ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 жовтня 2025 року Справа № 918/366/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Мельник О.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Голуб В.А. адвокат
відповідача: Собчук М.В. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 в частині задоволених позовних вимог (суддя Політика Н.А., м.Рівне, повний текст складено 17.07.2025)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс"
про зобов'язання надати інформацію
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс", в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" надати колишньому учаснику такого Товариства ОСОБА_1 інформацію про діяльність юридичної особи - належним чином завірені копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки ОСОБА_1 розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробничої фірми "Архсервіс" станом на 17.09.2020, а саме: 1. Види економічної діяльності та економічна структура ТОВ ТВФ "Архсервіс", історична довідка про діяльність ТОВ ТВФ "Архсервіс" (опис в довільній формі); 2. Баланс (форма 1) ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; 3. Звіти про фінансові результати (форма 2) ТОВ ТВФ "Архсервіс" за три роки (2017- 2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей; 4. Відомість (розшифровка) основних засобів ТОВ ТВФ "Архсервіс"; 5. Оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 ТОВ ТВФ "Архсервіс"; 6. Матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ "Архсервіс"; 7. Перелік необоротних активів ТОВ ТВФ "Архсервіс" на дату оцінки (17.09.2020) із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, року введення в експлуатацію, балансової та залишкової вартості, інших характеристик при наявності (основні засоби, незавершене будівництво, малоцінні необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення - акції, облігації, депозити на термін більше 1 року, частки в статутних капіталах підприємств); 8. Перелік оборотних активів ТОВ ТВФ "Архсервіс" на дату оцінки (17.09.2020) із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, дати постановки на баланс, балансової вартості, інших характеристик при наявності (грошові кошти, готова продукція, товарно-матеріальні цінності, сировина, матеріали, запаси, незавершене виробництво, векселі одержані, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи); 9. Копії правовстановлюючих документів на основні засоби ТОВ ТВФ "Архсервіс": на об'єкти нерухомості - договори купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, технічні паспорти; на земельні ділянки - договору купівлі-продажу або державні акти, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; на транспортні засоби - свідоцтва про реєстрацію; 10. Копії договорів оренди приміщень ТОВ ТВФ "Архсервіс" та іншого майна, у т. ч. земельних ділянок; 11. Відомості про об'єкти інтелектуальної власності ТОВ ТВФ "Архсервіс" - копії свідоцтв на торговельні марки, патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензійні договори, франшизи, ноу-хау, програмне забезпечення та інші нематеріальні активи; 12. Характеристика дебіторської заборгованості, список дебіторів (розшифровка дебіторської заборгованості ТОВ ТВФ "Архсервіс" з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 13. Характеристика кредиторської заборгованості, список кредиторів (розшифровка кредиторської заборгованості ТОВ ТВФ "Архсервіс" з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 14. Розшифровка довгострокових фінансових вкладень (балансова вартість, відсоток участі, фінансова звітність дочірніх підприємств і підприємств участі) ТОВ ТВФ "Архсервіс" за останні три роки (2017-2019) та за останній звітний квартал (ІІ кв. 2020 року); 15. Структура та чисельність персоналу, фонд заробітної плати ТОВ ТВФ "Архсервіс"; 16. Дані про основних контрагентів ТОВ ТВФ "Архсервіс"; 17. Обсяг продажів послуг, товарів ТОВ ТВФ "Архсервіс" за останні 3 роки (2017-2019) і на дату оцінки (17.09.2020) з початку поточного року (2020).
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 позов задоволено частково. Товариству з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" надати колишньому учаснику такого Товариства - ОСОБА_1 інформацію про діяльність юридичної особи - належним чином завірені копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки ОСОБА_1 розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробничої фірми "Архсервіс" станом на 17.09.2020, а саме:
- Баланс (форма 1) ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей;
- Звіти про фінансові результати (форма 2) ТОВ ТВФ "Архсервіс" за три роки (2017- 2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей;
- Матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ "Архсервіс".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на користь ОСОБА_1 2 422 грн 40 коп. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2025 року справі №918/366/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01 жовтня 2025 року.
18 вересня 2025 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 7 липня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" - без задоволення.
01 жовтня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається, що не в змозі забезпечити присутність в судовому засіданні 01.10.2025 об 11:20 год свого представника ОСОБА_2 через його хворобу, що посвідчується консультативним висновком лікаря б/н від 29.09.2025. До вказаного клопотання відповідачем додано вказаний консультативний висновок лікаря.
В судовому засіданні 01.10.2025 представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 01.10.2025 розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2025 року.
В судовому засіданні 13.10.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2025 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" про зобов'язання надати інформацію є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині надання Балансу (форма 1) ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; Звітів про фінансові результати (форма 2) ТОВ ТВФ "Архсервіс" за три роки (2017- 2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей та Матеріалів останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ "Архсервіс". У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" відмовлено.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, є аналогічними до тих, що вже були розглянуті у справі №918/1018/23. Тоді суд задовольнив позов, рішення набрало законної сили, а відповідач виконав його, надавши позивачу розрахунок вартості частки та відповідні документи. Тому подання повторного позову суперечить господарському процесуальному законодавству, адже не допускається подвійне вирішення одного й того ж спору між тими самими сторонами.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції зобов'язав відповідача надати: баланс на 31.12.2020, звіти про фінансові результати за 2017- 2019 роки та матеріали останньої інвентаризації. Однак, ці документи вже були надані позивачу в межах попередньої справи; відповідно до Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки визначається на день, що передує поданню заяви про вихід, тобто на 17.09.2020, а не на 31.12.2020; вимога щодо інвентаризації є невизначеною та не конкретизує дату її проведення. Отже, суд першої інстанції вийшов за межі закону, вимагаючи документи, які не стосуються визначеної дати оцінки частки.
Також відповідач зазначає, що позивач не довів факту внесення майнового вкладу у статутний капітал. Згідно із законом та статутом товариства, виплата вартості частки здійснюється лише пропорційно до сплаченої частини вкладу. Якщо вклад не було внесено - вимоги про виплату або надання документів для її розрахунку є безпідставними. Відповідач наголошував, що позивач пропустив загальний трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України. Суд першої інстанції же відхилив цей аргумент, але не навів жодних мотивів такого рішення. Це свідчить про неповноту дослідження обставин справи та порушення вимог до мотивувальної частини рішення.
Крім того, відповідач зазначає, що позовні вимоги були задоволені лише частково: із 17 вимог суд задовольнив лише 3. Таким чином, позов задоволено лише на 18 %, але суд стягнув з відповідача повну суму судового збору. Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати мали бути розподілені пропорційно до задоволених вимог. Тому, на думку скаржника відповідач повинен був сплатити лише 436,03 грн, а не 2422,40 грн.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з твердженням скаржника про нібито тотожність позовних вимог у даній справі з вимогами у справі №918/1018/23. Так, у справі №918/1018/23 предметом спору було зобов'язання повідомити позивача про вартість його частки у статутному капіталі ТОВ ТВФ «Архсервіс» станом на 17.09.2020 шляхом надання розрахунку та копій документів, необхідних для цього. Натомість у даній справі позивач просить зобов'язати товариство надати йому як колишньому учаснику належним чином завірені копії документів, необхідних для проведення такого розрахунку. Тобто предмети спорів різні - в одному випадку йдеться про обов'язок повідомити про вартість частки, а в іншому - про обов'язок надати документи для обґрунтованого розрахунку цієї вартості.
Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на пункт 3 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки відсутні ознаки тотожності спорів, передбачені законом: різні підстави, предмети та обставини позову. Рішення у справі №918/1018/23, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 25.04.2024, встановило факт існування частки ОСОБА_1 у розмірі 32 671,32 грн (24,751 % статутного капіталу), що відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. Однак із наданого товариством розрахунку та доданих документів неможливо визначити обґрунтованість обчислення вартості частки. Саме тому позивач звернувся із запитом до товариства про надання документів, необхідних для перевірки правильності розрахунку, серед яких баланс із розшифровками статей, звіти про фінансові результати, інвентаризаційні матеріали, дані про основні засоби, активи, дебіторську та кредиторську заборгованість тощо. Проте товариство відмовило у наданні таких документів, пославшись на те, що судове рішення не містить вичерпного переліку документів, які підлягають наданню.
Представник позивач зазначає, що така відмова суперечить вимогам статей 5, 24, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статей 96-1, 116 Цивільного кодексу України, які встановлюють обов'язок товариства надавати учасникам, у тому числі колишнім, інформацію та документи, необхідні для визначення вартості їх часток. Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах (зокрема, від 21.05.2025 у справі №922/3416/24, від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20, від 03.07.2024 у справі №911/2850/22), що відмова у наданні такої інформації є порушенням корпоративних прав учасника товариства.
Щодо доводів апелянта про помилкове стягнення повної суми судового збору, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував ч.9 ст.129 ГПК України, поклавши на відповідача 2 422,40 грн судового збору.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" про зобов'язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" повідомити ОСОБА_1 інформацію про вартість його частки розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробничої фірми "Архсервіс" станом на 17.09.2020 шляхом надання обґрунтованого розрахунку та копії документів, необхідних для такого розрахунку (а.с.7-9, 11-16).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, враховуючи встановлені Господарським судом Рівненської області у рішенні від 17.01.2024 у справі №918/1018/23 обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.
Так, 07.12.2000 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" (код ЄДРПОУ 31258887).
Частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс" складала 32 671,32 грн, що становить 24,751 % статутного капіталу, а тому вихід позивача зі складу учасників товариства не потребує згоди інших учасників товариства на його вихід.
18 вересня 2020 року о 16:09:57 год, суб'єктом державної реєстрації Воронюк Л.М. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Таким чином, з дня державної реєстрації виходу з товариства - 18.09.2020 позивач є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс".
ОСОБА_1 звернувся до ТОВ ТВФ "Архсервіс" із заявою від 16 січня 2023 року, в якій просив повідомити йому, як колишньому учаснику Товариства вартість його частки, надати її обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.
Відповідь на вказану заяву у матеріалах справи відсутня.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин у справі №918/1018/23, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню щодо зобов'язання ТОВ ТВФ "Архсервіс" повідомити ОСОБА_1 інформацію про вартість його частки розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 17.09.2020.
На виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23, товариство повідомило ОСОБА_1 , що вартість його частки як колишнього учасника Товариства станом на 17.09.2020 становить 32 671,32 грн. (розрахунок № 24/05/24 від 24.05.2024). Разом з тим, до такого розрахунку були додані: копія статуту ТОВ ТВФ "Архсервіс" (у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників вказаного Товариства згідно протоколу № 23 від 14.04.2016), копія фінансової звітності малого підприємства станом на 17.09.2020 на 2 арк., копія фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2020 на 2 арк., копія квитанції № 2 від 05.02.2021 про доставку фінансової звітності малого підприємства за 4 квартал 2020 до ГУ ДПС у Рівненській області (м. Рівне) (а.с. 17-18).
Позивач зазначає, що з надісланого відповідачем розрахунку та доданих до нього документів неможливо достеменно встановити обґрунтованість та правильність проведеного ТОВ ТВФ "Архсервіс" розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі вказаного Товариства станом на 17.09.2020.
Таким чином, з метою підтвердження обґрунтованості та правильності проведеного ТОВ ТВФ "Архсервіс" розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі вказаного Товариства станом на 17.09.2020, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 17.12.2024, в якій просив надати йому копії додаткових документів товариства: 1. Види економічної діяльності та економічна структура Товариства, історична довідка про діяльність Товариства (опис в довільній формі); 2. Баланс (форма 1) станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; 3. Звіти про фінансові результати (форма 2) за три роки до дати оцінки з розшифровкою заповнених статей; 4. Відомість (розшифровка) основних засобів; 5.Оборотно-сальдову відомість по рахунку 201; 6. Матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки; 7. Перелік необоротних активів на дату оцінки із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, року введення в експлуатацію, балансової та залишкової вартості, інших характеристик при наявності (основні засоби, незавершене будівництво, МНМА, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення - акції, облігації, депозити на термін більше 1 року, частки в статутних капіталах підприємств); 8. Перелік оборотних активів на дату оцінки із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, дати постановки на баланс, балансової вартості, інших характеристик при наявності (грошові кошти, готова продукція, товарно-матеріальні цінності, сировина, матеріали, запаси, незавершене виробництво, векселі одержані, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи); 9. Копії правовстановлюючих документів на основні засоби: на об'єкти нерухомості - договори купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, технічні паспорти; на земельні ділянки - договору купівлі-продажу або державні акти, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; на транспортні засоби - свідоцтва про реєстрацію; 10. Копії договорів оренди приміщень та іншого майна, у т. ч. земельних ділянок; 11. Відомості про об'єкти інтелектуальної власності Товариства - копії свідоцтв на торговельні марки, патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензійні договори, франшизи, ноу-хау, програмне забезпечення та інші НМА; 12. Характеристика дебіторської заборгованості, список дебіторів (розшифровка дебіторської заборгованості Товариства з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 13. Характеристика кредиторської заборгованості, список кредиторів (розшифровка кредиторської заборгованості Товариства з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 14. Розшифровка довгострокових фінансових вкладень (балансова вартість, відсоток участі, фінансова звітність дочірніх підприємств і підприємств участі) за останні три роки та за останній звітний квартал; 15. Структура та чисельність персоналу, фонд заробітної плати; 16. Дані про основних контрагентів; 17. Обсяг продажів послуг, товарів за останні 3 роки і на дату оцінки з початку поточного року (а.с.22 т.1).
Листом №01/25 від 16.01.2025 відповідач повідомив позивача, що рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі № 918/1018/23 не містить в собі вичерпного переліку документів, які товариство мало б додати до розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства станом на 17.09.2020, тому вважає, що товариством повністю виконано рішення суду. Також, зважаючи на вихід 21.08.2020 ОСОБА_1 з числа учасників товариства вважає, що вимога про надання йому товариством додаткових документів є безпідставна та неправомірна, так як вона не ґрунтується на законі (а.с.23).
Вказану відмову відповідача позивач вважає незаконною, що стало підставою для звернення до суду першої інстанції з позовом у даній справі .
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 в частині задоволених позовних вимог.
Як вбачається з апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання надати колишньому учаснику такого Товариства ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інформацію про діяльність юридичної особи - належним чином завірені копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки ОСОБА_1 розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма «Архсервіс» станом на 17.09.2020, а саме: - Баланс (форма 1) ТОВ ТВФ «Архсервіс» станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; - Звіти про фінансові результати (форма 2) ТОВ ТВФ «Архсервіс» за три роки (2017-2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей; - Матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ «Архсервіс».
Отже, рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині.
Відповідно до статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.
Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.
Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна.
Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.
Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов'язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства.
Правила цієї статті застосовуються також до відносин щодо виходу з товариства спадкоємця чи правонаступника учасника.
Частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс" складала 32 671,32 грн, що становить 24,751 % статутного капіталу.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Відтак, враховуючи ч.1 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вихід позивача зі складу учасників товариства не потребує згоди інших учасників товариства на його вихід.
18 вересня 2020 року о 16:09:57 год., суб'єктом державної реєстрації Воронюк Л.М. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради проведено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
Згідно з частиною 5 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Таким чином, з дня державної реєстрації виходу з товариства - 18.09.2020 позивач є таким, що вийшов зі складу учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс".
При цьому, стаття 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить переліку підстав, за наявності яких товариство має право не надавати колишньому учаснику інформацію про вартість його частки, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Згідно з частинами 7, 8 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Таким чином, у відповідача на підставі положень частини 6 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виник обов'язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику, вартість його частки, визначену станом на день, що передував дню подання ним відповідної заяви, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, строк виконання якого настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не виконав свої зобов'язання щодо надання позивачу як колишньому учаснику товариства на вимогу останнього інформації щодо вартості частки та надання розрахунку і підтверджуючих документів.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 року у справі №918/1018/23 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" повідомити ОСОБА_1 інформацію про вартість його частки розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробничої фірми "Архсервіс" станом на 17 вересня 2020 року шляхом надання обґрунтованого розрахунку та копії документів, необхідних для такого розрахунку.
Доводи відповідача, що позовні вимоги позивача в даній справі збігаються (є аналогічними) позовним вимогам у справі №918/1018/23, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Пунктом 3 ч.1 ст.231 ГПК України, встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України так і пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За змістом статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 1 та пунктах 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/694/21, від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23).
З урахуванням зазначеного, здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Така правова позиція є сталою, послідовною та висловлена у низці постанов Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 у справі №925/1662/21, від 14.09.2023 у справ №920/874/22.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з роздрукованої судом апеляційної інстанції з КП «Діловодство спеціалізованого суду» позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ Творчо-виробнича фірма «Архсервіс» про зобов'язання вчинити дії (а.с.221-222) та наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 по справі №918/1018/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Творчо-виробнича фірма «Архсервіс» про зобов'язання вчинити дії судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у справі №918/1018/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ТВФ "Архсервіс" було зобов'язання відповідача повідомити позивачу інформацію про вартість його частки розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі вказаного товариства станом на 17.09.2020 шляхом надання обґрунтованого розрахунку та копії документів, необхідних для такого розрахунку. Підставою позову у справі № 918/1018/23 було не повідомлення товариством відомостей про вартість частки учасника ОСОБА_1 , який вийшов з товариства, шляхом надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для такого розрахунку, згідно положень частин п'ятої - шостої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
В свою чергу, предметом спору у даній справі є зобов'язання ТОВ ТВФ "Архсервіс" надати колишньому учаснику товариства ОСОБА_1 інформацію про діяльність юридичної особи - належним чином завірені копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки ОСОБА_1 розміром 24,75 відсотків у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 17.09.2020. Підставою позову у такій справі є відмова товариства надати позивачу, як колишньому учаснику товариства, копії документів, необхідних для обґрунтованого розрахунку вартості його частки.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що предмет та підстави заявлених позовних вимог (фактичні) у справах №918/1018/23 та №918/366/25 є неоднаковими.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23, товариство повідомило ОСОБА_1 , що вартість його частки як колишнього учасника Товариства станом на 17.09.2020 становить 32 671,32 грн. (розрахунок № 24/05/24 від 24.05.2024). Разом з тим, до такого розрахунку були додані: копія статуту ТОВ ТВФ "Архсервіс" (у новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників вказаного Товариства згідно протоколу №23 від 14.04.2016), копія фінансової звітності малого підприємства станом на 17.09.2020 на 2 арк., копія фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2020 на 2 арк., копія квитанції № 2 від 05.02.2021 про доставку фінансової звітності малого підприємства за 4 квартал 2020 до ГУ ДПС у Рівненській області (м. Рівне) (а.с. 17-18).
Проте, позивач зазначає, що з надісланого відповідачем розрахунку та доданих до нього документів неможливо достеменно встановити обґрунтованість та правильність проведеного ТОВ ТВФ "Архсервіс" розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі вказаного товариства станом на 17.09.2020.
Таким чином, з метою підтвердження обґрунтованості та правильності проведеного ТОВ ТВФ "Архсервіс" розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі вказаного Товариства станом на 17.09.2020, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою від 17.12.2024, в якій просив надати йому копії додаткових документів товариства: 1. Види економічної діяльності та економічна структура Товариства, історична довідка про діяльність Товариства (опис в довільній формі); 2. Баланс (форма 1) станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; 3. Звіти про фінансові результати (форма 2) за три роки до дати оцінки з розшифровкою заповнених статей; 4. Відомість (розшифровка) основних засобів; 5.Оборотно-сальдову відомість по рахунку 201; 6. Матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки; 7. Перелік необоротних активів на дату оцінки із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, року введення в експлуатацію, балансової та залишкової вартості, інших характеристик при наявності (основні засоби, незавершене будівництво, МНМА, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення - акції, облігації, депозити на термін більше 1 року, частки в статутних капіталах підприємств); 8. Перелік оборотних активів на дату оцінки із зазначенням найменування, марки або технічних характеристик, дати постановки на баланс, балансової вартості, інших характеристик при наявності (грошові кошти, готова продукція, товарно-матеріальні цінності, сировина, матеріали, запаси, незавершене виробництво, векселі одержані, дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, інші оборотні активи); 9. Копії правовстановлюючих документів на основні засоби: на об'єкти нерухомості - договори купівлі-продажу, свідоцтва про право власності, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, технічні паспорти; на земельні ділянки - договору купівлі-продажу або державні акти, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; на транспортні засоби - свідоцтва про реєстрацію; 10. Копії договорів оренди приміщень та іншого майна, у т. ч. земельних ділянок; 11. Відомості про об'єкти інтелектуальної власності Товариства - копії свідоцтв на торговельні марки, патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензійні договори, франшизи, ноу-хау, програмне забезпечення та інші НМА; 12. Характеристика дебіторської заборгованості, список дебіторів (розшифровка дебіторської заборгованості Товариства з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 13. Характеристика кредиторської заборгованості, список кредиторів (розшифровка кредиторської заборгованості Товариства з вказанням виду заборгованості, строків виникнення та перспектив погашення); 14. Розшифровка довгострокових фінансових вкладень (балансова вартість, відсоток участі, фінансова звітність дочірніх підприємств і підприємств участі) за останні три роки та за останній звітний квартал; 15. Структура та чисельність персоналу, фонд заробітної плати; 16. Дані про основних контрагентів; 17. Обсяг продажів послуг, товарів за останні 3 роки і на дату оцінки з початку поточного року (а.с.22 т.1).
З матеріалів прави вбачається, що листом №01/25 від 16.01.2025 відповідач повідомив позивача, що рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23 не містить в собі вичерпного переліку документів, які товариство мало б додати до розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства станом на 17.09.2020, тому вважає, що товариством повністю виконано рішення суду. Також, зважаючи на вихід 21.08.2020 ОСОБА_1 з числа учасників товариства вважає, що вимога про надання йому товариством додаткових документів є безпідставна та неправомірна, так як вона не ґрунтується на законі (а.с.23).
В свою чергу, за результатами з'ясування обставин у даній справі на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" про зобов'язання надати інформацію є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині надання Балансу (форма 1) ТОВ ТВФ "Архсервіс" станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей; звітів про фінансові результати (форма 2) ТОВ ТВФ "Архсервіс" за три роки (2017- 2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей та Матеріалів останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ "Архсервіс". У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" відмовлено.
За приписами ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом про державну реєстрацію.
У ч. 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлений обов'язок товариства надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Зі змісту ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається, що надання відповідної інформації та документів є обов'язком товариства, безпосередньо визначеним законом. Відповідно, у разі ненадання товариством документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки колишнього учасника, звернення з позовом про їх надання є належним та ефективним способом захисту права такого колишнього учасника бути обізнаним із підставами визначення товариством вартості частки, що буде йому виплачена у зв'язку з виходом з товариства, або ж для перевірки справедливості вже отриманої ним виплати.
Право отримання відповідної інформації може не завжди реалізовуватися колишнім учасником товариства в площині існування досудового чи судового спору щодо стягнення вартості частки, а може здійснюватися і у випадках коли будь-який спір щодо розміру частки чи факту її виплати відсутній, якщо колишній учасник має намір спрогнозувати суму частки, що буде виплачуватись йому товариством у майбутньому, або ж перевірити здійснений товариством розрахунок вартості частки, що виплачена чи виплачується (постанова Верховного Суду від 03.07.2024 у справі №911/2850/22).
Відповідно до статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Спонукання в судовому порядку відповідача до виконання його обов'язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації відповідно до статті 116 ЦК України та статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є належним способом захисту права колишнього учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, та, зокрема, про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів.
Доводи відповідача щодо заперечення про задоволення вимоги позивача про надання балансу (форма 1) відповідача станом на 31.12.2020, вважаючи, що баланс має подаватися станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви, а саме станом на 17 вересня 2020 року, на дату, яка передує 18 вересня 2020 року, - даті подання позивачем відповідної заяви державному реєстратору про його вихід з товариства, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.
Згідно п.5.1.6 Статуту ТОВ «ТВФ "Архсервіс" затвердженого зборами учасників товариства, оформлені протоколом №24 від 14.04.2016, при виході учасника з товариства йому повертається кошти та/або майно, яке він вніс у статутний капітал товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, але не пізніше 12 місяців з дня виходу. Учасник, який виходить із товариства , має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Оцінка вартості частини майна, пропорційно частці учасника у статутному капіталі товариства здійснюється згідно балансу товариства (балансова вартість). Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника в статутному фонді (капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюються законом та цим статутом (а.с.39-52).
Відповідно до частин 7, 8 ст. 24 Закону " Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
Колегія суддів відзначає, що пункт 6 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що вартість частки учасника визначається станом на день, що передує дню подання ним заяви про вихід, але це стосується лише визначення розміру грошової компенсації - тобто вартості частки, яка підлягає виплаті, а не питання обов'язку товариства надати фінансову звітність (баланс) за певну дату. Баланс - це офіційна форма бухгалтерської звітності, яка складається відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» станом на останній день звітного періоду, тобто 31 грудня календарного року. Таким чином, суд абсолютно правомірно витребував у відповідача баланс станом на 31.12.2020, адже саме цей документ відображає реальний фінансово-майновий стан товариства, необхідний для належного визначення чистих активів та об'єктивної оцінки частки учасника.
Більше того, сам Статут (п.5.1.6.) підтверджує, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік.
Поряд з цим, твердження відповідача про надання позивачу балансу (форма 1) відповідача станом на 31.12.2020 з розшифровкою заповнених статей колегія суддів вважає, безпідставним, оскільки посилання відповідача на те, що в листі від 24.05.2024 р. вих. №24/05/24 ним зазначено: ««Згідно балансу Товариства, сформованого станом на 17 вересня 2020 року (оригінал додається), чисті активи Товариства, відсутні. Власний капітал Товариства, на вказану дату, має від'ємне значення і становить - 674,3 тис. грн. Інформація, зазначена Товариством в балансі сформованому станом на 17 вересня 2020 року, підтверджується також даними балансу Товариства, сформованого станом на 31 грудня 2020 року (оригінал додається), поданим Товариством 05.02.2021 р. до ТУ ДПС у Рівненській області (м. Рівне), що підтверджується відповідною квитанцією № 2 (завірена Товариством копія, додається)» не є належним та допустимим доказом розшифровки заповнених статей балансу, що підтверджує справжність зазначених в балансі відомостей.
Твердження скаржника, що вимога позивача про надання Звітів про фінансові результати (форма 2) Відповідачем за три роки (2017-2019) до дати оцінки (17.09.2020) з розшифровкою заповнених статей вже була виконана відповідачем у справі № 918/1018/23, що підтверджувалось листом відповідача від 24.05.2024 р. вих. № 24/05/24, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки жодного належного підтвердження того, що відповідач надав позивачу повні, достовірні та оформлені відповідно до вимог законодавства звіти за три зазначені роки з розшифровкою усіх статей, у матеріалах даної справи відсутні. Лист від 24.05.2024 вих. №24/05/24, на який посилається скаржник, не підтверджує виконання вимоги позивача, оскільки, як з його змісту вбачається, відповідач долучив лише фінансову звітність малого підприємства станом на 17 вересня 2020 року та станом на 31 грудня 2020 року, а не звіти про фінансові результати за 2017, 2018 та 2019 роки. Тобто зазначені документи охоплюють інший часовий період і не відповідають суті витребуваної інформації.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що вимога суду щодо надання саме звітів за три попередні роки (2017- 2019) не є формальною. Вона спрямована на забезпечення можливості об'єктивного аналізу фінансово-господарського стану товариства за період, що передував даті виходу учасника, та визначення динаміки показників прибутковості, структури активів і пасивів, які прямо впливають на достовірність оцінки вартості частки. Без цих даних неможливо повноцінно визначити реальний фінансовий результат діяльності товариства, що підтверджується усталеною судовою практикою.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними заперечення відповідача щодо задоволення вимоги позивача про надання матеріалів останньої інвентаризації до дати оцінки (17.09.2020) ТОВ ТВФ «АРХСЕРВІС», враховуючи наступне.
Твердження відповідача про неоднозначність формулювання вимоги є необґрунтованими. Колегія суддів відзначає, що формулювання «матеріали останньої інвентаризації до дати оцінки» є абсолютно зрозумілим і конкретним, оскільки вказує на необхідність подання результатів останньої інвентаризації, проведеної товариством у період, що передував даті оцінки - 17.09.2020. Суд обґрунтовано використав саме таке визначення, оскільки інвентаризація, відповідно до статей 10, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 6, 7, 10 розділу І Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань (затвердженого наказом Мінфіну №879 від 02.09.2014), проводиться періодично, і її результати фіксують фактичну наявність майна, зобов'язань і власного капіталу підприємства на конкретну дату. Тому вимога про надання матеріалів останньої інвентаризації до визначеної дати не потребує зазначення конкретного числа проведення, оскільки це технічна обставина, що випливає з облікових документів самого підприємства.
Доводи відповідача про те, що інвентаризаційні матеріали мають бути подані станом на день, що передує поданню заяви про вихід (17.09.2020), є безпідставними і свідчать про нерозуміння суті інвентаризаційних процедур. Інвентаризація не є документом, який складається на замовлення учасника або на дату виходу. Це обов'язковий бухгалтерський захід, який проводиться в установлених законом випадках (на кінець звітного року, перед складанням річної фінансової звітності, у разі зміни матеріально відповідальних осіб, передачі майна тощо). Відповідно, матеріали останньої інвентаризації до дати 17.09.2020 є тим документом, який об'єктивно підтверджує стан майна товариства за найближчий до дати оцінки період.
Поряд з цим, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав обов'язковим подання матеріалів останньої інвентаризації, оскільки саме ці документи є невід'ємною складовою для визначення достовірної вартості активів і чистих активів товариства, на підставі яких, у свою чергу, визначається вартість частки учасника, що виходить. Без інвентаризаційних матеріалів баланс і звіт про фінансові результати є формальними цифрами, не підтвердженими фактичними перевірками наявності активів. При визначенні вартості частки учасника слід виходити з фактичної наявності активів, підтвердженої документально, у тому числі матеріалами інвентаризації.
Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що посилання відповідача прирівняти вимогу про надання матеріалів інвентаризації до вимог про подання балансу (форма №1) чи звіту про фінансові результати (форма №2) є хибною. Баланс і звіт - це узагальнюючі форми фінансової звітності, тоді як інвентаризаційні відомості - це первинні документи бухгалтерського обліку, які мають на меті підтвердити достовірність фінансових показників. Отже, вимога суду про їх надання має самостійне значення і спрямована на забезпечення повного, об'єктивного та документально підтвердженого встановлення фінансово-майнового стану товариства.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач в позовній заяві не надає доказів внесення/сплати ним його майнового вкладу в статутний капітал відповідача, в зв'язку з чим позивач не вправі, при її виході із товариства, претендувати на повернення йому коштів та/або майна, яких він не вносив у статутний капітал товариства і відповідно, його вимоги про надання відповідачем копій документів для розрахунку вартості його частки в статутному капіталі товариства є безпідставними і неправомірними, враховуючи наступне.
У постанові від 15.09.2020 у справі №910/17473/16 Верховний Суд погодився із твердженнями суду першої інстанції про те, що відповідне право на одержання вартості частини майна при виході з господарського товариства виникає в учасника товариства лише після внесення ним частки у визначеному розмірі до статутного капіталу товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
Проте, колегія суддів відзначає, що у рішенні Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23, яке набрало законної сили встановлено, що частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс" складала 32 671,32 грн, що становить 24,751 % статутного капіталу, що в свою чергу в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи, зокрема цієї, у якій беруть участь ті самі особи.
Скаржник цього не спростував, зокрема, не посилався на те, що ОСОБА_1 належить частка у статутному капіталі в іншому розмірі або те, що позивач взагалі не є учасником товариства.
Крім того, колегія суддів відзначає, що на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що вартість його частки в статутному капіталі Товариства станом на 17.09.2020 становить 32671,32 грн. (розрахунок № 24/05/24 від 24.05.2024).
Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 зазначив, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 вказала, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55).
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
Суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №449/1154/14, від 16.02.2022 у справі №914/1954/20).
З огляду на це, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" про те, що позивач в позовній заяві не надає доказів внесення/сплати ним його майнового вкладу в статутний капітал відповідача та водночас на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.01.2024 у справі №918/1018/23 повідомляти ОСОБА_1 про те, що вартість його частки в статутному капіталі Товариства станом на 17.09.2020 становить 32671,32 грн. (розрахунок №24/05/24 від 24.05.2024) свідчить про недобросовісну поведінку відповідача по відношенню до позивача.
Щодо заявленої вимоги відповідача у запереченнях на відповідь на відзив про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Поряд з цим, відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст. ст. 257, 258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і на період дії в Україні воєнного стану.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" від 25.04.2023 № 383).
Також відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 року по 30.06.2023 року та дію на даний час у державі режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог позивача на дату подачі позову (28.04.2025 року) не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність твердження відповідача, що суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення ним доводів відповідача з приводу пропуску позивачем строку загальної позовної давності в 3 роки, визначеної статтею 257 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє як такі, що не обґрунтовані та не доведені, оскільки суд вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи скаржника, що відповідач має сплатити лише 18% судового збору, від тої суми, яка сплачувалась позивачем, що складає 436,03 грн, колегія суддів вважає безпідставними враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Абзацом 1 частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в розмірі 2 422 грн 40 коп. та з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
У відзиві відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та який складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн 00 коп.
Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
На підставі підпунктів 1-2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру: збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру: збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2025 року встановлено у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся з вимогою немайнового характеру.
Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028 грн 00 коп., та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов'язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 028,00*0,8).
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до Господарського суду Рівненської області ОСОБА_1 було сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.04.2025 року № 6ATE-MC61-1TM1-TTB2 від 28.04.2025 року.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Колегія суддів відзначає, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань з надання колишньому учаснику товариства інформації про діяльність такої юридичної особи - належним чином завірених копій документів, необхідних для розрахунку вартості частки позивача у статутному капіталі товариства станом на день його виходу з товариства. На момент прийняття рішення суду першої інстанції доказів виконання вказаного обов'язку відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують викладені в оскаржуваному судовому рішенні обставини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині покладення витрат судового збору на відповідача, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано правила частини 9 статті 129 ГПК України та покладено на відповідача 2 422 грн 40 коп. витрат по оплаті судового збору.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 в частині задоволених позовних вимог без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Творчо-виробнича фірма "Архсервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 у справі №918/366/25 в частині задоволених позовних вимог без змін.
2. Справу №918/366/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "15" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.