечить вимогам статей 1, 5 та 18 Лісового кодексу України.
Факт передачі у тимчасове користування ділянок у виділах 5 (болото площею 1,4 га) та 8 (водний об'єкт площею 0,3 га), а також водного об'єкта - ставка площею 1,5 га, розташованого у виділі 2 кварталу 47, не заперечується Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс". Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" не заперечує передачу ділянок у виділах 5 та 8, однак стверджує, що ставок у виділі 2 не є об'єктом, переданим за умовами Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, позаяк зазначений водний об'єкт передано у користування на підставі Договору оренди № 2 водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 11.12.2008, укладеного між ВОКСЛП "Віноблагроліс" та ТОВ "Партнер бізнесу".
Суд критично оцінює наведене твердження ТОВ "Партнер бізнесу" з огляду на те, що відповідно до пункту 1.1 Договору оренди № 2 водного об'єкта з земельною ділянкою водного фонду від 11.12.2008, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт (ставок) Ставок в урочищі "Сашковий Ліс", який розташований на території Писарівської с/р, Вінницького району, Вінницької області, кв. 47 в 2 та відповідну земельну ділянку водною фонду, межі яких виділені в натурі та надані Орендарю у користування в порядку визначеному чинним законодавство та передбаченому Тимчасовим порядком надання в користування водних об'єктів (ставків) з земельними ділянками водного фонду на території Вінницької області.
Згідно із пунктами 1.2 та 1.3 Договору, в оренду передано ділянку земель водного фонду площею 1,5 га та водний об'єкт місткістю 20,0 тис. кубічних метрів води.
Надалі, між тими ж сторонами 17.01.2012 було укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісами, відповідно до пункту 2.1 якого передано в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 5,6 га, розташовану на території Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, квартал 47, виділи 1- 6, 8.
Отже, ставок площею 1,5 га, розташований у виділі 2 кварталу 47, який був переданий у користування на підставі Договору оренди № 2 від 11.12.2008, фактично увійшов до складу лісової ділянки загальною площею 5,6 га, переданої за Договором довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012.
Разом з тим, посилання прокурора на нікчемність Договору оренди земель водного фонду від 11.12.2008 відповідно до частини другої статті 215 ЦК України суд оцінює як такі, що виходять за межі предмета розгляду у даній справі, у зв'язку з чим питання щодо нікчемності зазначеного договору не розглядається.
Частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У зв'язку з тим, що Договором довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 передано лісову ділянку площею 5,6 га, на якій знаходяться водний об'єкт площею 1,5 га у виділі 2, болото площею 1,4 га у виділі 5 і водний об'єкт площею 0,3 га у виділі 8, що не відповідає вимогам статей 1, 5 та 18 Лісового кодексу України, такий Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України і чинному законодавству, а також порушує інтереси держави і суспільства, що в силу вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним Договору.
При цьому суд критично оцінює твердження ТОВ "Партнер бізнесу", що, з огляду на визнання останнім позовних вимог у частині помилкового включення до складу лісових ділянок, переданих у постійне користування за Договором № 2 від 17.01.2012, зокрема виділу 5 (болото площею 1,4 га) та виділу 8 (ставок площею 0,3 га), які, на його переконання, підлягають поверненню у власність Вінницької обласної Ради, на підставі приписів статті 217 Цивільного кодексу України відсутні правові підстави для визнання зазначеного Договору недійсним у іншій частині.
Суд бере до уваги, що згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі № 926/324/20, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19, від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 02.05.2018 у справі № 910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.
У пункті 2.1 Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012 зазначено, що в користування передається лісова ділянка площею 5,6 га.
Отже, суд вважає, що дана земельна ділянка є єдиним об'єктом цивільних прав.
Водночас уточнення сторонами окремих виділів у межах цієї ділянки не змінює вказаного.
Враховуючи це, часткове визнання недійсним Договору у частині передачі водного об'єкта та болота є неможливим.
Таким чином, вказане свідчить про недійсність усього Договору, адже, хоча частково, але все ж таки відсутня істотна умова, яка погоджена сторонами, цілісний об'єкт користування - лісова ділянка площею 5,6 га.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Внаслідок визнання недійсним у повному обсязі Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Партнер бізнесу" щодо повернення лісогосподарської ділянки площею 5,6 га, що розташована у кварталі 47, виділах 1-6, 8 Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада Вінницького району), власнику земельної ділянки - Вінницькій обласній раді, на підставі акту приймання-передачі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2793 (внутрішній номер 388445990) від 10.12.2024.
За приписами ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті за відповідною ухвалою чи рішенням суду містяться у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
З огляду на наведені приписи закону та те, що Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" визнало позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", Вінницька обласна прокуратура має право на повернення 50% судового збору в сумі 1 514,00 грн, який відповідно до пропорційного розподілу судових витрат підлягав би стягненню з ВОКСЛП "Віноблагроліс".
Решта суми сплаченого Вінницькою обласною прокуратурою судового збору в розмірі 1 514,00 грн, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".
Щодо часткового визнання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" у частині вимог про визнання недійсним договору в частині виділів 5 і 8, а також вимог про їх повернення, суд зазначає, що позов містить дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких була визнана лише частково.
Відтак суд позбавлений можливості здійснити пропорційний розподіл судового збору між задоволеними і визнаними позовними вимогами.
З огляду на викладене, суд покладає судові витрати у розмірі 3 028,00 грн, сплачені Вінницькою обласною прокуратурою, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати недійсним Договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2012, укладеного між Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу".
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" (вул. Лісового, 43, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250; код ЄДРПОУ 33182731) повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 5,6 га, що розташована в кварталі 47 виділи 1-6,8 на території Вінницької міської об'єднаної територіальної громади (колишня Писарівська сільська рада Вінницького район), власнику земельної ділянки - Вінницькій обласній Раді (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 00022438) за актом приймання-передачі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер бізнесу" (вул. Лісового, 43, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250; код ЄДРПОУ 33182731) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.
Стягнути з Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Сергія Зулінського, 9, м. Вінниця, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 31128012) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 514 грн 00 коп.
Примірник рішення надіслати Вінницькій обласній прокуратурі та сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 16 жовтня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи