вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"16" вересня 2025 р. м.Київ Справа№ 911/2247/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024
у справі № 911/2247/21 (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб
"Арсенал" (Київ)"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал"(Київ)" (далі - ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)", Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Ткачука О.В., вирішено інші процедурні питання у справі.
22.03.2023 господарський суд в установленому законом порядку здійснив публікацію оголошення № 70255 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)".
24.04.2023 до місцевого господарського суду, серед інших, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" (далі - ТОВ "Фінспот", Кредитор) про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 37 531 752,84 грн, з яких: 30 760 000,00 грн основного боргу, 1 410 746,30 грн 3% річних, 5 299 948,00 грн інфляційних втрат, а також 28 146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткового рішення від 24.05.2022 у справі № 910/16913/21, та 32 911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 910/16913/21.
Подану заяву Кредитор мотивував невиконанням Боржником своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" (далі - ПАТ "Банк Восток", банк) в частині погашення заборгованості за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 (далі - Кредитний договір), право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінспот" як майнового поручителя, а також зобов'язань перед самим Кредитором щодо стягнення коштів за судовими наказами.
Зокрема, узагальнені доводи ТОВ "Фінспот" під час попереднього апеляційного розгляду, були наступними.
15.08.2019 між ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" (Позичальник / Боржник) та ПАТ "Банк Восток" (Банк) укладено Кредитний договір № КК2019-0140 з відповідними додатковими угодами № 1 від 13.09.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 10.12.2019, з кінцевим терміном повернення кредиту 28.01.2020.
Банком було виконано зобов'язання за Кредитним договором та перераховано Боржнику суму кредиту в розмірі 30300000,00 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" перед Банком, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (Банк) та ТОВ "Фінспот" (надавач покриття) підписано Договір про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, відповідно до умов якого ТОВ "Фінспот" несе солідарний обов'язок виконання зобов'язань за Кредитним договором в межах суми грошового покриття, наданої на підставі Договору грошового покриття.
Крім того, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (заставодержатель) та ТОВ "Фінспот" (заставодавець) як майновий поручитель за ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" (позичальник) укладено Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2, відповідно до умов якого, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю майнові права, вказані у п. 1.2 цього Договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.
Обтяження майнових прав за Договором грошового покриття було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 16.12.2019.
Крім того, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (новий кредитор) підписано з ТОВ "Фінспот" (первісний кредитор) Договір про відступлення права вимоги до Договору застави, відповідно до умов якого Первісний кредитор безумовно та в повному обсязі уступає Новому кредитору право вимоги грошових коштів від ПАТ "Банк Восток" за Договором про розміщення грошового покриття, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, які можуть бути укладені до Договору про розміщення грошового покриття. У зобов'язанні, право вимоги за яким відступається згідного цього Договору, Первісний кредитор є кредитором, а боржником є Новий кредитор.
Даний договір укладено під відкладальною обставиною - право вимоги, яка уступається згідно цього договору, переходить до нового кредитора в день ініціювання новим кредитором звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави. За згодою сторін, ініціювання звернення стягнення на предмет застави є реєстрація звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
ТОВ "Фінспот" стверджує, що зазначені договори у своїй сукупності (Договір про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2, Договір про відступлення права вимоги до Договору застави) врегульовують процедуру звернення стягнення на предмет застави у договірному порядку.
У зв'язку з тим, що ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" станом на 28.01.2020 не було виконано зобов'язання за Кредитним договором, 29.01.2020 (1 день прострочення виконання зобов'язань), Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення в ДРОРМ, у зв'язку з чим Договір про відступлення права вимоги набув чинності.
Грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття) були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (згідно Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020) та були направлені на погашення заборгованості у наступних сумах: 893850,00 грн - заборгованість за відсотками; 29866150,00 грн - заборгованість за кредитом.
Відтак ТОВ "Фінспот" стверджує, що внаслідок виконання ТОВ "Фінспот", як майновим поручителем замість ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)", зобов'язання за Кредитним договором перед ПАТ "Банк Восток", до ТОВ "Фінспот" перейшло право вимоги за Кредитним договором у розмірі стягнутого заставного майна (в сумі 30760000,00 грн) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України.
ТОВ "Фінспот" зверталось до Боржника з Претензією від 12.08.2020 б/№ про погашення заборгованості у сумі 30760000,00 грн, проте вказана претензія залишена Боржником без реагування.
Відтак ТОВ "Фінспот" вважає наявною та підтвердженою заборгованість ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" в розмірі 30760000,00 грн.
Крім того, у зв'язку з невиконанням Боржником зобов'язання щодо сплати вказаної заборгованості, ТОВ "Фінспот" додатково нарахувало 1410746,30 грн 3% річних за період з 15.08.2020 по 23.02.2022 та 5299948,00 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 по лютий 2022.
Узагальнені доводи Боржника проти заяви ТОВ «Фінспот» під час попереднього апеляційного розгляду були наступними.
Боржник не заперечує щодо обставин наявності у ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" кредитних правовідносин з ПАТ "Банк Восток". Водночас Боржник зауважує, що одночасно з підписанням Кредитного договору між сторонами жодних договорів забезпечення не укладалось.
При цьому Боржник стверджує про відсутність будь-яких правовідносин ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" з ТОВ "Фінспот". Правочини між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Фінспот" було укладено без дотримання умов Кредитного договору, які стосуються банківської таємниці.
Крім того Боржник зазначає про порушення ПАТ "Банк Восток" процедури звернення стягнення на заставне майно.
Зокрема, ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" не було стороною правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення та перехід до майнового поручителя прав вимоги за Кредитним договором (Договору застави № КК2019-0140/З.М.П.2 та Договору про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2). Будь-які повідомлення щодо укладення таких правочинів на адресу Боржника не надходили.
Кінцевим строком повернення кредитних коштів (Додаткова угода № 3 до Кредитного договору) було 28.01.2020. Звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано 29.01.2020. Повідомлень щодо добровільного виконання боргу ПАТ "Банк Восток" на адресу ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" не надсилало.
Боржник посилається на відповідні положення ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" та ст. 22, 24, 26-28, 32, 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження і зазначає, що в даному випадку Банк мав би право звернути стягнення на заставне майно - грошове покриття ТОВ "Фінспот" шляхом реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави та направлення Боржнику письмового повідомлення про порушення зобов'язання, забезпеченого договором застави, з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором та нарахованих штрафних санкцій, повідомлення про прийняте Банком рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.
Лише після спливу 30 днів (як це передбачено ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та за умови несплати визначеної у повідомленні суми боргу, у Банку виникає право на завершення процедури - звернення стягнення.
Проте, 29.01.2020 Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 29.01.2020 згідно відомостей заяви про відкриття провадження у даній справі про банкрутство, грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття) були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020.
Боржник стверджує про порушення права Позичальника на добровільне виконання боргу та створення умов для його невиконання з метою якнайшвидшого списання коштів грошового покриття.
Відтак, з позиції Боржника, процедуру звернення стягнення на заставне майно було проведено з грубим порушенням Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зокрема списання суми боргу у вигляді грошового покриття відбулось одразу в той самий день, коли було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави у ДРОРМ: 29.01.2020, без направлення вимоги про добровільне виконання боргу.
Враховуючи зазначене вище, у зв'язку з недотриманням процедури звернення стягнення на заставне майно та неправомірне списання коштів грошового покриття Боржник вважає, що ТОВ "Фінспот" не виконало зобов'язання ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" перед ПАТ "Банк Восток", отже право вимоги не перейшло до ТОВ "Фінспот".
Вказані вище обставини в їх сукупності, на думку Боржника, свідчать про необґрунтованість заявлених ТОВ "Фінспот" грошових вимог, що є підставою для відхилення таких вимог судом.
Відносно заявлених ТОВ "Фінспот" грошових вимог у сумах: 28146,80 грн та 32911,74 грн, які підтверджені наказами Господарського суду м. Києва від 16.01.2023 у справі № 910/16913/21, Боржником надано відповідні докази про сплату вказаної заборгованості.
За результатом попереднього засідання у справі № 911/2247/21 Господарський суд Київської області постановив ухвалу від 06.02.2024, якою, зокрема, відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" (далі - ТОВ "Фінспот", Кредитор) про визнання грошових вимог до Боржника, закрив провадження у частині грошових вимог у сумі 61 058,54 грн та відхилив грошові вимоги у частині суми 37 470 694,30 грн.
Ухвалу в частині закриття провадження щодо грошових вимог Кредитора у сумі 61 058,54 грн місцевий господарський суд мотивував погашенням Боржником зазначеної заборгованості до дати попереднього засідання, що підтверджено відповідними доказами та не заперечувалося заявником.
Відмовляючи у іншій частині грошових вимог у сумі 37 470 694,30 грн суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ "Фінспот" не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору, у зв'язку з чим заявлена Кредитором сума грошових вимог щодо основного боргу в розмірі 30 760 000,00 грн, а також додатково нарахованих на вказану заборгованість суми 1 410 746,30 грн 3% річних та 5 299 948,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованими.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника та їх відхилення у сумі 37 470 694,30 грн, Кредитор оскаржив вказану ухвалу у відповідній частині в апеляційному порядку.
Постановою від 12.06.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ТОВ "Фінспот" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 без змін.
За мотивами зазначеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про неправомірність переходу від ПАТ "Банк Восток" до ТОВ "Фінспот" права вимоги до Боржника за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору.
Постановою від 20.11.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ "Фінспот" без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 (в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №911/2247/21 - без змін.
Залишаючи без змін вказані судові рішення, Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення визначеного законом порядку позасудового звернення стягнення на відповідний предмет застави свідчить про неправомірність переходу від ПАТ "Банк Восток" до ТОВ "Фінспот" права вимоги до ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору.
На підставі зазначеного, касаційний суд вважав, що в цілому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "Фінспот" до Боржника та їх відхилення у сумі 37 470 694,30 грн є правомірним, оскільки ґрунтується на встановлених обставинах та належним чином оцінених доказах, чим спростовуються протилежні аргументи скаржника.
Постановою від 28.01.2025 Господарський суд Київської області, серед іншого, припинив процедуру розпорядження майном Боржника, визнав ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" банкрутом та відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ткачука О. В.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн у справі № 911/2247/21, ПАТ "Банк Восток" 14.03.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вирішуючи питання про визнання грошових вимог ТОВ «ФІНСПОТ» суд, без участі ПАТ «БАНК ВОСТОК», розглянув питання правомірності переходу від Банку до ТОВ «ФІНСПОТ» права вимоги до Боржника ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019, укладеного з ПАТ «БАНК ВОСТОК». Не повідомивши Банк про розгляд справи, суд першої інстанції фактично порушив право ПАТ «БАНК ВОСТОК» на належний судовий захист.
Також, скаржник наголошував, що Господарський суд Київської області зробив помилковий висновок про порушення норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» при вжитті ПАТ «БАНК ВОСТОК» заходів звернення стягнення на предмет забезпечення.
При цьому, скаржник наголошував, що не виконавши свої зобов'язанням за Кредитним договором ТОВ «ФК«Арсенал» (Київ)» намагається позбавити кредитора ТОВ «ФІНСПОТ» права на задоволення своїх вимог у зв'язку з виконанням зобов'язань за боржника, у зв'язку з чим вважає дії боржника недобросовісними. Отже, є необґрунтованими посилання на порушення банком засад добросовісності, розумності та справедливості. Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про правомірність та законність дій ПАТ «БАНК ВОСТОК» щодо списання грошових коштів з рахунку, а також набуття ТОВ «ФІНСПОТ» права вимоги за Кредитним договором, що додатково підтверджено судовими рішеннями, які набули законної сили.
Також, скаржник наголошував, що кредиторську заборгованість Боржника в розмірі 30 760 000,00 гривень має бути установлена під час проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, має бути відображена в бухгалтерському балансі Боржника, а тому кредиторську вимогу в розмірі 30 760 000,00 гривень необхідно включити і до ліквідаційного балансу Боржника.
Право на апеляційне оскарження та поважність причин пропуску строку банк обґрунтував тим, що він є особою, яка не була залученою до участі у цій справі, однак щодо прав та інтересів якої ухвалена оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 06.02.2024 у відповідній її частині.
Також, 20.03.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких скаржник наголошував, що ТОВ «Фінспот» є належним кредитором боржника, на підтвердження чого просив долучити до матеріалів справи нові докази (клопотання на отримання кредиту від 01.08.2019, від 06.12.2019, кредитний договір № КК2019-0140, договір застави № КК2019-0140/З.Д.1 від 15.08.2019, договір від 15.09.2019 про відступлення права вимоги до договору застави № КК2019-0140/З.Д.1 від 15.08.2019, договір про розірвання договору застави № КК2019-0140/З.Д.1 від 15.08.2019, договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2 від 10.12.2019), поновивши строк на їх подання.
Крім того, 21.03.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФК«Арсенал» (Київ)» надійшла заява, в якій наголошувалось на наступному:
- Господарський суд Київської області при прийнятті оскаржуваної ухвали від 06.02.2024 у справі №911/2247/21 не вирішував питання про права та обов?язки скаржника - ПАТ "Банк Восток";
- оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №911/2247/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал», а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2024, а відтак наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Восток" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 911/2247/21 за апеляційною скаргою ПАТ "Банк Восток" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі №911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн.
Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, для прийняття до розгляду апеляційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Такі висновки апеляційний господарський суд обґрунтував тим, що скаржник (ПАТ "Банк Восток") не заявляв жодної вимоги до Боржника та не був залученим учасником у справі про банкрутство, а, крім того, оскаржувана ухвала вже переглянута в апеляційному та касаційному порядках.
При цьому з покликанням на відповідну практику Верховного Суду (постанови від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14), у своїх мотивах суд апеляційної інстанції керувався висновком про те, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Дійшовши висновку про відсутність обставин, що передбачені нормами частини другої статті 261 ГПК України, апеляційний господарський суд залишив без розгляду клопотання ПАТ "Банк Восток" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 06.02.2024 у цій справі.
Постановою Верховного Суду від 23.06.2025 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 911/2247/21 скасовано. Справу № 911/2247/21 направити для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду на стадію відкриття провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:
- суд апеляційної інстанції помилково керувався тим, що банк як особа, яка не брала участі у цій справі про банкрутство (хоча стверджувала, що місцевий суд постановив ухвалу про її права та інтереси), не довів підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України, оскільки він не був залученим учасником у справі про банкрутство, а коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справах про банкрутство, звужено до учасників такої справи;
- крім того, зазначаючи про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції (у відповідній частині грошових вимог кредитора) вже переглянута в апеляційному та касаційному порядках, тобто її повторний апеляційний перегляд призведе до порушення принципу правової визначеності, апеляційний господарський суд помилково не врахував, що норми статті 272 ГПК України передбачають можливість повторного перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення місцевого господарського суду за виняткових (встановлених цієї статтею) умов та виключно з мотивів, які не були предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою;
- за таких обставин, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наявності / відсутності підстав для застосування до апеляційної скарги ПАТ "Банк Восток" наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, оскільки у повній мірі не дослідив доводи скаржника в аспекті наявності у нього права на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали як особі, яка не залучена до участі у справі, однак суд ухвалив рішення про її права та інтереси;
- поряд з цим Верховний Суд зазначає, що апеляційному господарському суду належало врахувати, що звернення ПАТ "Банк Восток" з відповідною апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на скаржника обов'язок довести та обґрунтувати обставини, що зумовили пропуск цього строку навіть у разі, коли апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі;
- у цьому аспекті вбачається необхідним належна правова оцінка судом апеляційної інстанції викладених в апеляційній скарзі доводів скаржника про те, що про оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 Банк дізнався лише 05.03.2025 з матеріалів іншої судової справи, ініційованої іншою із сторін;
- водночас Верховний Суд зауважує, що сам скаржник у поданій апеляційній скарзі покликався на преюдиційність обставин, установлених у справі №910/16913/21 за позовом ТОВ "ФК "Арсенал (Київ)" до ТОВ "Фінспот" та ПАТ "Банк Восток" про визнання протиправними дій Банку по зверненню стягнення та про визнання відсутнім у ТОВ "Фінспот" права вимоги за Кредитним договором;
- не менш вагомим, з метою здійснення судового контролю та недопущення затягування розгляду справи про банкрутство, є необхідність правової оцінки апеляційним господарським судом обставин обізнаності скаржника із наявністю справи про банкрутство та порушенням оскаржуваною ухвалою від 06.02.2024 прав та інтересів Банку, зокрема, з підстав його участі у статусі відповідача у справі № 910/16913/21;
- саме від належної правової оцінки наведених обставин залежатиме обґрунтованість висновку апеляційного суду про наявність підстав для поновлення Банку строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у цій справі № 911/2247/21 та відкриття апеляційного провадження за відповідною апеляційною скаргою, поданою 14.03.2025;
- у разі ж визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження, суду апеляційної інстанції у подальшому належатиме перевірити наявність у ПАТ "Банк Восток", який подав апеляційну скаргу у порядку статті 272 ГПК України, правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням (з'ясувати, чи вирішувалось судом питання про право, інтерес та (або) обов'язок Банку), а також дослідити наявність такої умови для розгляду апеляційної скарги у порядку вказаної статті процесуального закону, як наявність відмінних доводів та аргументів апеляційної скарги від тих доводів та аргументів, які розглядалися апеляційним судом під час первісного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ТОВ "Фінспот";
- з огляду на зазначене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції не дотримався алгоритму дій, який є необхідним під час розгляду апеляційної скарги, поданої у порядку статті 272 ГПК України, зокрема належним чином не перевірив поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.07.2025, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" у справі № 911/2247/21 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 поновлено строк Публічному акціонерному товариству "Банк Восток" - особи, що не брала участі у справі на подачу апеляційної скарги у справі № 911/2247/21 на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Восток"- особи, що не брала участі у справі, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21, розгляд справи призначено на 16.09.2025.
Також, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник підтримав доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн.
В судове засідання 16.09.2025 з?явились:
- представник Публічного акціонерного товариства "Банк Восток", які підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн.
- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал"(Київ)", який проти заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" заперечував, та просив закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі №911/2247/21, а у випадку, якщо суд дійде висновку про розгляд справи - відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін;
- представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот", який підтримав доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 № 911/2247/21 в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн.
Інші учасники справи представників не направили, судом апеляційної інстанції про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. (ч. 1). У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.(ч. 2). За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. (ч. 3). Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.(ч. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
24.04.2023 до місцевого господарського суду, серед інших, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 37 531 752,84 грн, з яких: 30 760 000,00 грн основного боргу, 1 410 746,30 грн 3% річних, 5 299 948,00 грн інфляційних втрат, а також 28 146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткового рішення від 24.05.2022 у справі № 910/16913/21, та 32 911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, виданим на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 910/16913/21.
Подану заяву Кредитор мотивував невиконанням Боржником своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Банк Восток" в частині погашення заборгованості за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 (далі - Кредитний договір), право вимоги за яким перейшло до ТОВ "Фінспот" як майнового поручителя, а також зобов'язань перед самим Кредитором щодо стягнення коштів за судовими наказами.
За результатом попереднього засідання у справі № 911/2247/21 Господарський суд Київської області постановив ухвалу від 06.02.2024, якою, зокрема, відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника, закрив провадження у частині грошових вимог у сумі 61 058,54 грн та відхилив грошові вимоги у частині суми 37 470 694,30 грн.
Ухвалу в частині закриття провадження щодо грошових вимог Кредитора у сумі 61 058,54 грн місцевий господарський суд мотивував погашенням Боржником зазначеної заборгованості до дати попереднього засідання, що підтверджено відповідними доказами та не заперечувалося заявником.
Відмовляючи у іншій частині грошових вимог у сумі 37 470 694,30 грн суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ "Фінспот" не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору, у зв'язку з чим заявлена Кредитором сума грошових вимог щодо основного боргу в розмірі 30 760 000,00 грн, а також додатково нарахованих на вказану заборгованість суми 1 410 746,30 грн 3% річних та 5 299 948,00 грн інфляційних втрат є необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені Господарським судом Київської області і перевірені судом апеляційної інстанції.
15.08.2019 між ПАТ "Банк Восток" (Банк) та ТОВ "Футбольний клуб "Арсенал" (Київ)" (Позичальник) укладено Кредитний договір № КК2019-0140 із відповідними додатковими угодами (Договорами про внесення змін) № 1 від 13.09.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 10.12.2019 (надалі також: "Кредитний договір").
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк відповідно до умов цього Договору зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 30300000,00 грн, а Позичальник зобов'язується сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені цим Договором.
Згідно п. 1.4. Кредитного договору (в ред. Договору про внесення змін до Кредитного договору № 3 від 10.12.2019), Кредит має бути повернутий Позичальником, зокрема, не пізніше 28.01.2020, проте термін повернення Кредиту може змінюватися згідно умов цього Договору.
В якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, неустойки, а також витрат, пов'язаних зі здійсненням стягнення з Позичальника заборгованості за цим Договором укладається договір застави майнових прав за договором банківського строкового вкладу. Договір застави має бути складений не пізніше 15.08.2019 (пп. 3.1.1. п. 3.1. Кредитного договору).
Пунктами 8.2., 8.3. Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов'язується: повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 4 цього Договору; сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених розділом 1 та розділом 5 цього Договору.
Відповідно до п. 9.11. Кредитного договору, Банк має право розкривати інформацію про Позичальника та його кредитну історію в межах дозволу, наданого Позичальником у розділі 12 цього Договору.
Розділом 12 Кредитного договору встановлено, що Банк зобов'язаний забезпечити збереження інформації щодо діяльності та фінансового стану Позичальника, яка стала відомою Банку у процесі обслуговування Позичальника та взаємовідносин з ним чи третім особам при виконанні цього Договору (банківська таємниця).
Банківська таємниця розкривається Банком виключно у випадках, зазначених у ст. 61, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку, в разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором, а також у випадках, коли Позичальник перебуває в процедурі фінансової реструктуризації, використовувати на власний розсуд Банку, в тому числі розкривати третім особам (зокрема, але не виключно: правоохоронним органам, суду, нотаріусу, державній виконавчій службі, приватним виконавцям, експертам, кредиторам, інвесторам, спостережній раді, секретаріату та арбітражному комітету, утворених у процедурі фінансової реструктуризації, тощо) інформацію про Позичальника, яка є банківською таємницею.
Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку, незалежно від стану виконання зобов'язань за цим Договором, розкривати інформацію, що становить банківську таємницю у порядку та в обсязі, який необхідний для виконання Банком вимог законодавства України, зокрема, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо розкриття емітентом особливої інформації.
Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку збирати, зберігати, використовувати інформацію про Позичальника, яка є необхідною для визначення платоспроможності останнього, дозвіл на доступ до його кредитної історії, а також дозвіл на передачу та поширення через Бюро кредитних історій інформації про кредитну історію Позичальника.
Даним Договором Позичальник надає дозвіл Банку передавати інформацію, що становить банківську таємницю, про нього, а також про пов'язаних з ним осіб до Кредитного реєстру Національного банку України в порядку та обсязі, який необхідний для виконання Банком вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Пунктами 13.1., 13.2. Кредитного договору сторонами узгоджено, що Банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків Позичальника, відкритих у ПАТ "Банк Восток", для погашення заборгованості по сплаті процентів, комісій, неустойки та по поверненню Кредиту згідно цього Договору.
Договірне списання грошових коштів, передбачене п. 13.1. цього Договору здійснюється Банком при настанні термінів/строків (при цьому якщо цей Договір встановлює строки платежу у кілька днів, то право договірного списання може бути використане Банком уже в перший день строку) виконання Позичальником зобов'язань (тобто при виникненні обов'язку Позичальника здійснити платіж) по сплаті процентів/комісій/неустойки чи поверненню Кредиту і в розмірах, визначених відповідно до умов цього Договору.
За змістом п. 15.2. Кредитного договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 15.6. Кредитного договору визначено, що права Банку за цим Договором можуть бути відступлені третій особі згідно чинного законодавства України без згоди Позичальника. Зобов'язання Позичальника по поверненню заборгованості за цим Договором можуть бути виконані третьою особою, без отримання будь-яких окремих погоджень чи підтверджень від Позичальника (тобто, при виконанні обов'язків Позичальника третьою особою Банк презюмує, що виконання обов'язку покладено Позичальником на таку особу).
Згідно п. 15.7. Кредитного договору, всі повідомлення та вимоги сторін, які направляються згідно умов цього Договору, вважаються зробленими належним чином, якщо вони вручені під підпис представникові сторони або направлені телеграмою, або реєстрованим поштовим відправленням, або кур'єром. Якщо повідомлення та вимоги згідно умов цього Договору направляються через операторів зв'язку, то вони надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Матеріали справи не містять доказів укладення між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" будь-яких договорів забезпечення, у т.ч. на виконання п. 3.1. Кредитного договору.
В той же час, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (Банк) та ТОВ "Фінспот" (надавач покриття) укладено Договір про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2 (надалі також: "Договір про розміщення грошового покриття"), відповідно до п. 1.1. якого, Надавач покриття передає Банку грошове покриття, зазначене у п. 2.1 цього Договору для забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.
Згідно п. 1.2. Договору про розміщення грошового покриття, Надавач покриття підтверджує, що до укладення цього Договору, він ознайомився з умовами Кредитного договору, які йому відомі та повністю йому зрозумілі.
В день підписання цього договору, в якості забезпечення виконання Позичальником його зобов'язань за Кредитним договором, Банк відкриває внутрішньобанківський рахунок грошового покриття № 2602.3.01.0682975, а Надавач покриття перераховує на такий рахунок кошти у сумі 30760000,00 грн з призначенням платежу "розміщення грошового покриття за Договором про розміщення грошового покриття" на строк по 28.01.2020 (п. 2.1. Договору про розміщення грошового покриття).
Відповідно до п. 1.3. Договору про розміщення грошового покриття, сторони домовились, що відповідно до положень ст. 541 ЦК України, Надавач покриття несе з Позичальником солідарний обов'язок виконання зобов'язань за Кредитним договором в межах суми грошового покриття, наданого на умовах цього Договору.
В силу п. 1.5. Договору про розміщення грошового покриття, Банк має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок грошового покриття за цим Договором у порядку, встановленому цим Договором.
Згідно п. 2.4. Договору про розміщення грошового покриття, Надавач покриття втрачає право розпорядження грошовими коштами, на час їх перебування на рахунку грошового покриття та не має право розпоряджатися самим рахунком грошового покриття. Рахунком грошового покриття розпоряджається виключно Банк.
Пунктом 3.1. Договору про розміщення грошового покриття визначено, що Надавач покриття цим безумовно та безвідклично дає розпорядження і вповноважує Банк реалізувати будь-які права за цим Договором забезпечення, вживати будь-яких заходів та/або виконувати будь-які дії, за власним розсудом Банку, які є необхідними або які мають бути виконані на користь Банку у зв'язку з цим Договором.
У розділі 3 Договору про розміщення грошового покриття зазначено, що Надавач покриття надає Банку розпорядження реалізувати в тому числі наступні права Банку - отримати на власний розсуд частково/у повному обсязі задоволення своїх вимог за Кредитним договором за рахунок грошового покриття на користь Банку (на відповідний рахунок), коли термін виконання зобов'язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Кредитного договору настав, проте зобов'язання залишаються невиконаними.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання усіх зобов'язань за Кредитним договором (з врахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов'язань Надавача покриття за цим Договором та всіма додатковими угодами до нього (п. 6 Договору про розміщення грошового покриття).
Крім того, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (заставодержатель) та ТОВ "Фінспот" (заставодавець) укладено Договір застави № КК2019-0140/З.М.П.2 (надалі також: "Договір застави"), відповідно до п. 1.1. якого, Заставодавець передає в заставу Заставодержателю майнові права, вказані у п. 1.2. цього Договору, для забезпечення вимог Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору.
У відповідності до даного Договору Заставодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за основним договором та/або Заставодавцем за цим договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави за цим Договором переважно перед іншими кредиторами Заставодавця, у порядку, встановленому цим Договором.
Згідно п. 1.2. Договору застави, предметом застави за цим Договором є належні Заставодавцю на момент укладення цього Договору, а також ті, що можуть виникнути в майбутньому, майнові права за Договором про розміщення грошового покриття укладеним між Заставодавцем та Заставодержателем, з врахуванням змін, внесених додатковими угодами до Договору забезпечення, в тому числі тими, які можуть бути укладені в подальшому.
Майнові права, які передаються в заставу згідно цього Договору, полягають у праві Заставодавця вимагати у Заставодержателя повернення суми грошового покриття за Договором забезпечення у сумі 30760000,00 грн. Заставодержатель є боржником по відношенню до Заставодавця за договором забезпечення.
Відповідно до п. 1.9. Договору застави, обтяження предмету застави заставою на підставі цього Договору підлягає реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що обтяження майнових прав за Договором про розміщення грошового покриття було внесено до ДРОРМ 16.12.2019.
Згідно п. 3.1.1. Договору застави, Заставодержатель має переважне право на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок предмету застави.
В силу п. 3.1.8.1. Договору застави, Банк має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, коли термін виконання зобов'язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно Кредитного договору настав, проте зобов'язання залишається не виконаним.
Відповідно до п. п. 5.2., 5.3. Договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом відступлення Банку прав кредитора у зобов'язанні, яке виникло з Договору про розміщення грошового покриття. Одночасно з укладенням цього Договору сторони укладають Договір про відступлення права вимоги з Договором забезпечення з відкладальною обставиною (далі - Договір відступлення права вимоги). За згодою сторін, Договір відступлення права вимоги набуває чинності в день ініціювання Заставодержателем звернення стягнення на предмет застави. Датою ініціювання звернення стягнення на предмет застави, за згодою сторін, є дата реєстрації Заставодержателем звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання усіх зобов'язань за Основним договором (з урахуванням всіх додаткових угод до нього), а також виконання усіх зобов'язань Заставодавця за цим Договором та всіма додатковими угодами до нього (п. 6.1. Договору застави).
Пунктом 8.5. Договору застави передбачено, що відступлення прав за цим Договором може здійснюватися Заставодержателем без отримання попередньої згоди на це Заставодавця. Відомості про відступлення права вимоги за цим Договором підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом із цим, 10.12.2019 між ПАТ "Банк Восток" (новий кредитор) укладено з ТОВ "Фінспот" (первісний кредитор) Договір про відступлення права вимоги до Договору застави (далі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до п. 1 якого Первісний кредитор безумовно та в повному обсязі уступає Новому кредитору право вимоги грошових коштів від ПАТ "Банк Восток" за Договором про розміщення грошового покриття, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, які можуть бути укладені до Договору про розміщення грошового покриття. У зобов'язанні, право вимоги за яким відступається згідно цього Договору, Первісний кредитор є кредитором, а боржником є Новий кредитор.
Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор уступає Новому кредитору право вимоги, вказане в п. 1 даного договору, в рахунок виконання зобов'язань ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" (позичальник) перед Новим кредитором за Кредитним договором, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 1 від 13.09.2019, Договором про внесення змін № 2 від 12.11.2019, Договором про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені протягом строку дії Кредитного договору (основний договір), включаючи повернення заборгованості за кредитом, сплату процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, відшкодування збитків, а також в рахунок виконання зобов'язань Первісного кредитора перед Новим кредитором згідно Договору застави.
У п. 3 Договору про відступлення права вимоги зазначено, що оскільки право вимоги, яке уступається згідно даного Договору, заставлене Новому кредитору і відступається в рахунок погашення боргу Позичальника за Основним договором, то оплата вартості відступленого згідно цього Договору права вимоги Новим кредитором Первісному кредитору не здійснюється.
Договір укладено під відкладальною обставиною - право вимоги, яка уступається згідно цього Договору, переходить до Нового кредитора в день ініціювання Новим кредитором звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави. За згодою сторін, ініціювання звернення стягнення на предмет застави є реєстрація звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 7 Договору про відступлення права вимоги).
Згідно п. 9 Договору про відступлення права вимоги, даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Банком свої зобов'язання за Кредитним договором було виконано та перераховано всю суму кредиту у розмірі 30300000,00 грн на поточний рахунок Позичальника - ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)".
Оскільки станом на 28.01.2020 (строк повернення Кредиту відповідно до Договору про внесення змін № 3 від 10.12.2019 до Кредитного договору) Боржником не було виконано взятих на себе зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, 29.01.2020 року (один день прострочення виконання зобов'язань) Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (копія витягу від 29.01.2020 міститься в матеріалах справи).
Із змісту наявного у матеріалах справи Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020 вбачається, що ТОВ "Фінспот" перерахував ПАТ "Банк Восток" грошові кошти у розмірі 30760000,00 грн із призначенням платежу "перерахування коштів зг.договору про відступлення права вимоги до Дог.застави № КК2019-0140/З.М.П.2 для погашення простроченої заборг. за кред.договором № КК2019-0140 від 15.08.2019 ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ), зг. Розпорядження від 29.01.2020".
Згідно Повідомлення ПАТ "Банк Восток" від 29.01.2020 № 04/1111, адресованого ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" та ТОВ "Фінспот", Банк повідомив, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" умов Кредитного договору щодо погашення заборгованості не пізніше 28.01.2020, Банком 29.01.2020 було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, укладеним між Банком та ТОВ "Фінспот", а також зареєстровано звернення стягнення на предмет застави за Договором застави в ДРОРМ. У зв'язку з тим, що реєстрація звернення стягнення в ДРОРМ є відкладальною обставиною, яка призводить до набуття чинності Договором про відступлення права вимоги від 10.12.2019 до Договору застави, повідомлено про перехід права вимоги до Заставодержателя (Банку) на підставі Договору про відступлення права вимоги та повне припинення зобов'язань Заставодержателя за Договором про розміщення грошового покриття в наслідок поєднання боржника та кредитора в одній особі. Крім того повідомлено про те, що датою відступлення права вимоги (переходу до Заставодержателя) права вимоги є 29.01.2020. Сума відступленого права вимоги - 30760000,00 грн. За рахунок відступленого права вимоги в сумі 30760000,00 грн погашено заборгованість за Кредитним договором в сумі 30760000,00 грн, з яких: 893850,00 грн заборгованості за відсотками та 29866150,00 грн заборгованості за кредитом.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Фінспот», суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов наступних висновків:
- матеріали справи № 911/2247/21 не містять доказів укладення будь-яких договорів між ТОВ "Фінспот" та ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)";
- щодо обставин укладення між ПАТ "Банк Восток" і ТОВ "Фінспот" низки правочинів від 10.12.2019, а саме: Договору про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2, Договору застави № КК2019-0140/З.М.П.2, Договору про відступлення права вимоги до Договору застави, суд зазначає наступне;
- ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" не було стороною вказаних правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення на предмет забезпечення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором;
- матеріали справи не містять доказів надання позичальником станом на 10.12.2019 письмового дозволу на розкриття ПАТ "Банк Восток" банківської таємниці ТОВ "Фінспот" стосовно правовідносин ПАТ "Банк Восток" і ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за Кредитним договором;
- матеріали справи не містять доказів направлення Боржнику будь-яких повідомлень про укладення зазначених правочинів до 29.01.2020, коли відбулось фактичне звернення стягнення на предмет забезпечення та Банком скеровано Позичальнику повідомлення № 04/1111 від 29.01.2020;
- враховуючи, що кінцевим строком повернення кредитних коштів (Додаткова угода № 3 до Кредитного договору) було 28.01.2020, а початок процедури звернення стягнення в ДРОРМ зареєстровано Банком 29.01.2020, відповідно до ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Банк був зобов'язаний одночасно з реєстрацією в ДРОРМ направити Боржнику письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та надати 30-денний строк для виконання зобов'язання Боржника за Кредитним договором, виконання якого забезпечене обтяженням;
- лише після спливу 30 днів (як це передбачено ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") з моменту реєстрації в ДРОРМ відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та за умови несплати визначеної у повідомленні суми боргу, у Банку виникає право на завершення процедури - звернення стягнення;
- суд відхилив як необґрунтовані доводи ТОВ "Фінспот" про застосування до спірних правовідносин положень ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", з наступних підстав;
- системний аналіз наведених положень ст. 2, 19-1, 23, 26, 27, 28 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в їх сукупності (зокрема враховуючи буквальний зміст норми ч. 2 ст. 33 "… шляхом договірного списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої вимоги, з відповідного рахунка боржника за платіжною вимогою обтяжувача.") свідчить про те, що право договірного списання грошових коштів з банківського рахунку в рахунок забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитними правовідносинами, без дотримання обов'язку, передбаченого ст. 27 Закону, щодо надсилання повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та надання 30-денного строку для виконання зобов'язання, стосується договірного списання грошових коштів саме з рахунку боржника (у даному випадку ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)"), а не майнового поручителя;
- право ПАТ "Банк Восток" здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків Позичальника, відкритих у ПАТ "Банк Восток", для погашення заборгованості по сплаті процентів, комісій, неустойки та по поверненню Кредиту згідно цього Договору, узгоджене пунктами 13.1., 13.2. Кредитного договору;
- водночас вказане право стосується договірного списання коштів, розміщених на рахунку саме Позичальника - ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)";
- при цьому, як встановлено судом, між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" не було укладено будь-яких договорів забезпечення, у т.ч. на виконання п. 3.1. Кредитного договору;
- проте, як встановлено судом, 29.01.2020 Банк звернув стягнення за Договором застави шляхом реєстрації звернення стягнення у ДРОРМ. В той же день, 29.01.2020 грошові кошти у сумі 30760000,00 грн (сума грошового покриття, розміщеного ТОВ "Фінспот") були списані Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Меморіального ордеру № 248483 від 29.01.2020;
- відтак суд вбачає обґрунтованими доводи Боржника про порушення права Позичальника, регламентованого ст. 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на добровільне виконання боргу у 30-денний строк, враховуючи застосування Банком вказаного механізму звернення стягнення на предмет забезпечення;
- крім того суд враховує, що в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у даній справі № 911/2247/21 Верховний Суд погодився з доводами Боржника про те, що Боржник дійсно не був стороною правочинів, на підставі яких відбулось звернення стягнення та перехід до майнового поручителя прав вимоги за кредитним договором, що в аспекті обізнаності могло вплинути на можливість та дату оскарження таких правочинів у судовому порядку;
- в контексті наведеного висновку Верховного Суду, встановлених судом обставин щодо порушення права Боржника на добровільне виконання боргу у 30-денний строк, а також враховуючи положення п. 9.11., розділу 12 Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019 щодо забезпечення банківської таємниці та умов отримання дозволу Позичальника на її розкриття (зокрема відсутність доказів отримання такого дозволу), в сукупності з положенням п. 1.2. Договору про забезпечення виконання зобов'язань шляхом розміщення грошового покриття № КК2019-0140/Г.П.2 від 10.12.2019 щодо обізнаності ТОВ "Фінспот" з умовами Кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що застосований ПАТ "Банк Восток" і ТОВ "Фінспот" механізм звернення стягнення на предмет забезпечення не відповідає критеріям добросовісності, розумності та справедливості, отже вчинений з порушенням норм ЦК України та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";
- зазначені вище порушення ЦК України та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при вжитті ПАТ "Банк Восток" і ТОВ "Фінспот" заходів звернення стягнення на предмет забезпечення свідчать про неправомірність переходу від ПАТ "Банк Восток" до ТОВ "Фінспот" права вимоги до Боржника ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору № КК2019-0140 від 15.08.2019;
- таким чином суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Фінспот" не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за вказаними зобов'язаннями;
- враховуючи зазначене вище, заявлена ТОВ "Фінспот" сума грошових вимог до Боржника ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" в розмірі 30760000,00 грн за Кредитним договором № КК2019-0140 від 15.08.2019, а також додатково нараховані на вказану заборгованість суми 1410746,30 грн 3% річних та 5299948,00 грн інфляційних втрат, відхиляються судом, як необґрунтовані;
- відносно заявлених ТОВ "Фінспот" вимог до Боржника у вигляді 28146,80 грн заборгованості за наказом Господарського суду м. Києва від 16.01.2023, та 32911,74 грн заборгованості за наказом Господарського суду м. Києва від 16.01.2023, у справі № 910/16913/21, судом встановлено, що станом на дату попереднього засідання вказана заборгованість погашена, на підтвердження чого Боржником надано відповідні докази, що заявником не заперечується. Таким чином, в частині заявлених грошових вимог в сумі 61058,54 грн провадження підлягає закриттю.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника та їх відхилення у сумі 37 470 694,30 грн, Кредитор оскаржив вказану ухвалу у відповідній частині в апеляційному порядку.
Постановою від 12.06.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ТОВ "Фінспот" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2247/21 без змін.
За мотивами зазначеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про неправомірність переходу від ПАТ "Банк Восток" до ТОВ "Фінспот" права вимоги до Боржника за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору.
Постановою від 20.11.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ "Фінспот" без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 (в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Фінспот" про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 37 470 694,30 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №911/2247/21 - без змін.
Залишаючи без змін вказані судові рішення, Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушення визначеного законом порядку позасудового звернення стягнення на відповідний предмет застави свідчить про неправомірність переходу від ПАТ "Банк Восток" до ТОВ "Фінспот" права вимоги до ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за зобов'язаннями, які виникли на підставі Кредитного договору.
На підставі зазначеного, касаційний суд вважав, що в цілому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "Фінспот" до Боржника та їх відхилення у сумі 37 470 694,30 грн є правомірним, оскільки ґрунтується на встановлених обставинах та належним чином оцінених доказах, чим спростовуються протилежні аргументи скаржника.
Отже, в оскаржуваній банком ухвалі від 06.02.2024, яка залишена в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій, судом першої інстанції надано оцінку доводам, на які банк покликається у даному апеляційному провадженні, і які були відхилені судом під час розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ "Фінспот", що виключає можливість застосування статті 272 ГПК України.
При цьому, оскаржуваною ухвалою вирішено питання саме про право та інтерес ТОВ "Фінспот" щодо спірних кредиторських вимог до боржника.
В свою чергу, в апеляційній скарзі банком заявлено вимоги про визнання кредиторських вимог саме за ТОВ «Фінспот», тобто фактично, банк стверджує про порушення саме прав та інтересів ТОВ «Фінспот», а не власних прав та інтересів, що в силу приписів ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду оскаржуваної ухвали, а банк не позбавлений права заявити відповідні вимоги в установленому порядку саме до боржника або ТОВ «Фінспот» щодо підтвердження факту правомірності або неправомірності переходу до останнього прав вимоги до боржника, а не в межах розгляду кредиторських вимог ТОВ «Фінспот», які банк просить задовольнити за відсутності у нього повноважень щодо представництва прав та інтересів останнього.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що саме ТОВ "Фінспот" не набуло у встановленому законом порядку право вимоги до Боржника ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" за вказаними зобов'язаннями, отже, оскаржувана ухвала стосується прав та обов?язків ТОВ «Фінспот» по відношенню до боржника, а не до банку.
Станом на дату подання апеляційної скарги ПАТ "Банк Восток" не зверталась до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, як наслідок до реєстру вимог кредиторів не включались, а відтак скаржник не набув ні статусу кредитора у даній справі про банкрутство, ні іншого учасника, який заявляє кредиторські вимоги до боржника.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (правовий висновок, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 та від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що у справі № 910/16913/21 ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінспот» та Банку про: визнання протиправними дій Банку по зверненню стягнення по договору застави від 10.12.2019 № КК2019-0140/З.М.П.2, яким забезпечувалось виконання Клубом зобов'язань за кредитним договором; визнання відсутнім у ТОВ "Фінспот" права вимоги за кредитним договором від 15.08.2019 № КК2019-0140 (далі - Кредитний договір) у частині стягнення з Клубу 30 760 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- звернення стягнення на предмет застави, проведене з грубим порушенням процедури, безпосередньо порушує права та законні інтереси ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)";
- внаслідок незаконних дій відповідачів, ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" поставлено у ситуацію правової невизначеності щодо дійсного кредитора за Кредитним договором та неможливості висунення заперечень щодо вимог ТОВ «Фінспот» про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 30 760 000,00 грн, оскільки відсутній судовий спір про стягнення заборгованості, замість чого ТОВ «Фінспот» ініційовано справу про банкрутство ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" з огляду на, що єдиним належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" є визнання протиправними дії Банку по зверненню стягненню на підставі Договору застави та визнання відсутнім у ТОВ «Фінспот» права вимоги за Кредитним договором у розмірі 30 760 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 18.04.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Арсенал" (Київ)" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16913/21, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу в частині оскарження товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб Арсенал" (Київ)" рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16913/21 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 у справі № 910/16913/21 - залишено без змін.
При цьому, суд касаційної інстанції відмовляючи у позові, вказав, що позовні вимоги ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)" про визнання протиправними дій Банку по зверненню стягнення за Договором застави не можуть бути задоволені судом в даному судовому провадженні, оскільки, задоволення судом такої вимоги не призведе, ні до відновлення порушених, на думку ТОВ "ФК "Арсенал" (Київ)", прав, ані його законних інтересів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
В силу частини 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі та оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінспот" від 20.04.2023 (вх.№ 7897/23) про визнання грошових вимог до Боржника в частині суми 37 470 694,30 грн., не впливає на його права, обов'язки та інтереси щодо боржника, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження постановленої у справі ухвали від 06.02.2024 в частині відмови кредитору у задоволенні його кредиторських вимог, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.264 269 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, клопотання скаржника судом апеляційної інстанції відхиляється, з огляду на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 234, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі №911/2247/21.
2.Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали: 15.10.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков