ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 жовтня 2025 року Справа № 902/247/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.25р. у справі № 902/247/24 повний текст судового рішення складено 19.06.2025 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан"
та фізична особа - ОСОБА_1
про стягнення 124889,16 грн шкоди
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.06.2025 у справі №902/247/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 123549,76 грн матеріальної шкоди та 3028,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. Видано наказ. У стягненні 1339,40 грн збитків від простою відмовлено.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" 07.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2025 р. у справі № 902/247/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Листом суду апеляційної інстанції від 08.07.2025 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 17.07.25 від Господарського суду Вінницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/247/24 у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Відповідно до рішення ВРП №1470/0/15-25 від 15.07.2025 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням в.о. керівника апарату від 17.07.2025 № 01-05/401 "Щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/247/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 для розгляду справи № 902/247/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., судді Павлюк І.Ю., Юрчук М.І..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.25р. у справі №902/247/24. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
07.08.25 через підсистему "Електронний Суд" від АТ "Українська залізниця" до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
12.05.2023 о 08 год. 10 хв. на 84 км залізничного регульованого переїзду ділянки "Станишівка - Степок" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", поблизу с.Тарасівка Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер", в порушення пп."в" п.20.5 Правил дорожнього руху (ПДР), виїхав на залізничний переїзд під час увімкненого забороненого сигналу світлофору, що призвело до зіткнення з потягом №7034 сполученням Житомир - Київ (електропоїзд ЕР9є №629-09), який належить моторвагонному депо Фастів-1 регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
Згідно з постановою Житомирського районного суду в Житомирській області від 09.06.2023 в справі №278/2283/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню. У вказаній постанові зазначено, що порушення фізичною особою ОСОБА_1 вимог пп."в" п.20.5 ПДР знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та її наслідками (а.с.22, т.1).
Перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "М'ясний майстер" на посаді водія з 01.07.2022 по теперішній час підтверджується заявою відповідача від 02.04.2024 та наказом №307-к від 30.06.2022 про прийняття ОСОБА_1 на роботу (а.с. 99-100, т.1).
Належність автомобіля марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_1 ТОВ "М'ясний майстер" підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (а.с.47, т.1).
Матеріали справи містять генеральний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 31.01.2023 між ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" та ТОВ "М'ясний майстер", останнє як власник 46-ти наземних транспортних засобів, здійснило страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема автомобіля марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_1 , задіяного в ДТП, що сталася 12.05.2023, № в реєстрі 13 (а.с.112-113, т.1). Строк дії договору - до 31.01.2024.
Отже, ДТП сталось під час дії вищевказаного генерального договору від 31.01.2023.
Страховим випадком за полісом є подія, внаслідок якої заподіяна шкода потерпілим під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю застрахованого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за цим Полісом.
З наявних у справі документів слідує, що ДТП, яке сталось 12.05.2023, і у якому був задіяний автомобіль марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_1 , має ознаки страхового випадку, який охоплюється дією Генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 31.01.2023 між ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" та ТОВ "М'ясний майстер".
Згідно п. 14.2.4. генерального договору обов'язкового страхування страхувальник у випадку настання страхового випадку зобов'язаний діяти відповідно до статей 33, 33-1 Закону (ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Надалі - ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22)).
Пунктом 14.4.3. генерального договору обов'язкового страхування передбачено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів, визначених у ст.35 Закону, або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.06.2025 у справі №902/247/24 позов задоволено частково.
Мотивуючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 , як водій відповідача, не звернувся з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди до ТДВ "Страхова компанія "Гардіан", чим порушив положення п. 33.1.4 ст. 33 ЗУ ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22. Також згідно ч. 1 ст. 991 ЦК України та ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про страхування" страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку. Ураховуючи зазначене місцевий господарський суд виснував, що у відповідача наявний самостійний обов'язок відшкодування завданої шкоди, оскільки внаслідок невчинення обов'язкових активних дій з його боку не відбулось перекладення обов'язку на страховика.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням від ТОВ "М'ясний майстер" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Апелянт наголошує, що правовідносинам, які виникли у даній справі, слід надавати оцінку з урахуванням положень ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22. На переконання апелянта саме ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" є належним відповідачем у даній справі, що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Також апелянт зазначає, що визначення суми збитків, які підлягають стягненню не відповідають положенням ЗУ № 1961-IV від 17.08.22, адже позивач не забезпечив збереження пошкодженого майна, не викликав представника страховика або експерта для огляду майна, яке є пошкодженим, а самостійно провів ремонтні роботи та визначив суму завданих збитків. Із урахуванням зазначеного апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції двічі призначав судову товарознавчу експертизу за клопотанням позивача, що не може свідчити про однобічність дослідження предмету позову (як зазначає апелянт). Також позивач вважає, що він обрав ефективний спосіб захисту, а правові висновки, на які покликається апелянт у апеляційній скарзі не є релевантними з правовідносинами, які виникли у даній справі. Із урахуванням зазначеного позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У силу дії ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Нормами ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Щодо незгоди ТОВ "М'ясний майстер" із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
07.03.1996 прийнято ЗУ "Про страхування" № 85/96-ВР, який втратив свою чинність 01.01.2024 на підставі ЗУ "Про страхування" № 1909-IX від 18.11.2021: "1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2024 року, крім: підпункту 29 та абзаців другого - п'ятого і одинадцятого - тринадцятого підпункту 36 пункту 3, пункту 21, пунктів 24-26 цього розділу, які набирають чинності та вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів", який вводиться в дію з 1 січня 2025 року; положень статті 25 щодо обов'язкової наявності незалежних директорів у раді значимого страховика, що вводяться в дію з 1 січня 2026 року. 2. Визнати таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78 із наступними змінами).".
Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як убачається з матеріалів справи ДТП сталося 12.05.2023.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати норми права на момент виникнення правовідносин між сторонами, а саме положення ЗУ "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996 (надалі - ЗУ №85/96-ВР).
Відповідно до ЗУ №85/96-ВР від 07.03.1996 договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ №85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ №85/96-ВР страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ №85/96-ВР до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Як убачається з матеріалів справи ТОВ "М'ясний майстер" (страхувальник) уклало генеральний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ОЦВ - НТ - 46 - 000013 - ХМД від 31.01.2023 з ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" (страховик) (надалі - генеральний договір від 31.01.2023).
Сторони відповідно до ЗУ "Про страхування" та ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності учасників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 уклали цей договір про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 2 генерального договору від 31.01.2023).
Згідно п.п. 10.2, 10.3 генерального договору від 31.01.2023 предметом окремого поліса є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих, що виникла внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком за полісом є подія, внаслідок якої заподіяна шкода потерпілим під час доррожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правові відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за цим полісом.
Відповідно до п. 11.3 генерального договору від 31.01.2023 цивільно-правова відповідальність страхувальника, що пов'язана з експлуатацією наземного транспортного засобу, вважається застрахованою за цим полісом, якщо за ним сплачено страхові платежі у розмірі й у строки, передбачені цим договором.
Згідно п. 2.1 ст. 2 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 999 ЦК України (стаття, яка діяла на момент вчинення ДТП) до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Екстраполюючи приписи п. 2.1 ст. 2 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 та римську максиму, яка висвітлена у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) на правовідносини, які виникли у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що приписи ЗУ № 1961-IV від 17.08.22 є спеціальними та мають перевагу над іншими законодавчими актами України, зокрема ч.2 ст.8 ЗУ №85/96-ВР та приписами ст. 991 ЦК України, адже згідно п.п. 37.1.3, 37.1.4 ст. 37 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання дій потерпілою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування.
Так, згідно ст. 1 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до ст. 6 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 28 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Із огляду на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ДТП, яке сталося 12.05.2023 підлягає врегулюванню згідно приписів ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22.
Місцевий господарський суд у оскаржуваному судовому рішенні звернув увагу на порушення апелянтом приписів ст. 33 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22.
Згідно п. 33.1.4 статті 33 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Ураховуючи не вчинення активних дій відповідачем (не подання повідомлення про дорожньо-транспортну приходу для ТДВ "Страхова компанія "Гардіан"), місцевий господарський суд повважав, що у відповідача наявний самостійний обов'язок відшкодування завданої шкоди.
Із зазначеним колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на наступне.
Згідно п. 35.1 ст. 35 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Зазначений порядок виплати страхового відшкодування передбачено також і п. 12.1 генерального договору від 31.01.2023: "виплата страхового відшкодування потерпілому здійснюється страховиком відповідно до вимог ст. 36 Закону".
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач як потерпіла особа подала страховику відповідача заяву про страхове відшкодування.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в свою чергу ні водієм, ні відповідачем не виконані вимоги п. 33.1.4 статті 33 ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22 (не подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду). Іншого матеріали справи не містять.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі не надіслання повідомлення про ДТП страхувальником для страховика у відповідача виникає самостійний обов'язок відшкодування завданої шкоди, адже згідно ст. 32 ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22 страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону; шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування" шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях; шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента; шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу; шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій; шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою; шкоду, заподіяну життю та здоров'ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
У матеріалах справи відсутні докази настання випадку, за яким шкода не відшкодовується згідно ст. 32 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22.
Згідно пп. ґ) п. 38.1.1 ст. 38.1 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22 страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до пп. 5) п. 14.3.3 генерального договору від 31.01.2023 страховик має право після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених п. 33.1.4 Закону (ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що не подання відповідачем (ТОВ "М'ясний майстер") або водієм забезпеченого транспортного засобу ( ОСОБА_1 ) повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди для страховика (ТДВ "Страхова компанія "Гардіан") є лише правовою підставою для подання регресного позову страховиком у майбутньому після сплати останнім страхового відшкодування для потерпілої особи/ особи, яка має право на таке відшкодування, що підтверджується як умовами генерального договору від 31.01.2023, так і приписами пп. ґ) п. 38.1.1 ст. 38.1 ЗУ № 1961-IV в редакції від 17.08.22.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наступними доводами суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні:
"Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди".
У постанові Верховного Суду від 25.03.25 у справі №910/12518/23 зазначено наступне:
"Враховуючи наявність діючого на момент ДТП договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ДПП та АСК «Омега», оформленого полісом № 207171650, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшизою - 0,00 грн, а також виходячи з мети інституту страхування цивільно-правової відповідальності, відповідальність у межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності), тобто в межах 130 000,00 грн повинна нести АСК «Омега», тоді як відповідач (страхувальник) - в частині розміру збитку понад страхову суму".
Отже, враховуючи виникнення цивільно-правової відповідальності страхувальника (ТОВ "М'ясний майстер") перед потерпілою особою (АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця"), мету інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а також дійсний генеральний договір від 31.01.23 на момент заподіяння шкоди, відповідальною особою за відшкодування спричиненої шкоди є саме ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" і в такому разі відповідальним відповідач перед позивачем може бути лише в різниці між фактичним розміром шкоди у разі недостатності визначеної страхової виплати, що також підтверджується актуальною практикою Верховного Суду та положеннями ст. 1194 ЦК України, згідно якої особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Також судом звертається увага, що норми спеціального законодавства ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22 на відміну від ЗУ №85/96-ВР покладають на потерпілу особу обов'язок вчиняти активні дії з метою отримання страхової виплати, а не на страховика. У свою чергу матеріали справи не містять доказів того, що позивач намагався захистити порушене право (на його переконання) шляхом вчинення активних дій, які передбачені ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22. Також матеріали справи не містять рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхової суми за заявою позивача.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц, згідно якого покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Окремо варто звернути увагу, що позивач як потерпіла особа самостійно здійснила ремонт вагону електропоїзда, електричну опору типу СВ-10,5 зовнішнього освітлення переїзду.
Місцевий господарський суд покликався на абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, згідно якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно абз. 1 п. 22.1 ст. 22 ЗУ 1961-IV в редакції від 17.08.22 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно абз. 1 п. 33.3 ст. 33 ЗУ 1961-IV в редакції від 17.08.22 водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Позивач як потерпіла особа та власник пошкодженого майна не виконав умову його зберігання до огляду представником ТДВ "Страхова компанія "Гардіан", не надіслав заяву про страхове відшкодування в порядку ст. 35 ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22, а самостійно відремонтував пошкоджене майно.
Таким чином позивач порушив приписи п. 37.1.3 та 37.1.4 ст. 37 ЗУ 1961-IV в редакції від 17.08.22, згідно якої підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної вимоги) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи ТОВ "М'ясний майстер" віднайшли своє матеріально-правове підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, адже місцевий господарський суд досліджуючи правову природу правовідносин, які виникли у даній справі, не врахував, що саме на позивача як учасника ДТП покладено обов'язок вчинення активних дій з метою отримання ним страхового відшкодування. Матеріали справи свідчать, що позивач зазначеного не вчинив, а натомість всупереч приписам ЗУ №1961-IV в редакції від 17.08.22 самостійно відремонтував пошкоджене майно та оцінив його. Відтак колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи норми права, що регулюють дані правовідносини, а також мету інституту страхування цивільно-правової відповідальності, виснує про наявні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення із ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позову. Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що апелянтом за подання апеляційної скарги було сплачено 4542 грн судового збору.
У свою чергу згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційна скарга подана через підсистему "Електронний Суд". Таким чином ТОВ "М'ясний майстер" повинен сплатити судовий збір у розмірі 3633, 60 грн (4532 грн х 0,8).
Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3633, 60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. У свою чергу колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі (4542 грн), ніж встановлено законом (3633, 60 грн).
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.25 у справі №902/247/24 задоволити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.25 у справі №902/247/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м.Київ, вул.Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" (21037, м.Вінниця, вул. Пирогова, буд.76 б; код ЄДРПОУ 43084178) 3633, 60 грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Матеріали справи №902/247/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Павлюк І.Ю.