вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" вересня 2025 р. Справа №911/833/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від скаржника: Василик В.В.
від позивача: Тіпрова О.М.
від відповідача: Галій Ю.М.
від третіх осіб-1, 3-7: Доля Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024
у справі №911/833/24 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом ОСОБА_2
до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
про визнання рішення загальних зборів недійсним
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Тетіївського районного підприємства по будівництву (Райагробуд) (далі - Райагробуд) про визнання недійсними рішення загальних зборів членів Райагробуду, що оформлені протоколом від 30.07.2022 №01/22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів, оформлене протоколом від 30.07.2022 №01/22, є незаконним з підстав: порушення вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення позивача можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав та законних інтересів позивача; прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, який був підмінений значною кількістю учасників, які не приймали участі в трудовій діяльності підприємства та не мали права брати участь у загальних зборах; невідповідності рішення загальних зборів нормам законодавства та статуту відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 відкрито провадження у справі №911/833/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 позов задоволено.
Визнано недійсними рішення загальних зборів членів Райагробуду, що оформлені протоколом від 30.07.2022 №01/22.
Стягнуто з Райагробуду на користь ОСОБА_2 2 422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що вищим органом управління відповідача є Загальні збори членів трудового колективу. Особи, які ініціювали їх проведення, видали довіреності якими уповноважили на участь у зборах ОСОБА_3 , припинили свою трудову діяльність в Райагробуді, та, відповідно, не могли скликати збори та приймати в них участь. Так, суд дійшов висновку про прийняття спірного рішення особами, що не могли приймати участь у роботі загальних зборів членів трудового колективу, тобто спірні рішення прийняті неповноважним складом, що є підставою для задоволення позову та визнання спірного рішення недійсним. Також, місцевий господарський суд заначив, що не зазначення в повідомленні про проведенні зборів чіткої календарної дати її проведення свідчить про грубе порушення порядку скликання зборів та з огляду на фактичне позбавлення у такий спосіб позивача можливості взяти участь у зборах, навіть якщо б він отримав таке повідомлення, проведення зборів є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції ухвалив неправомірне рішення, відступивши від норм матеріального та процесуального права, не повно і всебічно з'ясував обставини справи, а також не застосував практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, чим порушив законні права та інтереси третіх осіб.
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що при вирішенні спору суд першої інстанції мав би врахувати права та законні інтереси інших учасників, з одного боку колишні учасники відповідача, що відчужили свою частку шляхом дарування, а також нові учасники, що набули статусу учасників. Однак місцевий господарський суд, виходив лише з інтересів позивача, який фактично 20 років утримує контроль над підприємством і використовує все його майно виключно в особистих інтересах, використовуючи свій статус Голови, що дає йому змогу вчиняти від імені підприємства будь які дії, щонайменше які він може вчинити без погодження загальних зборів колективу. Суд першої інстанції, замість того аби вирішити спірну ситуацію фактично легітимізує володіння і розпорядження позивачем Райагробудом, замість внесення ясності і однозначності, суд своїм рішенням створює додаткову правову невизначеність.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №911/833/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/833/24.
30.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/833/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 05.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 призначено на 06.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено її розгляд на 27.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено її розгляд на 17.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.06.2025.
У судових засіданнях 05.06.2025 та 03.07.2025 оголошувались перерви до 03.07.2025 та 10.07.2025 відповідно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Василика В.В. про усунення від розгляду справи №911/833/24 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 визнано заявлений ОСОБА_3 відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Ткаченку Б.О., Гаврилюку О.М., Суліму В.В. від розгляду справи №911/833/24 необґрунтованим. Передано матеріали справи №911/833/24 для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 заяву ОСОБА_3 про відвід суддям Північного апеляційного господарського суду Ткаченку Б.О., Суліму В.В., Гаврилюку О.М. передано на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Ткаченка Б. О., Суліма В.В., Гаврилюка О. М. від розгляду справи №911/833/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 заяву суддів Ткаченка Б.О., Суліма В.В., Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №911/833/24 задоволено. Матеріали справи №911/833/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025 справу №911/833/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 відкладено до 18.09.2025.
У судовому засіданні 18.09.2025 оголошено перерву до 25.09.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.11.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24.
Так, у відзиві відповідач зазначає, що особи зазначені в протоколі №01/22, яким оформлено оскаржувані рішення від 30.07.2022, фактично не брали участі в управлінні підприємством з 2000 року та були звільнені в різні періоди. Особи, запрошені на загальні збори, ніколи не працювали на підприємстві, тоді як працівників, які мали право на участь у зборах, згідно з пунктами 4.1, 4.4, 4.5 статуту, на ці збори не запросили. Таким чином, вони не брали участі у зборах.
На переконання відповідача, висновки Господарського суду Київської області про те, що рішення загальних зборів від 30.07.2022 прийнято неповноважним складом, є обґрунтованими та відповідають обставинам справи та дослідженим доказам. Отже, твердження скаржника про неповне з'ясування господарським судом обставин справи спростовуються наявними матеріалами та дослідженими доказами. Рішення господарського суду ухвалено, відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичних обставин, встановлених шляхом ретельного дослідження доказів. Жоден з доказів, як видно з мотивувальної частини рішення, не мав для суду наперед встановленої сили.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
04.02.2025 та 01.08.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подані додаткові письмові пояснення по суті спору.
02.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подані додаткові письмові пояснення по суті спору.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 25.09.2025 з'явилися представники сторін та третіх осіб.
Представники третіх осіб у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Протоколом від 22.04.1997 №1 визначено дольову участь пайовиків у майні Райагробуду, до якого увійшли 23 юридичних особи та члени трудового колективу. Цим же протоколом визначено дольову участь господарств-пайовиків та трудового колективу в співвідношенні 51% - господарствам-учасникам, 49% - трудовому колективу Райагробуду. Затверджено відповідний перелік господарств-учасників у формі додатку 1 до протоколу від 22.04.1997 №1. Крім того, цим же протоколом затверджено редакцію статуту.
Так, згідно зі статутом відповідача, затвердженого зборами уповноважених в протоколі від 22.04.1997 №1 Тетіївське районне підприємство по будівництву іменоване в подальшому "Райагробуд", створене колгоспами Тетіївського району Київської області, в подальшому найменованим "господарствами-учасниками" шляхом добровільного об'єднання частини своїх фінансових, матеріально-технічних ресурсів, відповідно до рішень зборів уповноважених представником господарств-учасників, протокол зборів від 16.01.1988 №1 наказу агропромислового комітету Київської області від 07.01.1988 №6.
Протоколом №l зборів Ради уповноважених представників господарств учасників та трудового колективу Райагробуду від 11.07.2000, серед іншого, прийнято рішення про відокремлення майна господарств-учасників і створення на їх базі ТОВ "Будкомплекс", створено комісію з розподілу майнової долі господарств учасників.
Протоколом №3 загальних зборів Тетіївського районного підприємства (Райагробуд) по будівництву від 21.09.2000, серед іншого, прийнято рішення продовжити діяльність райагробуду на відокремленій частині; внести зміни і доповнення до статуту; затвердити статут в новій редакції зі змінами та доповненнями та обрати головою райагробуду - ОСОБА_11 .
Згідно зі статутом, затвердженим зазначеним вище рішенням, який був чинним станом на дату прийняття оспорюваного рішення, Підприємство створене за рахунок відокремлення майнової частки Райагробуду (протокол №1 від 11.07.2000) і є власністю трудового колективу (пункт 1.1 статуту).
Відповідно до інших положень статуту Підприємства: майно райагробуду формується за рахунок відокремленої майнової частки власних джерел райагробуду, надходжень спонсорів, громадян та інших організації. Майно райагробуду може формуватися і за рахунок інших джерел не протирічних законодавству. Майно створене за рахунок власних засобів, які надійшли від інших джерел на безповоротній основі, є власністю колективу райагробуду (пункт 3.1 статуту); прибуток, одержаний райагробудом від реалізації господарської діяльності, відповідно до рішень загальних зборів трудового колективу направляється на, зокрема, розподіл доходів між трудовим колективом, з урахуванням їх дольових вкладів (пункт 3.2 статуту); вищим органом управління райагробуду являються загальні збори колективу, які вибирають: голову райагробуду, ревізійну комісію (пункт 4.1 статуту); загальні збори проводяться не рідше одного разу в рік, а позачергові - по вимозі ревізійної комісії. Збори правомочні вирішувати питання які відносяться на обміркування, якщо на них присутні не менше 2/3 членів трудового колективу (пункт 4.4 статуту); рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів членів трудового колективу (пункт 4.5 статуту); Рада райагробуду формується наступним образом: члени Ради обираються від трудового колективу райагробуду загальними зборами. Голова райагробуду по посаді є і Головою Ради (пункти 4.7, 4.8 статуту); майно та кошти, які залишилися після погашення заборгованості райагробуду, розподіляються між колективом райагробуду згідно з їх долями з загальним майном та засобами райагробуду (пункт 5.3 статуту).
Отже, чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція статуту Райагробуду не визначала розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (засновників), порядку скликання та проведення загальних зборів, право та порядок відчуження засновниками учасниками) своїх часток та т.і.
Разом із тим, з метою реєстрації нової редакції статуту, 27.09.2000 голова Райагробуду ОСОБА_11 , звернувся до Тетіївської райдержадміністрації, зокрема, з реєстраційною карткою, в якій визначено перелік засновників з визначеним розміром внеску кожного до статутного капіталу, розмір внеску кожного із засновників становить 15 426,00 грн, а розмір статутного капіталу становить 663 331,00 грн.
Відповідні відомості відтворено вже заявою ОСОБА_2 як голови Райагробуду 26.02.2006 у реєстраційній картці про підтвердження відомостей про юридичну особу у Формі 6, яка складалася під час наповнення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 11.04.2007 за позовом ОСОБА_2 до Райагробуду, а також рішенням Тетіївського районного суду Київської області у справі №2-25/2010 від 09.08.2010, за позовом ОСОБА_2 до 31 члена Райагробуду, що набрали законної сили визнано недійсними рішення загальних зборів трудового колективу (засновників) Райагробуду від 23.01.2007 та від 15.09.2007 з тих мотивів, що у проведенні відповідних зборів взяли участь засновники, які на час проведення зборів вже не були членами трудового колективу та не перебували в трудових стосунках з Райагробудом, коли як у відповідних зборах могли приймати участь лише члени трудового колективу.
Влітку 2022 року, ініціативною групою осіб, що входили до складу засновників Райагробуду, у складі: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , оформлено повідомлення-пропозицію про скликання загальних зборів учасників від 01.07.2022, відповідно до якого запропоновано до розгляду загальних зборів ряд питань, що включено до порядку денного, а саме:
1) Про обрання голови та секретаря зборів;
2) Про звільнення Голови Підприємства;
3) Про обрання Голови Підприємства;
4) Про внесення змін до складу учасників Райагробуду та перерозподіл часток;
5) Про реорганізацію Райагробуду шляхом перетворення;
6) Про обрання голови та членів комісії з реорганізації;
7) Про встановлення порядку та строку заявлення кредиторами їхніх вимог до Райагробуду.
8) Про затвердження нової редакції статуту;
9) Про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначене повідомлення адресоване учасникам Райагробуду, згідно з відомостями з ЄДР, визначено дату проведення - не пізніше 01.08.2022, час початку зборів: з 12 години, місце проведення: АДРЕСА_1 .
Як стверджують треті особи, зазначені повідомлення отримано більшістю засновників Райагробуду, про що міститься відмітка на тексті повідомлення. Щодо засновників ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , як стверджує представник третіх осіб, повідомлення на їх адресу направлено поштою цінним листом, отримання якого ОСОБА_2 заперечує.
30.07.2024 оскаржуваним рішенням загальних зборів, зокрема:
- звільнено позивача з посади голови Райагробуду;
- на посаду голови Райагробуду з 02.08.2022 обрано ОСОБА_3 ;
- внесено зміни до складу учасників (засновників) Райагробуду шляхом виключення зі складу членів підприємства у кількості сорока осіб та включення до складу членів Райагробуду сімох осіб: ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ;
- затверджено склад учасників (засновників) Райагробуду у кількості дев'яти осіб та здійснено перерозподіл часток наступним чином: ОСОБА_17 (7,14%), ОСОБА_7 (10,71%), ОСОБА_6 (7,14%), ОСОБА_5 (3,57%), ОСОБА_4 (14,29%), ОСОБА_1 (7,14%), ОСОБА_18 (3,57%), ОСОБА_11 (3,57%), ОСОБА_2 (3,57%);
- прийнято рішення про реорганізацію Райагробуду у Товариство з обмеженою відповідальністю та призначено комісію з реорганізації Підприємства у складі: ОСОБА_3 (голова комісії), членів комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ;
- затверджено статут Райагробуду в новій редакції;
- виключено з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача, як підписанта та включено до реєстру як підписанта (особу, яка має право вчиняти від імені юридичної особи дії без довіреності) ОСОБА_3 з 02.08.2022.
З тексту спірного рішення вбачається, що станом на дату проведення зазначених зборів, згідно з відомостями з ЄДР, до складу засновників Райагробуду входило 43 особи, з яких 15 осіб померлих, що підтверджується листом Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської область від 20.07.2022 №1106-22.7-30а, а також лікарським свідоцтвом про смерть від 01.10.2010 №71.
Сумарна кількість членів, які мають право голосувати - 28 осіб. Кількість відсутніх членів - 3 особи. Кількість голосуючих - 25 осіб. Розмір статутного капіталу 663 318,00 грн. Кожному з 43 членів належить рівна частка - 2,23% статутного капіталу. Для участі у зборах зареєстровано 25 осіб, які у сукупності володіють 58,25% статутного капіталу.
Член Райагробуду ОСОБА_19 приймав участь у зборах особисто, а від імені решти 24 членів Райагробуду участь у зборах приймав ОСОБА_3 на підставі довіреностей від членів Райагробуду.
На зборах були запрошені та присутні: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в статусі осіб, на користь яких укладені договори дарування часток.
З тексту наявних у матеріалах справи довіреностей вбачається, що 24 особи, що були засновниками Райагробуду уповноважили ОСОБА_3 щодо представництва інтересів цих осіб, як учасників Райагробуду з усіма правами наданими учаснику та крім того, в зазначених довіреностях ОСОБА_3 був уповноважений на вчинення від їх імені договорів дарування на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
В матеріалах справи наявні 25 однотипних договорів дарування складених 30.07.2022 в простій письмовій формі між членами Райагробуду, в особі ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреностей та обдаровуваними, перелік яких зазначено вище.
З тексту договорів дарування вбачається, що кожен дарувальник безоплатно передав обдаровуваним частку у статутному капіталі Райагробуду у розмірі 2,33%, що складає 15 426,00 грн (пункт 1.1.1 договорів), дарунок належить дарувальнику на підставі установчих документів (пункт 1.4.1 договорів), право власності на 2,33% статутного капіталу переходить до обдаровуваного з моменту дотримання наступних вимог: підписання цього договору, підписання протоколу загальних зборів власників, реєстрації права власності, обдаровуваний вважається повноправним власником підприємства з моменту державної реєстрації відповідних змін в ЄДР (пункт 2.2 договорів).
Підставою для прийняття спірного рішення, в частині зміни складу учасників Райагробуду шляхом виключення, став факт смерті 15 осіб, а також факт дарування часток у статутному капіталі 25-ти членів. Вирішено виключити зі складу членів Райагробуду - померлих та осіб, що подарували свої частки, натомість замість них відбулося включення нових членів (учасників) (обдарованих за договорами дарування) та вирішено питання, щодо перерозподілу часток померлих осіб між новим складом членів (учасників), відповідно до розміру їх частки в статутному капіталі.
15.08.2022 та 18.08.2022 ОСОБА_3 , як новобраний Голова Райагробуду, звернувся до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрацій відповідних змін в ЄДР, яка була проведена 16.08.2022 запис №1003491070009000268 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та 18.08.2022 запис №1003491270011000268 "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації". Реєстраційні дії проведені державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенком Ігорем Анатолійовичем.
Внаслідок проведених реєстраційних дій, усунуто з посади Голови Райагробуду ОСОБА_2 , призначено на посаду - ОСОБА_3 , внесено зміни до складу учасників, прийнято рішення про реорганізацію шляхом перетворення у ТОВ, здійснено перерозподіл часток учасників.
29.08.2022 ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на державного реєстратора, в якій просив скасувати державну реєстрацію, що здійснена на підставі протоколу від 30.07.2022 №01/22, а також до Тетіївського районного суду Київської області з позовною заявою про поновлення його на посаді та скасування державної реєстрації, вчиненої на підставі того ж рішення, у зв'язку з чим (наявністю судового спору) Мін'юст залишив без розгляду по суті скаргу ОСОБА_2 . Після відмови останнім від позову скаргу повернуто для повторного розгляду та наказом №1527/5, задоволено, серед іншого, скасовано державну реєстрацію змін, фактично повернувши відомості, що містилися в ЄДР до стану, що були до проведення загальних зборів 30.07.2022.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним наказу Мін'юсту №1527/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8255/23 у задоволенні позову відмовлено. Проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Мін'юсту від 01.05.2023 №1527/25.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що спірне рішення загальних зборів прийнято з порушенням вимог законодавства та статуту Райагробуду, неповноважним складом, а саме членами Райагробуду, які на момент проведення зборів не перебували в трудових відносинах з Райагробуду, коли як вищим органом уповноваженим на прийняття спірних рішень є загальні збори членів трудового колективу. При цьому, чинний склад трудового колективу для участі у зборах запрошено не було.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
За приписами статей 80, 81, 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів, відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1.1 статуту Підприємства воно є колективним підприємством, заснованим на колективній власності членів трудового колективу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на момент створення Підприємства) передбачено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів, зокрема колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за всіма ключовими ознаками Підприємство, для цілей вирішення цієї справи, слід віднести до кооперативного підприємства, а саме виробничого кооперативу, з огляду на те, що саме для виробничого кооперативу притаманне визначення членства у взаємозв'язку з трудовою участю члена кооперативу у його діяльності, як і припинення членства обумовлене припиненням трудової участі в його діяльності, а також застосування рівного права голосу під час прийняття рішень на зборах (один член кооперативу - один голос), яке не залежить від розміру "частки" чи розміру "пайового внеску" від розміру статутного капіталу чи загального майнового фонду.
Також, на переконання суду першої інстанції до складу осіб, що могли приймати участь в роботі загальних зборів Підприємства могли входити лише особи, які відповідають ознакам члена трудового колективу, та враховуючи, що особи, відомості про яких містяться в ЄДР свої трудові відносини припинили, як мінімум до 2007 року, вони були позбавлені права скликати та проводити загальні збори, на яких було прийнято спірне рішення, що є достатнім для висновку про задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що не зазначення в повідомленні про проведенні зборів чіткої календарної дати її проведення свідчить про грубе порушення порядку скликання зборів та з огляду на фактичне позбавлення у такий спосіб позивача можливості взяти участь у зборах, навіть якщо б він отримав таке повідомлення, проведення зборів є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Отже, порядок скликання загальних зборів порушено, що також призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відновлення яких можливе у спосіб визнання спірного рішення недійсним.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 у справі №918/456/20 у схожих правовідносинах, що стосуються визнання недійсними рішень загальних зборів учасників колективного підприємства, дійшла наступних висновків, в частині застосування аналогії права, що регулює діяльність ТОВ, зокрема у пунктах 29-48 суд дійшов наступних висновків:
"Чи застосовуються до підприємства, створеного членами трудового колективу, норми законодавства України, що регулюють діяльність господарських товариств, зокрема ТОВ?
29. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, визначили що організаційно-правова форма Райагробуду - це підприємство колективної власності, втім застосували до спірних правовідносин норми ЦК щодо товариств, норми Закону "Про господарські товариства" та відповідну судову практику. На цю ж практику посилається й скаржник у касаційній скарзі.
30. Для правильного вирішення цієї справи необхідно визначити, яке законодавство підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами спору.
31. Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
32. Статтею 81 ЦК визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів, відповідно до ст. 87 цього Кодексу.
33. Відповідно до ч.1 ст.83 ЦК юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
34. Статутом Райагробуду не визначено організаційно-правову форму зазначеної юридичної особи.
35. Посилання у п. 1.1. статуту Райагробуду на те, що його було створено відповідно до Закону "Про підприємства в Україні", а також на те, що "його власником є трудовий колектив", дають підстави вважати, що Райагробуд є колективним підприємством.
36. Так, ч. 1 ст. 2 Закону "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на момент створення Райагробуду) передбачено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів, зокрема колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації. 37. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 63 ГК України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
38. При цьому для корпоративного підприємства є характерним те, що воно утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК).
39. У ст. 63 ГК передбачено, що одним із видів підприємств є підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Втім, глава 10 ГК "Підприємства колективної власності" не називає підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, серед видів підприємств колективної власності (ст. 93 ГК) та не містить норм, присвячених регулюванню його діяльності.
40. Судами встановлено, що Райагробуд створено з метою раціонального використання наявних фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, виробничих потужностей, задоволення соціальних і економічних інтересів самого підприємства, отримання прибутку. При цьому Райагробуд має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член підприємства має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями підприємства.
41. Той факт, що Райагробуд, як колективне підприємство, створюється за рахунок об'єднання майна громадян - членів його трудового колективу та їх трудової діяльності з метою одержання прибутку, а також порядок голосування на загальних зборах трудового колективу, що обумовлюється відповідно до кількості голосів, тобто частки у майновому фонді кожного із членів трудового колективу, яка визначається у відсотковому та сумарному співвідношенні до всього майнового фонду, дає підстави вважати, що вказане підприємство за організаційною формою є максимально наближеним до товариства з обмеженою відповідальністю.
42. При цьому Райагробуд також наділений певними ознаками кооперативу в розумінні Закону "Про кооперацію". Так, ч. 1 ст. 4 Закону "Про кооперацію" передбачено, що одним із принципів, на основі яких базується кооперація, є безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності. При цьому ст. 2 Закону "Про кооперацію" визначає обов'язкову трудову участь членів кооперативу однією з основоположних ознак виробничого кооперативу. Статутом Райагробуду також передбачено, що членами вищого органу трудового колективу можуть бути лише особи, які знаходяться в трудових відносинах з підприємством і мають певний стаж роботи.
43. Водночас визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абз. 4 ст. 4 Закону "Про кооперацію"). Отже, оскільки статутом Райагробуду не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, то до правовідносин щодо порядку голосування та прийняття рішень загальними зборами трудового колективу Райагробуду, як колективного підприємства не можуть застосовуватись положення Закону "Про кооперацію".
44. Згідно зі ст. 8 ЦК, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
45. У ст. 83 ЦК передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
46. У ст. 84 ЦК передбачено, що товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку.
47. Враховуючи те, що Райагробуд був створений у 1998 році, а перехідними положеннями ЦК не було передбачено приведення організаційно-правових форм вже існуючих юридичних осіб у відповідність до вимог ЦК, то положення законодавства про господарські товариства можуть бути застосовані до Райагробуду за аналогією.
48. Відтак, в межах правовідносин, що виникли в цій справі, в частині вирішення питання про порядок прийняття рішень загальними зборами трудового колективу Райагробуду можуть застосовуватись положення ЦК і Закону "Про господарські товариства" в частині, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю (в редакції, що була чинною станом на момент прийняття таких рішень), і відповідна судова практика".
Колегією суддів встановлено, що в даному випадку, статут Райагробуду, не містить правила - один член підприємства має один голос у вищому органі. Натомість у статуті у пункті 4.4 зазначено, що рішення на зборах приймаються простою більшістю. Однак, якщо взяти за основу визначення поняття "проста більшість голосів", що міститься у Законі України "Про акціонерні товариства", це означає, відповідно до статті 2 "Проста більшість голосів - це більш як 50 відсотків голосів акціонерів, які брали участь у загальних зборах". Тобто мова йде не про один учасник - один голос.
Також Райагробуд має чітко визначений розмір статутного капіталу, який поділений на рівні частини, у кожної частини є свій власник, відомості про який зазначені в реєстрі юридичних осіб. Більше того, відповідно до чинного законодавства, що регулює діяльність ТОВ/ТДВ відомості про учасників/засновників не обов'язково мають міститися в статуті ТОВ/ТДВ.
У чинному статуті Райагробуд відсутнє посилання на обов'язкову трудову участь засновників/учасників, відсутні посилання на обов'язок перебування у трудових відносинах, задля можливості приймати участь у вищому органі Райагробуду. Натомість в статуті присутні притаманні господарським товариствам пункти, які встановлюють перелік повноважень Загальних зборів, Голови, Ради райагробуду, Ревізійної комісії.
При цьому, як стверджує скаржник, до 2000 року учасниками підприємства були в тому числі юридичні особи, які аж ніяк не могли приймати особисту трудову участь в діяльності товариства, але при цьому мали цілком чітку частку, виражену у конкретній грошовій сумі, з огляду на що, в даному випадку, Райагробуд має спільні риси саме господарського товариства, а не кооперативу.
Як зазначалося вище, в чинній редакції статуту відсутнє встановлене правило один член підприємства - один голос. Крім того, в статуті відсутні умови, що управління Райагробудом можуть здійснювати виключно працівники, які приймають трудову участь у діяльності підприємства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні даного спору, слід застосовувати аналогію закону, зокрема законодавство, що регулює діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 №906/908/21 у схожих правовідносинах щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, дійшов висновків, що навіть за умови припинення трудових відносин між кооперативом/сільськогосподарським кооперативом та учасником (засновником, членом, асоціативним членом), автоматичне припинення членства та позбавлення корпоративних прав, в тому числі приймати участь у Загальних зборах, не передбачена, ні Законом України "Про кооперацію", ні Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію".
Як стверджує позивач, у зборах приймали участь не "трудовий колектив", а особи, що припинили трудові відносини, перебувають на пенсії, тому не мають права приймати участь у зборах, ініціювати проведення таких зборів тощо.
У той же час, враховуючи наведену вище правову позицію Верховного Суду, припинення трудових відносин учасника з Підприємством (вихід на пенсію в тому числі, чи звільнення тощо) автоматично не припиняє і не позбавляє учасників корпоративних прав.
Таким чином, на переконання колегії суддів, спірні рішення загальних зборів Підприємства приймалися за наявності кворуму.
Щодо підстав визнання недійсним рішення загальних зборів через порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів колегія суддів зазначає таке.
У постанові Верховного Суд від 01.09.2023 у справі №909/1154/21 зазначено наступне:
"Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла станом на дати прийняття загальними зборами учасників товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" спірних рішень) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів, у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Аналогічні положення були закріплені у підпункті "а" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (на момент прийняття загальними зборами Товариства спірних рішень)).
Отже, право учасника товариства з додатковою відповідальністю брати участь в управлінні справами товариства у порядку, визначеному законом та установчими документами (статутом) товариства, що охоплює собою, зокрема і права учасника бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, гарантоване законом.
Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Верховний Суд зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.
Згідно з частиною п'ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- відсутність протоколу загальних зборів.
Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22 травня 2019 року у справі №911/1798/18, від 06 березня 2019 року у справі №910/16715/17, від 22 січня 2020 року у справі №915/99/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №912/430/19, від 31 липня 2019 року у справі №910/7633/18, від 16 липня 2019 року у справі №914/484/18, від 21 грудня 2021 року у справі №902/1256/20, від 17 листопада 2022 року у справі №917/1523/21 та інших.
Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов'язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом. Проте, обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів, сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.
Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:
- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;
та /або
- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.
Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.
Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача, як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів".
Судовою колегією встановлено, що безпосередньо прав та обов'язків позивача, можуть стосуватися рішення, в частині звільнення його з посади Голови Підприємства.
Частина учасників, виявили бажання відчужити належну їм частку у статутному капіталі Підприємства шляхом дарування. Тобто рішення дарувальника та обдарованого, жодним чином не порушують права та інтереси позивача.
Зміни у складі учасників, що вчинені у зв'язку з виключенням/включенням учасників, також жодним чином не впливають на права та інтереси позивача.
Рішення про реорганізацію спрямовано на приведення у відповідність чинному законодавству України організаційно правової форми, з метою можливості ефективного, в межах правового поля, управління Підприємством, що також фактично здійснюється в інтересах позивача, оскільки знімає неоднозначність і неврегульованість діяльності, оскільки зміна організаційно-правової форми підприємства на ТОВ, дасть змогу всім учасникам Підприємства розуміти всі свої права та обов'язки, чітко регламентувати роботу органів управління тощо.
Виключення даних про позивача з реєстру юридичних осіб, як про особу, що може представляти інтереси Підприємства без довіреності є технічним питанням, що випливає з першого питання, щодо звільнення.
При цьому, статус позивача, як учасника жодним чином не змінився, його не позбавлено корпоративних прав, не прийнято щодо нього як учасника жодного рішення, що вплинуло на його права та інтереси.
Тому, єдиним порушенням, яке зачіпає права та інтереси позивача, є звільнення його з посади Голови Підприємства.
Відповідно до норм чинного законодавства, судової практики та статуту Підприємства (пункт 4.1) Збори колективу наділені повноваженнями обирати голову Підприємства, що власне і було зроблено, тому жодних порушень прав чи інтересів Позивача як учасника, допущено не було.
Отже, припинення повноважень члена виконавчого органу чи його тимчасове відсторонення від виконання повноважень, відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України є діями уповноваженого органу відповідного підприємства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння такого члена й унеможливлення здійснення ним повноважень з управління цим підприємством (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (пункти 52-54), від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц (пункти 33-35), від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 16.10.2019 у справі №752/10984/14-ц (пункти 32-40), від 10.09.2019 у справі №921/36/18 (пункт 4.8), від 29.05.2019 у справі №452/970/17 (пункти 57-60), від 10.04.2019 у справі №510/456/17).
Однак, незгода з рішенням загальних зборів про своє звільнення, не є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів загалом.
Доводи позивача, що підставою для визнання недійсним рішення є відсутність кворуму відхиляються колегією суддів у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі №902/45/20:
"За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.
Для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача, як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача, як учасника господарського товариства, оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спільним рішенням загальних зборів, на якій обґрунтовано послався скаржник у касаційній скарзі.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 01 вересня 2023 року у справі №909/1154/21.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Визнаватися недійсними мають лише ті рішення оспорюваних загальних зборів, якими порушено корпоративні права позивача, як це визначено самим позивачем. Визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №922/1671/16 та від 12 березня 2019 року у справі №904/9495/16, а також у постанові від 07 грудня 2021 року у цій справі №902/45/20".
З огляду на наведене, на переконання колегії судді, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів членів Райагробуду, що оформлені протоколом від 30.07.2022 №01/22.
Оцінивши обставини у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_2 , відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2024 у справі №911/833/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №911/833/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 15.10.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран