вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 927/482/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024
у справі №927/482/24 (суддя - Демидова М.О.)
за позовом В.О. керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в особі Фонду державного майна України
до 1) Акціонерного товариства «Укртелеком»
до 2) Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області
2. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Акціонерне товариство «Укрпошта»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права спільної власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту
Короткий зміст заявлених вимог
22.05.2024 в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури (далі також - прокурор, скаржник) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі також - позивач, Фонд) подано позов до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі також - відповідач-1, АТ "Укртелеком") та Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі також - Рада) про усунення перешкод у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 92908, розташованим за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, шляхом:
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2004 № 102 "Про узаконення раніш проведеного будівництва" у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" права власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м по вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівська область;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 197299 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права спільної часткової власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 кв. м за Приватним акціонерним товариством "Укртелеком" (код 21560766) (номер відомостей про речове право 9898890);
- зобов'язання Акціонерного товариства "Укртелеком" (код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 92908 площею 66,4 кв. м, розташовану за адресою вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 у позові відмовлено повністю.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що спірне нерухоме майно - захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №92908 площею 66,4 кв.м, що розташоване в нежитловій будівлі по вул. Соборності, 30а у смт. Козелець Чернігівського району Чернігівської області, в силу закону відноситься до об'єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю та не підлягало приватизації (корпоратизації) або іншому відчуженню, тобто набуття захисної споруди у приватну власність АТ "Укртелеком" є протиправним. З огляду на відсутність згоди держави в особі ФДМУ як уповноваженого органу на відчуження спірного нерухомого майна та передачу у приватну власність ПАТ "Укртелеком" державна реєстрація за останнім права приватної власності на таке майно є незаконною.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 197299 від 29.10.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область; зобов'язання Акціонерного товариства "Укртелеком" (код 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 92908 площею 66,4 кв. м, розташовану за адресою вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область є обґрунтованими.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позовна вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача-1 повернути на користь позивача захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, за своєю правовою природою є віндикаційним позовом і до неї застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно з планом заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1473-р "Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту), позивач був визначений відповідальним за формування переліку таких, що підлягають технічній інвентаризації, захисні споруди, що перебувають у державній власності.
Таким чином, позивач за результатами технічної інвентаризації міг та був зобов'язаний дізнатись про наявність спірної захисної споруди у власності відповідача-1, державна реєстрація якої відбулася у 2004 році, але ним не подано і матеріали справи не містять жодних документів, які б вказували на проведену з відповідачем-1 роботу за цим напрямком.
Оскільки позивач міг довідатись про порушення інтересів держави ще задовго до отримання ним листа від прокурора у жовтні 2023 року, прокурор звернувся в інтересах держави в особі позивача до суду з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов виконувача обов'язки керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Укртелеком", Козелецької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації, Головне управління ДСНС України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ "Укрпошта" про усунення перешкоди у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 92908, шляхом визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності; скасування рішення реєстратора; зобов'язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття, на користь держави в особі Фонду державного майна України. Про розгляд справи повідомити Чернігівську обласну прокуратуру та Київську міську прокуратуру, яка забезпечуватиме участь у розгляді справи судом. Стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що приймаючи рішення суд першої інстанції безпідставно ототожнив заявлену прокурором позовну вимогу про повернення протирадіаційного укриття з віндикаційним позовом, відмовляючи у її задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Натомість, з огляду на правовий режим спірного майна та законодавчі обмеження щодо його обороту, у даному спорі пред'явлено негаторний позов згідно з ст. 391 ЦК України. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що без скасування за товариством державної реєстрації права власності на майновий комплекс неможливо відновити порушене право власності держави на захисну споруду цивільного захисту, яке незаконно включено до площі вказаного комплексу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги та письмові пояснення учасників апеляційного провадження
03.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив в якому, представник просить суд долучити до матеріалів справи №927/482/24 даний відзив та подальший розгляд справи здійснювати з його урахуванням. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 року у справі задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи здійснювати без участі представника Фонду державного майна України.
06.03.2025 до суду через "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №927/482/24 до перегляду судового рішення по справі № 918/938/23 у подібних правовідносинах у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 23.01.2025.
18.03.2025 через відділ документального забезпечення суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
02.09.2025 до суду через "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 23.01.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: АндрієнкаВ.В., Кропивної Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/482/24.
20.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №927/482/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24. Призначено до розгляду 06.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 відкладено розгляд справи №927/482/24 на 17.04.2025.
У зв'язку із перебуванням бокової судді Кропивної Л.В., у відпустці, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 призначити на 29.05.2025.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. на лікарняному з 16.05.2025 по 02.06.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 розгляд апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 призначити на 10.07.2025.
24.06.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 клопотання Акціонерного товариства "Укртелеком" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
09.07.2025 згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 прийнято справу №927/482/24 за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 відкладено розгляд справи №927/482/24 на 06.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи №927/482/24 на 15.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкладено розгляд справи №927/482/24 на 06.10.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представник відповідача-1 та прокурор з'явились у судове засідання 06.10.2025 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Інші учасники апеляційного провадження не з'явились у судове засідання 06.10.2025, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття по вул. Комсомольська, 20 у смт. Козелець розташоване протирадіаційне укриття № 92908, яке належить вузлу зв'язку Міністерства зв'язку УРСР місткістю 150 чоловік, рік введення у експлуатацію 1971 рік, загальною площею 200 м кв.
Згідно із паспортом протирадіаційного укриття № 92908 по вул. Комсомольська, 20 у смт. Козелець від 15.03.1980 укриття належить вузлу зв'язку, рік введення у експлуатацію 1971 рік, загальна площа 200 м кв.
Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (відповідач-1)) та затверджено його статут.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком".
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 189 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком"; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.
Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" від 09.08.2004, Державний комітет зв'язку та інформатизації України передав, а Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" прийняло об'єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ "Укртелеком" згідно з переліком, зокрема, за адресою: смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А: 2/3 будівлі, приміщення районного вузла зв'язку інвентарний номер 00017789, огорожа залізобетонна інвентарний номер 00017789/1, вигрібна яма інвентарний номер 00017789/2, туалет інвентарний номер 00017789/3, частина телекомсервіс інвентарний номер 00017822, гараж металевий інвентарний номер 00017790, гараж цегляний інвентарний номер 00017791, гараж металевий інвентарний номер 00017820.
Рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.10.2024 № 102 "Про узаконення раніш проведеного будівництва" вирішено оформити право колективної власності з послідуючою видачею свідоцтва про право власності на 33/50 частини нежитлової будівлі загальною площею 1355,0 м кв. у селищі Козелець, вул. Комсомольська, 30А та на нежитлову будівлю загальною площею 156,2 м кв. у селищі Козелець, вул. Комсомольська, 5 за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком".
29.10.2004 Виконавчим комітетом Козелецької селищної ради на підставі рішення № 97 від 19.10.2004 Відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" видане свідоцтво серії САА № 197299 про право власності на 33/50 частини нерухомого майна за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А загальною площею 1355,0 кв. м.: частина нежитлової будівлі, А 983,2 кв.м., частина підвалу, Пд 367,7 кв.м., тамбур, а 4.1 кв.м, ганок, а4, гараж, Г, гараж, Д, частина вбиральні, у, частина огорожі 1,2, огорожа 3,4, частини гаражу, Б, ганок а1.
Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації 29.10.2004 зареєстровано право власності за Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" на 33/50 частини нежитлової будівлі по вул. Комсомольська, 30А, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2004, виданого виконавчим комітетом Козелецької селищної ради.
Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 27.05.2015 зареєстровано право спільної часткової власності (33/50) за Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" на нежитлову будівлю загальною площею 1355,00 кв.м, частина нежитлової будівлі "А" 983,2 кв. м, частина підвалу "Пд" 367,7 кв. м, тамбур "а" 4,1 кв.м, ганки "а1", "а4", гаражи "В", "Г", "Д", частина вбиральні "У", частина огорожі, огорожа " 3-4", частини гаражу "Б" за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А. Також зазначено про державну реєстрацію 02.11.2017 права спільної часткової власності (17/50) за Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" на нежитлову будівлю загальною площею 682,8 кв. м., частина нежитлової будівлі "А" 544,8 км.м, частина підвалу "Пд" 138,0 кв.м, ганок "а2", ганок "а3", частина вбиральні "У", частина огорожі 1-2, частина гаражу "Б" за адресою Чернігівська область, Козелецький район, смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А.
Прокурором до матеріалів справи додано копії документів з інвентаризаційної справи № 1740 на домоволодіння за адресою вул. Комсомольська, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область.
Листом № 15-742 від 15.11.2012 Чернігівська філія Публічного акціонерного товариства звернулась до бюро технічної інвентаризації смт. Козелець з проханням виконати технічну інвентаризацію захисної споруди, яка належить Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" за адресою смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А з виготовленням технічного паспорту.
23.04.2013 Комунальним підприємством "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття, обліковий запис № 92908, яка знаходиться у підвальному приміщенні будівлі за адресою смт. Козелець, вул. Комсомольська, 30А площею 66,4 кв. м, рік введення в експлуатацію - 1971, місткість 150 чоловік.
Відповідно до розпорядження Козелецької селищної ради від 19.02.2016 № 21-Р вулицю Комсомольська перейменовано на вулицю Соборності.
Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття від 20.03.2018 по вул. Соборності, 30а, смт. Козелець розташоване протирадіаційне укриття № 92908, яке належить Публічному акціонерному товариству "Укртелеком", клас сховища - 100, місткістю 150 чоловік, рік введення в експлуатацію 1971, загальною площею 66,4 кв.м.
Згідно із паспортом сховища (протирадіаційне укриття) № 92908 від 20.03.2018 захисна споруда прийнята у експлуатацію у 1971 році, місткістю 150 чоловік, загальною площею 66,4 кв. м, укриття є вбудованим (підвал), клас сховища група Б та належить Публічному акціонерному товариству "Укртелеком".
Відповідно до Акту оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту №92908 від 10.01.2019 за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 30А, складеного Управлінням ДСНС у Чернігівській області, укриття належить Публічному акціонерному товариству "Укртелеком", балансоутримувач: Чернігівська філія ПАТ "Укртелеком".
Згідно із актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 92908 від 30.11.2023 та від 14.03.2024 за адресою смт. Козелець, вул. Соборності, 30А, складеними Управлінням ДСНС у Чернігівській області, укриття належить Акціонерному товариству "Укртелеком", балансоутримувач: Чернігівська філія АТ "Укртелеком", площа 200 кв. м.
Листом № 10-24-29447 від 13.11.2023 позивач повідомив про те, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р "Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі" Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" надано перелік державного майна, який складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011. У переліку станом на 30.09.2011 відсутня інформація про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область. Територіальна комісія по Чернігівській області, яка утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв'язку від 18.10.2011 № 1497/283 "Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі" (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі, не надавала Фонду відомості про нерухоме майно (у тому числі захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область.
У переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", але перебуває на його балансі станом на 30.09.2011, відсутня інформація про нерухоме майно (у тому числі про захисні споруди), яке розташоване за адресою вул. Соборності, 30а, смт. Козелець, Чернігівська область.
Захисна споруда цивільного захисту протирадіаційного укриття № 92908 включена до загальнодержавного електронного обліку фонду захисних споруд цивільного захисту.
Враховуючи порушення норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), прокурор звернувся до суду за захистом порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Вирішуючи питання способу захисту порушеного права у спорах про повернення земельних ділянок водного фонду, які не є замкненими природними водоймами загальною площею до 3 га, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права приватної власності на таку ділянку з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та інші).
Також, вирішуючи питання способу захисту порушеного права у спорах про повернення земельних ділянок природно-заповідного фонду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц зазначила, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об'єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших нормативно-правових актів України заборонено. Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що за обставин цієї справи і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 не могли не знати про те, що земельна ділянка знаходиться у межах Парку "Перемога", розміщеному у цьому місті; в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки, проявивши розумну обачність, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 могли і повинні була знати про те, що ця ділянка розташована у міському парку, який впродовж десятків років є об'єктом природно-заповідного фонду. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що набуття приватної власності на них є неможливим в принципі, то ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. У таких випадках порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою за наявності одночасно двох умов: 1) знаходження земельної ділянки у приватній власності не допускається в силу закону; 2) наявність зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок, в силу яких особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що набуття приватної власності на них є неможливим в принципі.
Якщо ж хоча б одна з зазначених умов не дотримана, то наявність державної реєстрації права власності за порушником свідчить про заволодіння ним земельною ділянкою за принципом реєстраційного підтвердження володіння.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц ) встановила, що щодо лісових земельних ділянок не виконана перша із зазначених вище умов (знаходження земельної ділянки у приватній власності не допускається в силу закону) і сформулювала висновки про те, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб (пункт 53 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду). Отже, в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою (пункт 55 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду). Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (пункт 56 згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду).
Колегія суддів звертає увагу, що у спорах щодо повернення об'єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту (зокрема протирадіаційними укриттями як їх різновидами відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України), не дотримано ані першої, ані другої умови неможливості заволодіння порушником нерухомим майном.
Пунктом 20 Декрету Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" від 31.12.1992 № 26-92), в редакції на час виникнення спірних відносин до такого переліку було віднесено протирадіаційні споруди. Відповідно до частини 12 статті 32 чинного Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню) (хоча допускається приватизація (відчуження) споруд подвійного призначення державної та комунальної власності).
Водночас ані на час укладення договору в межах даної справи, ані на час розгляду цієї справи, законом не було заборонено знаходження захисних споруд у приватній власності (наприклад, якщо такі споруди створені приватним власником). Більше того, ціла низка положень Кодексу цивільного захисту України вказує на можливість приватної власності на такі споруди (частини 8, 15 - 18 статті 32 зазначеного Кодексу).
Не виконана у спірних правовідносинах і друга умова - наявність зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак, в силу яких особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що набуття приватної власності на захисні споруди є неможливим в принципі.
Північний апеляційний господарський суд зауважує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11. 2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38)).
У цій справі відповідач-1 є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача-1, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23 відступив від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24, від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24 та від 11.02.2025 у справі № 918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов. Підстав же для відступу від висновків, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 судова колегія не вбачала.
Так, у справі, що переглядається, прокурор просить повернути державі в особі Фонду державного майна України (код 00032945) захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 92908 площею 66,4 кв. м, розташовану за адресою вул. Соборності, 30-а, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область.
Водночас, як вказано вище, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача-1, з якою прокурор у цій справі не звертався.
Повернення майна в порядку реституції також має наслідком повернення нерухомого майна позивачу та державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки, за наявності судового рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав (наприклад договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав відповідача на нежитлові приміщення), це призведе до вчинення у Державному реєстрі прав дій, що забезпечать відновлення реєстраційного підтвердження володіння відповідним майном позивача.
Проте, у спірних правовідносинах цієї справи, належному способу захисту прав відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача-1, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, якої (як вже зазначено) не заявлено.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
Звідси, оскільки звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обрав неналежний спосіб захисту, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні такого позову, але з неправильних мотивів. Водночас, так як суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а у справі, що переглядається, в позові слід відмовити з огляду на неналежний спосіб захисту, питання застосування позовної давності у цій справі колегія суддів не розглядає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, у зв'язку із чим апеляційна скарга Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2024 у справі №927/482/24 - задовольнити частково.
2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області 10.12.2024 у справі №927/482/24 - змінити, виклавши у редакції цієї постанови, а в решті залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Чернігівською обласною прокуратурою.
4. Матеріали справи №927/482/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 13.10.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов