ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 жовтня 2025 року Справа №906/72/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 (суддя Шніт А.В., повне рішення складено 31.07.2025)
за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"
до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
про стягнення 3 421 882,4 грн
за участю представників:
позивача - Мостовенко М.В.
відповідача - Макарчук В.І.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" 3421882,41 грн заборгованості за виконані роботи, 51328,24 грн судового збору та 65428,99 грн судових витрат за проведення експертизи.
Суд першої інстанції, враховуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, долучені до матеріалів справи, встановив, що позивачем на виконання умов договору виконано робити на загальну суму 3421 882,41 грн. Натомість, відповідачем виконані роботи не прийняті та їх вартість не сплачена.
Окрім того, зауважив, що замовник, не підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) до договору №7-21 від 15.03.2021 на вказану суму, не виконав обов'язок передбачений ч.4 ст.882 ЦК України щодо вказівки в акті про відмову від його підписання та мотиви такої відмови, в тому числі про виявлені недоліки робіт.
При цьому, суд вказав, що не підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо його оплати.
Таким чином, приймаючи до уваги надані позивачем на підтвердження виконання будівельних робіт первинні бухгалтерські документи, а також висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження №5651 від 21.10.2024, господарський суд визнав доведеним факт виконання позивачем робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 3421882,41 грн та відповідно дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи п.2 ч.1 ст.129, ч.4 ст.129 ГПК України суд першої інстанції зазначив, що витрати за проведене експертне дослідження в розмірі 65428,99 грн та судовий збір в сумі 51328,24 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Апелянт, зокрема, вказує, що в порушення ст. 73, 74, 76 ГПК України позивачем додано докази, згідно яких фактично неможливо встановити, що ПП "Автомагістраль" в повному обсязі виконало умови договору, оскільки до Департаменту акти приймання виконаних будівельних робіт не направлялися, а не узгоджені, не підписані замовником акти за формою КБ-2в та КБ-3 не є належними доказами у справі та не підтверджують заявлені вимоги позивача.
Зауважує, що листом від 08.05.2023 року ФОП Тищенко О.В., який здійснював технічний нагляд на об'єкті, повідомив, що не усунуті дефекти проїжджої частини у вигляді просадок, відсутня стійка металевого бар'єрного огородження, не влаштовано сполучення перетину пішохідного тротуару з залізничними коліями, що і стало причиною непогодження відповідних актів замовником.
Скаржник також зазначає, що 10.08.2023 за участі представників замовника, підрядника та технічного нагляду виконувався огляд об'єкту будівництва, за результатами якого встановлено, що основні недоліки, які були викладені в акті від 19.06.2023 виконані, водночас не в повному обсязі надано виконавчу документацію. З огляду на викладене, відповідач вважає, що Департамент як замовник робіт та розпорядник державних коштів не міг прийняти неякісно виконані роботи та за відсутності виконавчої документації провести їх оплату.
Окрім того, апелянт звертає увагу, що при виконанні робіт за договорами, підрядник в підтвердження виконаних робіт надав лише рахунки на оплату, а не видаткові накладні на придбання товару як передбачено п.16 договору та включив їх у вартість виконання робіт за договором, зокрема, на суму 449917,70 грн. При цьому, рахунок-фактура, який був доданий позивачем, це первинний документ, який використовується в господарській діяльності для підтвердження наміру продавця поставити товар або надати послуги, а також для інформування покупця про зобов'язання здійснити оплату, що свідчить про неналежність та недопустимість відповідних доказів.
Щодо висновку експерта вказує, що при проведенні експертного дослідження судовим експертом в порушення п.п.2.3. Інструкції вибрано вихідні дані для проведення експертизи, а саме непідписані, непогодженні акти виконаних робіт КБ-2В, які містять неоднозначність, тобто суперечність та непогодженість сторонами. Крім того, експертом всупереч вимог законодавства при проведенні експертизи враховано обсяги виконаних робіт, які не підтверджені належними та допустимими доказами на суму 197 214,30 грн та враховані надані рахунки-фактури на суму 449 917,7 грн.
Відтак, вважає, що вищевикладене дає підстави відповідачу та суду вважати, що експертний висновок № 5651 від 21.10.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, містить грубі порушення положень Інструкції та не може бути прийнятим судом, як належний та допустимий доказ в порядку ст. 76-80 ГПК України.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, звертає увагу, що факт реального виконання позивачем обумовлених договором робіт на суму 3421882,41 грн, їх обсяг, вартість, відповідність проектно-кошторисній документації підтверджується Висновком експертів Інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса №5651, складеним 21.10.2024 за результатами проведення комісійного будівельно-технічного експертного дослідження. При цьому, жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що нібито вказаний експертний висновок не відповідає вимогам чинного законодавства та містить порушення положень Інструкції, відповідачем не надано.
Також зауважує, що іншого висновку експерта з поставлених питань відповідач не надав, клопотання про призначення судової експертизи в рамках цієї справи (або призначення додаткової чи повторної експертизи) не заявляв.
Позивач вказує, що не підтверджені жодними доказами і доводи відповідача про необґрунтоване збільшення позивачем вартості робіт, оскільки такі розрахунки здійснюються у відповідності до затверджених нормативів і для цього необхідні спеціальні знання. Факт того, що виконані на підставі договору роботи на суму 3421882,41 грн відповідають проектно-кошторисній документації, підтверджено судовими експертами у висновку, складеному за результатами проведення експертизи.
Окрім того, позивач зазначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що всі висловлені відповідачем зауваження до робіт були позивачем усунуті. Факт усунення недоліків, вказаних відповідачем, підтверджується, зокрема, і актом обстеження усунутих недоліків від 10.08.2023, підписаним в тому числі представниками відповідача і залученим відповідачем інженером технічного нагляду. Отже, причини неприйняття відповідачем робіт фактично зводяться до оформлення виконавчої документації, а не власне до самих робіт.
Позивач просив апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 - без змін.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2021 між Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (підрядник) укладено договір №7-21 будівельного підряду по об'єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С061506 Під'їзд до ст.Пояски км 0+00-км 7+150, Житомирська область" (ДК 021:2015 (CPV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь" (т.1, а.с.8-18)
За умовами п.1.1. договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи з "Капітального ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення С061506 Під'їзд до ст. Пояски км 0+000 - км 7+150. Житомирської області" (ДК 021:2015 (CPV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь" (надалі - об'єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов'язується падати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.
Відповідно до п.1.2. договору роботи виконуються підрядником згідно проектно-кошторисної документації та тендерної документації в межах ціни цього договору.
Пунктом 2.1., 2.2 договору визначено строки виконання робіт - з 15.03.2021 до 01.11.2021, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток №2, який є невід'ємною частішою цього договору), якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкту будівництва в цілому, передбачених даним договором. Місце виконання робіт: автомобільна дорога загального користування місцевого значення С061506 Під'їзд до ст. Пояски км 0+000 - км 7+150, Житомирська область".
Згідно з п.2.3. договору підрядник приступає до виконання робіт за договором протягом трьох днів з дня підписання договору при наявності дозвільної документації (за потреби) згідно чинного законодавства та незалежно від отримання авансу.
У відповідності до п.3.1. договору ціна договору становить 79814750,08 грн, у тому числі ПДВ 13302458,35грн (в т.ч. фінансування на 2021 рік - 49653557,00 грн) (додаток №1 до цього договору).
Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що ціна цього договору є динамічна.
За положеннями п.4.1., 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об'єкт. У разі необхідності замовник може здійснити попередню оплату відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 за даним договором. Розмір попередньої оплати не може перевищувати 50 відсотків від ціни договору.
Відповідно до п.4.3. договору поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти приймання виконаних будівельних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК).
Умовами п.6.1.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи при надходженні коштів з джерел фінансування.
Згідно з п.6.1.3. договору замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним у встановленому цим поговором порядку.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором (п. 19.1. договору).
Пунктом 22.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.11.2021 або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У відповідності до п.24.1. договору, що додатками до цього договору є: додаток №1 - договірна ціна; додаток №2 - календарний графік виконання робіт; додаток №3 - протокол погодження договірної ціни.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди №1 від 26.04.2021, №2 від 15.03.2021, №3 від 30.07.2021, №4 від 29.10.2021, №5 від 08.12.2021, №6 від 01.02.2022, №7 від 31.05.2022, №8 від 27.12.2022, якими внесли зміни та доповнення до договору, в тому числі, продовжили термін дії договору та строк виконання робіт до 01.05.2023 (т.1, а.с.21-35).
Листом №565 від 04.05.2025 (т.1, а.с.60) позивач повідомив відповідача про завершення 01.05.2023 виконання робіт за договором №7-21 від 15.03.2021 та про готовність передати закінчені роботи по об'єкту будівництва.
Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації за результатами розгляду листів ПП "Автомагістраль", в т.ч. №565 від 04.05.2025, у своєму листі від 10.05.2023 №01.3-1409 (т.1, а.с.62-63) повідомив, що відповідачем вчиняються всі необхідні дії для забезпечення негайного прийняття Департаментом виконаних робіт по об'єктах.
У подальшому сторони вели численну переписку, відповідно до якої відповідач вказував на порушення підрядником зобов'язань за договором в частині неякісного виконання будівельних робіт, строків та повноти подання виконавчої документації.
Із метою врегулювання спору щодо наявності чи відсутності недоліків у додаткових роботах чи наданій відповідачеві документації, ПП "Автомагістраль" залучило незалежних експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса", які провели будівельно-технічну експертизу та надіслали підприємству відповідний висновок (т.1, а.с.202-223), згідно якого, зокрема, встановлено, вартість фактично виконаних робіт, які були виконані Приватним підприємством "Автомагістраль" у квітні 2023 року відповідно до договору від 15.03.2021 №7-21, відповідає вартості, що зазначена в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та складає 3 421 882,41 грн.
Листом №1692 від 19.11.2024 ПП "Автомагістраль" вкотре надіслало цінним листом з описом вкладення на адресу замовника копії усіх необхідних документів для прийняття робіт за цим договором (та іншими договорами) з копією зазначеного вище висновку експерта (лист № 0735100006227), який з невідомих причин не був отриманий відповідачем у відділенні поштового зв'язку та повернувся відправнику (т.1, а.с.93-109).
Враховуючи неприйняття замовником виконаних підрядником робіт та відповідно їх не оплату, ПП "Автомагістраль" звернулося з даним позовом до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору №7-21 будівельного підряду по об'єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С061506 Під'їзд до ст. Пояски км 0+00-км 7+150, Житомирська область" (ДК 021:2015 (CPV) - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь" від 15.03.2021 року, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору, договір №7-21 будівельного підряду від 15.03.2021 вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.11, 202, 509 ЦК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За положеннями ч.1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи.
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Положеннями ч.1 ст.854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 ЦК України).
За умовами п.1.2., 3.5. договору, роботи виконуються підрядником згідно проектно-кошторисної документації в межах ціни цього договору. Ціна договору є динамічною.
Згідно з п.4.3. договору поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти приймання виконаних будівельних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК).
Відповідно до п.6.1.3. договору замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним у встановленому цим поговором порядку.
Судами встановлено, що згідно умов договору підряду сторони погодили строк виконання робіт - до 01.11.2021 року. Однак, у подальшому з урахуванням додаткових угод, зокрема, додаткової угоди №8 від 27.12.2022, сторони продовжили строк виконання робіт та строк дії договору до 01.05.2023 року.
На виконання умов договору позивач листом №546 від 01.05.2023 (т.1, а.с.58-59) надіслав відповідачу документацію з виконаних робіт, в т.ч. довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт.
Листом №565 від 04.05.2025 (т.1, а.с.60) позивач повідомив відповідача про завершення 01.05.2023 виконання робіт за договором №7-21 від 15.03.2021 та про готовність передати закінчені роботи по об'єкту будівництва.
У відповідь на листи ПП "Автомагістраль", в т.ч. №565 від 04.05.2023, Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації листом від 10.05.2023 (т.1, а.с.62-63 т.1) повідомив, що відповідачем вчиняються всі необхідні дії для забезпечення негайного прийняття Департаментом виконаних робіт по об'єктах.
У подальшому сторони вели численну переписку (т.1, а.с.64-82), відповідно до якої відповідач вказував на порушення підрядником зобов'язань за договором в частині неякісного виконання будівельних робіт, строків та повноти подання виконавчої документації.
Актом обстеження усунутих недоліків виконаних робіт по об'єкті "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування С061506 Під'їзд до ст. Пояски км 0+00-км 7+150, Житомирська область" від 10.08.2023 року встановлено, що основні недоліки, які були викладені в акті від 19.06.2023 виконані, водночас не в повному обсязі надано виконавчу документацію. Огляд відбувався за участю представників замовника, підрядника та технічного нагляду.
При цьому, після усунення недоліків акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (форма № КБ-3), складені на виконання договору підряду №7-21 від 15.03.2021 на загальну суму 3421882,41 грн (з урахуванням ПДВ), відповідачем не підписані. Водночас, замовник не виконав обов'язок, передбачений ч.4 ст.882 ЦК України, щодо зазначення в актах причин та мотивів відмови від їх підписання.
Із метою врегулювання спору щодо наявності чи відсутності недоліків у додаткових роботах чи наданій відповідачеві документації, ПП "Автомагістраль" залучило незалежних експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса", які провели будівельно-технічну експертизу та надіслали підприємству відповідний висновок.
За результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження експертом Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" 21.10.2024 складено висновок №5651 (а.с.202-223 т.1), в якому зроблені, зокрема, наступні висновки:
- вартість фактично виконаних робіт, які були виконані Приватним підприємством "Автомагістраль" у квітні 2023 року відповідно до договору від 15.03.2021 №7-21, відповідає вартості, що зазначена в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та складає 3 421 882,41грн;
- обсяги та вартість фактично виконаних робіт у квітні 2023 року відповідають обсягам та вартості, зазначеним в первинній звітній документації (актам приймання виконаних робіт (примірна форма КБ-2в) до договору від 15.03.2021 №7-21;
- обсяги виконаних робіт у квітні 2023 року відповідно до договору від 15.03.2021 №7-21, відповідають проектно-кошторисній документації.
Апеляційний суд, надаючи оцінку висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, а також запереченням відповідача проти поданого висновку, вважає за необхідне вказати наступне.
Частиною 4 ст. 853 ЦК України передбачено, разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч.1, 2 ст.98 ГПК України).
Відповідно до ч.3 ст.98 ГПК України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 7 ст.98 ГПК України встановлено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Як вбачається зі змісту поданого висновку, судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384 та 385 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.202 зворот). Водночас, у вказаному висновку не зазначено, що він підготовлений для подання до суду.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п.4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція), висновок експерта складається з обов'язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (вступ), дослідницької (дослідження) та заключної (висновки).
У вступній частині висновку експерта, зокрема, зазначається інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію).
Апеляційний суд зазначає, що пункт 4.12 Інструкції, яка є спеціальним нормативно-правовим актом, що деталізує процедури, передбачені процесуальними кодексами та Законом України "Про судову експертизу", було доповнено абзацом про необхідність зазначення у висновку експерта інформації про те, що висновок підготовлений для подання до суду, лише 24.02.2020 року. Водночас, така вимога застосовується виключно у випадках, коли у письмовому зверненні особи міститься відповідна інформація.
При цьому, суд враховує, що позивач, з метою досудового врегулювання спору в порядку чч.4 ст.853 ЦК України, яка передбачає необхідність призначення експертизи у разі виникнення між замовником і підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт, звернувся до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса" для проведення будівельно-технічної експертизи.
У постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала зокрема тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Аналогічний висновок щодо такої обов'язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог ч.7 ст.98 та ч.5 ст.101 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/684/18, від 15.12.2011 у справі № 910/15946/20, від 20.01.2022 у справі №916/2869/19, від 21.09.2022 у справі №903/692/22, від 24.10.2022 у справі №908/1092/21, від 20.06.2023 у справі №924/588/20.
Статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ключовою підставою презумпції правомірності висновку експерта є наявність попередження про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384, 385 КК України. Наявність такого попередження свідчить про презумпцію правомірності експертного висновку незалежно від того, чи був цей висновок складений за ініціативою суду, чи на замовлення учасника процесу, зокрема, до звернення до суду та відкриття провадження у справі.
Таким чином, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність в обох випадках проведення експертного дослідження, експерт зобов'язаний надати об'єктивний та достовірний висновок за результатами його проведення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що формальне не зазначення у висновку експерта про підготовку його для подання до суду, за умови попередження експерта про кримінальну відповідальність, не може ставити під сумнів правдивість, правильність та повноту експертного дослідження, а тому недотримання такої формальної процесуальної вимоги, на думку суду, не призведе до визнання недопустимим такого доказу.
Разом з тим, відповідно до ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (п.32, 33, 50), від 20.01.2022 у справі № 916/2869/19 (п.5.20) та в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 наголошується на обов'язку суду мотивовано відхиляти висновок експерта в судовому рішенні, зокрема, в тих випадках, якщо у висновку експерта зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Пунктом 2 ч.1 ст.99 ГПК України передбачено, що однією із обов'язкових підстав, наявність якої вимагається для призначення експертизи, є та обставина, що наданий стороною експертний висновок викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності.
Зі змісту положень ч.2 ст.107 ГПК України вбачається, що сумніви у правильності висновку експерта полягають в його необґрунтованості, суперечності з іншими матеріалами справи тощо.
Враховуючи, що судом не встановлено жодних порушень положень чинного законодавства або методології під час проведення експертного дослідження, беручи до уваги, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384, 385 ККУкраїни, за завідомо неправдивий висновок, що свідчить про відсутність обґрунтованих сумнівів у правильності дослідження, а також з огляду на те, що відповідач не спростував висновків експертизи, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 цього Кодексу. З огляду на вказане, заперечення апелянта щодо вказаного висновку не заслуговують на увагу та не приймається судом.
Колегія суддів також зазначає, що відповідач жодного разу не скористався своїми правами, передбаченими ч.1 ст.99 та ст.101 ГПК, на звернення до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи або надання висновку експерта, складеного на своє замовлення. Під час судового розгляду в апеляційній інстанції відповідач пояснив це відсутністю бюджетних коштів на проведення відповідних дій.
Більше того, відповідач фактично визнає, що недоліки у виконаних роботах, на які вказувалося в актах обстеження об'єкта, а також у процесі листування між сторонами щодо приймання робіт, були позивачем усунуті, що також підтверджується актом обстеження усунутих недоліків виконаних робіт по об'єкті від 10.08.2023 року. Станом на теперішній час відповідач не висловлює конкретних претензій до якості або обсягу виконаних робіт, а його зауваження зводяться виключно до, на його думку, неповноти поданої йому документації та недоліків її оформлення.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №1692 від 19.11.2024 ПП "Автомагістраль" вкотре надіслало цінним листом з описом вкладення на адресу замовника копії усіх необхідних документів для прийняття робіт за цим договором (та іншими договорами) з копією зазначеного висновку експерта, який не був отриманий відповідачем у відділенні поштового зв'язку та повернувся відправнику (т.1, а.с.93-108).
На зауваження відповідача щодо надсилання листа №1629 від 19.11.2024 за неналежною адресою Департаменту, позивач 10.02.2025 здійснив доставку однакового за змістом та з тими ж додатками листа №194, що підтверджується відміткою відповідача про прийняття вказаного листа (т.2, а.с.31-45).
Листом від 17.02.2025 відповідач надіслав ФОП Тищенку О.В. (інженер з технічного нагляду згідно договору №ТН-7-21 від 25.06.2021) лист ПП "Автомагістраль" від 10.02.2025 №194 з пакетом документів для погодження та підтвердження виконаних робіт (т.2, а.с.67-68).
Відтак, вказані вище обставини спростовують доводи відповідача, що ПП "Автомагістраль" не надало Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації виконавчої документації по об'єкту, про що вірно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Окрім того, доводи відповідача щодо відсутності виконавчої документації як підстави для відмови у оплаті виконаних робіт спростовуються наявністю в матеріалах справи такої документації та можливості ознайомитись з нею відповідачем, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) (т.1, а.с.111-114, 122-124, 131-134), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) (т.1, а.с.110), реєстром закупівлі товарів (т.1, а.с.142-143), звітом по матеріалах (т.1, а.с.149-153), видаткових накладних (т.1, а.с.154-157), актами на закриття прихованих робіт (т.1, а.с.162-165), загальним журналом робіт (т.1, а.с.166-195), локальними кошторисами на будівельні роботи (т.1, а.с.196-100), розрахунком розміру середньомісячної кошторисної заробітної плати (т.1, а.с.201).
У контексті викладеного, апеляційний суд зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за Договором.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази (п.76 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Відтак, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 ГПК України, поданий висновок експерта разом з первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем в підтвердження виконання будівельних робіт, з урахуванням принципу змагальності сторін та стандарту доказування "вірогідності доказів", апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту виконання позивачем робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт та відповідно виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати вказаних підрядних робіт на суму 3421882,41 грн.
Щодо доводів апелянта про те, що непідписані, непогоджені та ненадіслані на адресу відповідача акти виконаних робіт не можуть бути процесуальним джерелом доказів у розумінні вимог ГПК України, апеляційний суд враховує наступне.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.
Правова позиція щодо застосування судами ч.4 ст.882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (правовий висновок викладено у п.6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №911/1981/20).
Якщо замовник в порушення вимог ст.853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст.525, 526 ЦК України (постанова Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №905/411/17).
При цьому, підрядник відповідно до норм чинного законодавства не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.
Якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання-виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.
Відтак, встановлений факт безпідставного ухилення відповідача від прийняття робіт в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, без зазначення своєчасно про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, є підставою для покладення на нього обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором (аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №906/762/20).
Виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності обґрунтованих причин непідписання актів виконаних робіт замовником у порядку ст.853 ЦК України, а також недоведення відповідачем в порушення ст.73, 74, 77 ГПК України обставин наявності недоліків виконаних робіт, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання зазначених актів недійсними у зв'язку з їх одностороннім підписанням підрядником, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що наявність сукупності встановлених судом доказів та обставин, зокрема, тривалого листування між сторонами, відмови відповідача визнати обсяг виконаних робіт хоча б частково та здійснити їх оплату, а також відсутності належної мотивації щодо непідписання актів виконаних робіт, свідчить про системну поведінку відповідача, спрямовану на ухилення від оплати вартості виконаних робіт, у тому числі й у безспірній частині.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації задоволенню не підлягає.
Окрім того, з урахуванням встановленого факту відповідності експертного висновку, поданого позивачем, вимогам ст.98, 101 ГПК України, а також того, що зазначений висновок безпосередньо пов'язаний із предметом розгляду справи та був врахований судом як доказ під час ухвалення рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відшкодування позивачу витрат на складання цього експертного висновку, який підготовлений та отриманий на замовлення сторони ще до відкриття провадження у справі, що відповідає аналогічній правовій позиції, викладеній у п169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №71/4126/22.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.07.2025 у справі №906/72/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "16" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.