13.10.2025 року м.Дніпро Справа № 912/2902/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Захарченко І.В. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного малого підприємства “Експрес» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 (суддя Бестаченко О.Л., повний текст якого підписаний 09.04.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 (суддя Бестаченко О.Л., повний текст якого підписаний 17.04.2025) у справі № 912/2902/24
за позовом Приватного малого підприємства "Експрес" м. Новояворівськ, Львівська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ", м. Кропивницький
про стягнення 797 440,00 грн,
До Господарського суду Кіровоградської області звернулося Приватне мале підприємство "Експрес" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" про стягнення 797 440,00 грн збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 у справі № 912/22902/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне мале підприємство "Експрес", в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доказів наявності у відповідача, у т.ч. повернення, чи вжиття заходів до повернення мазуту до суду не надано.
Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі № 912/2902/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" від 08.04.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 912/2902/24 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного малого підприємства "Експрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" судові витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ", в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 40000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даній справі ціна позову складає 797440,00 грн, від яких 40000,00 грн. відповідає 5,01%, тому посилання місцевого суду про те, що заявлені представником відповідача витрати на правову допомогу в сумі 40000,00 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, є передчасним.
У відзиві відповідач проти апеляційної скарги позивача заперечив, рішенняі вважає законним і обґрунтованим, зазначив, що висновок місцевого суду про те, що ПМП "Експерс" не доведено склад цивільного (господарського) правопорушення є обґрунтованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.05.2025 відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
19.05.2025 матеріали справи №912/2902/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 14353, 92грн). Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі № 912/2902/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 13.10.2025.
30.05.2025 на адресу суду від позивача (зареєстрована судом 02.06.2025), на виконання вимог ухвали від 20.05.2025, надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №13225 від 29.05.2025 про оплату 14 353,92 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного малого підприємства “Експрес» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 у справі № 912/2902/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 13.10.2025; скаргу позивача на рішення суду приєднано до скарги відповідача на додаткове рішення суду для розгляду в одному провадженні.
15.09.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Захарченко І.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
13.10.2025 від позивача на дійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд справи призначений на 13.10.2025 у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання через зайнятість у іншій справі № 463/11647/24 в цей же день у Пустомитівському районному суді Львівської області, доказів на підтвердження чого суду не надано.
Враховуючи те, що позивач про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом завчасно та належним чином, а також те, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає апеляційному перегляду справи, а явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності позивача.
В судовому засіданні 13.10.2025 судом оголошена вступна та резолютивна частина постанови у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
25.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" (Виконавець) та Приватним малим підприємством "Експрес" (Замовник) укладено Договір про надання послуг злиття, зберігання, розігріву та закачуванні нафтопродуктів з автоцистерн № 01/09-22 (далі - Договір), за умовами якого предметом цього договору є надання Виконавцем послуг злиття, зберігання, розігріву та закачування нафтопродуктів з автоцистерн в ємності та з автоцистерн в залізничні цистерни, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать Замовнику.
Послуги зазначені в п. 1.1. цього Договору Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю в строки на умовах передбачених цим Договором (п. 1.2. Договору).
За умовами підп. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.6. Договору Виконавець зобов'язаний: прийняти від Замовника товарно-матеріальні цінності (надалі - "ТМЦ") на зберігання, розігрів та закачування нафтопродуктів з автоцистерн в ємності та з автоцистерн в залізничні цистерни відповідно до акту прийому-зберігання товару, товарно-транспортних накладних Замовника, та забезпечити ТМЦ у цілісності та належному стані. Якщо специфіка ТМЦ не дозволяє точно визначити кількість одиниць ТМЦ, які передаються, ТМЦ передаються в упакованій тарі (ящики, контейнери, тощо). Забезпечити видачу ТМЦ Замовника його уповноваженим представникам тільки при наявності відповідного доручення та по відповідних документах: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна або іншим документам, якщо це обумовлено цим Договором. Надавати послуги на зберігання, розігрів та закачування нафтопродуктів з автоцистерн в ємності та з автоцистерн в залізничні цистерни відповідно до заявлених замовником і узгоджених із виконавцем складських площ (з урахуванням технологічних і пожежних проходів) із розрахунку максимально використовуваної площі. Граничні норми втрат нафтопродуктів під час їх приймання, відпуску, перевантаження та розігріву затверджуються згідно норм законодавства України, а граничні норми втрат нафтопродуктів під час зберігання затверджуються на рівні 0,5% (відсотків) кількості фактичних місячних залишків продукції на підставі місячного обліку за місяць зберігання.
Замовник зобов'язаний: у разі розірвання цього Договору, що тягне за собою звільнення займаної Замовником площі ТМЦ останнього, Замовник зобов'язаний перед вивозом належних останньому ТМЦ підписати Акт виконаних робіт (послуг) що були фактично надані Виконавцем та Акт інвентаризації ТМЦ, щодо яких здійснюватиметься вивіз. У разі, хоча Договір і зберігає свою силу, але Замовник здійснює вивіз всіх ТМЦ з території Виконавця, Замовник зобов'язаний не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до такого вивозу здійснити повний взаєморозрахунок за надані послуги. Замовник за письмовим попередженням Виконавця зобов'язаний скласти сумісно з останнім та підписувати всі складені Акти інвентаризації, щодо яких для Виконавця чинним в Україні законодавством та цим Договором встановлено обов'язків порядок складання. Складання та підписання інвентаризаційних Актів, зазначених в п. 2.2.11 цього Договору складаються за 5 (п'ять) робочих днів до моменту, коли зазначені Акти мають бути подані у відповідні структури. (підп. 2.2.11. - 2.2.14. Договору)
Відповідно до п. 3.1. - 3.3. Договору Замовник зобов'язується здійснювати оплату послуг, що надаються Виконавцям згідно виставленого рахунку та по Акту виконаних робіт, не пізніше п'яти банківських днів після виставлення рахунку за розцінками відповідно до протоколу узгодження цін. У разі, якщо Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг шляхом внесення коштів у касу Виконавця, то сума яку він повинен сплатити Виконавцю збільшується на 1% від виставленого Виконавцем рахунку. Сторони зобов'язуються проводити збірку взаєморозрахунків, зі складанням акту звірки. Акти виконання робіт по видачі зі зберігання та за зберігання за весь термін зберігання складаються в день видачі розрахований по кількості виданих нафтопродуктів. При прострочені оплати рахунку за надані Виконавцям послуги Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки починаючи з 10 дня від моменту виставлення рахунку, з одночасним припиненням відпуску ТМЦ.
Виконавець несе відповідальність за цілісність прийнятих ТМЦ, з моменту прийому ТМЦ на склад та оформлення відповідних документів (накладних). У випадку відсутності зв'язку з представниками Замовника (ознаками чого є несплата рахунків) більше двох місяців, з метою відшкодування вартості послуг та штрафних санкцій, Виконавець має право використати ТМЦ на власний розсуд, повністю або частково, про що складається відповідний Акт інвентаризації. (п. 4.1., 4.3. Договору)
У п. 5.1., 5.3. - 5.5. Договору сторони передбачили, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 серпня 2024 року. Дія Договору може бути продовжена або достроково припинена за згодою Сторін, про що укладається додаткова угода. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, інша сторона має право розірвати договір, з обов'язковим попередженням іншої сторони не менше ніж за 30 днів (не враховуючи час поштового обігу) до моменту розірвання. У разі закінчення терміну дії Договору, якщо Замовник має намір продовжити строк дії Договору або переукласти останній, Засновник не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення строку дії договору зобов'язаний письмово повідомити Виконавця.
Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.
Додатком № 1 до Договору є Протокол № 1 узгодження договірної ціни.
01.11.2022 позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС ПЕТРОЛІУМ", код ЄДРПОУ 44230614, нафтопродукти - мазут паливний 100 зольний малосірчистий низькопарафіністий на загальну кількість 24 т + 25,85 т= 49,85 т вартістю у 1594880,20 грн в т.ч. ПДВ, де вартість однієї тони нафтопродукту становить 26 666,67 грн без ПДВ. Придбання нафтопродуктів підтверджується видатковими накладними від 03.11.2022.
Позивач стверджує, що придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКАС ПЕТРОЛІУМ" 49,85 тон нафтопродуктів були передані відповідачу на зберігання згідно Договору. Відповідач вказаного не заперечує.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" 27.10.2023 відвантажило/повернуло зі зберігання позивачу нафтопродукти вагою 24,42 т, що підтверджується Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2023 № ОУ-000056 на послугу зберігання та Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2023 №ОУ-000055 на послугу злиття, зберігання, розігріву та закачування мазуту паливного в автоцистерни, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5.
Сторони не заперечують, що позивач надані відповідачем послуги щодо нафтопродуктів вагою 24,42 т, які були повернуті зі зберігання 27.10.2023, оплатив у повному обсязі.
Станом на 28.10.2023 на зберіганні у Відповідача залишилось 25,43 тони нафтопродуктів.
26.07.2024 відповідач надіслав на електронну адресу позивача повідомлення про реалізацію залишку палива для покриття боргу за зберігання.
Зважаючи на наведене, позивач вважає, що йому завдано збитків у розмірі вартості нафтопродуктів - мазуту паливного 100 зольного малосірчистого низькопарафіністого, на загальну кількість 24,92 тон, де вартість однієї тони нафтопродукту становить 26 666,67 грн без ПДВ, що дорівнює 797 440,00 грн в т.ч. ПДВ (664 533,42 грн + 132 906,68 грн ПДВ), що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Натомість відповідач категорично заперечує втрату (нестачу) переданого на зберігання мазуту паливного на загальну кількість 24,92 тон, стверджує, що Приватне мале підприємство “Експрес» не забрало залишок мазуту паливного та не внесло плату за весь фактичний час його зберігання.
20.12.2024 представник відповідача надіслав позивачу електронного листа з претензією від 20.12.2024, в якій викладено вимогу негайно забрати залишок мазуту паливного та внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з недоведеності належними і допустимими доказами заявлених позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що позивач у даній справі не наводить складу цивільного (господарського) правопорушення, не зазначає у чому полягає протиправна поведінка, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України (що діяв на час виникнення правовідносин сторін): суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір зберігання, враховуючи зміст прав та обов'язків його сторін, є договором зберігання.
Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).
Статтею 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Як установлено з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Як зазначено вище, ПМП "Експрес" на підставі договору про надання послуг злиття, зберігання, розігріву та закачування нафтопродуктів з автоцистерн №01/09-22 від 25.09.2022 передало на зберігання ТОВ «АБ-ЮГ» мазут паливний, терміном до 31.08.2024. Залишок товару - 25,06 т.
Частиною 3 ст. 946 та ст. 948 ЦК України передбачено, що Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
ПМП "Експрес" вимоги ч. 3 ст. 946, ст. 948 ЦК України не виконало, оскільки не забрало залишок мазуту паливного та не внесло плату за весь фактичний час його зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою від 17.02.2025, суд першої інстанції задовольнив заяву відповідача від 14.02.2025 та долучив до матеріалів справи №912/2902/24 копію вимоги негайно забрати залишок мазуту паливного та внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Позивач у справі посилається на відсутність доказів наявності у відповідача чи вжиття заходів до повернення позивачу мазуту, проте не повідомив ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції про вжиття ним заходів для отримання залишку нафтопродуктів із зберігання, докази оплати Замовником рахунків за зберігання залишку нафтопродуктів в матеріалах справи відсутні.
У відзиві від 23.12.2024, наданому господарському суду, відповідач - ТОВ «АБ-ЮГ» заперечує втрату (нестачу) переданого на зберігання ПМП "Експрес" мазуту паливного на загальну кількість 24,92 тон.
В судовому засіданні 13.10.2025 відповідач також пояснив колегії суддів, що товар знаходиться у нього та він може його повернути позивачу за першою його вимогою.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Враховуючи викладене, підстави для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків відносно ТОВ «АБ-ЮГ» відсутні, оскільки ПМП "Експрес" недоведена втрата (нестача) переданого на зберігання ТОВ «АБ-ЮГ» мазуту паливного на загальну кількість 24,92 тон.
З урахуванням наведеного відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються, як неспроможні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи позовну заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Щодо додаткового рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області звернулося ПМП "Експрес", яка містила вимоги до ТОВ "АБ-ЮГ" про стягнення 797 440,00 грн збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 у справі № 912/2902/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
08.04.2025 відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідача витрати на професійну правничу допомогу складають 70 000,00 грн, з яких у суді першої інстанції - 40 000,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2025 між сторонами було підписано Додаток № 912/2902/24 до Договору, відповідно до п. 2. якого, сторони погодили, що клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за представництво по справі № 912/2902/24 в суді першої інстанції в розмірі 40 000,00 грн.
Клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар успіху в розмірі 50 % від розміру гонорару за представництво по справі № 912/2902/24, визначеному на момент розрахунку такого гонорару згідно з п. 2 цього додатку за отримання результату - рішення по справі №912/2902/24 про відмову в задоволенні позову ПМП "Експрес" до ТОВ "АБ-ЮГ" про стягнення 797 400,00 грн. Повна вартість послуг має бути сплачено клієнтом у 30-денний строк після ухвалення остаточного рішення по справі № 912/2909/24 за позовом ПМП "Експрес" до ТОВ "АБ-ЮГ" про стягнення 797 400,00 грн (п. 3, 4 Додатку № 912/2902/24 до Договору).
Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання "ІГОРЯ ЗАХАРЧЕНКА" 40 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 94-95, 109).
Також, 07.04.2025 сторони погодили та підписали Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 21.11.2024 за Додатком №912/2902/24, відповідно до якого адвокатом були надані такі послуги:
- характеристика послуги: представництво в Господарському суді Кіровоградської області по справі № 912/2902/24 за позовом ПМП "Експрес" до ТОВ "АБ-ЮГ" про стягнення 797 400,00 грн.
- детальний опис робіт: підготовка клопотань (заяв, заперечень по процесуальним питанням з зазначенням витраченого часу: відзив на позовну заяву від 23.12.2024 (4 год), заперечення на (відповідь на відзив) від 03.01.2025 (2 год), заява про приєднання доказів від 14.02.2025 (0,5 год); участь у судових засіданнях з зазначенням витраченого часу: 08.01.2020 (0,5 год), 27.01.2025 (0,5 год), 10.02.2025 (0,5 год), 17.02.2025 (0,5 год), 07.03.2025 (0,5 год), 31.03.2025 (1 год).
Підписанням цього Акта клієнт та адвокат підтверджують факт надання правової допомоги та послуг по Договору про надання правової допомоги від 21.11.2024 за Додатком № 912/2902/24, інші документи не складаються.
Таким чином, загальний розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" на професійну правничу допомогу у справі № 912/2902/24, про стягнення яких заявляє відповідач, становить 40 000,00 грн.
У Господарському суді Кіровоградської області інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" представляв адвокат "Адвокатського бюро "ІГОРЯ ЗАХАРЧЕНКА" Захарченко І.В. згідно ордера від 19.12.2024 ВА № 1099804.
Адвокат брав участь у засіданнях суду 08.01.2020, 27.01.2025, 17.02.2025, 07.03.2025 та 31.03.2025, що підтверджується протоколами судових засідань від відповідних дат.
Слід зауважити, що підготовче засідання, яке було призначене на 10.02.2025 на 09:00 год, не відбулось через надходження повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Кіровоградської області.
Також матеріалами справи підтверджується складання процесуальних документів у суді першої інстанції адвокатом Захарченком І.В., а саме: відзив на позовну заяву від 23.12.2024 (з додатками), заперечення на (відповідь на відзив) від 03.01.2025 (з додатками), заява від 07.01.2025 (з додатками), заява від 24.01.2025 (з додатками), заява про приєднання доказів від 14.02.2025 (з додатками) та заява про стягнення судових витрат від 08.04.2025 (з додатками).
Суд врахував, що сторони Договору фактично встановили відповідний фіксований розмір гонорару.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, заявлені представником відповідача витрати на правову допомогу в сумі 40 000,00 грн Господарський суд визнав такими, що не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.
Враховуючи положення ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, обставини та результат розгляду даної справи, поведінку сторін, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана відповідачу та зазначена в Акті приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 до Договору, господарський суд визнав пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору - 20 000,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 920/1306/21, від 16.04.2024 у справі № 911/737/22.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, відповідач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 40 000 грн.
При цьому зазначена сума складається з - характеристика послуги: представництво в Господарському суді Кіровоградської області по справі № 912/2902/24 за позовом ПМП "Експрес" до ТОВ "АБ-ЮГ" про стягнення 797 400,00 грн.; детальний опис робіт: підготовка клопотань (заяв, заперечень по процесуальним питанням з зазначенням витраченого часу: відзив на позовну заяву від 23.12.2024 (4 год), заперечення на (відповідь на відзив) від 03.01.2025 (2 год), заява про приєднання доказів від 14.02.2025 (0,5 год); участь у судових засіданнях з зазначенням витраченого часу: 08.01.2020 (0,5 год), 27.01.2025 (0,5 год), 10.02.2025 (0,5 год), 17.02.2025 (0,5 год), 07.03.2025 (0,5 год), 31.03.2025 (1 год).
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 17.04.2024 у справі №915/436/23).
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що представництво адвокатом Захарченко І.В. інтересів Клієнта в Господарському суді Кіровоградської області у справі № 912/2902/24, здійснювалось у 5 судових засіданнях: 08.01.2020 (підготовче засідання тривало 8 хв), 27.01.2025 (підготовче засідання тривало 13 хв), 17.02.2025 (підготовче засідання тривало 17 хв), 07.03.2025 (судове засідання тривало 6 хв) та 31.03.2025 (судове засідання тривало 50 хв). Представник відповідача не заперечував щодо оголошення перерв чи відкладення засідань, повідомляв про можливе мирове врегулювання сторонами спору. Адреса, зазначена адвокатом у заявах по суті справи, знаходиться у м. Кропивницькому.
При цьому, 10.02.2025 адвокат участі у засіданні суду не брав, оскільки підготовче засідання, яке було призначене на 10.02.2025 на 09:00 год, не відбулось, через надходження повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Кіровоградської області.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції підставно обмежив суму витрат на правничу допомогу, стягнувши 20000 грн.
Отже, жодного порушення норм процесуального права при розподілі витрат на правничу допомогу, про які зазначено апелянтом (відповідачем) у скарзі, не відбулось, і суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, поданих доказів, з огляду на інтереси обох сторін, дійшов правильного висновку про необхідність обмеження розміру витрат на правничу допомогу та, відповідно, стягнення їх з позивача на користь відповідача не у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “Експрес» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 у справі № 912/2902/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2025 у справі №912/2902/24 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного малого підприємства “Експрес» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі № 912/2902/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у справі №912/2902/24 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 16.10.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд