вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10704/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.08.2025 (повний текст складено та підписано 29.08.2025)
у справі №910/10704/25 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бриз"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Київською міською радою подано до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 23,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 589941080000), що зареєстрована на праві власності за ТОВ "Каскад-Бриз"; накладення арешту на нежитлову будівлю загальною площею 237,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2697468680000), що зареєстрована на праві власності за ТОВ "Каскад-Бриз".
Заява обґрунтована тим, що зареєстровані за ТОВ "Каскад-Бриз" будівля загальною площею 23,0 кв.м та на будівля загальною площею 237,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102 та 102В у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:85:278:0041) є самочинним будівництвом та підлягають знесенню. Заявник зазначає щодо наявності можливості відповідача в будь-який момент розпорядитися об'єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 відмовлено Київській міській раді у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 та прийняти нову, якою заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим судом з порушенням норм процесуального права. При цьому апелянт стверджує, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися об'єктом самочинного будівництва шляхом відчуження, є беззаперечною, що в майбутньому унеможливить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Також апелянт зазначає, що подані Київською міською радою докази свідчать про реальну та об'єктивну загрозу відчуження об'єктів самочинного будівництва третім особам.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
07.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач, наголошує на тому, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув подану заяву про забезпечення позову, вказав на виявлені недоліки заяви та мотивував з посиланням на правові норми та практику судів касаційної інстанції своє рішення.
Відповідач також наголошує, що позовні вимоги не містять в собі вимог щодо права власності безпосередньо на нерухоме майно, яке підлягає захисту щодо збереження його стану, обмеження кількості повторних можливих позовів тощо. Предмет позову фактично стосується земельної ділянки, яка є спірною в частині правомірності знаходження на ній вже побудованого нерухомого майна. Результатом позитивного вирішення спору є ліквідація нерухомого майна, яке намагається зберегти позивач шляхом подання заяви про забезпечення позову, що не є ні логічним, ні таким, що має відповідний правовий зв'язок між собою.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10704/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 поновлено Київській міській раді строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 у справі №910/10704/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 у справі № 910/10704/25. Судове засідання призначено на 14.10.2025. Витребувано матеріали справи №910/10704/25 з Господарського суду міста Києва.
29.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
02.10.2025 матеріали справи №910/10704/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
У судовому засіданні 14.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 14.10.2025 з'явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії".
Так, на забезпечення позову Київська міська рада просить накласти арешт на нежитлову будівлю загальною площею 23,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 589941080000), що зареєстрована на праві власності за ТОВ "Каскад-Бриз" та накласти арешт на нежитлову будівлю загальною площею 237,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2697468680000), що зареєстрована на праві власності за ТОВ "Каскад-Бриз".
При цьому, обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на те, що на думку останнього існує загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Проте, суд першої інстанції вірно відзначив, що заявником у заяві не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи унеможливити виконання рішення чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, є лише припущеннями заявника стосовно ймовірності вчинення дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову та не свідчать про наявність реальних обставин які унеможливлять виконання в майбутньому рішення суду.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позовні вимоги не містять в собі вимог щодо права власності безпосередньо на нерухоме майно, яке підлягає захисту щодо збереження його стану, обмеження кількості повторних можливих позовів тощо. Предмет позову фактично стосується земельної ділянки, яка є спірною в частині правомірності знаходження на ній вже побудованого нерухомого майна. Натомість, жодного доказу, який би свідчив про намагання або планування відповідачем відчуження майна, на яке позивач просить накласти арешт, а тим більше земельної ділянки, щодо якої виник спір у даній справі, позивачем не надано.
До того ж у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками провадження.
Крім того, колегія суддів враховує посилання відповідача на те, що позивач всупереч вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, не виявив готовності до зустрічного забезпечення, що за доводами відповідача було б справедливим в умовах обмеження відповідача у реалізації свого права власності на власний розсуд.
З огляду на відповідні законодавчі приписи та встановлені судом обставини апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
За наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Вищевикладені обставини справи спростовують решту доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються апеляційним судом.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2025 у справі №910/10704/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську міську раду.
Матеріали справи №910/10704/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
К.В. Тарасенко