вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 925/473/21(925/153/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Пантелієнка В.О.
Доманської М.Л.
при секретарі Вага В.В.
та за участю представників:
від позивача: Миргородова О.Ю. дов.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства "ВодГео"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.04.2025
у справі №925/473/21(925/153/25) (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Комунального підприємства "ВодГео"
про стягнення 845,10 грн
в межах справи №925/473/21
про банкрутство Комунального підприємства "ВодГео",
На розгляді Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/473/21 про банкрутство Комунального підприємства "ВодГео".
У лютому 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "ВодГео" (далі - відповідач) та просило стягнути збитки у розмірі 545,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №228 (ОД/ДН-2-12-1423НЮ) від 21.11.2012 відповідач у період з квітня по грудень 2023 року надавав позивачу обумовлені договором послуги, які позивач оплатив у повному обсязі, однак в порушення норм Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував податкові накладні, внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит на загальну суму 845,10 грн, що є його збитками.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем не доведено факту понесення збитків внаслідок дій відповідача.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Судовий збір в сумі 2422,40 грн покладено на відповідача.
Стягнуто з комунального підприємства "ВодГео" 845,10 грн збитків та 2422,40 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, комунальне підприємство "ВодГео" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не з'ясував чи мало місце порушення господарського зобов'язання у спорі між сторонами, при цьому позов задоволено на підставі застосування статей 614 та 1166 Цивільного кодексу України, однак матеріальний закон - Цивільний кодекс України, не поширює дію зазначених статей на податкові відносини; застосування судом у рішенні постанов Великої Палати Верховного Суду ухвалених по справам з іншим предметом спору, щодо інших обставин та з іншим колом учасників справи, суперечить конституційному принципу верховенства права, є неправильним застосуванням матеріального права з боку суду; обов'язок здійснити реєстрацію ПН у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, тому невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій; реєстрація ПН, або її блокування здійснюється в Єдиному електронному реєстрі адміністратором реєстру та не залежить від волевиявлення платника; Податковим кодексом України передбачено спеціальний порядок регулювання, який мав бути взятим до уваги судом, але господарським судом Черкаської області положення статті 201 Податкового кодексу України не застосовано та допущено по-суті подвійне стягнення, незважаючи на те, що у відповідача залишились податкові зобов'язання перед бюджетом, сума даних зобов'язань стягнута судом на користь іншого суб'єкта господарювання, що не передбачено ні законом, ні договором; позивачем не доведено наявності жодного із чотирьох елементів складу правопорушення, які є підставою для стягнення збитків; судом не враховано, що відносно відповідача відкрито провадження у справі № 925/473/21 про банкрутство, введено мораторій на вимоги кредиторів, дієздатність відповідача істотно обмежена; позивачем не надано доказів звернення до контролюючого органу зі скаргою на дії відповідача; відповідачем були сформовані та подані на реєстрації до ЄРПН податкові накладні, реєстрацію яких відхилено дією третьої особи, що не була залучена до справи - ДПС України. Також до апеляційної скарги додані копії податкових накладних за спірний період з квітня по грудень 2023 року.
У додаткових поясненнях від 05.06.2025 відповідач вказує, що договірні відносини між сторонами цієї справи не включали і не могли включати в себе врегулювання сплати податків однією або обома сторонами договору, оскільки обов'язок зі сплати податків виникає з вимог Конституції України та Податкового кодексу України, але не з умов договору; позивач мав право включити до витрат суму податку з незареєстрованої податкової накладної, після втрати можливості сформувати податковий кредит, що матиме податковим наслідком зменшення його витрат по сплаті податку на прибуток підприємств на ту ж саму суму - 845,10 грн; збитки позивачу де-факто не завдані: не отримання податкового кредиту з ПДВ не позбавляє можливості та права зменшити суму витрат по сплаті податку на прибуток підприємств у тому ж самому розмірі; у відповідача, який задекларував ПДВ, обов'язок по його сплаті не зникає, а стягнення судом з відповідача на користь позивача суми ПДВ 845,10 грн. (яке має сплачуватись до бюджету, а не на користь іншого підприємства) не означає сплати ПДВ за цільовим призначенням та не звільняє відповідача від сплати ПДВ. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що предметом спору є виключно відшкодування збитків, завданих відповідачем позивачу, а не покарання відповідача за порушення податкового обов'язку; притягнення відповідача до відповідальності за порушення податкового законодавства (пеня, штраф, ППР тощо) відноситься до компетенції контролюючих органів, визначених законом, а не до компетенції позивача; Великою Палатою Верховного Суду в судовій справі №925/556/21 розглядалось в тому числі питання застосування норм права щодо відшкодування продавцем на користь покупця збитків, завданих внаслідок втрати права на податковий кредит; позивач сплатив на користь відповідача кошти на оплату вартості послуг в тому числі розмір ПДВ, фактично "компенсуючи" відповідачу витрати, пов'язані із його податковим зобов'язанням перед державою; на заміну, позивач, як чемний платник податку, вважав, що таким самим чемним платником податку буде відповідач, та виконає свій обов'язок щодо вчасної реєстрації податкових накладних по спірних господарських операціях, внаслідок чого позивач матиме змогу скористатися своїм правом на включення цієї суми до податкового кредиту і зменшити таким чином свої податкові зобов'язання перед державою, проте, отримавши від позивача кошти по оплаті послуг в тому числі й розміру ПДВ, відповідач порушив свій обов'язок щодо реєстрації податкових накладних, чим позбавив позивача законного, встановленого ПК України права, на зменшення своїх податкових зобов'язань; відповідальність відповідача в даному випадку є прямим наслідком його протиправних дій (бездіяльності); є необґрунтованими твердження апелянта про необхідність звернення до податкового органу зі скаргою, як єдиного вірного способу вирішення спору; єдиною підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є складена та зареєстрована у встановлені законом строки податкова накладна, а не реєстрація такої накладної призводить до втрати покупцем права на податковий кредит; до апеляційної скарги відповідач додає копії податкових накладних з відміткою "Відхилено ДПС", як не подавались до суду першої інстанції, при цьому, причини, з яких реєстрація податкових накладних відхиляється, зазначаються у повідомленні №1, яке відповідачем не надано, також відповідачем ці дії не оскаржувались, отже відхилення реєстрації спірних податкових накладних відбулося на законних підставах, з чим відповідач погодився; в даній судовій справі встановлено наявність всіх елементів господарського правопорушення та вини відповідача у завданні збитків, а саме: протиправна поведінка (дія або бездіяльність) відповідача полягає у невиконанні ним дій щодо своєчасної реєстрації спірних податкових накладних (оскарження рішень податкового органу); шкідливим результатом протиправної поведінки відповідача є втрата позивачем права включити суму ПДВ до податкового кредиту, та, як наслідок, неможливість скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 845,10 грн. (збитки); втрата права на податковий кредит сталася саме внаслідок не реєстрації відповідачем податкових накладних по спірних господарських операціях; не реєстрація спірних податкових накладних сталася саме з вини відповідача, який, як продавець послуг, мав визначений законом обов'язок скласти та вчасно їх зареєструвати; законних підстав для віднесення завданих відповідачем збитків до сумнівних боргів у позивача немає, як немає й законних підстав в подальшому включити такі збитки до витрат без вжиття заходів щодо їх стягнення з винної особи.
У відповіді на відзив відповідач вказав на те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-IX) податкові накладні апелянта були сформовані, але не були зареєстровані у період воєнного стану в Україні, а з урахуванням дії ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-IX строк виконання зобов'язань апелянтом, ще не настав; сплата податків не є предметом регулювання договірних зобов'язань сторін справи; твердження позивача, що він не отримав кредит з ПДВ яке сплачено до державного бюджету України, не має логічного змісту, оскільки дивіденди (прибуток підприємства) відповідно до Статуту позивача спрямовується 100% до державного бюджету України; норми податкового права України не передбачають відшкодування несплаченого платником податку ПДВ на користь третьої особи, що отримала від такого платника податку послуги (товар, продукцію тощо);
У додаткових поясненнях від 20.06.2025 позивач заперечив проти додаткових пояснень та відповіді на відзив, вказуючи, що по суті вони є доповненнями до апеляційної скарги; Закон № 2120-ІХ вніс до Податкового кодексу України окремі зміни, які надавали окремі пільги для платників податків, в тому числі в частині строків реєстрації податкових накладних, однак ці пільги були скасовані в травні 2022 року і наразі ці пільги застосовуються виключно до операцій з придбання товарів/послуг за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року, а спірні правовідносини сторін стосуються послуг, наданих у період з квітня по грудень 2023 року; апелянт посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., але при цьому не зазначає з якою метою наводить відомості про цей лист і про те, що є форс-мажорними обставинами; позивач є самостійним суб'єктом господарювання, який має певний обсяг прав, захист яких гарантований законом, в тому числі, позивач має повне право вимагати відшкодування збитків, завданих неправомірними діями інших осіб, в даному випадку відповідача.
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 ГПК України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
30.06.2025 представником відповідача подано заяву про проведення засідання за його відсутності.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
За клопотанням відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також враховуючи відповідач перебуває у процедурі банкрутства, апеляційний господарський суд вважає за доцільне прийняти та дослідити додані до апеляційної скарги податкові накладені.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2012 року між КП "ВодГео", як постачальником, та ДП "Одеська залізниця", правонаступником якого є АТ "Українська залізниця, як споживачем, був укладений договір на послуги з водопостачання та водовідведення №228 (ОД/ДН-2-12-1423НЮ) (далі - договір).
Згідно з п. 1 договору постачальник бере на себе зобов'язання надавати споживачу послуги з постачання питної і технічної воли та приймати від споживача стічні води на умовах, які визначені цим договором, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", Правилами: Користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Приймання стічних вод підприємств у систему комунальної каналізації міста Сміли, (надалі Правила), та Інструкцією Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, а споживач бере на себе зобов'язання розраховуватися за вищезазначені послуги, по затвердженим Виконавчим органом Смілянської міської ради тарифам, відповідно до умов даного Договору.
Пунктом 2.1 договору від визначено, що постачальник зобов'язується:
а) забезпечувати споживача питною водою, якість якої відповідає вимогам державного стандарту 2874-82 "Вода питна" або дозволу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 4482 м.куб/ рік, в тому числі 1 квартал 1120 м.куб, II квартал 1120 м.куб., III квартал 1120 м.куб., IV квартал 1120 м.куб та технічною водою в розмірі 1164 м.куб/рік;
б) приймати безперебійно протягом року стічні води, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 4341м.куб/ рік, в тому числі І квартал 1080 м.куб, ІІ квартал 1080 куб, ІІІ квартал 1080 м.куб, IV квартал 1080 м.куб, які не перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин;
в) своєчасно інформувати Споживача про зміну режиму надання послуг, нормативів водоспоживання, про термін планового проведення ремонтних робіт з обслуговування зовнішніх мереж, про аварійні ситуації та терміни їх усунення;
г) розглядати претензії Споживача щодо надання послуг та робити відповідні перерахунки щодо зменшення розміру плати за надані послуги, на підставі одержаного акту про зниження якості послуг, за підписом обох Сторін, або видати Споживачу обґрунтовану відмову.
Відповідно до п. 2.3 договору від 21.11.2012 №228 споживач зобов'язується:
а) сплачувати вартість наданих послуг за наступними тарифами (в т.ч. ПДВ):
питна вода 8.58 грн. за 1 м.куб, стоки 7,92 грн. за 1 м.куб., технічна вода 5,22 грн. за 1 м куб. які встановлені відповідь до чинного законодавства України.
У разі зміни тарифів сплата послуг здійснюється за новим тарифом з часу введення його в дію без внесення змін д цього Договору та додаткового погодження тарифу зі Споживачем.
б) подавати перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності до п. 4.4 Правил користування, а також технічну документацію до них;
в) не допускати скидання в міську каналізаційну мережу:
горючі домішки і розчинені газоподібні речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші;
речовини, які здатні захаращувати труби, колодязі, решітки або відкладатися на їх поверхнях ( сміття, грунт, абразивні порошки та інші грубо дисперсні зависі, гіпс, вапно, пісок, металеву та пластмасову стружку, жири, нерозчинні масла, смоли, мазут, пивну дробину, хлібні дріжджі га інше);
неорганічні речовини або речовини, які не піддаються біологічному розкладу;
речовини, для яких не встановлено граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК) або токсичних речовин, що перешкоджають біологічній очистці стічних вод, а також речовин, для визначення яких не розроблено методи аналітичного контролю;
небезпечні бактеріальні, вірусні, токсичні та радіоактивні забруднення;
біологічно жорсткі синтетичні поверхнево-активні речовини далі -СПАР), які важко руйнуються;
стічні води з температурою вище 40 град. С;
г) відповідати за цілісність, збереження та повірку водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщень водомірного вузла. Термін виконання повірки водолічильника не повинен перевищувати 1 місяць;
д) сплачувати за безоблікове використання води витрати, передбачені п.п. 3.3, 34 Правил у разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах або інших протиправних самовільних дій;
є) мати резерв водолічильників для негайної заміни приладів, які вибули з ладу. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих, Споживач зобов'язаний придбати новий, в термін визначений Постачальником Типорозмір нового водолічильника встановлюється технічними умовами Постачальника, які відповідають умовам БНІП. 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід та каналізація будівель" та інших діючих нормативно-правових документів;
е) вносити зміни до Договору в семиденний термін при зміні власника, найменування, банківських реквізитів, при відчуженні або наданні в оренду належних йому об'єктів водоспоживання та водовідведення. Споживач зобов'язаний з моменту підписання акту приймання-передачі майна сповістити нового власника (орендаря) про необхідність укладення нового Договору з Постачальником. Новий власник зобов'язаний також у семиденний строк, після прийняття об'єкта на свій баланс, письмово повідомити Постачальника про прийняття на себе зобов'язання щодо водокористування і водовідведення і оформити себе як абонента згідно Правил. Без оформлення Договору нового власника з Постачальником водокористування вважається самовільним і безобліковим. У разі невиконання вимог Постачальника - останній має право припинити надання послуг;
ж) направляти щоквартально до 6 числа наступного місяця свого повноважного представника до Постачальника для звірки взаємних розрахунків і складання двостороннього акту. У разі невиконання даної умови, обсяг спожитих послуг за відповідний період приймається Споживачем за даними Постачальника і перерахунки за вказаний період не проводяться;
з) пропускати безперешкодно представників Постачальника, що мають при собі службове посвідчення, на свою територію для огляду всіх водопровідних і каналізаційних споруд, контролю показників водолічильників, а також відбору проб для визначення концентрації речовин, що містяться у стічній воді;
д) призначати наказом відповідальну особу за водопостачання та водовідведення, збереження пломб і приладів водомірного вузла.
Згідно з п. 4.1 договору споживач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, протягом 3-х банківських днів з дня подання Постачальником рахунку за послуги.
Розділом 5 "Відповідальність сторін" договору від 21.11.2012 №228 передбачено:
5.1 За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення, у зазначений даним договором терміни, споживач сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, 3% річних та індекс інфляції від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також відшкодовує збитки, завдані підприємству порушенням зобов'язань.
5.2 У разі несвоєчасної оплати послуг споживачем постачальник мас право припинити постачання питної і технічної вода та прийняття стоків споживача, попередивши споживача за 5 днів, до повного погашення заборгованості перед постачальником.
5.3 Постачальник несе відповідальність за зниження кількісних і якісних показників послуг, надання послуг в неповному обсязі - шляхом зменшення розміру плати.
5.4 У разі порушення постачальником умов договору, споживач викликає представника постачальника для складання та підписання акту претензії, в якому зазначається відхилення тиску, обсягів і режиму подачі питної та технічної води.
5.5 Акт-претензія складається споживачем та представником постачальника і скріплюється їх підписами та печатками. У разі неприбуття представника постачальника протягом 3-х годин, або мотивована відмова від писання акту-претензії, акт - претензія за підписом 3-х представників споживача направляється на розгляд постачальнику протягом робочого дня.
22 вересня 2022 року позивач і відповідач уклали додаткову угоду №4 до договору від 21.11.2012 №228, якою внесли зміни до п. 2.3 "Споживач зобов'язується", а саме додати підпункт і) та підпункт ї) в такій редакції:
і) сплачувати плату за абонентське обслуговування по централізованому водовідведенню - 7,74 грн. з ПДВ в місяць на одного абонента, яка встановлена відповідно до Закону України від 09.11.2017 р. № 2189- VIII "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2016 р. № 690, Закону України № 1060 від 03.12.2020 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питань у сфері житлово - комунальних послуг" та введенням її в дію з 01.07.2022 року.
У разі зміни тарифів за абонентське обслуговування по централізованому водовідведенню сплата послуг здійснюється за новим тарифом з часу введення його в дію з обов'язковим внесення змін до Договору шляхом укладання додаткової угоди.
ї) сплачувати плату за абонентське обслуговування по централізованому водопостачанню - 7,74 грн. з ПДВ в місяць на одного абонента, яка встановлена відповідно до Закону України від 09.11.2017 р. № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою КМУ від 05.07.2016 р. № 690, Закону України № 1060 від 03.12.2020 р. "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питань у сфері житлово - комунальних послуг" та введенням її в дію з 01.07.2022 року.
У разі зміни тарифів за абонентське обслуговування по централізованому водопостачанню сплата послуг здійснюється за новим тарифом з часу введення його в дію з обов'язковим внесення змін до Договору шляхом укладання додаткової угоди.
У період з квітня по грудень 2023 року відповідач на виконання договору від 21.11.2012 №228 надав позивачу, а останній прийняв такі послуги:
- у квітні 2023 року послуги з розпломбування місця встановлення лічильника води (у приміщенні) вартістю з ПДВ 387,96 грн. (сума ПДВ 64,66 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг від 25.04.2023 №778 та рахунком відповідача на оплату від 25.04.2023 №449;
- у травні 2023 року послуги з пломбування місця під'єднання лічильника води (у приміщення) вартістю з ПДВ 439,08 грн. (сума ПДВ 73,18 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг від 22.05.2023 №1017 та рахунком відповідача на оплату від 22.05.2023 №596;
- у червні 2023 року:
послуги з розпломбування місць встановлення лічильника води (у приміщенні) у кількості п'ять штук загальною вартістю з ПДВ 1939,80 грн. (сума ПДВ 323,30 грн.), що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг від 15.06.2023 №1356, №1357, №1358, №1359, від 20.06.2023 №1558 та рахунком відповідача на оплату від 12.06.2023 №747;
послуги з абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2023 №3759 та рахунком відповідача на оплату від 30.06.2023 №3759;
- у липні 2023 року послуги з абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2023 №4442 та рахунком відповідача на оплату від 31.07.2023 №4442;
- у серпні 2023 року:
послуги з пломбування місць під'єднання лічильника води (у приміщенні) у кількості п'ять штук загальною вартістю з ПДВ 2195,40 грн. (сума ПДВ 365,90 грн.), що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг від 14.08.2023 №3258, від 15.08.2023 №3257 та рахунком відповідача на оплату від 12.06.2023 №748;
послуги з абонентського обслуговування водопостачання та водовідведення вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2023 №5133 та рахунком відповідача на оплату) від 31.08.2023 №5133;
- у вересні 2023 року послуги з абонентського обслуговування водопостачання вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2023 №6507 та рахунком відповідача на оплату від 30.09.2023 №6507;
- у жовтні 2023 року послуги з абонентського обслуговування водопостачання вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2023 №7200 та рахунком відповідача на оплату від 31.10.2023 №7200;
- у листопаді листопада 2023 року послуги з абонентського обслуговування водопостачання вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2023 №7894 та рахунком відповідача на оплату від 30.11.2023 №7894;
- у грудні 2023 року послуги з абонентського обслуговування водопостачання вартістю з ПДВ 15,48 грн. (сума ПДВ 2,58 грн.), що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2023 №8586 та рахунком відповідача на оплату від 29.12.2023 №8586.
Позивач на виконання умов договору та згідно вказаних актів оплатив надані відповідачем у період з квітня по грудень 2023 року послуги за платіжними інструкціями від 29.06.2023 №380464(#1310803521101) на суму 387,96 грн., в тому числі 64,66 грн. ПДВ; від 29.06.2023 №380476(#1310803530401) на суму 439,08 грн., в тому числі 73,18 грн. ПДВ; від 20.07.2023 №433010(#1327633057001) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ; від 20.07.2023 №433024(#1327632678101) на суму 1939,80 грн., в тому числі 323,30 грн. ПДВ; від 20.07.2023 №433025(#1327632678901) на суму 2195,40 грн., в тому числі 365,90 грн. ПДВ; від 18.08.2023 №508213(#1352567987201) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ, від 21.09.2023 №589434(#1382662630501) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ; від 24.10.2023 №674280(#1410933074701) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ; від 27.11.2023 №758148(#1441193157401) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ; від 25.12.2023 №836593(#1465931148401) на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ і за платіжним дорученням від 18.01.2024 №25627 на суму 15,48 грн., в тому числі 2,58 грн. ПДВ, разом на суму 5070,60 грн., в тому числі 845,10 грн. ПДВ.
Крім цього, як встановив суд першої інстанції, справа №925/473/21 про банкрутство комунального підприємства "ВодГео", в межах якої розглядається справа №925/473/21(925/153/25), містить свідоцтво про реєстрацію комунального підприємства "ВодГео" платником податку на додану вартість від 2007 №100042757 з індивідуальним податковим номером 307949823040, а доказів анулювання реєстрації комунального підприємства "ВодГео" платником податку на додану вартість суду не надані.
Отже, відповідач на час виникнення спірних правовідносин був платником податку на додану вартість, надав позивачу у період з квітня по грудень 2023 року послуги за плату на загальну суму 5070,60 грн., до складу якої включив податок на додану вартість на загальну суму 845,10 грн., і повністю отримав від позивача цю плату.
Позивач вказує, що податкові накладні з податку на додану вартість за наданими позивачу у період з квітня по грудень 2023 року послугами на загальну суму 5070,60 грн., в тому числі 845,10 грн. податку на додану вартість відповідач в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрував, що підтверджується роздруківкою веб-сторінки "Електронний кабінет платника податків", чим позбавив позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість на суму 845,10 грн.
Відповідачем, у свою чергу, додані до апеляційної скарги податкові накладні за спірний період з відміткою "Відхилено ДПС".
У лютому 2024 року позивач пред'явив відповідачу претензію від 01.02.2024 №25 з вимогою в строк до 20.02.2024 сплатити 845,10 грн. збитків. Відповідач отримав претензію 01.02.2024, що підтверджується відміткою про реєстрацію за вх. №1948/01-070, однак залишив без відповіді та реагування.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 545,10 грн, оскільки внаслідок не здійснення реєстрації відповідачем податкових накладених позивач втратив право на податковий кредит з податку на додану вартість.
За наслідками розгляду даної справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №228 (ОД/ДН-2-12-1423НЮ) від 21.11.2012.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що на виконання умов договору відповідач у період з квітня по грудень 2023 року надав позивачу послуги на загальну суму 5070,60 грн., в тому числі 845,10 грн. ПДВ, а позивачем послуги оплачені у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.
Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які, за доводами позивача, завдані тим, що відповідач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин, і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Однак, позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань за договором, також позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач склав та направив податкові накладні до органу фіскальної служби, однак контролюючим органом було прийнято рішення про відмову в їх реєстрації.
Водночас, відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит.
Отже, у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, а саме, доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів судам не надано.
Крім цього, виходячи з положень ст. 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в їх реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Також відсутній причинний зв'язок між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту
Отже, не реєстрація податкової накладної в ЄРПН сама по собі не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статей 218, 224 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані висновки, щодо застосування норм права у подібних спорах, які викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №917/799/17 від 10.03.2020 у справі №911/224/19, від 02.05.2018 у справі №908/3565/16 та від 12.03.2018 у справі № 918/216/17. Щодо посилань позивача на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №925/556/21, то зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона була прийнята за інших фактичних обставин та іншого суб'єктного складу сторін, які не релевантні обставинам та суб'єктному складу даної справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства та оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, а тому, відповідно до положень ст. 277 ГПК України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ВодГео" задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30 квітня 2025 року.
3. У позові відмовити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Комунального підприємства "ВодГео" (провул. Якова Водяного, буд. 45, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20705, код ЄДРПОУ 30794986) - 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаськоїобласті.
6. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 16.10.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді В.О. Пантелієнко
М.Л. Доманська